BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дискусія Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.    КУПОЛ-Львів.    КУПОЛ-Україна.    КУПОЛ-Світ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
20 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусія Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Звичка бути найгіршими
Лариса КРУШЕЛЬНИЦЬКА
 
Звичка бути найгіршими
Тема, порушена “Поступом” ще у травні публікацією постелекторальних роздумів Дарія Левковича “Хто оскаржить вирок української нації”, виявилася дійсно активно дискусійною — за сумою статей щодо кількості Україн у нашій державі цю тему перевершити може хіба безсмертна Личаківська епопея.
Отож, короткий зміст попередніх серій. Дарій Левкович: якщо, за Ренаном, кожна нація - це щоденний плебісцит, то після останніх виборів існування єдиної політичної української нації викликає обґрунтовані сумніви. На ці сумніви професор Ярослав Грицак відповів гострою відповіддю — совкова вся Україна, і Збруч цю совковість не знімає, зрештою, промовистою є вже сама назва статті “[єдина] Нація поганих танцюристів”. На захист специфічності галичан стали Василь Расевич і Володимир Павлів: перший, як і годиться історику, вказав, що не може населення певної території не бути інакшим, коли мало цілком інший історичних шлях до сьогодення - як приклад наводилися різні позірно унітарні іноземні держави. Другий, себто п. Павлів, згадав власну, спільну з п. Грицаком, історію боротьби з “есесером”, що, тим не менше, призвела до різних нинішніх позицій.
Усім дискутантам урок соборности подав наступний автор - Роман Мацюк; урок повністю на шпальтах не помістився, тому “Поступ” змушений був підвісити його у нетрях інтернету. Нині до дискусії долучається правдива галичанка (що зовсім не заважає бути їй щирою українкою — а може, й цілком навпаки, допомагає) Лариса Крушельницька, що ніби й погоджується з попереднім дискутантом, але має певний votum separatum: галичани, як і українці, теж різні бувають.


Ще кілька зауважень з приводу “Галицького інтелектуального сепаратизму”. У відповідь панові Роману Мацюку


Правду кажучи, не хотілося дискутувати з приводу “післявиборних медитацій” наших “нових інтелектуалів”, що їх розпочав “Поступ”. (Шкодувала власні нерви). З інтенціями (навіть тими завуальованими) у статтях авторів, які перераховані паном Романом Мацюком (Поступ № 112 (969) знайома надто добре. Вони, на відміну від “інтелектуалів”, не нові. Ціле щастя, що, як пише пан Мацюк, змучений бідою і загарований нарід не має часу цього всього читати. Утім нині все ж таки користаю з публікації статті Романа Мацюка і з приємністю хочу підписатися під багатьма його висновками. Але не під усіма.

Насамперед надзвичайно добрим є початок статті. Не можу відмовити собі в приємності і зацитую його: “...мудрагельська нова галицька інтелігенція з подиву гідним завзяттям невпинно ганить власний нарід, власну расу, вишукує для себе иньшого історичного походження, пишається власним відбитком в зеркалі створеного нею самою політичного болота, час до часу жереться поміж собою, ганить стару інтелігенцію, а своє призначення бачить у баламученні поспільства”. Чудово! Але пане Мацюк, дозволю собі зауважити, що Ви помиляєтеся з тими “репераціями”. Тим першим етносам (наскільки я зрозуміла — сусідніх із нами держав), може, і дарують їх уряди реперації за панегірики своїм народам, але я переконана, що ці самі уряди добре платять принаймні частині цього “мудрагельського прошарку” за їх протилежну роботу. Але чи тільки в Галичині? А вже подальше “баламутство” — це вже похідне від того першого, основного. Це вже справді робота розгублених у власних комплексах і недовчених “інтелектуалів”.

Найгірше, що ця остання дрібота не знає ні свого, ні чужого. А так хочеться бути кимось, чи, радше, чимось на фоні поспільської (тепер модно казати — рагульської) маси. У цьому маєте рацію. Оце, власне, і є ця групка людей у Галичині, які зациклилися на Польщі, бо, дякуючи брежнєвському застою в період їхньої юности, мали змогу читати “Пшекруй” чи “Коб’єту і жицє”, слухати “Лято з Радієм” і таким чином вивчили польську мову. Ну а тепер мають уже повну свободу спілкування, як Ви пишете, з “польським шиком”. Припускаю, однак, що зі справжніми польськими інтелектуалами, яких, на жаль, чимраз менше в самій Польщі (а може, і взагалі у світі), вони не знайомі. Тому витягають із запліснявілих шухляд усілякі, ніби чисто галицькі “фольклори” і захоплені своїми знаннями пісень типу Bernardskiego ide plac, stoji jakis gach...”, “Tylko we Lwowie...” або “віцами” Тонця і Щепця, перекладають це все українською, перепрошую — галицькою мовою. Так, справді, Львів мав сильний “люмповий” клімат. Власне цей польський люмп допоміг виграти війну з елітарною Галицькою армією (а потім — розправився з львівськими жидами). Цього ніхто заперечити не може.


