"На що б Ви витратили зайвих 100 гривень?" -- саме такими словами з вуличного дослідження розпочинався документальний фільм "Про гроші і не тільки", який демонстрували й обговорювали у Львівському прес-клубі реформ. Стрічка тривалістю півгодини мала на меті продемонструвати суспільство з різних боків, наголосити на потребі меценатства для українських благодійних проектів, а також залучити нових меценатів. Адже, як засвідчили дослідження Українського жіночого фонду, проведені спільно з Консорціумом із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, наразі наш рідний український бізнес ще не є повністю готовим до меценатства як загальноприйнятого в усьому світі явища.
Цей фільм було створено за підтримки фонду Mama Cash (Нідерланди) та Аґентства США з міжнародного розвитку. Учасниками обговорення мали бути президент Міжнародного благодійного фонду "Український жіночий фонд" Наталія Карбовська, яка брала участь у створенні цього фільму-дослідження, менеджер проекту "Єврокредит" (Польща) Пйотр Млонка та голова ради засновників творчого об'єднання "Галицькі фестини", директор СП ТзОВ "Євролекс" Левко Захарчишин. Але, на жаль, пан Пйотр не зміг приїхати на презентацію через проблеми, що виникли у зв'язку з організацією табору для дітей із особливими потребами в Криму, хоча від цього прикрого факту дискусія не стала менш цікавою.
Як наголосила пані Наталія, зараз усі благодійні організації починають працювати на кошти, які надходять від таких ж структур з-за кордону. На жаль, українські підприємці поки що не надають достатніх засобів для реалізації схожих проектів. На думку іншого учасника дискусії, п. Левка Захарчишина, котрий є і приватним підприємцем, і творчою людиною, причина у тому, що, як правило, уся благодійна діяльність зараз має цілком конкретне спрямування на конкретні організації, яким довіряють.
Також під час обговорення згадували і про засоби мас-медіа як складову поширення благодійності серед населення, бо, за даними моніторингу, який було проведено Українським жіночим фондом, більшість і загальноукраїнських, і реґіональних ЗМІ часто ігнорує цю проблему, що є досить актуальною у нашому суспільстві. Тому саме засоби мас-медіа повинні спрямувати погляди читачів та глядачів у бік приватного сектору українського бізнесу. "На жаль, ситуація поки що не така, як хотілося б, -- каже пані Карбовська. -- Наприклад, інформації про такі проекти нема, тому зараз ми працюємо над створенням жіночих інформаційних центрів у різних реґіонах. Преса виступає в ролі повноцінного бізнес-партнера, тому нам потрібна підтримка і з боку засобів масової інформації".
На запитання, у який спосіб контролюють певні благодійні акції, пан Левко відповів, що зазвичай він співпрацює з "чистими" та перевіреними партнерами, бо ніколи не можна бути певним у чесності людини. Також учасники прес-клубу наголосили на тому, що треба вміло використовувати благочинність, бо це також своєрідний бізнес: "Кожна людина є досить честолюбною, тому слід вигідно поставити її ім'я у світлі меценатства".
Зараз конкретна співпраця з українськими компаніями налагоджується: "Нещодавно у Києві ми провели велику прес-конференцію, -- каже Наталія Карбовська. -- Її мета -- залучити корпорації до тої діяльності, яку ми провадимо. Але найбільшою прикрістю була відсутність приватних підприємців та невеликих компаній".
Також планують запровадити у школах певні соціальні програми для поширення ідеї меценатства серед молоді, позаяк на сьогодні виховання молодого покоління за європейськими нормами є досить важливим.
Сподіваймось, що меценатство в Україні таки розвиватиметься і до цього прикладуться не лише великі бізнес-корпорації, але й пересічні громадяни, бо зовсім не обов'язково переказувати величезні суми на невідомі рахунки. Інколи достатньо лише однієї гривні для того, щоб комусь стало краще жити в цьому іноді невиправдано жорстокому світі. |
