BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Літературний Поступ.    Легенди Львова.    Бренд.    Поступ реляксу.    Поступ на канапі.    Вулиці Львова.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
23 липня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

...САЛАТ -- ВІЧНИЙ
Софія АНДРУХОВИЧ
 
Пол Теру. Моя другая жизнь. -- М.: Иностранка, 2002.

Природно, що людям зазвичай подобаються книжки, в яких вони подибують знайомі для себе речі. Це доказ того, що ти не самотній. Або -- що не дурний. Часто книжки починають подобатися не через їхню важливість, глибину, інакшість, стиль чи емоції, а саме завдяки тому, що читач знаходить на сторінках власні думки. Досі він підозрював про це чи припускав щось подібне, може, любив повторювати в товаристві, може, пережив схожу ситуацію -- і раптом натрапляє на свої слова чи дії, майстерніше сформульовані, гарно оформлені, підкріплені прикладами й авторитетом автора і в справжній книжці. Книжка -- річ серйозна, її автор не може бути першим-ліпшим зустрічним. Він радше за все людина особлива, наділена вищою мудрістю та обдарована рідкісним талантом, і, якщо її спостереження збігаються з твоїми, то хіба це не означає, що й ти -- не звичайний собі тарган, комар чи блощиця, а принаймні вже зелена каліфорнійська сколопендра херос або навіть африканський колючий квітковий богомол. Одне слово, розумієш раптом, що і ти не в тім'я битий, і тобі перепало трохи мудрості та обдарованості, а може, й не трохи, хтозна - може, навіть більше, як цьому хваленому-перехваленому авторові.

Мені, звичайно, до сколопендри херос дуже далеко, але все ж я невимовно зраділа, подибавши на останній сторінці роману американського письменника Пола Теру опис вічного фруктового салату. Африканський кухар Джуліус Могойа приготував його якось у скляній мисці. Салату виявилося надто багато, Пол Теру (чи то пак -- його герой, важко зрозуміти) з'їсти його не зміг, тож кухар Джуліус Могойа заховав залишки в надійному місці й наступного разу, коли господареві знову забаглося поїсти фруктів, просто докраяв свіжих до минулотижневих. Так герой споживав вічний салат протягом кількох років. Свіже домішувалося до несвіжого, солодке -- до квасного, тверде -- до розм'яклого. Для Пола Теру салат Джуліуса, який ніколи не закінчувався, став -- не багато не мало -- уособленням змісту життя та символом мистецтва.

Наш вічний салат був овочевим і тривав він, на жаль, не кілька років, а лише якийсь тиждень. Ми навіть почали фантазувати, що передамо його нашим дітям, а ті -- онукам і правнукам. Тоді, коли нас уже не буде на світі, наш вічний салат все їстимуть і їстимуть люди, які нас уже не пам'ятатимуть, однак споживаючи страву, що ми приготували, ніби їстимуть нас самих. А отже, вічний салат буде ще й нашим незнищенним слідом на цій землі, зв'язком поколінь та вічною традицією роду.

Роман Пола Теру "Моє інше життя" -- це вічний салат. Опис альтернативного життя, вигадана автобіографія, уявні мемуари. Реальні події та спогади з плином часу підкисли, розм'якли, змінили смак і запах. Вигадки, старанно накраяні шматками, додали пікантності, збагатили вітамінами. Пол Теру -- вправний кухар, гідний учень африканця Джуліуса Могойі, так майстерно додав друге до першого, що відрізнити реальність від вигадки практично неможливо. Смаки гармонійно змішалися, злилися в один. Тепер навіть сам автор навряд чи зможе чесно відповісти на запитання, яке з двох життів справжнє.

Найімовірніше, що справжнім є все пережите. Важко засумніватися в тому, що уявні досвіди бувають інтенсивнішими, глибшими та реальнішими за реальні. Одна з найочевидніших причин писати -- це можливість набути такі уявні досвіди, потрапити в ситуації, недосяжні в повсякденному житті, зустріти людей, з якими хотілося б бути разом, зробити їх такими, якими хочеться, вчинити з ними все, чого бажаєш, перетворити їх на своїх власних людей.

Одна молода австралійка, зустрівшись із Полом Теру, виголосила на цю тему гнівний монолог. Колись письменник мимохідь описав її та двох її друзів у своєму романі "Залізничний базар". Авторові довелося розміститися з ними в одній каюті, і він змушений був півночі слухати "неприємні стогони, властиві антиподам," дівчини та її нареченого. Прочитавши глузливий опис однієї з найщасливіших ночей у своєму житті, австралійка, м'яко кажучи, обурилася. Чи мав право письменник робити з неї таку сміховинну істоту? Чому він вважає, що його книга важливіша за людські життя? Як наважився знехтувати правом кожного на власну ідентичність, вибір та стогони?

