BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю Поступу.    Ексклюзив Поступу.    Арт-Поступ у світ.    Поступ технологій.    Дискусія з Поступом.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Купол-Львів.    Купол-Україна.    Купол-Світ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
22 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Одинадцять років тривог, надій і сподівань
 
Микола ГОРИНЬ
Начальникові Західної регіональної митниці Миколі Гориню доводилося у 1990-1997 роках працювати на різних керівних посадах у Львівській обласній раді першого та другого, як тоді називали, демократичного скликання. Саме на Львівщині було зроблено ті кроки, які згодом, 24 серпня 1991 року, призвели до Акту проголошення незалежності України. Напередодні свята ми попросили Миколу Гориня – досі єдиного всенародно обраного керівника Львівської області – поділитися деякими думками та спогадами про ті часи, які поволі вже стають історією.


Розпочали ми нашу розмову з Миколою Горинем зі спогадів про ті серпневі дні, коли в Москві відбувався державний переворот під егідою ГКЧП.

– Той день застав мене в Карпатах під горою Піп Іван. Ми з родиною вже кільканадцять років традиційно проводимо там відпустку. А на Спаса (в гірських селах це свято відзначають дуже поважно) діти зранку, ще вдосвіта, поїхали разом з львівським художником Патиком в одне із сіл, де був храмовий празник. Я з дружиною вже не спав, ми слухали радіо і почули про якийсь переворот. Коли прислухалися уважніше, то зрозуміли, що це не десь там, а таки в нас. Тоді вже, відповідно, з’явилася тривога. До того ж треба було терміново спускатися з гір і повертатися додому. За допомогою добрих людей 19 серпня після обіду я вже був у Львівській обласній раді.

Багато різних думок з’являлось тоді дорогою. Непросто було й у Львові. Завдяки наполегливості обласної влади вдалося тоді вийти на Львівське телебачення. Це чи не єдиний такий випадок в Україні, коли керівники області Степан Давимука та Іван Гель звернулись до мешканців із заявами обласної ради й облвиконкому про підтримку демократії та здобутків українських національних сил.
19 серпня 1991 року це був чи не єдиний голос ,який прозвучав в Україні в ефірі. 20 серпня ми провели мітинг під егідою Львівської обласної ради. Зачитали на ньому звернення: до народу, до армії, до уряду Росії на підтримку Єльцина. Людей на мітингу було небагато. До речі, наступного дня я подякував то-дішньому керівникові управління КДБ у Львівській області Станіславові Малику, адже якби не його “хлопці”, то ми б дуже погано виглядали на телеекранах. Бо саме його люди дуже допомогли створити масовість біля пам’ятника Іванові Франку.

Але все одно в тому перевороті відчувався якийсь фарс. Відчувалося, що в тих людей, які створили ГКЧП, немає впевненості. А вже 20 числа – що ця затія закінчиться нічим. Після того події розвивалися все динаміч-ніше. Ми у Львові першими отримали документи про причетність Комуністичної партії України до ГКЧП, зокрема її львівської організації. Ми розшифрували їх шифрограми та передали до Києва. Ці документи стали підставою для заборони діяльності КПУ тодішньою Президією Верховної Ради України.


– Ці документи фактично посприяли 24 серпня тому, що комуністична більшість Верховної Ради проголосувала за Незалежність.

– Так, це стало дуже серйозним аргументом для тієї комуністичної більшості – “Групи 239”, аби проголосувати за Незалежність. А в цілому зазначені події стали каталізатором розпаду тодішньої радянської імперії, яка вже була приреченою. Дякуємо Богові, що цей процес у нас відбувся так мирно, бо, до порівняння, розпад Югославії був набагато складнішим, і там донині не можуть прийти до цивілізованого розв’язання всіх проблем. Мушу додати, що рішення львівської обласної влади тоді почули не лише в усій Україні та колишньому СРСР, почув увесь світ.


– Але ж фактично шлях Львівщини до Незалежності розпочався набагато раніше. Ще з весни 1990 року, коли більшість у Львівській обласній раді, у чималій кількості міських і районних радах становили депутати, обрані за підтримки Народного руху України, Товариства української мови ім. Т. Шевченка?

