BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Цікавий світ.    Арт-Поступ.    Поступ літератури.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 червня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ літератури  » 

___________________________________________________________________________

Сильвета тамтого Львова
(Олександр Надрага. Серед львівських парків. Львів: ЛА "Піраміда", 2004, 292 с.)
Ілько ЛЕМКО
 
Деколи буває, що доводиться приборкувати свої емоції і пригальмовувати запал, аби захоплення книжкою не зашкалювало за межі розумного фанатизму. Так було зі мною, коли я читав книгу Олександра Надраги "Серед львівських парків". Відвертаючи очі у розчинене вікно після кожного абзацу цієї книги, я на рівні ейдетизму реально бачив ті картини старого Львова, які давно вже зникли, реально відчував той Львів, якого вже нема. І чи не найбільша насолода для тих, хто справді любить Львів, відчути і відтворити у своїй уяві ті куточки нашого міста, які безслідно зникли і від яких нічого не залишилося, окрім описів людини, яка завдяки своїй феноменальній пам'яті, літературному хистові і безмежній любові до Львова все ж зберегла їх для нас.

Олександр Надрага, львівський правник, український патріот, людина надзвичайно шляхетна і високодуховна, у листах, написаних на більшовицькому засланні (1949--1959) в Сибіру, дуже скрупульозно і водночас із натхненням описує Львів першої половини ХХ століття. Кожний куточок Львова, забудований уже пізніше в сецесійному чи конструктивістському стилі, постає перед нами ще мало урбанізованим в оточенні передміської природи, де мемуарист провів свої дитячі роки: "На вулиці Красіцьких (Огієнка) не було ще будинку Дирекції залізниць, а тільки містилася там відливня дзвонів батька мого товариша Мозера... Ліва сторона вулиці від Городецької була забудована майже до половини. Поперечки, яка сполучала її з Браєрівською (Лепкого) ще не було, а дальше зачинався великий сад зі знаменитими грушками, який замикався великою двоповерховою наріжною кам'яницею від вул. Міцкевича (Листопадового чину)... Перед костелом Св. Анни (роздоріжжя Шевченка і Городоцької) стояла фігура св. Івана Непомука з лавочками довкола і чудовими старими каштанами. На лавочці часто вечорами, особливо в гарячі дні, відпочивали мої батьки, і я сідав з ними... Тим часом годинник на вежі костелу починав бити дев'яту, а рівночасно з недалекої артилерійської касарні Фердинанда попливли на цілу Городецьку і Янівську (Шевченка) чудові звуки австрійського ретро... Потім і це ретро затихло та сторожі почали зі стуком замикати брами, а з вулиці було чути тільки тупотіння трамвайних шкап та свистки трамвайних візників і кондукторів..."

Надзвичайно цікавими є спогади молодого Надраги про колишній Будинок інвалідів на Клепарівській і монастир Сакракерок (тепер це корпус "Політехніки" з боку площі Св. Юра): "Я йшов до верхньої частини городу інвалідів. Там я перелазив паркан і зустрічався з мундурованими, вусатими, з бакенбардами "a la" Франц Йосиф інвалідами, які оповідали мені про свої і взагалі про воєнні австріяцькі подвиги. Страх як я любив ці оповідання..." "Місяць освічував золотом чудову сильвету Святого Юра, з Єзуїтського городу плили хвилі Штравсівських вальсів.., а ми співали наші старі пісні. Вікна від Сакракерок тихесенько одно за одним отвиралися і в них показувалися в білизні кралі-дівчата, недосяжні для нас граф'янки, зміст наших снів і мрій у чудові червневі ночі. І вони певно піддавалися чарові нашої пісні, і їх думки линули в сторону Дніпра-Славутиці, бо ж вони часто були доньками українських поміщиків і любили нашу землю не менше, ніж ми. В подяку за пісню падали на нас цвіти, а ми кидали в ті самі вікна чудові рожі і півонії, які з нараженням особистої безпеки, рвали з квітників Високого Замку і Єзуїтського городу."

Надзвичайно цінними є описи тогочасних львівських диваків, залишені для нас Надрагою, наприклад шанувальників Високого Замку, яких ми навряд чи зустрінемо в наш час: "Є і були різні варіяти, що мусять чи мусіли при кожній нагоді відвідувати Високий Замок "обшен об реген" (незалежно від погоди), як анонсувався театр Гімпля з Ягайлонської (Гнатюка). Один із них, поважний наш лікар, що нагадував практичним своїм розумом своїх колег із XVI сторіччя -- львівських Камп'янів, мусів день у день ранком, перед ординацією, відбути туди свій прохід; інший учений, що, здається, змарнував свої молоді роки, щойно тепер романсує з нагою бронзовою богинею, але вона холодна, бо положена від півночі. Інший симпатичний радник-холостяк з-під Кавок міряє щодня після бюра своїми кроками довжину головної алеї, а один банковець, правдива львівська дитина, кидає жінку рідну, щоб тільки побачити, як два протибіжні залізничні поїзди курять файку, залишаючи по собі довгу смугу диму, і минаються на прегарній серпентині Підзамче -- Головний двірець."

Від Надраги ми з гордістю довідуємося, що є продовжувачами славної львівської традиції по матурі зустрічати схід сонця на Високому Замку, хоча наші попередники робили це трохи по-іншому: "А далі ми йшли на Високий Замок слухати серед розквітлих кущів ясмину соловейка та ждати на схід сонця. Десь коло третьої зранку почала виринати зі Знесінського моря зелені в цілій своїй красі рожевопальця Еос. Тоді ми востаннє скандували старого Гомера і довго-довго стояли в німому захопленні. Вкінці попри садівника, Чорні Вали (парк навколо Порохової вежі) та Скарбківською (Лесі Українки) ми машерували з піснею "Гаудеамус ігітур" до Театралки, де старий Атляс готовив для нас найліпший тоді у Львові свіжопарений мелянж із пінкою."

