BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Репортаж у Поступі.    Економіка у Поступі.    ПопАрт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 липня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Пост-Faktum  » 

___________________________________________________________________________

Потяг
Маріанна КІЯНОВСЬКА
 
Cвітлина ПоступКолись, ще зовсім малою, я мріяла про особливу мандрівку, в якій по-особливому тривав би час. Щоби він не зникав. Я хотіла подорожувати, але так, щоби все найважливіше зберігалося напохваті, десь не дуже далеко. Мені здавалося, це не пов'язано із якимись навичками пам'яті, а тільки із часом. Я припускала, що час нагадує потяг із багатьма різними вагонами, які до того ж, як би то краще сказати, -- просуваються? тривають? -- одно слово, рухаються із різною швидкістю. І все залежить від того, в котрому з вагонів ти опиняєшся. Але з роками чари дитинства, віра у всемогутню і всепереможну магічну силу бажання зникала, усе ставало буденнішим (і поїздки також), саме переміщення як таке втратило свою магію і чудесність, стало звичайним.

Тоді, дуже давно, я з батьками довго їхала залізницею на море, і на все життя запам'ятала, що час у поїзді і час на морському узбережжі мав зовсім різні виміри і властивості, нічим не нагадуючи домашній час. Наприклад, тому, що не передбачав обов'язків, пов'язаних із часом. Я мала час в принципі -- багато часу, значно більше, ніж у будь-якому іншому місці. Простір курортного містечка теж був інакше пов'язаний із часом, ніж удома. Від будиночка, де ми жили, до моря, здавалося, було рукою подати, і батьки теж казали -- рукою подати, але йти до моря чомусь було значно довше, ніж удома -- від дому до парку, про який я завжди знала, що він -- далеко. Здається, я ніколи не говорила про цей свій досвід батькам. Я навіть не уявляю, що вони відповіли б мені на такі запитання, але добре пригадую, що коли ми поверталися до Львова -- вагоном, очевидно, якимось резервним, неймовірно старим, із побитими сидіннями, -- я думала про море і сонце, трохи пхинькала, трохи спала, категорично відмовлялася їсти персики (мені набридли персики за ті кілька тижнів у Криму) і години мені минали якось іще інакше, і я багато розмірковувала про природу часу, і вперше тоді зрозуміла, що час пов'язаний із потягом, рухом, із віддаленням від чогось, із наближенням до чогось.

Потім були якісь інші епізоди, не настільки для мене виразні, -- але тісні коридори із щільно, майже впритул, розміщеними дверима, бувало, нагадували мені купейний вагон... А ще ж був оцей обов'язковий розклад... І вчителька Вікторія Вікторівна, яка полюбляла говорити: "Приїхали!" наприкінці уроку. І неодмінно ледь засолоджений, ледь жовтуватий, трошечки затхлий чай у шкільній їдальні... Одначе все ж таки існувала суттєва відмінність: якщо раптом ставало нудно, то у класі на уроці не можна було дивитися у вікно, тоді як у поїзді -- скільки завгодно. І я постійно замислювалася над тим, що таке час, і чому дерева у вікні класу не біжать, а тільки похитують гіллям, і постійно тужила за поїздами, за буттям у дорозі, за тими особливими тривогою і спокоєм водночас, які приходять тільки на короткому відрізку між відправленням і прибуттям потяга до пункту призначення.

Потяг означає бажання... Мені важко узагальнювати, тому писатиму суто про себе. Деякі дні мого дитинства -- літні, канікулярні дні у ті роки, коли я вже була здатна пізнавати й усвідомлювати -- також нагадувати дорогу в потязі. Я прокидалася, пригадувала своє учорашнє садно на коліні, дивилася у вікно, ще щось пригадувала, ішла умиватися, прокидалася остаточно, знічев'я сягала по книжку, бо було іще надто рано та й любила читати, тоді пила свій ранковий чай. І тут виявлялося, що я не сама, що поруч -- батьки, якісь інші люди, ранкові сусіди, сусіди щоденні і цілоденні, вони також їдуть, вони випадково опинилися саме в цьому вагоні. Про що вони думають тут, коло мене? Чого їм треба? Чого треба мені?

Опинившись упритул перед цими людьми, віч-на-віч із цими запитаннями, я починала усвідомлювати владу наді мною двох сил, яким відтоді вже не могла опиратися -- інерції і руху. Але в ті роки я залишалася все ще зовсім безборонною, безконечно відданою мандрівці, всьому часу і всьому невчасному... Починалися розмови про погоду, про родичів, про катаклізми і про аварії, мені було нецікаво, я була недостатньо дорослою для таких розмов, відтак намагалася читати, але неуважно, перегортала на дві сторінки більше, збивалася, поверталася назад, знову збивалася, знову щось втрачала...