– Я повністю з вами згідний, тільки мушу зазначити, що 24 серпня 1991 року ми працювали в юридичному полі тодішньої радянської імперії.


– Навіть часто на грані цього правового поля, а часом – виходячи за його межі...

– Виходили за рамки. Але ми старалися максимально використати можливості чинної Конституції, рухатись уперед і не створювати, під впливом ейфорії, ситуацій, які могли б стати згубними як для Львівської обласної ради, так і для всього процесу творення незалежної Української держави, який окреслився в 1990 році. Це не було угодовством, якоюсь конформістською позицією, а тверезим розрахунком, що спирався на тодішні реалії. І якраз більшість депутатів обласної ради проявила той великий розум. У нас, до речі, порівняно з Івано-Франківською та Тернопільською обласними радами, де частки національно-демократичних сил були меншими, надходило найменше подань від прокуратури на наші рішення, бо вони були продумані і виважені. Творчий потенціал Львівської обласної ради скликання 1990 року був неймовірно високим. Часом видавалося, що ми надто довго працюємо над прийняттям якихось ухвал, але саме в цьому процесі ви-кристалізовувалась думка і виявлявся творчий потенціал, який дозволив дуже багато зробити за такий короткий період.


– Пане Миколо, однак і тоді, і зараз вистачає критиків, які стверджують, що чимало тоді не зреалізували, що не все робилось як слід.

– Я також задоволений не всім, зробленим у той період. Але питання є в іншому. Критики багато говорили та говорять, що все це робили непрофесіонали. А які професіонали могли прийти тоді, у 1990 році? Та тільки нові люди, не зв’язані нічим з тодішньою системою, могли приймати такі рішення і просунутися вперед за короткий час, як зробили це ми. Так, непрофесіонали! Але тодішні професіонали всі були в Комуністичній партії, скріплені партійною та державною дисципліною.
Можливо, дехто з них у думках намагався вирватися з-під цієї опіки, але на рішучий крок вони тоді не наважувалися.

Не забуваймо, які в нас були тоді можливості, які важелі влади, окрім апарату та виконавчих структур Львівської обласної ради? За декілька тижнів до виборів указом Валентини Шевченко всі силові структури, засоби масової інформації було виведено з підпорядкування органам місцевої влади. І лише завдяки інтелектуальному потенціалу обласної ради та величезній енергії її тодішнього голови В’ячеслава Чорновола було проведено неймовірно велику роботу. Ви, пане Ігоре, самі були учасником того процесу, тому бачили, у якому напруженому режимі працювала рада, її комісії та президія.


– Навіть сесії обласної ради тривали тижнями...

– Треба було працювати надзвичайно інтенсивно, з якнайбільшою енергією, багато депутатів фактично залишили місця своєї постійної роботи і працювали місяцями в облраді. Ми вже тоді обдумували можливість роботи частини депутатів на професійній основі, якби це дозволяло законодавство.
Подивіться, скільки було прийнято нормативних документів. І зараз дивуєшся, скільки всього було зроблено цим колективом “непрофесіоналів”.


– Чи відчувався тоді саботаж рішень обласної ради з боку Компартії, правоохоронних органів?

– Звичайно, ми це відчували постійно й у всьому. Неможливо за кілька днів, навіть за рік, змінити спосіб думання, спосіб життя, духовні основи багатьох людей. Перед нами найскладнішою донині залишається проблема не зміни економічної формації, не якісь нові підходи в економіці, соціальних питаннях, а зміна психології суспільства, яке повинно зацікавитися своїм буттям та впливати на власне життя. Не можна просто емоційно вибухнути, повалити одних, а потім відійти вбік і чекати на щось від тих людей, яких кудись обрав.

До того ж надзвичайно багато часу забирала проблема релігійного протистояння. Ось тут проявилася позиція старої системи, яка думала використати це протистояння для деста-білізації ситуації в області. Мушу сказати, що всі органи влади, від сільської ради до обласної, 50-60 % часу витрачали на питання релігійного протистояння. І до честі обласної ради, повинен сказати, що вона впоралася з цією проблемою. За винятком деяких випадків, до серйозного протистояння ми не допустили. Уже на самому початку діяльності обласної ради, у травні 1990 року, була прийнята ухвала про релігійну ситуацію на Львівщині, яка стала основою закону, прийнятого через декілька років Верховною Радою. Це свідчить, що в обласній раді тоді був тверезий розум і серйозний творчий потенціал. Хоча під час засідань ради проголошувалися крайні позиції і з одного, і з другого боку, але ми зуміли пройти між цими рифами і вистояти.