Будучи сином своєї епохи, Олександр Надрага не міг не зустріти на життєвому шляху видатних своїх сучасників-львів'ян. Він вчився в гімназії разом з Іваном Крип'якевичем, Адамом Коцком, якого потім вбили польські шовіністи. Викладачем Надраги був Станіслав Людкевич, помешкання мемуариста відвідував Йосип Сліпий, його лікував доктор Озаркевич із Народної лічниці, він слухав, як співають Крушельницька і Мишуга, бачив на вулицях "Івана Франка, обладованого книжками, як він зникає у брамі Чарнецького ч. 26 (будівля НТШ на теперішній Винниченка)". І найголовніше -- впродовж усього життя Надрага чув дотик сильної руки "митрополита Андрея, що раз по реколекціях, які мав у нашій гімназії, взяв мене під руку та як добрий пастир вів мене через вулицю Уєйського (Устияновича), якою ми йшли по його науці, на суплікацію до Св. Юра."

Надрага залишив для нас чудові описи українських свят, зокрема Різдва у Львові першої половини ХХ століття. "Я впрошувався до маминого секретаря і мама обчислювала і диктувала мені всякі позиції -- фунт жовтих родзинок і півфунта чорних дрібних. Я писав і облизувався. Два кіля волоських горіхів, фунт чоколяди, кільо мігдалів, півфунта цукати... "Бачиш, Олесь, той перепис ще від твоєї прабабки, а цей -- від бабки, а цей -- від тети Брозі..." Всі ті архитвори кулінарного мистецтва зачиналися від слів: "Возьми, wez, nimm". Я з такою пошаною брав їх до рук, ніби вони були найстаршими пам'ятниками письменства... З кухні плили на ціле мешкання дивні пахощі. У великих горшках варився святочний борщ, голубці з грибками і суш, куплений у синевидських бойків під парасолями. На столі родилися смачні креплики і капуснячки, на ринці смажився мід до горівки з цинамоном... Мама застелює стіл білим, як сніг, обрусом, під обрус по середині стола кладе сіно і на ньому -- святочний колач..."

У книзі звучить колоритна мова галицьких українців першої половини ХХ сторіччя деколи із вкрапленнями польських "кавалків": "Mnie Kurkowski robi trumne, a ja jemu gowno umre" (Курковський -- власник поховальної фірми), або згадка про те, що нездала людина мусить піти "до Бабачка на шмельц" (Бабачек -- власник дешевої м'ясної ятки на вулиці Гродзіцьких (Друкарській), де торгували кониною і м'ясними рештками. Худого нездалого коня віддавали "до Бабачка").

Велика заслуга у виході цієї книжки редактора і упорядника -- львівського науковця Костянтина Курилишина, який особливо багато і плідно попрацював над її словниковою частиною. Поряд з уживаними багатьма львів'янами до сьогодні словами -- андрут, двірець, збуй, конфітури, куфер, маринарка, мурин, парцеля, постерунковий, прецель, псоти, реставрація, урльоп, фризура, штубацький та ін. -- натрапляємо на призабуті й менш уживані -- академік (студент), бельфер (вчитель), бішка (книжка), захоронка (дитсадок), касарня (казарма), нагнітка (мозоль), ординація (кабінет лікаря), речинець (термін), фелер (прорахунок), фрайда (радість), фуньо (пихатий). І найчудовіше слово, яке я довідався з цієї книжки, -- це слово "злеополізуватися".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Справу Ґонґадзе обіцяють передати до суду 
  ·  ЄС, у який нас веде Ющенко 
  ·  Одкровення Піскуна 
  ·  Кабмін ліквідує безпритульність 
  ·  Подякуймо Медведчуку? 
Погляд
  ·  Розпродаж армії 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Кінець "дешевого" газу 
  ·  Тарасюк бореться з ЄЕП 
  ·  Карпати англійською 
  ·  Прорив у діагностиці серця 
Поступ у Львові
  ·  Земельний аукціон: одна з п'яти... 
  ·  Схід утікає на Захід 
  ·  Парк індустріальних досягнень 
  ·  Попереду "Десерт" 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Суд чи компроміс? 
  ·  Форум: три місяці до того 
Поступ з краю
  ·  Прописка як інструмент для виборів 
  ·  У тісняві та не в... 
  ·  Ґоу хоум, євроінтеґрація! 
  ·  Борги Шуфрича вилазять боком 
Поступ у світі
  ·  Папа підтвердив своє реноме 
  ·  ЄС переживає кризу, а Росія будує ілюзії 
  ·  Росія та США поліпшують імідж 
  ·  Епідемія гепатиту в Росії 
Спорт-Поступ
  ·  З вірою у свої сили 
  ·  Переможний старт фаворита 
  ·  До вершини семимильними кроками 
  ·  У чому різниця між нами і ними 
Цікавий світ
  ·  Тимошенко -- зірка Playboy 
  ·  Нещаслива четвірка 
  ·  Сміх проти зайвої ваги 
  ·  Одруження в прямому ефірі 
  ·  Людина стане "іхтіандром" 
Арт-Поступ
  ·  Екомистецтво у Львові 
Поступ літератури
  ·  Сильвета тамтого Львова 
Пост-Faktum
  ·  Альона ВІННИЦЬКА: Не люблю егоїстів 
  ·  КАЛЕНДАР