BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    ДАЙДЖЕСТ.    Арт-Поступ.    Класика.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
22 липня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:21 24-04-2017 -   У поліції розповіли подробиці затримання вбивць львівського таксиста  
  17:19 24-04-2017 -   Цьогоріч відновлять басейни у трьох школах міста Львова  
  17:17 24-04-2017 -   На Львівщині прикордонники виявили викрадене у Бельгії авто  
  17:16 24-04-2017 -   На Львівщині сьогодні-завтра – сильні вітри  
  17:11 24-04-2017 -   Львівська галерея мистецтв виявила пропажу 224 стародруків  
Україна
  17:10 24-04-2017 -   САП відкрила справу щодо збагачення Ляшка  
  17:9 24-04-2017 -   Гройсман: підвищення цін на газ не передбачається  
  17:7 24-04-2017 -   Головного люстратора України Мін’юст представить завтра  
  16:58 24-04-2017 -   НБУ перерахував до бюджету перший транш прибутку за минулий рік  
  16:56 24-04-2017 -   Реальні витрати на оборону в Україні скоротилися  
Світ
  17:13 24-04-2017 -   У Лондоні покажуть золото скіфів  
  17:6 24-04-2017 -   У Йорданії скасували дозвіл ґвалтівникам одружуватися на своїх жертвах  
  17:5 24-04-2017 -   Унаслідок вибуху гранати у дагестанській школі загинула дитина  
  11:12 24-04-2017 -   В Естонії стартують масштабні міжнародні кібернавчання  
  10:0 24-04-2017 -   Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

ДАЙДЖЕСТ  » 

___________________________________________________________________________

Країна політичного безвілля
Анатолій КРИЖОВНІК
 
Учора знайомий адвокат мене переконував: "Якщо ти хочеш, щоб ми просто взяли участь у справі, то це будуть смішні гроші і ніякого результату. Якщо ж тобі потрібне позитивне рішення, то дай відмашку -- я буду спілкуватися з відповідними людьми в суді. Але тоді доведеться заплатити від 10 до 15% усієї суми".

Йшлося про судовий процес з Державною податковою адміністрацією та штраф сумою 800 тисяч гривень.

Він же: "Знаєш, зараз мені дуже соромно, що я в листопаді стояв на Майдані, кричав разом із усіма та захоплювався новою демократичною владою. Нічого не змінилося".

Він починає говорити про глобальні речі: брехню з уст нових демократів, інтриги при дворі Президента, відсутність реформ, кумівство та ставлеництво. Але зрештою переходить на конкретику: скільки грошей треба заплатити, щоб виграти в суді, як реально і недорого отримати землю у передмісті Києва, кому заплатити в Кабміні чи Секретаріаті, щоб справу позитивно розглянули на реґіональному рівні.

Він український адвокат, тому мусить знати не тільки законодавство, але й шпаринки, через які можна витягнути потрібні рішення. Інакше у нього не буде клієнтів.

Багато моїх знайомих не задоволені новою владою. До того ж йдеться не про пасивність чи повільність щодо ухвалення рішень. Навряд чи хтось очікував негайного розв'язання всіх проблем -- про команду Ющенка було достатньо анекдотів та й списувати колишніх ніхто не мав наміру. Однак, як говорить знайомий підприємець, "заносимо, як і заносили. Але тепер із відчуттям власної гідності".

Розчарувалися люди в іншому -- виявилося, що вони довірилися політикам, які не заслужили цієї довіри. У багатьох склалося враження, що впродовж декількох років опозиціонери дурили своїх виборців, одягаючи овечу шкіру, коли виходили з конча-заспівських дач.

Хоча неправильно казати: люди розчарувалися -- головно розчарувалася медійна еліта: журналісти, вчені, політологи, юристи, тобто ті, хто завжди знає трохи більше. Всі інші і далі підтримують команду Ющенка та вірять йому особисто. Щоправда, саме з недовіри еліти починалося багато історичних провалів.

