BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Стиль.    Арт-Поступ.    Поступ реляксу.    Поступ на канапі.    Історія у Поступі.    Бренд.    Читацькі обсер.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
2 липня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ на канапі  » 

___________________________________________________________________________

ЯК МИХАЙЛО З ДУХАМИ РОЗМОВЛЯВ
(час дії 1876 -- 1957)
Марія-Анна ГОЛОД
 
І

Михайло був третьою дитиною о. Миколи й Олесі. Народився завчасу, був кволим і тихим немовлям, котре ніколи не плакало. Вставали до нього кілька разів на ніч, бо не були певні, чи ще живе. Але по кількох місяцях дитя стало рости, напрочуд здорове, завжди усміхнене, привітне.

Так-то малий Михайло, або як тоді називали "Місьо", ріс собі спокійний, зрівноважений, здібний до музики й математики, зосереджений в собі.

Одного ранку запитав у мами, чи сестричка, що маленькою померла, мала кучеряве волосся й сині очі: він бачив її на галузці квітучої яблуні в саду.

Потім знову казав батькові не їхати стрімкою лісовою дорогою, а краще окружним битим шляхом. Справді, того самого дня несподіваний вихор звалив два величезні дуби просто почерез дорогу, куди збиравсь їхати батько.

І о. Микола, і Олеся, може, й сподівалися того, що Місько стане чи то ясновидом, чи людиною, спроможною спілкуватися з покійниками. Колись, як ще Місьо був у повиточку, їхали вони зимового дня відвідати Олесиного батька. Дорога була довга, майже все лісами, що безперервною смугою покривали велику частину околиці, де стикалися три повіти: Перемишлянський, Рогатинський і Бережанський.

Падав сніг, коні бігли шпарко, вже ось видно здалеку коршму, де треба їм відпочивати. Старий погонич Данило рішуче заявив:

-- І коням, і дітям треба з'їсти й напитися, а також і нам, -- Данилове слово було завжди дуже важливим, вирішальним.

Коні начебто розуміли, що вже недалеко обрік і вода, побігли ще шпаркіше.

Та знічев'я із-за кущів, що на підліссі, вийшла жінка, закутана в хустку, з якимсь клунком на руках. Стала навпроти коней... Коні здригнулися, зупинилися й заіржали, а тоді нараз стихли. Від раптового стриму розкрилося личко заповиненого Міся. Його очка розплющилися й глянули прямо на жінку, а личко склалося у веселу привітну усмішку.

У тій же хвилині жінка теж усміхнулася, кинула клунок, з якого висипались тліючі головні на сніг... і зникла. Зникли теж головні, лише сніг на тому місці стопився...

-- Дух Святий при нас! -- злебеділа Олеся.

Старий Данило зняв шапку, отець Микола широко перехрестився...

Коли спитали в коршмі про цю з'яву, почули розповідь про одурену дівчину, котра із пімсти за зраджену любов підпалила хату, де якраз відбувалось весілля віроломного полюбовника з иньшою. Усі геть згоріли, бо дівчина підкотила під двері каміння й бервена, ніхто й не міг вийти... Ця подія сталася чи не двісті років раніше, проте розказували її знову й знову. Було повір'я, що треба тій дівчині так довго покутувати, поки не побачить личка маленького хлопчика з усміхненими очима.

Про тую з'яву о. Микола і Олеся почали згадувати багато пізніше, коли вже діти дещо підросли та коли знову сталась їм пригода в тих самих лісах. Тим разом їхали до Олесиного батька на іменини, несподівано спостерегли тічню вовків на узліссі. Вовки пустились упоперек, щоб відразу допастися до коней. Отець Микола станув прямо на санях та заспівав пісню "О, хто-хто, Миколая любить"... Пісня взивала помочі у святого Миколая, помічника від всякої напасти. З другого боку вийшов з-поміж дерев вдягнутий у кожух і кучму якийсь старший чоловік. Махнув на вовків своєю довгою палицею, вовки завернулись та й побігли геть... Ніхто, окрім Міся, не зауважив того чоловіка, дивувались, що вовки нараз покинули свою погоню. Місьо мовчав, аж поки не доїхали до придорожньої каплиці, присвяченої святому Миколаєві, та не зупинились на хвилинку, щоб дати коням перепочити. Місьо і його два брати зіскочили із саней, підійшли ближче до каплиці, де якийсь саморобний маляр намалював святого як звичайного старшого чоловіка в кожусі й хутряній шапці, з палицею в руках... Тоді Місьо, якому було вже яких шість літ, скрикнув:

-- Тут той чоловік намальований, що махнув на вовків палицею! Я видів його під лісом.

Отець Микола зібрав ще раз усіх, і знову заспівали пісню святому Миколаєві, тим разом дякуючи за вибавлення від вовків.