– Пане Миколо, чи не здається вам, що ця ситуація була організована радянськими спецслужбами?

– Це стовідсотково! У цьому немає сумнівів. Ми мали навіть деякі свідчення. Ні для кого не було тоді це секретом. Якось виступаючи на сесії, я використав висловлювання, що чимало священиків, які працювали тоді зі старою системою, зі спецслужбами, забули, що вони давно вже демобілізовані, але й далі виконують ті функції. Не можна і їх звинувачувати, я їх розумію як людей, які десятиліттями прожили в такій системі і мали погнуті хребти. Потрібен час, щоб і ці проблеми були в Україні врегульовано.


– Вам довелося кілька років працювати на найвищих щаблях органів місцевого самоврядування області, пережити кілька змін системи обласних органів влади: коли голова обласної ради очолював і представницьку, і виконавчу владу; коли паралельно існували посади голови облвиконкому, представника президента чи голови облдержадміністрації, які очолювали виконавчу вертикаль. Яка система вам видається найефективнішою?

– Не може бути такого, щоб особа поєднувала і представницьку владу, і владу державну, до якої віднесено управління на регіональному рівні. Таке ймовірне на рівні місцевого самоврядування – міської, сільської рад. На рівні області функції мають бути розділені. Необхідний той баланс, та рівновага, де стикаються інтереси державної влади і регіону, а регіон може виявити свою позицію тільки через виборні органи. Єдине, мені здається, було б добре повернутись до моделі 1994 року, коли керівників виконавчої влади в областях і районах обирав народ. Це підняло б авторитет цієї посади та дозволило б краще збалансувати державні інтереси з інтересами населення регіону. У новій Конституції цю норму ліквідували.


– У 1990 році була спроба консолідувати зусилля трьох областей, відбувалися Галицькі асамблеї. Як ви оцінюєте цей досвід?

– Я думаю, що в 1990 році це мало серйозне політичне значення, а також мусило б мати й економічне. Ми працювали в системі трьох областей, не завжди це було просто, бо частина депутатів з Івано-Франківської та Тернопільської областей, які не належали до національно-демократичного блоку, виявляли свою позицію під час цих спільних засідань. Не думаю, що тодішні звинувачення в сепаратизмі, скеровані на адресу В’ячеслава Чорновола, відповідали дійсності. Це була нормальна ситуація для керівництва трьох областей: вони дуже довго перебували в протистоянні Києву, в якому мусили вижити. А вижити можна було більшою одиницею, не адміністративною, а такою спілкою. Мені здається, що ідея добра, вона спрацювала, проте її не використали до кінця. Нерозуміння позиції трьох галицьких областей і серйозний пресинг, який було влаштовано в пресі і в політичних колах, підірвав довіру до Галицької асамблеї – і вона потроху загасла.


– Чи варто, на вашу думку, зараз вдосконалювати адміністративно-територіальний устрій України?

– Колись було таке прокляття – бодай би ти жив у часи змін! Можна робити зміни за умови вирішення всіх політичних та економічних проблем, коли в державі наступить стабільність. У цьому мені подобаються поляки: коли вийшли вже на якийсь економічний, соціальний, по-літичний рівень, тоді й зайнялись адміністративною реформою. Тому думаю, що коли до всіх наших клопотів додати ще один, у який втручатимуться різні і кланові, і політичні сили, то ми можемо таке натворити, що потім доведеться довго виходити з цієї ситуації. Зараз це питання не на часі.


– Чи проект незалежної України, започаткований одинадцять років тому, на загал виправдав себе?