Прикро, що ми вже звикаємо бути тими найгіршими, спокійно слухаємо всі наклепи на нашу націю і від чужинців, і від своїх. У розмові з австрійцем або французом ви можете довідатися, що тільки українці були колаборантами. І у відповідь вони здивовано слухають, коли їм перечисляти (пишу це з власного досвіду) більшість європейських держав, війська яких, в тому числі і їх власні, допомагали Гітлєру здобувати чужі землі. (І не гинули так безглуздо під Бродами, як наші дивізійники). Росіяни — ці вже зовсім втратили пам’ять. (Чи ви десь чуєте про власівців?) Навіть щодо недавньої історії. В Америці не дозволяється вказувати національности чи раси при розгляді підсудного, хоч би найгіршого злочинця. Але вони обов’язково назвуть українця, навіть тоді, коли його злочин ще не доведено. Без сумніву, таке негативний стосунок до українців комусь вигідний, і на його поширення задіяна певна система. Тому вважаю, що наклепи з боку своїх — також частка цієї системи, незалежно, чи робиться це цілеспрямовано, чи з дурноти.

“Міти залюбки плекають усі народи, галичани залюбки розвінчують власні”, — зауважує пан Мацюк.
Хіба тільки галичани? І хіба тільки міти? Не буду сьогодні зачіпати болючої теми відвертого цинічного знущання над нашою історією, культурою з баку всяких, не галицьких, виродків типу Бузини. Вони це роблять, бо їм це дозволяють робити (в Україні це називається демократією) і за це добре платять. Але працює ще ціла мережа “критиків”, які підленько кидають камінчики на все, що українське. Скільки разів саме з київського радіо можна почути ніби і не дуже значуще “фе” стосовно української культури. Наприклад: українська класична музика бідна тому, що, на відміну від світової, побудована виключно на народних мотивах. Бачите, його не разять мазурки Шопена, слов’янські танці у Дворжака, угорські Ліста, він не чує німецьких народних пісень у композиціях Моцарта тощо. Йому заважають лише свої мотиви. Пригадую, як такий власне київський музика чи літературознавець знущався над українськими романсами і чомусь найбільше йому в’ївся романс на слова Олеся “Цілуй її, цілуй її... “ Оце “цілуй” він повторяв із таким сарказмом, що я подумала: цей чоловік явно має сексуальні проблеми.

Добре знаю наших галичан. Вони в загальній масі працьовиті, менше хитрі від сусідів і, на щастя, не позбавлені гумору. Але знаю і тих здеградованих радянським режимом (і нині остаточно додеградованих злодійською сучасністю), і тих, як пише Роман Мацюк, від “крутійської політичної культури і громадянської дволичності”. Такий, вибачте, патріот, зажертий власними амбіціями, з приємністю змішає з болотом (як ніхто не чує) перед москалем чи поляком навіть зовсім порядного українця. А потім дивується, що його не шанують навіть вони.

Але хочу панові Мацюку пригадати, що, крім “мудрагельської нової галицької інтелігенції”, маємо серед неї і “нових галичан”. Саме вони “залюбки розвінчують міти” і, треба признати, роблять це досконало. Можу навести лиш маленький приклад. У журналі одного з навчальних закладів Львова був надрукований приватний лист американця, який певний час гостював в Україні. Американець уболівав за долю України, маючи на багато справ свій власний критичний американський погляд. На що, зрештою, мав повне право. Але наприкінці листа він раптом висловлює незадоволення українським гімном, який йому страшенно не подобається. Я не знаю, чи цей пан з Америки давав дозвіл на публікацію цього листа в журналі (підкреслюю) для молоді, бо критика гімну іншої держави є таким самим хамством, як насміхання над чужою мовою. (Мабуть, ні один українець, навіть не дуже захоплений гімном Сполучених Штатів Америки, не дозволив би собі відкриту його критику). Але тут справа не в американцеві. Справа в людині, яка цей лист публікує. Таких прикладів можна навести сотні, і все це для того, щоби послідовно перевиховати в космополітичну масу нове покоління.
Мусимо погодитись з тим, що ті “нові інтелектуали” рухливіші. Вони виріжняються на фоні лінивої, часто спитої маси брежнєвського зразка чи збайдужілого і збідованого галицького поспільства. Вони пишуть компілятивні праці, де Україні немає місця, або представляють її як щось другорядне і недолуге у світовій культурі. Але пане Мацюк, премії їм виділяє не Львів, а таки Київ...