По тій пригоді лишилась у батьків якась певність, що Місьо виросте з даром бачити більше, як всі иньші. Кожний рік, до речі, приносив ще більше потвердження такої певности.

Ось помер, чи як тоді казали "переставився", старий Данило. Декілька місяців потому бачив його Місьо поміж улюбленими лошицями. Не тільки бачив, ба навіть розмовляв з ним про молоденьких щойно народжених лошаток.

Декілька разів під час всенічної відправи в церкві зустрічав Місьо померлих вже церковних братчиків, усміхався до них та перекидався кількома словами. Такі й подібні зустрічі з померлими ставали самозрозумілі. Про те вже говорилось зовсім відверто, не роблячи з того якоїсь небувалої події...

Михайло мав уже вісімнадцятий рік, коли несподівано приїхав додому та довго умовляв батька, щоб уважав на себе, не перепрацьовувався, не простудився. Чому він так остерігав батька, показалось за кілька тижнів. Від несподіваної простуди до трьох днів помер о. Микола...

Усе докорінно змінилося. Олеся мусила покинути велике й гарне приходське господарство, велику хату, а передусім незалежне життя їмості. Переїхала з дітьми до Львова. Там старалася влаштуватися та дати дітям належну освіту. В тому помогли їй свояки о. Миколи -- Туркевичі.

ІІ

Розмови й зустрічі Михайла з духами померлих відбувалися впродовж його життя. Ставалось це несподівано. Михайло завжди думав, що вже ось, слава Богу, позбувся цього дару чи радше обтяження.

Але такі зустрічі з покійниками продовжувалися, як і часом обзивалася здібність ясновидіти події на якийсь короткий час наперед або і в ту саму хвилину, коли ставались десь далеко.

Він передбачив, коли трагічно помре від скруту кишок його старший брат, а від запалення легенів -- молодший, коли від недомоги серця згасне його молоденька сестричка, коли пошесть забере в одному тижні двоє дрібненьких діточок сестри Стефаниди, коли далеко від дому згине від тифу наймолодша сестра, коли майже водночас із нею помруть найстарша і середуща сестри. Багато років пізніше передбачить теж смерть найменшого брата на залізничній станції в дорозі до Міся...

ІІІ

Розмовляв з духами Михайло часто. Духи приходили до нього як звичайні живі люди в різних порах дня: раннім ранком, по полудні, ввечері, зрідка вночі.

Ось Місьо, тепер уже отець Михайло, вибрався з ранку до церкви. День був весняний, доріжка до церкви поміж квітниками. На доріжці гарно зодягнена, усміхнена жінка.

-- Прошу отця, тут до вас за яку годину прийде мій чоловік, треба йому порадити, щоб не відбирав сина зі школи в половині науки. Син має вчитися, вийти в люди, -- скоро промовила. -- Отець мене не знають, ми не звідси, але ми всі добре вас знаємо.

І вже не стало видіння... За якусь-то годину дійсно прийшов господар із сусіднього села порадитися щодо дальших студій сина та рівнозначно просити про поминальне Богослужіння за жінку, яка упокоїлася перед кількома тижнями.

Иньшим разом закликали о. Михайла до хворої жінки, вдови. Син цієї вдови клопотався коло мами, що стогнала в постелі.

-- Мій Іван тут приходить, аякже, як узяв мене за руку, то вся долоня попечена. Казав просити вас, абисте його приймили, прийде до вас завтра вполудне, -- скиглила жінка.

Отець Михайло не дуже то хотів давати віру такій балачці. Успокоїв жінку, наказав її синові прикладати до попеченої долоні зілля та ще й повезти до лікаря.

Але, як було обіцяно, на другий день вполудне, з'явився у приходській канцелярії господар, котрого о. Михайло похоронив чи не рік тому.

-- Прошу, отче, погодіть моїх дітей з моєю жінкою, бо нема мені спокою на тому світі. Вона не хоче нічим поділитись із власними дітьми, а має того добра досить для всіх, -- просив дух покійного Івана.

По довгих переговорах вкінці вдалось цілу тую родину якось погодити. То вже й покійний Іван перестав товктися по своєму господарству та й приходити до о. Михайла.