Минуло багато років, і зараз я вже не дуже знаю, що я тоді відчувала, якою була. Мабуть, зараз я сказала б, що це такий різновид ностальгії за собою -- тою, такою; ностальгії за часом, який просто не міг не існувати. Той, тодішній, час був безсумнівним. Я не вагалася, живучи там і тоді, живучи так... І, мабуть, давнє є дивним не тільки для мене.

Я знаю колишніх маленьких дівчаток, а нині -- мам маленьких дівчаток, які, немов язичницькі амулети, що покликані врятувати і захистити, зберігають старі, іноді вже безнадійно покалічені ляльки, коробочки і торбинки, засушені віночки, "зачерствілі" пластилінові фігурки... У всіма шанованого професора Львівської політехніки, уже дідуся, мені довелося побачити великого повітряного змія -- змія тяжкого повоєнного, скупого на речі дитинства. Іноді, дуже рідко, цього змія виймають зі старої-престарої великої картонної коробки (коробка лежить під приземкуватою, майже антикварною шафою), аби показати дітям, онукам, сусідам...

Це -- коштовності, рівних яким немає. Вони вистояли проти забуття. Вони виявилися настільки справжніми, що стали непідвладними проминанню. Вони, ці маленькі великі речі колишніх дітей, залишилися із ними, вже дорослими, напохваті, і це вражає, дає надію і болить водночас.

І коли нині я знову і знову замислююся над природою часу, коли я думаю про його невблаганність, про те, що він не дозволив збутися багатьом-багатьом, дуже багатьом моїм бажанням, я розумію, що насправді чи не найбільше бракує мені отого одного-єдиного маленького клаптика паперу -- квитка на потяг до моря, символічного дозволу на мандрівку, в якій мені чи не вперше привідкрилася природа речей.









» 
КАЛЕНДАР
 
Іменинники

Агрипіна, Янислав, Тереза, Олексій, Василь, Костянтин, Максим, Марія, Артемій, Вавила, Герман, Ізяслав
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Спекуляція на смерті 
  ·  Верховний цирк 
  ·  Нацбанк знову посилив гривню 
  ·  Піскун таки їде до США 
  ·  Олімпійські провокації 
  ·  Учітеся, брати мої... 
Погляд
  ·  Підпал будинку у Брюховичах 
  ·  Яворівщина: перших 100 днів нової команди 
  ·  На залізниці зміни 
  ·  Спортсменів нагородили 
  ·  Винники відстоюватимуть УПА 
  ·  Випробування перед запровадженням 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Китайське попередження сумісникам? 
Поступ у Львові
  ·  Вандалізм на вулиці Чупринки 
  ·  Завдяки "Поступові" львів'янці вдалося відстояти свої права 
  ·  Хто очолить Нацмузей? 
  ·  По паспорт до приймальника-розподільника 
  ·  І знову немає підручників 
  ·  Вшанують жертв Янова 
  ·  Коли вшануємо наші поховання в Польщі? 
  ·  ВАТ "ГалОл" бути? 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Самбір еміґрує 
Поступ з краю
  ·  Нова влада та старий стиль 
  ·  МВС влаштовує скандали 
  ·  Безсмертний псує виборчу кашу 
  ·  СБУ перевірить наші митниці 
  ·  Квитки без паспорта 
  ·  Луценко не стежить за Тимошенко 
Поступ у світі
  ·  Шотландія чекає гостей 
  ·  Перші американці 
  ·  Перша шпальта 
  ·  "Адідас" може втратити три смужки 
  ·  Росіяни й ізраїльтяни будують в Індії ядерний центр 
Спорт-Поступ
  ·  Снайперський хист українок 
  ·  Сьогодні оберуть столицю Олімпіади-2012 
  ·  Велоперегони під кальку 
  ·  Репетиція була вдалою 
Репортаж у Поступі
  ·  Хата-читальня 
Економіка у Поступі
  ·  Суперечки через село 
  ·  Дочки "Нафтогазу" втратили довіру 
  ·  Нелегкого бізнесу в Україні не буде 
  ·  СНД порахував інфляцію Януковича 
  ·  Семенюк хочуть приручити 
  ·  Уряд "образив" тіньову економіку 
ПопАрт-Поступ
  ·  БОРЩ: Відкриваєш журнал "Перець" -- і надихаєшся 
Пост-Faktum
  ·  Потяг 
  ·  КАЛЕНДАР