BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Тема.    Дискусія у Поступі.    Львівські обсервації.    Поступ медицини.    ПопАрт-Поступ.    Поступ історії.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
28 липня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ історії  » 

___________________________________________________________________________

Перші совєти очима львів'ян
Юрій ВИННИЧУК
 
Львів -- то Європа

Росіяни у Львові вигулюють псів.

Вони -- їх єдина худоба.

"Сабака -- друг чєлавєка", -- кажуть вони

І навчають псів рідної мови.

"Єхалі ми с падругой с фронта. Вишлі на вакзалє ва Львовє с поєзда. "Кать, -- гаварю, -- пасматрі какой красівий горад. Давай здєсь астанємся!". Ми і асталісь...". Василь Терещук, "Росіяни".

У спогадах російського письменника і військового кореспондента Бориса Полєвого "Львів -- це найчудовіше місто на світі. Алкоголь, спів, люксусові квартири у помешканнях давніх польських панів".

"Львів був містом європейським -- гарним, приємним, зручним. -- Aleksandra Matyukhina, "W sowieckim Lwowie. Zycie codzienne miasta w latach 1944-1990". -- Прибульців захоплювало усе, починаючи з вокзалу. На пероні їх зустрічали порядно вбрані, ввічливі й тверезі вантажники. Підлога двірцевого залу була чиста, не засмічена. Ніхто не спльовував собі під ноги. Страви у буфетах і ресторанах були не тільки свіжі, але й смачні. Відразу за вокзалом відкривалося чудове, ошатне місто, повне зелені і парків із доглянутими травниками. Львів'яни, елегантно вбрані, не вживали нецензурних висловів, не плювали лушпайками гарбузового насіння і не задовольняли фізіологічних потреб за кожним рогом, до чого звикли ті, що приїжджали зі совєцької провінції".

На її думку, що більше поляків виїжджало, то швидше відбувалася деградація Львова. Совєтизувалися звичаї мешканців, занепадав вигляд вуличного тлуму, а місто втрачало свої європейські риси, перетворюючись на совєцьку провінцію.

"Перед війною Львів був найкращим польським містом. Було то місто веселе, -- згадував поет Алєксандер Ват. -- Не тільки люди, а усе місто веселе. Дуже кольорове, дуже екзотичне. І саме завдяки своєму екзотизму, браку варшавської сірості, навіть краківської чи познанської, воно ніколи не було сірим, то було найєвропейськіше місто. Відень відбився на Львові. Був то Відень трохи оперетковий. Відень радості життя. Як деякі італійські міста. Натомість щойно прийшли совєти, усе враз стало похмурим, заболоченим, брудним, сірим, убогим і якимсь таким приземленим".

"Уночі 22.IX.1939 р. совєтска армія зайняла Львів, -- згадувала Кароліна Лянцкоронська. -- Я вранці вийшла на закупи. Невеликими групами вулицями крутилися красноармєйци, не виглядали ані радісними, ані гордими переможцями. Я бачила людей погано обмундированих, землистого вигляду, виразно занепокоєних, майже наляканих. Були мовби обережні і дуже здивовані. Довго стовбичили перед вітринами, за якими виднілися товари. Допіру за кілька днів почали заходити до крамниць. Там уже виявляли неабияку жвавість. У моїй присутності офіцер купував іграшку тарахкавку. Прикладав її до вуха товаришеві, а коли вона тарахкала, підскакували обоє з вереском. Врешті її купили і вийшли щасливі. Остовпілий власник крамниці після хвилини мовчанки звернувся до мене і запитав безрадно: "Як же то буде, прошу пані? Прецінь то є офіцери".

На світанку не раз можна було побачити совєтських вояків, як вони тихенько, озираючись, заходять до церкви чи до костелу і моляться. Один священик від несподіванки завмер, побачивши, що до нього за причастям приступив совєтський солдат. Вояк помітив хвилювання панотця і сказав: "Давайте мені Бога!".

Пам'ятник Яну Собєському усі поголовно взяли за пам'ятник Хмельницькому, красноармєйці частенько фотографувалися на його тлі. Якось один другому каже: "Ти сматрі! І здєсь памятнік Хмєльніцкаму!". На це поляк: "То пшецєж нє єст Хмєльніцкі, алє Собєскі!". "Ну, канєшна, савєтскій Хмєльніцкій, савєтскій".

Але траплялися конфузи і серед львів'ян. "Хай живе наша красна Червона армія!" -- вигукнули якісь вислужливі українці, і з цього реготали уже совєти.