Село, де був парохом о. Михайло, було велике, мало теж досить велику кольонію мазурів зі своїм костелом і польським ксьондзом. Одного дня знайшли того ксьондза мертвого на греблі поміж двома ставами. Лікар ствердив смерть від розриву серця. Але в селі було з того приводу досить клопоту від польської поліції, що тільки шукала якої-небудь нагоди причепитися до русинів. По якомусь часі все втихло, вспокоїлося. Та тоді померлий ксьондз став з'являтися о. Михайлові і то дуже часто. Ставалось це звичайно пізнім вечором, коли по цілоденних заняттях сідав собі о. Михайло, щоб спокійно послухати радіопередач. Політика виглядала кепсько... Аж тут стоїть посеред кімнати ксьондз та жаліється, що залишив свою канцелярію у великому безладі. Уклінно просить отця Михайла зайнятися тими паперами, привести до порядку, відіслати куди належить... Що ж мав робити о. Михайло? Запевнив ксьондза, що зробить все, як належить. Та "відвідини" тягнулись декілька тижнів, ксьондз з'являвся наново з новими дорученнями, маловажними дрібницями. Вкінці о. Михайло мав того досить і прямо сказав покійникові:

-- Не приходіть більше, все зроблено як треба і що треба. Тим більше, що будемо мати багато гірші клопоти, як ваші папери.

-- Знаю, знаю, так, як і ви знаєте, що зближається страшна війна. Я лише хотів запевнити вас у моїй приязні та подякувати вам за вашу шляхетність. Уже не буду більше товктися, бо вже й не буде де.

Тоді зник і справді вже більше не являвся.

За кілька місяців почалася Друга світова війна. Знищила мільйони людей, розсипала сотки тисяч по всій земній кулі. Змінила все, що здавалось вічним, непорушним. Чи о. Михайло далі розмовляв з духами? Про те не було вже жодної мови. Ставались події страшніші від появ духів... Але, може, ці духи остерігали о. Михайла, бо вся його сім'я якось уціліла.

Отець Михайло Туркевич, брат моєї мами, помер у 1957 році на своїй парохії в Поникві Великій біля Бродів.

ДОВІДКА

Марія-Анна ГОЛОД

Народилася 1918 р. у Львові у священицькій родині. Тут закінчила гімназію Сестер василіянок та дворічні торговельні студії. З 1948 р. мешкала в Торонто (Канада). Автор кількох поетичних збірок та збірки оповідань "Янгол у наймах" за мотивами галицьких леґенд. Померла 2003 р. у Торонто. Текст оповіді подаємо за родинними рукописами.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Україна може відмовитися від Euro-2012? 
  ·  Андрій ШКІЛЬ: У нас немає одіозних фігур 
  ·  Буняк дає воду 
  ·  Країна реформується 
  ·  Дитячий бунт 
  ·  Дайте газу! 
  ·  Забаганки "Карпат" 
Погляд
  ·  Зарплати зростатимуть 
  ·  Невідомий да Вінчі 
  ·  Космічні човники знову літатимуть 
  ·  Чи повернуться заповідники 
  ·  Підприємства-енергодавці: хто кого? 
  ·  Подання Петра Олійника відхилено 
  ·  У "Львівводоканалі" виявили злочинців 
  ·  Японське мистецтво у Львові 
  ·  Парки атракціонів: наскільки це безпечно? 
Поступ у Львові
  ·  Маленьке і беззахисне життя 
  ·  Брюховичі збираються на віче 
  ·  Нас поменшало 
  ·  Житло у червні подорожчало 
  ·  Розважальний центр "Порохова вежа" 
  ·  Дорога смерті 
  ·  Зарплата -- річ мінлива 
  ·  Військові вже "не вчаться" 
  ·  Люди, будуть жнива! 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  НСНУ чекає відповідей 
  ·  Євросоюз дасть ще 100 мільйонів 
  ·  Стретович пересяде в прокурорське крісло? 
  ·  НТКУ купить акції EuroNews 
  ·  Мороз хоче вето 
Поступ у світі
  ·  Пиву в політиці не місце 
  ·  Президент-розбишака 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Німецькі безробітні стануть мішенню 
  ·  Шрьодер отримав недовіру 
  ·  Євроскептик головуватиме в ЄС 
Спорт-Поступ
  ·  Володимир КАЛЮЖНИЙ: За Олімпіаду реабілітуємося на чемпіонаті світу 
  ·  Чемпіони на гачку спецслужб 
  ·  Шанс повернути титул 
  ·  Піренейський іспит робінгудів 
  ·  Бронзовий сюрприз 
  ·  ПФЛ назвала найкращих 
  ·  Старт Le Tour de France 
Стиль
  ·  Дорослі діти -- "Миші" 
Арт-Поступ
  ·  Чи пишуть ще картини художники? 
Поступ реляксу
  ·  Лазні всього світу 
Поступ на канапі
  ·  ЯК МИХАЙЛО З ДУХАМИ РОЗМОВЛЯВ 
Історія у Поступі
  ·  Вулиця Бема -- Ярослава Мудрого 
Бренд
  ·  Годинники класу люкс 
Читацькі обсер
  ·  Ой вже та цьотка 
Пост-Faktum
  ·  Віктор ПРОСКУРЯКОВ: Сам Бог є архітектором 
  ·  Люблю я медок, бо солоденький... 
  ·  КАЛЕНДАР