BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дискусія Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.    КУПОЛ-Львів.    КУПОЛ-Україна.    КУПОЛ-Світ.   
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ВИПРОБУВАННЯ

___________________________________________________________________________

Володимир Кучинський: Це гра – піддатися на провокацію незвіданого простору
Марта ГАРТЕН
 
Відчути детермінацію античної сцени
Наша розмова із заслуженим діячем мистецтв України і Кримської АР Володимиром Кучинським – художнім керівником і режисером-постановником львівського театру ім. Леся Курбаса – відбулася незабаром по поверненні трупи із Першого міжнародного фестивалю античної драми STOBI 2002 у найвідповіднішому для таких оказій місці – “Смачній плітці” (справді смачно, близько до театру, ще й пліткувати під каву ніхто не боронить, а навіть заохочує назвою кнайпи)! Та при всій релаксовості цієї крапки, вона (мабуть, через відповідне мистецьке оформлення) відзначається не менш творчою атмосферою, ніж усі поверхи над нею. У всякому разі, пліткувати в ній на суто професійні теми – одне задоволення. Та найбільший кайф знати, що це пліткування не залишиться таємницею, а з насолодою буде підхоплено й іншими. Бо ж кожному кортить знати, як це воно, відчути...


–І як це воно – відчути детермінацію античної сцени?

– По-перше, нашому театру не вперше випадає така можливість. Але кожного разу вона відзначається унікальністю. Наприклад, торік ми мандрували приблизно в тому ж балканському керунку, але дещо далі, до прибережного кордону Албанії з Грецією. Там в археологічному заповіднику ЮНЕСКО – античному місті Бутрінті є розкопаний театр, сцена якого пристосована під різноманітні фестивальні покази. І от саме там нам відкрилася якась дивовижна енергетика античного театру, яка була співзвучною нашій постановці Лесиних “Апокрифів”.

Ні, той простір нічого не накидав, не детермінував. Він просто суголосо виявляв, пропонував, вводив у діалог із землею, небом, довколишньою природою...

– Але саме тоді ти зауважив, що, мабуть, не варто переносити в амфітеатр “Хвалу Ероса” тільки на тій підставі, що античному місцю пасував би античний текст.

– Йшлося про те, що тоді наша вистава за Платоном, ЩЕ не була відповідною тому простору. І справа не в тому, що ця постановка потребує стаціонарної камерної сцени, позаяк дія учти відбувається в домі. Ні, такий локус не мусить обмежувати нас. Усе набагато складніше й простіше водночас. Театр ідеологічний існує за іншими законами. Хоч десь тепер я відчуваю тяжіння до театру не так позиційно-ідеологічного, як кордоцентричного, де перевага віддеється не інтелектуальним , а сердечним пошукам, по-суті любовним, якщо так можна висловитися, бо в основу будьякого творчого розкриття знаходих зерно любові, яке проростаючи надає дійству форми. Механічно цього не перенесеш стандартними прийомами постановочно-тиражного розуміння театру. Переміни майданчика із його фізичними параметрами (акустика, освітлення) можна і бажано прагнути, коли є наповнення акторів внутрішньою енергетикою ролі. Тоді такий струс, така провокація новим простором, самохіть відмете щось зайве, мертвотне, що обтяжує баластом.

– А не страшно пересвідчитися, що та жива енергія недостатньо проявиться при зміні обставин ритуалу? Скажімо, коли при зміні географії сцени зміниться й її хронометраж й актори не втримають той заданий темпоритм, і міцно ткана текстура загального ансамблевого дійства розлізеться, мов блага ряднина?

– Хоч нам і прийшлося дещо скоротити текст (скажімо монолог Павсанія прозвучав фрагментами), щоб дещо оптимізувати виставу, але це не тому, що ми боялися якогось нерозуміння з боку публіки, чи хибного тлумачення якихось реплік у дусі маніфесту гомосексуалізму - бо ж насправді там ідеться зовсім про інше: за великим рахунком – про учня і вчителя, про ту довіру й любов, яка їх єднає.
Театральна культура Мекедонії, яка відкрилася нам на цьому фестивалі не давала підстав непокоїтися, що щось буде сприйнято не так, однак перебіг вистави справді пішов іншою колією.
Утім, це не поразка, це випробування, бо ж і вистава не ціль, а шлях. А він, як відомо, безмежний, бо хто скаже якої саме він глибини сягнув на цьому етапі? Тут важить інше. Мені цікаво було, як актори і сама вистава в цілому зреагують на ці інші умови: скажімо, на незрівнянно більше дзеркало тої умовної сцени, якою в даному випадку було дно амфітеатру із жертовним каменем посередині, на нерівності грунту, на ущерть заповнені людськими тілами кам’янів трибуни амфітеатру. А на це все накладалася й та обставина, що театр у Стобі має не таку сцену як грецький античний театр – у рівень із першим рядом глядацьких трибун. З’ясувалося, що це сегменти колишнього напівцирку для ристалищ римського часу – арена з високою довкільною стіною, у якій – кілька тунелів для випускання хижаків, з якими боролися гладіатори. А що все це відбувалося у ранньохристиянські часи, то криваві розваги в цій провінції Стародавнього Риму полягали в тому, щоб натравлювати звірів на мучеників за віру. На горах їхніх кісток потім поставали перші храми.
Тобто на цьому місці треба було враховувати не тільки фізичні параметри сцени, а й психофізичні (бо виявилося, що, скажімо, для такого актора, як Олег Стефан це багато значило), знаходячи певні точки простору, де б проявлялася територія властиво театральної природи.


– Випробування на справжність ігровості?