Сьогодні чимало моїх друзів більше не працює в структурах, близьких до "Нашої України". Ще під час Помаранчевої революції ми обговорювали помилки політиків, непрофесіоналізм самого Ющенка, але всі вірили в нього. За принципом: якщо не він, то хто? Однак буквально днями знайомий із колишнього прес-центру НУ (що був розташований у "Могилянці" під час революції) півгодини переконував боротися зі сучасним неокучмізмом.

Аналогічні фрази постійно чую від колишніх порівців, а тепер більш прагматичних, але достатньо розчарованих молодих людей. Усі вони були не просто агітаторами, але "мозком" "Пори" -- журналістами, перекладачами, менеджерами середньої ланки. З них розпочалася недовіра до Ющенка, вони ж, очевидно, невдовзі підтримають альтернативні політичні блоки.

Крім того, прошу ознайомитися з першими жертвами нового режиму: Сергій Рахманін, Люба Шара, Тетяна Коробова... Якщо мої попередні співрозмовники просили не називати їх імен (і це теж симптоматично), то журналісти відкрито заявили про свою позицію. Вони вказали Ющенкові та його оточенню на серйозні порушення законодавчих ї моральних норм, але не отримали відповідної реакції.

Що зробила влада у відповідь? Звинуватила українську журналістику у непрофесіоналізмі. У такий спосіб вона вже продемонструвала головну свою помилку: закритість та інерційність. Її представники говорять багато про Європу, про демократію, але якось забувають, що найменша брехня в Європі призводить до відставки. Найменша неточність -- до вибачень. Найменший тиск -- до публічних дебатів.

Звичайно, не так легко розучитися брехати, тому для цього існують механізми прозорості владних інститутів, інститути звітності та планування. В США і Норвегії, Австралії та Німеччині звітують не тільки місцеві адміністрації, а й структури, аналогічні нашим СБУ, РНБОУ та ДПАУ.

Тому забезпечити прозорість хоча б на рівні Польщі необхідно було якомога швидше. І, врешті-решт, народний Президент обіцяв зробити це одразу після перемоги (див. передвиборний указ про народні приймальні).

Однак досі різноманітні органи влади відмовляють громадянам у доступі до документів, а сам Віктор Андрійович не тільки сприяє цьому (наприклад, у ситуації із Козином, коли його іменем голова сільради відмовляється звітувати щодо бюджету 2004 року), а ще й перекриває вул. Банкову.

Нова влада майже повсюди виявилася бездарною, слабкою, непослідовною, хитрою та непрофесійною. Це можна вважати аксіомою, навіть аналізуючи діяльність тільки найвищих посадових осіб -- від Президента до губернаторів. Досі ніде не сформовано дієвої команди, навіть у Секретаріаті глави держави.

Там, за достовірною інформацією, не все гаразд не тільки з виплатою зарплат (дають частково і в конвертах, хоча говорять про бажання провести податкову реформу!), але навіть із робочими місцями, комп'ютерами та чіткими завданнями. Навіть із щорічним виступом Президента перед Верховною Радою визначилися зовсім недавно і, як заплановано, реалізують його на День незалежності. Однак зробити це за місяць буде надзвичайно складно. Втім подивимося, що з цього буде.

Виявилося, що команда Ющенка -- це два гетьмани на три українці, тому навіть хороші менеджерські якості тих чи інших чиновників (наприклад, Порошенка або Тимошенко) не дають реалізувати чіткі адміністративні схеми. Отож багато хто починає задумуватися над власним збагаченням. До речі, саме з цього все почалося за Кучми. Підлеглі ж середньої ланки, особливо ті, котрі залишилися від старого режиму, живуть у постійному страху -- кожен тиждень для них є нібито останнім. І так триває вже півроку.

Лідери з команди Ющенка різко відчули себе політичними фігурами, йдеться не тільки про міністрів. Технократи, які йшли з планами реформ, натомість розпочали піар-кампанії, політичні інтриги та підготовку до виборів.

Прес-конференції поступово витісняють робочі наради, які щораз частіше проводять для журналістів. Водночас усе активніше застосовують спін-технології: негатив замовчують, позитив розкручують.

Через півроку після виборів Президент продовжує в усіх негараздах звинувачувати своїх опонентів. Мабуть, у найближчому телевізійному виступі Віктора Андрійовича (а він уже на носі) знову дізнаємося правду про причини всього лихого.

