Напередодні Всесвітньої наради зі стабільного розвитку, яка проходитиме під егідою ООН у найбільшому місті Південно-Африканської Республіки Йоганнесбурзі з 26 серпня до 4 вересня цього року, Світовий банк опублікував звіт про розвиток планети “Світ 2003”.
У саміті в Йоганнесбургу візьмуть участь 97 президентів і прем’єр-міністрів різних держав світу, а загалом – близько 65 тисяч осіб з 189 країн світу. Серед них – президенти Леонід Кучма, Жак Ширак (Франція), прем’єр-міністри Тоні Блер (Великобританія), Ґергард Шрьодер (Німеччина).
Основним завданням стане розробка плану боротьби з бідністю і збереження навколишнього середовища.
Попередній форум у Ріо-де-Жанейро, який пройшов десять років тому, зробив великий внесок у підвищення рівня поінформованості стосовно стратегічних проблем стійкого розвитку. Упродовж останнього десятиліття вдалося дещо зробити у сфері екології. Рівень забруднення повітря знижується в Мехіко і деяких містах Китаю. Майже всі країни ввели заборону на використання свинцевих добавок до бензину. Частка населення, що має доступ до систем водопостачання і каналізації, у країнах із низьким і середнім доходом збільшилася з 44 до 52 %.
За доволі оптимістичними даними нового звіту Світового банку, протягом найближчих 50 років обсяги глобальної економіки можуть збільшитися в чотири рази, а масштаби бідності – значно скоротитися.
Але тільки за умови, що уряди вже сьогодні вживуть дієвих заходів, аби запобігти масштабному соціальному безладдю та знищенню навколишнього середовища.
Через 50 років сумарний обсяг валового внутрішнього продукту у світі може сягнути 140 трильйонів доларів США, а населення Землі становитиме 9 мільярдів осіб (сьогодні – 6 мільярдів). До кінця ХХІ століття кількість мешканців планети повинна стабілізуватися на рівні 10 мільярдів осіб. До середини сторіччя дві третини землян житимуть у містах. Зростатимуть потреби в енергії, водних ресурсах, житлі, тому обсяг проблем, які необхідно вирішити, – величезний.
Тим паче, що економічне зростання розподіляється у світі вкрай нерівномірно. Середній рівень прибутків у 20 найбагатших країнах уже у 37 разів перевищує прибуток у двадцяти найбідніших державах. 1,3 мільярда людей живуть на “територіях ризику” – в посушливих зонах, на схилах гір, в заболочених місцевостях й у лісах, які не можуть забезпечити їм засобів для існування.
Протягом найближчих 30 років споживання води зросте в півтора разу. Близько половини населення Землі до 2025 р. буде відчувати серйозну нестачу води. Для ефективного управління світовими аквазапасами і забезпечення водопостачання в міські райони, сільському населенню і промисловості необхідна координація дій у міжнародному масштабі.
Соціальна й екологічна напруженість може порушити перебіг економічного розвитку і зумовити до зростання рівня бідності й погіршення якості життя всього населення. Світовий банк закликає лідерів держав, міністрів, керівників приватного сектора і представників громадянського суспільства досягнути домовленості про негайні заходи для боротьби зі злиднями. Ігнорування цієї проблеми може занадто дорого коштувати майбутнім поколінням.
Упродовж останнього десятиліття неправильна спрямованість стратегій і слабке державне управління в деяких країнах посприяли виникненню екологічних катастроф, поглибленню нерівності в суспільстві, а відтак не забарилися їх наслідки – безладдя, голод, громадянські війни. Усе це змушує людей покидати такі країни. Стратегії розвитку повинні чітко орієнтуватися на захист цих природних і соціальних ресурсів, сказано у звіті.
Тягар забезпечення стійкого розвитку слід поділити на локальному, національному та глобальному рівнях:
– країни, що розвиваються, повинні стимулювати активність населення і розвивати справжню демократію, забезпечувати участь населення в управлінні та підвищувати прозорість своєї діяльності, при цьому створюючи інститути, необхідні для управління національними природними ресурсами;
– багаті країни мусять розширити допомогу бідним країнам, скоротити їх борги, відкрити свої ринки для експортерів із держав, що розвиваються, і сприяти передачі технологій, необхідних для профілактики хвороб, підвищення ефективності використання енергії та продуктивності сільського господарства;
– організації громадянського суспільства роблять свій внесок, репрезентуючи різноманітні інтереси населення і забезпечуючи незалежний контроль за діяльністю державних, приватних і неурядових структур;
– приватні фірми мали б підтримувати ідеї стабільного розвитку при здійсненні поточної діяльності, а також повинні брати участь в ефективному вирішенні природоохоронних і соціальних завдань.
Аби допомогти найбіднішим верствам населення в країнах, що розвиваються, Світовий банк закликає заможні держави припинити витрачати щоденно мільярд доларів США на сільськогосподарські субсидії, а, відтак, прискорити передачу нових технологій і збільшити обсяги допомоги країнам, що намагаються підвищити продуктивність сільського господарства через стрімке зростання кількості населення.
У звіті “Світ 2003” для досягнення стабільного розвитку передбачені такі заходи:
– досягнення стійкого зростання доходів і продуктивності в країнах, що розвиваються;
– управління процесами урбанізації;
– вирішення проблем мільйонів бідних, які мешкають на територіях екологічного ризику;
– використання “переваг”, що виражаються в уповільненні темпів зростання кількості населення;
– усунення соціальної й екологічної напруженості на місцевому і глобальному рівнях.
Найважливіше, що бідні країни повинні мати право голосу в процесі формування умов їхнього життя протягом найближчих десятиліть.
Виглядає, що Світовий банк у своєму звіті не відкриває Америки, а вкотре наголошує на потребі коригування сучасних моделей світового розвитку. Хоча якщо чисельність людства, врешті-решт, стабілізується на отих десяти мільярдах, то багатих серед них все одно буде менш як 10 %. Щоб почуватися в безпеці, вони ділитимуться із біднішими.
Але з іншого боку, якщо скасувати субсидії фермерам Європи та Північної Америки, то хто ж тоді годуватиме мільярди мешканців Землі? До того ж рідко коли допомога країнам, що розвиваються, ефективно використовується їх урядами. Маємо безліч таких негативних прикладів і в Україні.
Досі рапорти на кшталт цього звіту мало впливали на зміну ситуації. Тепер же документ Світового банку отримав підтримку з боку потужного вже руху антиглобалістів, до роздумів спонукає і попередження 11 вересня 2001 року. Отже, в Йоганнесбургу треба буде щось вирішувати, принаймні на папері. |
