BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Арт-Поступ.    Поступ реляксу.    Поступ психології.    Стиль Поступу.    Мандри Поступу.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
28 травня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:22 30-03-2017 -   У Львові зареєстровано 1071 ОСББ  
  15:13 30-03-2017 -   Заробітна плата на Львівщині зросла на 36,7%  
  15:8 30-03-2017 -   У передмісті Львова з-під брами семінарії викрали 20 тонн грунту  
  14:32 30-03-2017 -   З понеділка у Стрийському парку розпочнуть ремонт лавочок  
  12:51 30-03-2017 -   Для учнів старших класів мікрорайону «Левандівка» проведуть виховну бесіду  
Україна
  16:18 30-03-2017 -   ООН: Більшість українців - за межею бідності  
  15:7 30-03-2017 -   В «ДНР» студентів долучають до укріплення передової, – розвідка  
  15:6 30-03-2017 -   СБУ обіцяє 25 тис. грн за інформацію про обстріл польського консульства у Луцьку  
  14:35 30-03-2017 -   ЗСУ готові припинити вогонь на Донбасі з 1 квітня  
  14:34 30-03-2017 -   СБУ: На Закарпатті викрита агентурна мережа Росії  
Світ
  16:20 30-03-2017 -   В горах Уельсу розбився вертоліт: п'ятеро загиблих  
  15:10 30-03-2017 -   Росія відкрила кримінальну справу через вбивство екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова  
  12:0 30-03-2017 -   Ізраїлю запропонували мир в обмін на території  
  11:9 30-03-2017 -   Знаменитого музиканта Джорджа Майкла поховали у Лондоні  
  10:28 30-03-2017 -   "Міграційний указ" Трампа заблокований на невизначений термін  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Коли реанімують українську історію?
 
-- На Ваш погляд, у чому полягає, грубо кажучи, найбільша помилка першої української дивізії УНА, що вони залишилися за бортом української історії? Не українсько-радянської, а української історії. Невже ветерани-дивізійники тої потрійної війни мусять ще й відвойовувати свої соціальні привілеї...

Любомир Соломченко: Стосовно ветеранів-дивізійників, то у спілкуванні з ними я не запам'ятав жодного моменту, який би свідчив, що ці люди мучаться... пережитою війною чи фактом своєї "покинутості" з боку української держави сьогодні. Коли ми сиділи з ними в авті й їли разом морозиво, ці старі чоловіки смакували, як маленькі діти. Ділились... Я такого ще не бачив. У них був настрій 16-річних хлопців, які думають, що життя прекрасне і що найкраще в їхньому житті -- попереду! Навіть жарти цих дивізійників -- жарти 16-річних. Вони завжди були в гарному гуморі й настрої. Мали добре здоров'я. Зізнаюся, я швидше втомлювався від роботи під час зйомок, ніж вони.

Тарас Химич: Щодо того, коли реанімують українську історію, то це питання не до мене. До істориків, які в нас лише почали щось "копати".

-- Ви розраховували на якийсь суспільний резонанс, піднімаючи такі історичні глиби, попри те, що у ваших родинах є ще свідки й учасники тих воєнних дій?

Любомир Соломченко: Якось дивно, минулого року я не зауважив, що в ЗМІ й не тільки там люди почали говорити про зближення УПА й ветеранів із Радянської армії. Рік потому ми самі замислилися, чому так. Можливо, це певне підключення до світового процесу..., як писав один письменник, начебто хтось мавпу на якомусь острові навчив робити щось по-іншому, як робили до того решта мавп, а згодом на другому-третьому острові й інші мавпи почали повторювати те, що робила та перша мавпа (Сміється. -- Авт). Просто фільм "підтягнувся" під відповідний на те час -- і все пішло як по маслу.

Тарас Химич: Додам до щойно сказаного, що як режисер передусім звернув увагу не на тематику документального кіно, якого майже нема, а на стиль подання історичного матеріалу. Наприклад, чому ніхто не подає в кадрі фронтових карт? Звісно, я не картограф, проте нам вдалося дістати 5 карт, які детально в телеформаті покажуть, що й де саме відбувалося. Ми, до речі, обходили показані території, крім Югославії. Україна, Словаччина, Австрія. Історики нам допомагали знайти згадані "У рамках долі" місцевості.