Не відстають від Президента і його найближчі колеги -- здаватися білими та пухнастими хочуть усі. І хоча більшість українських політологів знає, звідки гроші у тих же Мартиненка, Жванії, Порошенка, Третьякова, як Тимошенко стала "місіс 10 мільярдів доларів", однак ці чиновники і далі ображено переконують потенційних виборців у своїй бізнес-чистоті.

Новий приклад: прес-служба Миколи Мартиненка вперто просить не посилатися на анонімних експертів, оскільки її шеф ніяк не пов'язаний з "Діамантбанком".

Але ж експертна оцінка--- це не довідка з фондової біржі, це банальний логічний зв'язок між співпрацею компаній "Брінкфорд", "Торговий дім" та "Енергоатом", фінансуванням Помаранчевої революції та внутрішньою інформацією з банку. Годі відмовлятися від очевидних речей, усім відомо, як в Україні впливати на компанію, формально не будучи її власником та керівником!

На жаль, в Україні досі не створено умов для того, щоб журналісти та експерти були відвертими. Досі немає єдиних інформаційних баз, які б давали можливість вільно знайомитися з державними документами, податковими деклараціями, іншими папірцями, що стосуються життя публічних людей.

Політтехнологам відомо: коли керує спін, стратегія відпочиває. І це вже традиційно. Так, у середовищі журналістів досі говорять про те, як керівництво газети "Деловая Украина" не виплатило грошей усім своїм співробітникам за три місяці 2003 року. Після цього багато пішло працювати в структури, близькі до нинішньої опозиції.

Парадокс ситуації в тому, що газета "Деловая Украина" на той час була дуже близькою до структур і політиків, які вже підтримували "Нашу Україну" й у такий спосіб просто штовхнули журналістів у табір супротивників.

Грошей ж не віддали навіть перед виборами, хоча була реальна загроза того, що про це всі знатимуть. А тепер, мабуть, і взагалі зась. Схоже відбувається і сьогодні -- влада просто виштовхує спеціалістів за межі своєї смуги.

Але найбільша проблема -- це, звичайно ж, непрофесіоналізм.

І Ющенко продовжує розказувати, що "ми можемо годинами на українському ТБ бачити рекламу горілки, куріння, порнографію -- все, чого ви вже не можете побачити на російському телебаченні". Президента, виявляється, досі не просвітили, що на телебаченні просто немає порнографії.

Якщо ж Ющенко називає порнографією будь-який еротичний матеріал, то доведеться також вилучити з бібліотек книги Еміля Золя ("Нана"), Юрка Андруховича ("Московіада") та Ернеста Гемінґвея ("По кому подзвін"). Це вибране, для перших кроків, для "Идущих вместе".

Попередній режим, до речі, також боровся за мораль, навіть створив відповідну раду під керівництвом Дмитра Табачника. Щоправда, не встиг він реалізувати всіх задуманих схем зі заробляння грошей на цій раді. Може, нова влада все зробить?

І не Ющенком єдиним знаменна нова влада. Звернемо увагу на Кабмін. Чи знає хтось, окрім Бога, якою буде податкова реформа в Україні? Сумнівно, бо навіть на внутрішніх нарадах один із економічних міністрів, як кажуть, вдало імпровізує.

А що таке коаліційність по-українськи? Безперечно, не те саме, що й у Європі. Там, якби представники партії не підтримали дій уряду, в якому є члени цієї партії, то або міністри відмовилися б від членства, або партія відкликала б своїх міністрів. Якщо ж цього не відбувається через якісь внутрішні схеми, то у відставку має піти прем'єр-міністр. А у нас і рибку хочуть їсти, і у кріслі вціліти. Цукровому буряку попри це не легше.

Прикладом політичного безкультур'я є випадок, коли Тимошенко за присутності російських нафтобаронів почала сперечатися з Ющенком щодо бензинової змови. Нічого, крім ще одного скандалу, вона не домоглася. Це більше схоже на політтехнологію у виконанні Юлії Володимирівни, жертвою якої вона зробила свого начальника.

