BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Мегавектори Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.    КУПОЛ-Львів.    КУПОЛ-Україна.    КУПОЛ-Світ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
23 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:25 24-10-2017 -   Активіст допоміг позбавити прав водія львівської маршрутки  
  11:7 24-10-2017 -   У Львові п’яний водій спричинив ДТП з п’ятьма автомобілями  
  11:3 24-10-2017 -   Причиною масового отруєння у «Панській чарці» став стафілокок  
  11:2 24-10-2017 -   У лісі на Яворівщині рятувальники шукають 47-річну львів’янку  
  10:19 24-10-2017 -   Теплопостачальні підприємства Львова відновили подачу опалення до усіх споживачів  
Україна
  11:22 24-10-2017 -   У Сумах невідомі винесли з мерії комп'ютери та документи  
  11:13 24-10-2017 -   Поліція штурмом взяла Святошинський суд у Києві  
  11:12 24-10-2017 -   Українську мову у школах нацменшин вивчатимуть за системою «60 на 40», – Гриневич  
  10:39 24-10-2017 -   В Україні сьогодні суттєво похолодає  
  10:24 24-10-2017 -   У Харкові затримали екс-прокурора, який втік з ДТП  
Світ
  10:28 24-10-2017 -   Через дисертацію Хокінга "впав" сайт Кембриджського університету  
  10:27 24-10-2017 -   Роналду став найкращим гравцем року за версією ФІФА  
  10:22 24-10-2017 -   Канада назвала умови для безвізу з Україною  
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ЗЛАМ

___________________________________________________________________________

Трагедія із незалежністю
Перша виставка Ярослава Мацелюха – до його ...60-річчя!
Вікторія САДОВА
 
Трагедія із незалежністю
Від учора вестибюль другого ярусу Національного музею у Львові на проспекті Свободи, 20 зустрічає відвідувачів ювілейною ретроспективою Ярослава Мацелюха. Про що свідчить ця кулуарність: залу не знайшлося, виставка позапланова, автор невідповідний, робіт недостатньо? Котра із цих версій є справжньою причиною дивної експозиції? Щось не гаразд із логікою репрезентативного комюніке, підготовленого до виставки музейними працівниками (чит. текст у минулій “Афіші Поступу”), і власне репрезентацією картин. До речі, автор стверджує, що іще така ж їх кількість залишилася лежати в музейних підсобках.

Однак навіть того, що вивішено, достатньо, аби збагнути справжню причину такої коридорної скромності. Очевидно, автора експозиції (тобто комісара чи куратора виставки, як цю місію прийнято називати у світі) не вистачило на те, щоб виснувати якусь іншу концепцію, аніж преславуту ювілейну ретроспецію. Хоч оскільки до уродин автора ще далеко, то напрошується думка, що тут інша концепція. Або ж вона відсутня взагалі, а підмінена тематичністю. Хай там що, а скидається на те, що Національний музей вважає, буцімто День незалежності України неодмінно пасує відзначати саме такими ідеологічно спрямованими акціями із демонстрацією відповідних сюжетних полотен. Цей настільки слизький шлях розуміння соціально-політичної заангажованості мистецтва повною мірою окошився й на загальній цінності виставки, у якій твори останніх років повністю “уневажують” досягнення художника в часи тоталітаризму. Та аж так, що мимоволі закрадається парадоксальна думка про те, що своїми “протисистемними” образами митець більшою мірою мусить завдячувати нещадному тискові тієї падлючої системи, аніж щасливій можливості творити ідилічні візії свого “блакитного періоду” в незалежній України. Цей стильовий перепад так разить око, що не буде нічого дивного, коли у глядача, скажімо, із закордонної Європи, зародиться крамольний висновок про трагедію нашої незалежності. Та ще й не цілком адекватне уявлення про наші музейні цінності (тим паче, що й таким обов’язковим сервісом, як каталог, музей, за доброю традицією, не тішить, хоч ця розкіш існує для того, щоб належно (підкреслюю — належно) коментувати об’єкт виставляння).

Але чи ж винен куратор, що автор ТАК і ТАКЕ малює? Ні, бо й графоманові (тобто цьому й поготів!) не заборониш творити. Але ж куратор таки повинен відібрати справді гідне показу в Національному музеї (ну, хіба б його завдання полягало в тому, щоб представити мистецтво кічу, примітиву, львівської “клюмби” чи перверсивних концептуалістів від соросівської годівнички — то інша річ) .
У такому разі сучасного глядача більше б цікавили картини Мацелюха 60-70 років, які б могли переконати — цей автор, вимальовуючи сталеве стискання членестоної щелепарні тоталітаризму, сказав таке, що не сказали Олег Мінько чи Роман Петрук? Чи, формально дотримуючись тієї ж лінії, він зміг сягнути такого ж естетичного рівня і в теперішніх роботах?