– По суті, це та ж подорож у незнане. Почути поклик, відгукнутися на нього, знайти відповідне місце, з якого своїм посилом досягнути енергетичного резонансу в глядача, примусити забути його про просторовий і мовний бар’єр, не хапатися за сюжетність як рятівну соломинку, а вступити в інший, більш інтимніший контакт... Спершу виникло таке бажання відповісти на виклик цього простору спокусою продовжити деякі формальні знахідки господарів, які нас гостили – народного театру “Йордан Х.К. Дзинот”. Їхня трупа відкривала фестиваль прем’єрним показом Арістофанової “Лісістрати”, де роль головної героїні, за всіма канонами античної драматургії, виконував Васил Зафірчев (до речі, цьому акторові фестивальне журі присудило нагороду за кращу жіночу роль!). І так, щоб створити якийсь перегук, такий своєрідний діалог, розмову ідей між їхньою виставою й нашою, ми хотіли запозичити деякі елементи сценографії й костюму...

–Це була б уже зовсім інша постановка, а не та, до якої звик львівський глядач?

–Ні-ні, але ми вчасно відмовилися від цієї затії, бо виявилося, що публіка здатна сприйняти театр нашого напрямку, де велика увага приділяється не постановочним ефектам, а пошукам тої духовної території, де слово, спів і пластика в єднанні віднаходять свою сакральну енергетику! Варто тільки акторові відкритися, зняти упередження, оголитися в щирості, як одразу перебігає така вольтова дуга між ним і глядачем, що енергія подвоюється... Це і є космічно творча сила Ероса, яка не зводиться до розхожого тлумачення її як еротики. Ми відчули це і з реакції глядачів, яка була адекватною, і з рішення журі.

– Воно збіглося із вашими оцінками?

– Нагороди – це приємно, але особисто мені з того, чим порадував фестиваль, сподобалася дуже якась така цільна вистава Народного театру Бітоли “Гроші уб’ють тебе” . Там було кілька прекрасних акторських робіт. Особливо незабутні враження від того сценічного образу, який створив Горгі Йолевскі. Зрештою, ця вистава була відзначена за кращу режисуру. До речі, цей же режисер, що поставив притчу про погибельні гроші - Люпчо Георгієвскі-Губе, поставив і “Лісістрату” у Велесі. Загалом фестивальний досвід збагачує не поверховими контактами, а практикою спілкування зовсім іншого порядку, під час якого чіткіше висвічується напрямок, яким іде наш театр.









» 
Меценацтво морального авторитету
 
Меценацтво морального авторитету
Уперше за більш як двадцятилітню історію існування премії Антоновичів церемонія нагородження лауреатів відбулася не в Америці, чи Києві, а у львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника, зібравши на урочистість не тільки весь цвіт львівської української інтелігенції, а й представників діаспори та столичного істеблішменту!


Доброчинна діяльність міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів широко відома не тільки в Україні, а й за її межами. Ця Фундація здобула свій авторитет престижними літературними і науковими нагородами, а також наданням стипендій і грошових дотацій для здійснення важливих українознавчих проектів. Одним із останніх таких проектів, стала допомога дирекції Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника з оновлення історичного приміщення, у якому розміщується ця унікальна книгозбірня. Віднедавна у бібліотеці відкрито іменні читальні зали Омеляна та Тетяни Антоновичів.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Марчук називає причини катастрофи 
Погляд
  ·  Донецьк заперечує ОУН і УПА 
  ·  Суспільство проти атомних електростанцій 
Поступ у Львові
  ·  Ностальгія за ...євростандартом 
  ·  Політичні війни по-винниківськи 
  ·  Медова” професія 
  ·  Пригоди італійців на Львівщині 
  ·  Пластуни заблукали в горах 
  ·  Потерпілим спишуть борги 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Імпортний зашморг замість митної війни 
  ·  Фронт боротьби з владою 
  ·  Шахта Засядька знову у вогні 
  ·  Справа“Союз-Віктан” 
  ·  Герць із The Washington Post 
  ·  КРАЄВИД 
  ·  Щоб зберегти своє “достоїнство” – його варто застрахувати 
Поступ у світі
  ·  Іван-Павло ІІ обійняв серцем Польщу 
  ·  Будапешт урятували завбачливі пращури 
  ·  Полювання на білих фермерів 
  ·  Російські втрати у Чечні 
  ·  Хусейн може перепочити та йти на вибори 
  ·  Вирок смерті за “негідну поведінку” 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дискусія Поступу
  ·  Звичка бути найгіршими 
Арт-Поступ
  ·  Володимир Кучинський: Це гра – піддатися на провокацію незвіданого простору 
  ·  Меценацтво морального авторитету 
Пост-Factum
  ·  Преображення наших душ 
  ·  КАЛЕНДАР 
КУПОЛ-Львів
  ·  Цього року у Львівській області буде здано 15 нових шкіл 
  ·  Відтепер діти вивчатимуть іноземну мову з другого класу. 
  ·  Наша Україна захищає Буняка 
  ·  Квартиний злодій сам себе покарав 
  ·  Затримано громадянку Молдови 
  ·  "Дорогою на фестиваль "Тарас Бульба" 
  ·  На львівській фабриці “Світоч” назріває скандал 
  ·  На 40-й день після трагедії на Скнилові відбудеться скорботна хода 
КУПОЛ-Україна
  ·  На екс-майора Миколу Мельниченка готують замах 
  ·  Литвин пропонує називати закони іменами своїх розробників 
  ·  Україна отримала унікальний шанс вповзти до Європи, пише FT 
КУПОЛ-Світ
  ·  Вибух у Москві: виявлено тіла 7 загиблих 
  ·  Операція зі звільнення заручників у Німеччині пройшла успішно 
  ·  Чехам під виглядом «гуманітарки» прислали отруйний пестицид 
  ·  Співробітник московської місії НАТО повісився на горищі