І так тричі. Ні, це не перебільшення і навіть не мрії чи фантазії, це жахлива реальність. Щоправда, відбулося це під час міжредакційних забав із пейнтболу, які для львівських працівників пера і клавіатури організував пейнтбольний клуб Shooters. Журналістам дали можливість першими випробувати пейнтбольний майданчик, що від п'ятниці функціонує у парку "Знесіння".
Для тих, хто цього ще не знає, пейнтбол -- це командна спортивно-технічна гра з використанням пневматичних маркерів, валин, базук (що кому подобається), які стріляють желатиновими кульками, наповненими водорозчинною фарбою. Під час 10-15-хвилинної гри дві команди, які стартують із баз у протилежних кінцях майданчика, прагнуть захопити прапор, що є у центрі, і поставити його на стартовій базі супротивника. Причому зробити так, аби якнайбільше вбити ворогів і самому залишитися живим. А залишитися живим означає, щоб у тебе не влучила жодна кулька, навіть у лівий мізинець правої ноги. Звісно, вона може втрапити і туди, але якщо не розбилася і не потекла фарба, то ти, значить, ще трохи живий.
Але що я вам тут про ті правила розказую? Вам, мабуть, цікаво, як то я спромігся отой "Експрес" з "Львівською газетою" замочити. Щоправда, я не сам чотирьох осіб, по двоє з кожного видання, умовно повбивав. Розправитися з ними мені допомагали колеги із "Високого Замку", серед яких була одна жінка. І оскільки від "Поступу" був тільки один гравець, тобто я, Дмитро Пелих, то ми у команду взяли одного "лівого" гравця.
Після того, як повбирали нас у камуфляжі і захисні маски, (як сказав інструктор, вони витримують постріл малокаліберної рушниці), наслухавшись отих правил, нас нарешті випустили на територію. Чесно кажучи, майданчик вражає. Територія досить невелика, але скільки там окопів, скільки захисних щитів, і ще така споруда, яку у селі називають нужник. А ще там була вишка, маленька така, але з неї увесь майданчик видно, как тут
Отож із територією ознайомилися, побачили, де у противника той прапор, який чомусь був білим. Наш, до речі, також. Приготувались, суддя опускає руку, і ми порозбігалися. Мені потрібно було взяти якраз ту вишку, яка містилася на однаковій відстані від обох командних пунктів. Біжу щосили, по мені стріляють, але таки встиг. Вигляд... Маямі! Сиджу, спостерігаю, нікого не бачу. Маска на очі налізла. Хвилювання таке сильне, ноги так трясуться, що, здається, зараз груші на голову так і посиплються.
На лівому фланзі така перестрілка , що комар не пролетить, а у мене тихо. Дивлюся -- лізе "фашист". Ну, мені нічого не залишилося робити, як з переляку вистрілити. І що ви думаєте? Таки влучив, у руку. А він, негідник, лізе далі, не бачить, що я його вбив. Обійшов мене ліворуч і до нашого прапора. Довелося вбити його ще раз. У спину. Сиджу, з лівого краю продовжують стріляти. І що тут сидіти, треба прапор якось поцупити. Повзу в штаб противника. І вже так близько доповз, хотів ставати на ноги і кричати: "Ага! Попались?!". Але інструктор каже: "Дурню, вони всі, противники, крім одного, вбиті, хапай прапор і біжи на базу".
Украв і біжу, відстрілююся, а в кого і куди, не бачу. Добігши до своєї бази, чую: стріляють по мені, аж іскри, тобто фарба сиплеться. Два постріли у відповідь і... свого командного гравця убито.
Гру закінчено. Після перерви майже так само повторилося. Команди обмінялися штабами і... Я, сидячи на тій самій вишці, убив двох останніх противників. Усе, прапор уже брати не потрібно.
У третій грі вони нам показали, де раки зимують. Поки на лівому фланзі я ледве убив одного противника, бачу, наш прапор понесли правим флангом. І ніц не зробиш, бо нас повбивали!
Жорстоко мене розстріляли і під час четвертої атаки. А все тому, що попхався я центром. Так хочеться жити і когось пристрелити -- словами не передати. Проте насправді агресії забавка не розвиває, бо усвідомлюєш, що це тільки забавка, забавка, яка захоплює, втягує. Змушує думати. Отож обережно, наприсядки повзу окопом. На кого, не бачу, здається, ніхто мене не бачить, але... градом посипалися кульки у мій бік. Ви коли-небудь решето бачили? Отак мене розстріляли. Але поки я дійшов у штаб, наш "лівий" гравець поцупив прапор.
Ура! "Поступ" і "Високий Замок" перемогли "Експрес" та "Львівську газету" з рахунком 3:1. Але найголовніше не рахунок, а активний відпочинок.
До речі, кого це зацікавило, той може будь-коли прийти і побавитися, щоправда, коштуватиме це по 100 гривень із особи! |