-- А з якими істориками ви працювали?

Тарас Химич: Майкл Логуш. Джеймс Мельник, який надав нам свій архів. Історик, директор музею Першої української дивізії УНА Ігор Федик. Скажімо, надані паном Федиком 500 копій із німецьких архівів, в яких ми змогли знайти важливі накази, про які йдеться у фільмі. Плюс всі зібрання спогадів дивізійників. Із українських істориків нас консультував також Ярослав Грицак. Усіх довго перелічувати. Інформація, яку зберегли американські спецслужби, виявилася не менш істотною. Просто шквал інформації!

-- Матеріал, який ви фільмували, можна назвати аналітичним?

Тарас Химич: Ні, сам фільм наративний, розповідний. ...Хоча ми притримувалися думки Грицака про два покоління, тобто покоління Мельника, Кубійовича, Шандрука -- це покоління Першої світової війни, а Бандера, Шухевич -- інше покоління, яке не сприймало політики минулого і не хотіло повторювати помилок Першої світової. Нове покоління Бандери боялося повторювати помилки Першої світової, не хотіло втрачати людей, вірило в те, що вдасться створити справжню армію. Їхні ідеї були радикально новими, в певному сенсі не прив'язані до пройденої історії. Ми "У рамках долі" не вдаємося до аналізу, а лише розповідаємо про перебіг історії. Як режисер я, скажімо, показую, як крали зброю для УПА. Ми робимо інтерв'ю з людьми, які розповідають, що й до чого. Проте "вантажити" глядачів аналізом свідомо не хотіли. Ми чітко проводимо межу, коли дивізія перестала бути галицькою, а перетворилася на І українську. В кадрі ненадовго з'являються різноманітні документи історичної ваги: накази, посвідчення, які збереглися з того часу. Чому ми хочемо, щоб глядач їх побачив і прочитав? Аби він зрозумів, яка психологічна війна творилася. Сам зрозумів, а не ми йому ці слова сказали.

Істотно, що ритм сьогоднішнього часу швидший, ніж той історичний відрізок війни, який ми хотіли передати у документальній стрічці тривалістю 45 хвилин. Потік важливої інформації, яку в досить швидкому темпі начитує дикторський голос, розраховано не зовсім на те, щоб глядач запам'ятав почуте й побачене. Кожен візьме для себе з фільму власне те, що є в межах його можливостей. Ми хотіли "втиснути" ще набагато більше "У рамках долі".

Любомир Соломченко: Тарас є людиною, яка шукає багатьом речам виправдання. Тому цей режисер може виправдати кожен кадр перед своїм глядачем.

-- Деякі історики трактують, що вояки "Галичини" не були пронімецькими есесівцями-карателями, а належали до так званої "зброї СС".

-- Повна назва дивізії "Галичина" -- дивізія Waffen SS Galitchina. Waffen -- це "війська СС" або "зброя СС". СС -- елітна частина німецької армії, куди добирали "арійців" за кольором очей, будовою черепа тощо, відповідно й вишкіл цих вояків був значно кращим, ніж у вермахті. Українців туди не брали за визначенням. У "Галичині" було постачання з СС: форма, вишкіл. Але замість рунівських значків ZZ на комірі й на рукаві у вояків "Галичини" -- львівський лев. Самі німці не хотіли навіть асоціювати українців із есесівцями.

-- Музика до фільму є сучасною. Жорсткий рок у дусі німецького "Рамштайну" мав якось "вловити" психологічну напругу війни, попри те, що стрічку дивитиметься молоде покоління, яке, до речі, і "Рамштайн" полюбляє слухати?

Тарас Химич: Ми працювали над документальним матеріалом так, аби всі, хто бачитиме фільм, відчули на психологічному рівні: війна є війна. Ми захопили австрійський період, про який мало знімали й ніхто не наголошував, що там була шалена психологічна війна, а воювали Східна і Західна Україна. Та я не буду підіймати цю тему до кінця, бо тут пахне політикою. Проте є цікавий момент: впродовж місяця фронтові дії на чужій землі, в Австрії. Проти них діяли енкаведистські загони, які вмикали їм українську музику, переманювали їх, називали на прізвища. Усе це відбувалося в австрійських селах. Ми записали розповіді очевидців, вони говорили: було таке враження, що не німці воювали зі "совєтами", а українці -- з українцями. А вже з Австрії вояки "Галичини" пішли у полон до союзних військ.