Ви можете дорікати галичанам за те, що вони перестали реагувати на антиукраїнські випади з боку (за Вашою характеристикою) “п’ємонтних попискувачів”. Це тому, що одні з нас воліють робити хоч якусь корисну справу, а не тратити останні сили на суперечки; інші, втомлені негараздами, балаганом і постійними стресами, які надалі нас переслідують, вже тієї сили не мають. Тільки що у Жовкві знайдено сотні людей, замордованих НКВД-истами, в тому числі жінок і дітей, про що (все ще) голова “Меморіалу” пан Євген Гринів дуже делікатно повідомив (уявляю собі, який резонанс був би у світі, коли б поміж тими мучениками знайшлося 10 євреїв), як вже 27 липня, у 58 річницю “звільнення” Львова і в 60-річний ювілей доблесних совєтських авіаторів, нас викінчили фізично і морально їх нащадки. Чи можна все це витримати?

Ось чому, пане Мацюк, я не можу повністю погодитися з Вашою критикою та усіма Вашими претензіями до галичан і підписатися під повним текстом Вашої статті. А ще тому, що Ваша нетерпимість і антигалицький комплекс, якщо не загострить, то, напевно, не поправить ситуації.

Автор - директор бібліотеки НАН України ім. В. Стефаника









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Марчук називає причини катастрофи 
Погляд
  ·  Донецьк заперечує ОУН і УПА 
  ·  Суспільство проти атомних електростанцій 
Поступ у Львові
  ·  Ностальгія за ...євростандартом 
  ·  Політичні війни по-винниківськи 
  ·  Медова” професія 
  ·  Пригоди італійців на Львівщині 
  ·  Пластуни заблукали в горах 
  ·  Потерпілим спишуть борги 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Імпортний зашморг замість митної війни 
  ·  Фронт боротьби з владою 
  ·  Шахта Засядька знову у вогні 
  ·  Справа“Союз-Віктан” 
  ·  Герць із The Washington Post 
  ·  КРАЄВИД 
  ·  Щоб зберегти своє “достоїнство” – його варто застрахувати 
Поступ у світі
  ·  Іван-Павло ІІ обійняв серцем Польщу 
  ·  Будапешт урятували завбачливі пращури 
  ·  Полювання на білих фермерів 
  ·  Російські втрати у Чечні 
  ·  Хусейн може перепочити та йти на вибори 
  ·  Вирок смерті за “негідну поведінку” 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дискусія Поступу
  ·  Звичка бути найгіршими 
Арт-Поступ
  ·  Володимир Кучинський: Це гра – піддатися на провокацію незвіданого простору 
  ·  Меценацтво морального авторитету 
Пост-Factum
  ·  Преображення наших душ 
  ·  КАЛЕНДАР 
КУПОЛ-Львів
  ·  Цього року у Львівській області буде здано 15 нових шкіл 
  ·  Відтепер діти вивчатимуть іноземну мову з другого класу. 
  ·  Наша Україна захищає Буняка 
  ·  Квартиний злодій сам себе покарав 
  ·  Затримано громадянку Молдови 
  ·  "Дорогою на фестиваль "Тарас Бульба" 
  ·  На львівській фабриці “Світоч” назріває скандал 
  ·  На 40-й день після трагедії на Скнилові відбудеться скорботна хода 
КУПОЛ-Україна
  ·  На екс-майора Миколу Мельниченка готують замах 
  ·  Литвин пропонує називати закони іменами своїх розробників 
  ·  Україна отримала унікальний шанс вповзти до Європи, пише FT 
КУПОЛ-Світ
  ·  Вибух у Москві: виявлено тіла 7 загиблих 
  ·  Операція зі звільнення заручників у Німеччині пройшла успішно 
  ·  Чехам під виглядом «гуманітарки» прислали отруйний пестицид 
  ·  Співробітник московської місії НАТО повісився на горищі