Інша історія. Тимошенко заявляє, що виступає проти посередництва "РосУкрЕнерго" у розрахунках з Росією і Туркменистаном. Минуло кілька тижнів, і ця компанія, котру підозрюють у зв'язках зі старою владою та мафіозі Севою Могілевичем, і яку сама Тимошенко назвала "кримінальною", замість вигнання з цього ринку, стає учасником нових сумнівних схем у відносинах України з "Газпромом". Де прем'єр і що її змусило не відстояти своєї позиції?

Критикувати можна ще багато. Майдан виявився не заслугою нової влади, а спільною дією кожного громадянина. Собою ми вже гордимося -- після революції для цього достатньо підстав.

Щоправда, є побоювання: нова влада нав'яже нам свою мораль. Справа в тім, що для Кучми закон був перешкодою. А для Ющенка закон -- це лише додаток до моральних правил. І якщо цей додаток не дієвий, то варто прислухатися до моралі.

Схожі речі усюди закінчуються однаково -- авторитарним режимом: лідер після невдалих спроб опиратися тільки на мораль стає монархічно-величний. Україна вже просунулася в цьому напрямі: представники Секретаріату, говорячи про Ющенка, часто промовляють: "Він говорив по-батьківськи... Він поставився по-батьківськи". Але ж Ющенко -- не месія, не батько нації, не моральний авторитет нації. Забудьте про це!

Він -- найманий менеджер найвищого рівня, котрому довірили управління державою.

Годі уявляти себе лідерами нації, елітою та вершиною політичної еволюції. Треба навчитися хоча б організувати власний апарат та послідовно здійснювати реформування. А вже потім можна розпочати розвивати політичну волю.

Коли Шарль де Голль зіткнувся з небезпекою міжнародного тиску на Францію, він розпочав політику "оборони за всіма азимутами", послідовно відстоюючи позицію своєї країни з усіма партнерами. Франція тоді заблокувала безліч важливих питань у ЄС. А чи може Ющенко сьогодні так само захищати інтереси свого народу? А варто було б.

За матеріалами "Української правди"









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Федур більше не захищає Колесникова 
  ·  Нові вибухи в Лондоні 
  ·  Фініта ля сесія 
  ·  Розбірки в "Батьківщині молодій" 
  ·  У справі "Танету" заслухано свідків 
Погляд
  ·  Українська "Фабрика зірок" 
  ·  Заявку зареєстровано 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Стратегічне підприємство виселяють 
  ·  Боротьба за пасажира 
  ·  Латвія -- ворота до ЄС 
  ·  Тихе болото архіву 
  ·  "Cільмашу" -- нового санатора 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Автостоянка замість стадіону? 
  ·  Вшануймо ювілей Шептицького 
  ·  ЛОДА про звільнення Преснера 
  ·  Прокуратура перевірить міську раду 
Поступ з краю
  ·  Народний бойовик про вибори 
  ·  Збільшені штрафи поповнять БЮТжет? 
  ·  Мельниченко не працював на СБУ 
  ·  Дешево й просто? 
  ·  Міліція обдурила Ахметова 
  ·  Адмінресурс розПОРОШили 
Поступ у світі
  ·  Прокляття Нігеру 
  ·  Полювання на терористів 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Росіян і поляків СНІД не бере 
  ·  Латвійські сексменшини бунтують 
  ·  Юнак виграв суд проти Британії 
  ·  Затримано підозрюваного в замаху на Буша 
Спорт-Поступ
  ·  Забракло досвіду й сил 
  ·  Сюрприз юніора 
  ·  Тому перемоги не втомлюють 
  ·  Мар'яна встигає за сестрою 
ДАЙДЖЕСТ
  ·  Країна політичного безвілля 
Арт-Поступ
  ·  Конкурс молодих талантів 
  ·  Варшава не забуває про Стуса 
Класика
  ·  Тарас ЛУЧУК: У наших школах ніколи не домінувала одна мова 
  ·  Із життя мертвих мов 
Пост-Faktum
  ·  Сад, у який я приходила гратися 
  ·  КАЛЕНДАР