На жаль, виставляючи сумнівно історичні “портрети” поряд із однозначно й примітивно трактованими образами й алегоріями в сюжетах, що хибують на буквалізм й анатомічно диспропорційні зображення тіл, які доречні в абстрактно узагальнених образах, але викликають абсолютне несприйняття в інших жанрах, — музей підштовхує до думки, що для художника згубною виявилася не та ідеологія, яка провокувала спротив, а та, яка начебто дала йому волю, але насправді ще більше узалежнила в тотальних стереотипах. Тепер він не може вийти з іншого полону, полону соцарту навиворіт, тиражуючи без упину якісь композиції, що навряд чи були прийнятні навіть за “оформительськими” стандартами худкомбінату. Невже це, як йшлося на відкритті виставки, мистецтво нашого часу? Утім навіть сам Богдан Горинь, автор статті до репродукцій Ярослава Мацелюха в книжці “Двокрилля”, не зміг не зауважити: “Зовсім незвична якась алегорична картина “Весна”, яка взагалі не вписується в сучасний процес розвитку мистецтва”.

Однак рівень мистецтвознавчої оцінки Богдана Гориня обмежився сумнівними аналогіями: “Він спростовує думку, що картини є тільки для того, щоб прикрасити спальню. Ні, багатьма картинами Ярослава Мацелюха не можна прикрасити спальню. Вони не вписуються у спальню так, як не вписується у спальню і картина Пабло Пікассо “Герніка”. Вони порушують великі, важливі суспільно-політичні теми. Я впевнений, що коли буде видано багатотомну історію України з кольоровими ілюстраціями, то твори Ярослава Мацелюха знайдуть там відповідне місце. А багато з них повинні знайти місце в експозиціях і Художнього, і Історичного музеїв, зокрема — Музею історії України. Художник зараз у розквіті творчих сил, і нема сумніву, що він знайшов себе, знайшов свою дорогу. Є вічною істина , що головна свобода не поза нами, а в нас самих. У різні тоталітарні часи, при деспотичних режимах завжди були люди, які почували себе вільними. Таким духовно вільним, розкутим, незалежно від того, що з ним могло трапитися, почував себе і Ярослав Мацелюх. Він належав до нонконформістів, таким він і залишився. Виставка незвична, нетрадиційна і несподівана. Не було жодної попередньої виставки, щоб так багато було на ній символічних, алегоричних і міфологізованих картин, незвично трактованих портретів. Виникає питання, чому він такий неподібний, і чому ми не відчуваємо за ним когось із вчителів, як то часто бачимо за іншими художниками, на яких залишили свою печать чи то Сельський, чи Звіринський, чи Добошинський, чи Патик, чи Медвідь?”

Дивно, що інших джерел наслідування цей мистецтвознавець не зауважив. Та й сентенція про нонконформізм видається суперечливою через ту спокусу “потрафляння” смакам загалу, перед якою таки не встояв художник. Дехто вважає, що це наслідок деградації творчої потенції, дехто вбачає причину в тому, що автор довгий час не мав повноцінного спілкування із глядачем... А ще дехто, як скажімо Ірина Калинець, переконаний, що у творчості Ярослава Мацелюха останніх років маємо унікальний випадок звертання до символів, які так і просяться на плакат: “Чому ми не можемо мати свого українського плакату, листівки, які б промовляли мовою національного символу?” — примушує замислитися ця громадська діячка.

Можемо. Але тоді ми мусимо змиритися із портретом генерала Шухевича із жовтим тризубом на блакитній краватці, із Лесею Українкою в блакитній пелерині в оточенні перунів і мечів, Дівою Україною зі світочем і фаною в руках на тлі блакитного передгроззя в оточенні тих же блискавиць, мечів і змій, архістратигом Михаїлом у блакитних шатах (фана, меч, кайдани — незмінні атрибути), який нічим не ліпший “за попсових м’язенів” Бориса Валеджіо... Тоді ми багато із чим мусимо змиритися. Але це вже буде не мистецтво, а гола ідеологія. Радше державницька, аніж національна. Бо справжня національна картина світу, хоч і ґрунтується на архетипах національної ментальності, однак не тотожна ідеологічним стереотипам.