Теоретично, такого права не має ніхто. Робити з людини посміховисько без її відома принаймні нечесно. Влада письменника необмежена, а бідолашні персонажі -- безпомічні та беззахисні. Зрештою, й самого автора можна легко зібгати в таку карикатурну постать, що потім не розібгається -- і захиститися ніяк не зможе.

Отут і ховається найбільша підлість письменників: безсовісно спотворюючи інших, з себе вони також можуть робити що завгодно. Наприклад, прикрашати й возвеличувати, додавати собі скільки завгодно краси й мудрості, дотепності й мужності, вигадувати сотні коханок і коханців, робити себе героями чи ангелами. Потрапивши в найнікчемнішу, найогиднішу пригоду, письменник може змінити її так, що викличе в читачів лише захоплення, повагу та заздрість. Це за умови, що в нього достатньо майстерності створити самого себе.

Знехтувати такою професійною перевагою важко, та, зрештою, й безглуздо. Пол Теру охоче користується нею. Зваблює жінок, залишаючись неприступним для найбільш вродливих та нав'язливих, уперто й тяжко працює, відмовляється від зваб та спокус цього світу, якщо вони не збігаються з його принципами та уявленнями про людське достоїнство, мужньо пірнає в небезпечні авантюри, скромно приймає вияви захвату й глибокої шани до його письменницького таланту, розмовляє з королевою Англії, зізнається в тому, що Ентоні Берджес заздрить його обдарованості та вмінню писати книжки. Одне слово, красномовно й охоче демонструє барвисте пір'я свого розкішного хвоста.

В цьому немає нічого поганого чи ницого. Навпаки, привабливий опис головного героя роману вражає правдоподібністю та опуклістю, а те, чесний він чи вигаданий, -- річ другорядна. Слід пам'ятати, що Пол Теру з роману "Моє інше життя" -- це інший письменник Пол Теру, про якого пише Пол Теру письменник.

Інше життя цього іншого героя складається з розділів, які настільки разюче несхожі одні на одних, що часто здаються частинами цілком різних життів.

Скажімо, перебування в африканському селищі хворих на проказу схоже на сон або мрію: спека, бруд, бідність, виразки, тиша, нестримна фізична пристрасть тубільців і холодна скутість місіонерів, страждання і смерть, ритуальні танці, запахи фруктів -- справжнє життя. Оповідь про цю чужу, ефемерну країну настільки жива та жвава, що нею надовго просякають думки й почуття, вона промовляє до інстинктів та емоцій, застрягає в голові, як мелодія. Це ніби притча про приреченість, відречення та забуття. Самотні білі люди на чорному континенті, незрозумілому для них. Хворі чорні люди -- ізольовані та покинуті, замкнені у світі дивних вірувань, ліні та фізичної насолоди. Пристрасть нещасної білої жінки на ім'я Пташка до нашого білого героя -- почуття, у відповідь на яке вона отримує відмову та жалощі. Пристрасть нашого білого героя до чорної красуні, зовсім юної та хворої на проказу, за яку вона отримує гарячу любов глупої ночі, під гупання барабанів, під скавуління гієн, під спотворені молитви сліпої бабусі.

Зовсім інша річ -- життя в Лондоні та залицяння леді Макс, аристократки, вродливої жінки, якій чоловіки відмовляти не вміють. Натомість інший Пол Теру таки зважується відмовити, відкривши для себе відразливу примітивність тієї, яка спершу здавалася йому такою ж загадковою, тонкою та бездоганною, як і місто, в якому вона мешкає. Вологість та захмареність цієї історії навмисне відгонить манірною нудьгою.

Про роздвоєння автора та його героя найкраще свідчить подорож на північ Англії, де, прикинувшись звичайним мандрівником, інший Пол Теру знаходить притулок у домі дивної відлюдькуватої жінки, яка виявляється пристрасною читачкою. Серед її книжок фальшивий мандрівник зауважує кілька томів письменника Пола Теру і, поцікавившись думкою жінки про цього автора, отримує у відповідь лише зневагу й глузування. Нічний гість для неї -- недалекий (за розумовими можливостями, а не за пройденими кілометрами) мандрівник, замкнутий у своєму тісному світі, не здатний осягнути таланту й вищості геніального письменника, її улюбленця. Розповідаючи про це дурникові-подорожньому, жінка почувається вищою від нього, такою ж особливою, як і Пол Теру. Вона ніби об'єднує себе з письменником проти цілого світу, банального й зіпсутого, а світ цей для неї уособлює, безперечно, гість-мандрівник.

З іншого боку, не тільки автор привласнює собі персонажів. Читачі також роблять авторів своїми. Ця напівбожевільна жінка з крихітного англійського села, так само як і юрист Сем Летфіш, палкий прихильник Ентоні Берджеса, -- володарі власних авторів.