"Приїздили голі-босі й щойно у нас вдягалися, -- писав о. Гавриїл Костельник. -- Жінки командирів виглядали, як дівки з колгоспу. Свою приналежність до інтелігентської "кляси" зазначували коротко підстриженим волоссям та грубо пофарбованими вустами. Командири й навіть прості вояки зазначували свою культуру виголеною потилицею. З вигляду красноармєйців львів'яни жартували: Чому наше чудове військо має такі смішні шапки з гульками на голові? -- А де воші мали би влаштовувати мітинг?".

Визволителі відразу проявили себе як грабіжники, вдаючись до дуже простого і надійного способу збагачення. Довідавшись, що хтось має гарні меблі і поважний маєток, арештовували його, грабували, а потім випускали на волю, пояснивши, що то була помилка.

Особливо львів'яни потерпали від так званих субльокаторів, які в примусовому порядку поселялися у їхніх квартирах. "Павлишенко намагався нищити все, з чим не давав собі ради, -- згадувала К. Лянцкоронська, -- а тому викинув з кухні усі незрозумілі для нього речі. Особливо грізну поставу зайняв стосовно водотягу. Вже Ґандзя (служниця) мене попередила, що "щось є зле, бо він часто дає нурка до кльозету". Наступного дня вже літав за нею з револьвером, звинувачуючи в саботажі. Бо то ніби вона винна, що вода після потягання за ланцюжок не спливає без перерви, так що він ніколи не може встигнути з миттям голови".

Визволителі скидалися на диких монголів. Усе, чого вони не розуміли, нищили. Наприклад, їх чомусь дуже знервували різальні машини в м'ясарнях, на яких краялося шинку, ковбасу, сир. "Кто ето видумал так тонко рєзать?" -- обурювалися більшовики, і машини зникли. Так само знищені були усі невеликі друкарські верстати, підірвано вузькторові колії разом із маленькими потягами, які опалювалися дровами і доїжджали до найдальших закутків Карпат. Невідомо чому, але так само позрізали колонки, яких було чимало у місті, і які справно помпували воду та могли ще довго служити. Львів'яни під час війни не раз їх згадували.

Школа виживання

Колишні вивіски на крамницях зникли, а натомість з'явилися "Укрриба", "Укрм'ясо", а коли люди бачили "Укрстрах", то тихенько відходили.

У другій половині січня 1940 р. у Львові почався голод. Львів'яни жартували, що з алфавіту мають викинути букву "м", бо нема молока, масла, м'яса, муки, моркви, мамалиги, а для одної махорки не варто було тримати цілу букву. Якось це не в'язалося зі світлим майбутнім, у яке силою затягли галичан. Зате у вітринах красувалися портрети Сталіна, Лєніна й Молотова, оздоблені стяжками.

У першу окупаційну зиму в деяких родинах переважала "смажена" на воді цибуля і картопляні пляцки, печені на блясі. На блясі також пекли коржі з муки, замішані на воді і солі. "Голод -- найкращий кухар", -- казали львів'яни. Минулися ті часи, коли дітиська могли вийти собі на вулицю з великою байдою "сумеру" (так у львівському балаку називався хліб) з маслом, ніхто не бажав ділитися з кумплями і волів останні кавалки дожувати у брамі. За правилами дитячої гри, той, хто першим зауважив колєгу, який ніс щось із їжі, мав право гукнути "ґранда!", і тоді колєга мав йому віддати канапку чи яблуко. Іншим варіантом був вигук "спілка!", що означав примусовий поділ по половині. На це існувала протидія -- можна було відразу ж відповісти "нема ґранди ані спілки!".

Найголовнішими стравами були хліб, картопля, капуста, мучні страви й оселедці, а м'ясо і тлущ стали дефіцитом. З напоїв можна було придбати каву збожову, а кава натуральна зникла, і якщо з'являлася на ринку, то коштувала дуже дорого -- 150 рублів за кг. Легше було роздобути чай.

Невелика полегкість настала під кінець лютого 1940 р., коли збільшилося постачання хліба, а вже у квітні ситуація значно покращилася. І хоч це й не вплинуло на довжину черг, але ціни на базарах впали. Як згадував львівський учений Гуго Стейнгауз, "несподівано їм вдалося забезпечити Львів продуктами. В сотнях державних крамниць з'явилися сушена і морожена риба, мука, цукор, олія, цукерки, різні консерви, мед, навіть кав'яр. Ба ще й добрі кавказькі і кримські вина, фрукти і сири та чоколяда".