– Тут є різні думки, зокрема, що це не така Україна, як ми думали. Але хочемо ми чи ні, одинадцять років Незалежності я б назвав роками наших тривог, надій і сподівань. Ми хотіли набагато динамічніших змін – і економічних, і політичних, і соціальних. Але життя є життя. Відновити практично з нічого державу, коли немає однорідності нації, коли не створено цілісності етносу та суспільства, коли панує неймовірна розшарпаність думок, – я думаю, що здобутки все ж є великими. Але маємо й багато великих втрат. Я пробув на найвищих щаблях влади в області сім років. Мені здається, що чимало втрачено в морально-політичному плані. Моральність, етика, порядність – те, що було на початках, у “романтичний період” становлення нашої держави, все більше відступає на задній план перед диким прагматизмом.

Розмовляв Ігор МЕЛЬНИК









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Революція чи перемир’я? 
Погляд
  ·  Перший міністр президента 
  ·  Офіра обласної влади 
Поступ у Львові
  ·  Життя дорожчає 
  ·  Одна рука дає, друга відбирає 
  ·  Боржників рекламуватимуть задурно 
  ·  Героїв перепоховають на Личакові 
  ·  Убивць із Солодової знайдено 
  ·  Свято Незалежності в жалобі 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  На Мельниченка готують замах 
  ·  Диверсія на шахті імені Засядька 
  ·  Литвин прагне лавр законодавця 
  ·  Вередюка ніхто не вбивав? 
  ·  Влада “загартувала” “Нашу Україну” 
  ·  Україна намолотила 36 млн. тонн зерна 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Епідемія вибухів триває 
  ·  Природа проти людства 
  ·  Словаки знатимуть усю правду 
  ·  Канада в очікуванні депресії 
  ·  Ідилія по-канадійськи 
  ·  Наркотики на додачу 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Одинадцять років тривог, надій і сподівань 
Ексклюзив Поступу
  ·  Іван Павло ІІ: Допоможіть сучасній людині зазнати милосердної любові Бога! 
Арт-Поступ у світ
  ·  Помер скульптор Едуардо Чиліда 
  ·  Ювілей Лене Ріфеншталь: прем’єра і звинувачення 
  ·  Музейний рекорд у Лондоні 
Поступ технологій
  ·  Хто ж перший? AMD чи Intel? 
  ·  intel і AMD самі собі нашкодили 
  ·  Новий кулер Vantec VP4-C7040: збіговисько інновацій 
  ·  Вилізла дірка в Google Toolbar 
  ·  Ціни на пам’ять упадуть, але без фанатизму 
  ·  samsung має 1 Гбіт NAND 
  ·  Кілька слів про 90-нанометровий техпроцес 
  ·  ІНФА 
Дискусія з Поступом
  ·  При чому тут міліція, як грім свиню убив? 
  ·  Один сучасний варіант притчі про цехмістра Купер’яна 
Спорт-Поступ
  ·  Клички завершать кар’єру Льюїса 
  ·  Шахтар” продовжує дивувати 
  ·  Шевченко вибув на два місяці 
  ·  Шеварднадзе зустрінеться з Кахою 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  Культурна катастрофа в центрі Європи 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  ТМ ФЕРОЗІТ – БУДУЙМО УКРАЇНУ РАЗОМ! 
Купол-Львів
  ·  Іспанці опікуватимуться Свіржським замком 
  ·  Проїзд для студентіів подорожчає 
  ·  Житло для репресованих 
  ·  На Львівщині затримано особливо небезпечного злочинця 
  ·  Двоє потерпілих на львівському авіашоу – в дуже важкому стані 
Купол-Україна
  ·  Тимошенко звинувачують у розкраданні 2 млрд доларів 
  ·  У конфлікті Кучми з Омельченком Ющенко підтримав київського мера 
  ·  Лідери «четвірки» зберуться в п’ятницю 
  ·  "Наша Україна" проситиме суд вирішити питання про третій термін президентства 
  ·  Кабмін створює робочі групи для узгодження підручників з історії 
Купол-Світ
  ·  Баскський терорист утік з в’язниці, посадивши в камеру брата 
  ·  Півсотні буддистів намагалися штурмувати МЗС Росії 
  ·  У Хусейна з’явився шанс уникнути війни 
  ·  У Чехії відкрився самміт президентів країн Вишеградського договору 
  ·  Терористи відрубали голови двом заручникам