Сем Летфіш колекціонує всі книжки, рукописи, записки, посуд, речі, до яких бодай торкнулася рука Берджеса. "Я настільки шалений, як і він", -- повторює Сем Летфіш. Обмежений і самовдоволений, він вважає себе неабияким оригіналом і не сумнівається ані на мить, що вони з Берджесом -- споріднені душі. Куди слід й не слід, Летфіш невтомно вставляє слова, взяті з творів Берджеса: пролапс, пелагічний, паралексія, габітус, брахіцефальний, і думає, що бачить письменника наскрізь, що розуміє його найкраще. Влаштована Полом Теру зустріч читача з автором закінчується крахом. Берджес, сумний, байдужий і п'яний, безжально розчаровує Летфіша, який все одно не може збагнути, наскільки глибшим від нього є той, кого він начебто знав як облупленого. Летфіш -- неосвічений та неотесаний, ніколи не зможе зрозуміти Берджеса (принаймні тому, що не знається на музиці) і не зможе йому пробачити, що втратив через цю зустріч зміст власного життя.

Що й казати, погано бути письменником. Краще вже стати кухарем і готувати вічні салати.

Пол ТЕРУ (THEROUX Paul)

Американський прозаїк, нар. 11.04.1941 р. в Медфорді (США) у франко-канадській родині. Закінчивши Массачусетський університет, вирушив до Африки, де кілька років викладав у різних країнах; тривалий час мандрував Азією -- згодом його книги подорожей стали бестселерами. 1971 року Теру замешкав в Англії, звідки вряди-годи приїжджає на батьківщину. Він написав чимало романів, які ввібрали в себе традиції англійської готики й американського романтизму. За жанром це нерідко вигадлива суміш соціально-побутового роману, політичного детектива, трилера, "роману таємниць" та наукової фантастики. Серйозне зображення складного сучасного життя, вважає Теру, неадекватне його розмаїттю й непередбачуваності тенденцій, тому незмінний елемент поетики автора -- іронічне зниження драматичних колізій.

Найвідоміші романи Теру "Чорний будинок" (1974), "Сімейний арсенал" (1976), "Берег москітів" (1978), "О-Зона" (1986). Його перу належать також багато оповідань, основний художній принцип яких той самий, що й у романах -- іронія та стьоб. Цей незмінний мотив пронизує й автобіографічний роман "Моє інше життя" (1989), що дозволяє деякою мірою з'ясувати хитромудрі, можливо й дофантазовні зиґзаґи його творчої та людської біографії.

У публікації есею Софії Андрухович сталася прикра помилка -- з технічних причин есей було приписано Оксані Гард. Уклінно перепрошуємо.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Наступник Шкаради 
  ·  Новояворівськ без голови 
  ·  Помаранчеву революцію -- на п'єдестал 
  ·  У справі "Танету" заслухано свідків 
Погляд
  ·  Тупий і ще тупіший... 
  ·  УНП хоче коаліції 
  ·  Одесити "пожартували" 
  ·  У Лондоні застрелили підозрюваного у тероризмі 
  ·  Хацкевича в "Гартсі" не буде 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Подвійна радість Олійника 
  ·  Руйнувати -- не будувати 
  ·  На дорогах спокійно 
  ·  Зміни на митниці тішать підприємців 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Криза в архівній системі 
  ·  Громадська колегія податкової 
  ·  Засуджені просять помилування 
  ·  Пам'ятник Бунякові 
  ·  Добудуйте лікарню для немовлят! 
Поступ з краю
  ·  Чи потрібен державному мужеві кодекс? 
  ·  Рибачук перевірить словенські води 
  ·  Вихідний на Володимира 
Поступ у світі
  ·  Президент розпустив Бундестаг 
  ·  Таємний сніданок президентів 
  ·  Продовжено патріотичний закон 
  ·  Путін повернув жовтневі свята 
  ·  Єдина валюта Азії 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Андрій КОТЕЛЬНИК: В "Універсумі" несерйозно ставляться до обов'язків 
  ·  Про користь копання коробки з-під взуття 
  ·  Переможний танець ветерана 
  ·  Нереалізована перевага 
  ·  Іванчук -- чемпіон Канади 
  ·  Бразильська діаспора "Шахтаря" поповнюється 
  ·  uEFA визначило етапи відбору Euro-2012 
Літературний Поступ
  ·  ...САЛАТ -- ВІЧНИЙ 
Легенди Львова
  ·  Звідки сміх у Львові взявся 
Бренд
  ·  Адідас 
  ·  Годинник: прикраса чи престиж? 
Поступ реляксу
  ·  Більярд 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  ФЕСТИВАЛІ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ 
Поступ на канапі
  ·  Потойбічне 
Вулиці Львова
  ·  За Кастелівкою та Новим Світом 
post-Поступ
  ·  Кінець "Помаранчевої революції" 
Пост-Faktum
  ·  Віват, баклажани 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Танець про танець