Але ніколи не було так, щоби було геть усе, чогось обов'язково мусило забракнути, а тому черги стали постійним атрибутом Львова. Люди вже призвичаїлися займати чергу де тільки її помітять, і щойно потім запитувати, що дають. Совєти ввели ще одну цікавинку, не знану досі львів'янам, -- продаж дефіцитних товарів із "нагрузкою", себто якимсь неходовим товаром. Ця традиція, зрештою, затрималася до недавніх часів. Отож львів'яни усю ту зайвину виносили на базар і спродували за безцінь, аби-но тільки спекатися.

На великі большевицькі свята виїзні базари організовувалися в самому центрі міста. На тих імпровізованих базарах можна було закупитися багатьма рідкісними товарами.

Загалом ситуація у Львові, порівняно з рештою міст "необятной Родіни", була не такою вже й поганою і мала свої привілеї. Львів називався у напівофіційній пропаганді "любімим городом товаріща Сталіна", і мав забезпечення, порівняне тільки з кількома столичними містами СРСР -- Москвою, Ленінградом та Києвом. Горілка, вино, кримське шампанське і львівське пиво в другій половині 1940-го і в 1941-му можна було придбати без жодних проблем.

Базарні ціни у Львові були значно нижчі ніж в інших місцевостях Галичини, не кажучи вже про ціни на колгоспних ринках решти України. До того ж ситуація у Львові все-таки змінювалася на краще, тоді як в інших місцевостях Союзу вводилися щоразу жорстокіші перепони на шляху до вільної торгівлі.

Базари, або скорочено БЗС (баба зо села), стали справжнім порятунком для львів'ян. Торгували продуктами у Львові на дванадцяти базарах. За торгове місце належалася оплата, але рідко хто не намагався її обминути. Тому час від часу влаштовувалися інспекції, які зчиняли переполох, бо більшість перекупників просто тікала, нерідко залишивши весь товар. Купівля ж м'яса на ринках була пов'язана з ризиком, оскільки жодного ветеринарного контролю не було.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  На панахиду прийшли не всі 
  ·  США попросили вийти 
  ·  Крим -- українське Монако 
  ·  Ірина ТОПОНАР: Правди так і не сказали 
Погляд
  ·  Лєшек БАЛЬЦЕРОВІЧ: Немає універсального рецепта 
  ·  Голос до галицького бізнесу 
Поступ у Львові
  ·  В "Утелі" готуються до масових звільнень 
  ·  Знову розслідування в архіві 
  ·  Несподіване призначення 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Скільки нервів коштує квиток? 
  ·  Дітей оздоровлюють неякісно 
  ·  Пожежа в церкві 
  ·  В Україні буде інститут Національної пам'яті 
  ·  У Нагачах сваряться через храм 
Поступ з краю
  ·  Чому уряд Тимошенко допустив стільки кризових ситуацій 
  ·  Теракт на Ющенка 
  ·  Моральної компенсації не буде 
  ·  Омельченко та Мороз працюють на МВС 
Поступ у світі
  ·  Польські шахтарі побили поліцію 
  ·  Охочі у космос є? 
  ·  Бен Ладен хотів отруїти американців 
  ·  У пошуках Сари 
  ·  Білорусь зрівняла рахунок із Польщею 
  ·  "Код да Вінчі" знайшов собі каплицю 
Спорт-Поступ
  ·  Юрій ГАВЕЛКО: Хочу стріляти довго і влучно 
  ·  Зневіра у своїх? 
  ·  Без Клочкової важко 
  ·  Футбол -- це не лише атака 
  ·  "Дніпро" покарали 
  ·  Ельянов -- переможець, Волокітін -- лідер 
  ·  Веломіграція казаха 
Тема
  ·  Урок для журналістів 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  Золоті діти 
Дискусія у Поступі
  ·  Аукціон депутатських місць 
Львівські обсервації
  ·  Шкандаль тижня 
Поступ медицини
  ·  Серце любить чемних 
  ·  Пацієнтів і терористів ловитимуть разом 
  ·  Ющенко -- так. ВІЛ / СНІД - ні 
  ·  Пара гривень для неповносправних 
ПопАрт-Поступ
  ·  Іван МАЛКОВИЧ: У мене є порадники -- діти 
  ·  Космос у яблуці, або Про лялі від Лялі 
  ·  Місто-утопія Cкрябіна: життя замість $ 
  ·  ПопАрт-новини 
Поступ історії
  ·  Перші совєти очима львів'ян 
Поступ реляксу
  ·  Як Сідні Поллак популяризує ООН 
  ·  Свій хлопець Ерік Робертс 
  ·  КіноНовини 
Пост-Faktum
  ·  Кумир злодіїв та інтелігентів 
  ·  Надійна якість, доступна ціна 
  ·  Житло на будь-який вибір! 
  ·  Кожний двадцятий українець користується платіжними картками банку "Надра" 
  ·  КАЛЕНДАР