BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
30 травня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

post-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Дзядзьо Михась, інтеліґент
Тарас ПРОХАСЬКО
 
Дзядзьо Михась так добре робив печі i пивниці, що після арешту ще цілий рік не міг піти по етапу. Новоприбулі офіцери окупаційного війська i таємної поліції обживалися в містах, містечках i більших селах. Вони отримували державні помешкання у понищених війною кам'яницях i віллах. Їм треба було подбати про побут сімей, про відчуття домашнього затишку i довічності. Арештований майстер належав їм. Дзядзя забирали на приватні роботи спочатку яремчівські, потім надвірнянські уповноважені. Нічого дивного. У кінці вісімдесятих ми, солдати совєтської армії, так само робили ремонти в помешканнях офіцерів. Врешті якась комісія з Києва виявила, що засуджений такий-то все ще числиться за місцевим слідчим ізолятором, хоча йому цілком виважено призначено перебувати у східних областях Радянського союзу. Дзядзя відразу ж відправили до Станіслава з призначенням на перший поїзд до Сибіру. Знайомий дорівський священик був єдиним, хто зумів завезти йому мішечок сухарів. Отець Головацький не знав, що через кілька років вони стануть родичами, що у Читі дзядзьо одружиться із сестрою жінки його брата. I що всі вони повернуться у Карпати. Перший поїзд до Сибіру був кримінальним. Дзядзя вкинули у вагон, i сухарі відразу опинилися в пахана. Зрозуміло, що треба було перебазарити. Кримінальні не любили політичних. Особливо тоді, коли один політичний потрапляв у цілий вагон кримінальних. Дзядзьо натомість не любив романів. Він говорив мало, i більшість того, що він говорив, була або жартами i каламбурами, або страшенно дозованими фраґментами власного досвіду, котрі з'являлися як асоціації, що могли залежати лише від дуже персональної логіки ланцюга. З-під язика він вийняв половинку бритвочки i, ще тримаючи руку біля уст, зробив пальцями той рух, який змусив невагомий шматок сталі пролетіти кілька метрів i заглибитися в дощану стіну якраз біля голови пахана. Аж тоді дзядзьо привітався з тимчасовою хатою так, як мав би вітатися колишній боєць штрафбату. Йому віддали сухарі i поступилися місцем біля повітря.

Поїзд ішов на владімірскій централ. Там Михася щоразу знімали з поїзда, вичисляючи якусь невідповідність. Багато діб він провів на бетонних підлогах, заллятих водою у найлеґендарніших етапних тюрмах. Одна з них була навіть на острові, що дзядзя дуже звеселяло. Зрозуміло, що дзядзьо не любив поліцаїв i міліціянтів. Як справжній майстер він казав, що захотіти бути міліціянтом може тільки такий, що не хоче нічого справжнього робити, але добре їсти. I ще мусить полюбляти безборонно бити людські тіла. Дзядзьо зовсім не дивувався, коли всі перешіптувалися про далекого сусіда, якому, правдоподібно, відбили нирки в міліції десь наприкінці сімдесятих. Дзядзьо не надто знався на суспільних i державних системах, але вірив у сталість людської природи. Коли хтось застрелив жінку, яка жила ще ближче від лісу, ніж ми, дзядзьо вирішив знищити свій фльоберт, який зберігався у таємній пивничці під хатою ще з тридцятих років. Дільничний міліціянт почав ходити надто близько. Між нашою хатою i домом убитої не було жодних осель, лише поле, городи, сади, яри i зарості шипшини. Небіжка часто приходила до нас, вони з дзядзем сиділи вечорами на лавці під сливками. Дзядзьо любив свого фльоберта, але розумів, що настав час, коли рушниця, навіть зовсім чиста й унікального калібру, повинна бути зліквідована, щоби не бути знайденою міліцією у хаті. Нам дзядзьо подарував кількадесят блискучих патронів. Під горбом, на якому наша хата i сад, була залізнична колія. Але ми вже трохи зналися на таких речах i відійшли колією досить далеко від хати. Туди, де з обох боків був ліс. Тоді поскладали патрони на рейку. Над'їхав вечірній рахівський, з вікон виглядали пасажири. Шістдесят патронів за такої швидкості створили ефект повного шмайсерівського маґазина. Машиніст загальмував, вискочив зі своєї кабіни i скотився в яр. Поїзди i колія були частиною нашого щоденного життя. Коли їхали вантажні, тряслася хата. Особливо це було відчутно вночі, ліжко вібрувало, як під час середнього землетрусу. На стриху додавався ще один бал. Коли справді стався землетрус, десь у вісімдесят першому, наша сім'я була єдиною з кількаповерхової кам'яниці у Франківську, котра ніяк не зреаґувала на це. Сусіди в піжамах із паспортами й ощадними книжками стояли на середині вулиці i з жалем дивилися на наші вікна. Дзядзьо тим часом стукав якимось патиком у стелю, бо думав, що тамтешні діти їздять серед ночі на ровері, а мама питалася у брата, нащо він трясе ліжком. Лише тета Міра, яка спала у своїй кімнаті у вузькій щілині між стосами книжок, була впевнена, що станеться те, чого вона завжди боялася, про що часто думала -- колись буде трясення землі, i її завалить книжками. А тому навіть не намагалася вийти з кімнати. Передовсім вона цінувала свою незалежність від інших людей, навіть найближчих. Ненавиділа подарунки на уродини. До її кімнати не можна було нікому заходити. Двері вона завжди замикала на ключ. Її кімната була зареєстрована як окрема квартира. Навіть святий Миколай залишав свої мандаринки для тети Міри у торбинці, прив'язаній до клямки її покою. Дзядзьо Михась, до речі, не знав багатьох сучасних найпростіших слів. На кімнату він міг сказати "покій" або "комната", але не "кімната". Про стелю -- "суфіт" або "потолок". Тету Міру це нервувало. Її багато що нервувало у дзядзеві. Але вона визнавала, що, попри неосвіченість, він є надзвичайно інтеліґентним.