КОМЕНТАР

Ігор Калинець

Він не боїться, що йому закинуть власне предметність, те що він зображує не мистецто кольору, плями, лінії, а мистецто сюжетне, яке більше розказує, ніж передає внутрішній стан художника. Але мистецтво таке теж має право на існування. Це є теж певне спрямування в мистецтві, і воно тепер значно більше нам подобається, ніж те що представляє маса молодих художників у своїх безпредметних, безсюжетних картинах. Власне ми спраглі того романтизму.Я пригадую, що ще 1972 році я був дуже здивований ( це була дуже гнітюча актмосфера в нашому житті, вже було заарештовано багато людей, я сам чекав арешту), коли був у його майстерні і побачив прекрасні жіночі тіла оголені, щось у дусі Джорджоне. І мені задвалося, що то світ чогось перкрасного, чудового. Хоч Богдан Горинь, казав, що тут ніби нема таких картин, які можна повісити в спальні, – а ці речі дуже надавалися до такого інтер’ру. В мому інтер’рі є кілька речей Славка Мацелюха, Це полегшена копія пртрету митрополита Шептицького, маю портрет Франка, потрет дружини цікавий, прекрасний живописний пейзаж Карпат, навіть портрет моєї мами, який він зробив із фотографії, але так прекрасно, що він є окрасою в нашому домі. Тобто щось світле, людяне, добре є в тій людині. Він є світлий художник. Це романтик. І романтики потрібні, бо світ зараз задихається від того нігілізму, цинізму. І я вважаю, що з такими речами - алегоричними, символічними, якимись вагомими в своїй тематитиці –ми повинні входити в нове століття, бо вони нам поможуть подолати нашу суспільну й духовну кризу.









»  НОМІНАЦІЇ
Лауреати премії Антоновичів
Люна ГАЛАС
 
У Львові, як удже повідомляв “Поступ”, відбулося урочисте вручення щорічних наукових і літературних премій Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Лауреати цих відзнак - люди відомі, широко знані в Україні, вони володіють тим творчим потенціалом, який буде ще впродовж багатьох років працювати в ім’я наукової справедливості і ів ім’я утвердження української справи в нашій державі.


Юрій Шаповал —відомий дослідник не просто історії України, а історії трагічної долі України. Він одним із перших в Укарїні розпочав працювати над архівами ГПУ-НКВД-ГКБ-СБУ. З під його пера унікальні джерела , які свідчили про героїку українства ,побачили світ, прийшовши до нас у формі книг, кінофільмів, тепередач, радіопередач. Отож цю величезну і надзвичано потрібна справу , зроблену ним, Фундація Омеляна і Тетяна Антоновичві, нагородила із таким визначенням : “ ..за праці з історії України XX століття, де публікуються архівні матеріали і документи, заховані в схронах НКВД чи КГБ, що розкривають суть і характер злочинної тоталітарної комуністичної системи у поневоленню українського народу”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Тимошенко просить президента 
  ·  Людство врятує зменшення народжуваності 
Погляд
  ·  Україна має шанс цивілізуватися 
  ·  Коло винних розширюється 
Поступ у Львові
  ·  Житлобудівна “революція” у Львові 
  ·  Сендак бере область під контроль 
  ·  ЛЕОНІ” запустило виробництво у Стрию 
  ·  Квартира – в подарунок 
  ·  На екологію бракує грошей 
  ·  Порушників кордону втричі поменшало 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Громадське радіо” прорубало вікно в ефір 
  ·  Хто полює на Мельниченка? 
  ·  Ринок зерна: затишшя перед бурею 
  ·  Ющенко проти Кучми – 3 
  ·  Україна дорівнює Siemens 
  ·  Кримінальна тяганина з банком “Україна” 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Путін гірший за Леніна і Сталіна 
  ·  Таємна зброя терористів 
  ·  На тлі “погрому грандів” 
  ·  НОВИНИ ЗІ СВІТУ 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Мегавектори Поступу
  ·  Путч в ім’я... демократії 
Арт-Поступ
  ·  Трагедія із незалежністю 
  ·  Лауреати премії Антоновичів 
Пост-Factum
  ·  Шум, брань, блеяние і рев” 
  ·  КАЛЕНДАР 
КУПОЛ-Львів
  ·  Люди Медведчука атакують мера Львова 
  ·  Рухівці протестують 
  ·  Люди Медведчука не атакують мера Львова? 
  ·  Нагороди для львівських медиків 
  ·  Реабілітаційний табір для неповносправних 
  ·  Чайна зала у Золочівському замку 
  ·  Військовослужбовці отримали 15 нових квартир 
  ·  Чи зробила поступ Україна? 
  ·  Картинна галерея заробляє долари 
  ·  Сумний День Незалежності 
КУПОЛ-Україна
  ·  Керівників "Союз-Віктан" засудили до 15 років позбавлення волі 
  ·  Кучма реорганізує Адміністрацію Президента 
  ·  Хто куди, а Кучма – в Нетішин 
  ·  У влади немає навіть половини Ющенка 
  ·  Кучма майже похвалив київського мера 
КУПОЛ-Світ
  ·  cNN показала фільм, знятий бойовиками "Аль-Каїди" 
  ·  У Тбілісі заявляють про бомбардування території Грузії російськими літаками 
  ·  Путін зустрічає Кім Чен Іра у Владивостоці