» 
Уроки Помаранчевої революції - 3
(продовження, початок -- у попередніх понеділкових числах "Поступу")
Ілько ЛЕМКО
 
Найбільша історична трагедія України полягає в тому, що вона несе на собі хрест фатального розламу між двома цивілізаціями -- європейською і азійською. Невдячною є історична доля перебувати на цьому геополітично-тектонічному культурному розламі -- розламі, який свого часу дійшов до Адріатики і наслідком якого стала трагедія вже дев'яностих років ХХ століття у Вуковарі, Сребреніці, Мостарі і Косово. Можливо, некоректно порівнювати наслідки розламу між європейською та азійською цивілізаціями на Балканах і в Україні, але некоректність ця виявиться лише з огляду на те, що впродовж ХХ століття на українському розламі загинуло набагато більше людей (навіть не враховуючи жертви Другої світової війни), аніж на балканському. Бог зберіг Балкани від азійських колективізацій, голодоморів і тотального культурного нищення: режим Тіто фактично був раєм порівняно з тоталітарним ординсько-совєтським нищенням українського народу.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Обрізання у Службі безпеки 
  ·  Кубок у "Динамо" 
  ·  Українських жертв теж варто вшанувати 
  ·  Тариф на воду -- 1,15 
Погляд
  ·  Жертви вибуху 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Піскун на боці Колесникова? 
  ·  Ющенко не проти пожити в палаці 
Поступ у Львові
  ·  Спецстатус для вчителів 
  ·  У "Поступу" є свій письменник 
  ·  Сміттєзвалище запрацювало 
  ·  Англійський тиждень в УКУ 
  ·  Хто відповість за озера? 
  ·  Кардіохірургія найвищого ґатунку 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Нептун із тризубцем. Чи надовго? 
  ·  Міськрада зиму провалила 
Поступ з краю
  ·  Хто оплатив революцію 
  ·  Загинув український миротворець 
  ·  ГУАМ розширюється? 
  ·  Комплекси донецьких міліціонерів 
Поступ у світі
  ·  Білоруси готують революцію 
  ·  "Убити Ющенка" 
  ·  Лужков рекламує міні-авта 
  ·  Румунському олігархові пощастило 
  ·  Німецькі праві лобіюють Україну 
  ·  Усі грузини стануть Багратіонами? 
Спорт-Поступ
  ·  Ще один скальп ''Закарпаття'' 
  ·  Рафаель з "Енфілд Роуд" 
  ·  ТРАВЕНЬ: динамівські проблеми 
  ·  "Київ" і "Азовмаш" перемагають 
  ·  Федак не пощастило на Ліховцеву 
Економіка у Поступі
  ·  Дороге задоволення 
  ·  Авіапром об'єднують 
  ·  Банки обмежили в назвах 
  ·  Друге пришестя Інвестиційного порталу 
  ·  "Інтерпайп" та "Приват" перевіряють 
  ·  Шахтарський тупик 
Історія у Поступі
  ·  П'ять років без Ігоря Білозора 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Вистава, творена невидимими акторами 
  ·  На світі безліч герцогинь, але одна Коко Шанель 
post-Поступ
  ·  Дзядзьо Михась, інтеліґент 
  ·  Уроки Помаранчевої революції - 3 
Пост-Faktum
  ·  Олександра Кольцова: "Ми -- група сімейно-комунального типу" 
  ·  КАЛЕНДАР