Пафосна лінія в нашому розумінні проходить через воєнну естетику музики. З іншого боку, ми мали альтернативну тему, тому мали дозвіл піти іншим шляхом, ніж усі решта істориків, журналістів, котрі також за неї бралися. Не забувайте, що документальне кіно -- це мистецтво. Тому в жодному разі документальний фільм не повинен складати враження занудних речетативних начиток.

-- Тарасе, Вам не закидали, що кліпмейкер не має досить знань знімати документальне кіно? Ви ж закінчили Львівську академію мистецтв (дизайн інтер'єру), College of Visual Arts в американській Мінесоті (реклама, відеореклама). Тож документалісти Київського національного університету театру, кіна і ТБ імені Карпенка-Карого можуть вам дорікнути...

Тарас Химич: Розповідали багато, що, звісно, українське документальне кіно -- найкраще в світі. Я зумисне сидів в архівах і шукав серед тих фільмів те найкраще. Тоді, як мені пояснювали: "Як ви можете це робити й те собі дозволяти? Має бути так і так. І не інакше". В одній із переглянутих стрічок почув, що дивізію розгромили під Бродами, після чого перевели в Італію. Вона здалася в полон. Славна доля наших дивізійників! Оце трактує українська документалістика. Прошу мене зрозуміти, я кліпи роблю для альтернативних українських гуртів ("ТНМК", "Тартак", Скрябін та ін. -- Авт). І ми всі працюємо для таких молодих людей, як самі, тож зважаємо на смаки і зацікавлення не лише науковців, а й звичайних молодих людей, яким ТАКОЖ має бути цікаво дивитися "У рамках долі".

-- Хто вам іще допомагав у створенні фільму?

Тарас Химич: Хочемо подякувати людям, які допомагали та сприяли у створенні фільму: заступнику голови Львова Василю Кравціву, начальнику міжнародного відділу Львівської міської ради Ірині Подоляк, почесному консулу Австрії в Україні Ярославові Наконечному; народному художнику, професорові, академіку Академії мистецтв, заввідділу монументального мистецтва Любомиру Медвідю.

-- А над чим ви ще паралельно працюєте?

Тарас Химич: "Тіло в небо" -- 15-хвилинний музичний фільм, де співають Середа ("Кому вниз"), Положинський ("Тартак") та ін. Композицію писав Любомир. За стилістикою фільм чимось схожий на The Wall Pink Floyd, однак зроблено за сучасними технологіями. Властиво, ми беремо стереотип війни, сучасності й майбутнього й бавимося з ними. Пісня різностильова звучить 15 хвилин. Ми над цим поки що працюємо, а що з того вийде -- побачите.

Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК









» 
Курськ на львівській сцені
Богдана БОДНАР
 
Травень у Львові, здається, створений для свят. Незважаючи на негоду й дощі, він фестивалить. І звичайно, у міжнародному масштабі. Щойно у Львові завершився V Міжнародний фестиваль театрів ляльок "Золотий Телесик". Міжнародності йому додавали друзі з Польщі і Курський державний театр ляльок із Росії. "Стук-стук! Хто там? або Вовк і козенята" за п'єсою М. Бартенєва -- вистава Курського театру.
Детальніше>>
» 
Музика картин і барви мелодій
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Кожен литовець знає його ім'я. Він -- найвідоміший литовський художник та композитор, слава якого подолала національні культурні кордони. Незважаючи на те, що Константінас Чюрльоніс був професійним композитором, у світову історію він увійшов як художник. Сьогодні туристи на згадку про Литву купують компакт-диски з музикою Чюрльоніса та поштівки з репродукціями його картин.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бенкет під час чуми 
  ·  Ющенко скасував нагороди 
  ·  За компослуги платить СРСР 
  ·  "Міс ПОСТУП": Хочу бути ЖІНКОЮ 
Погляд
  ·  Подарунок для олігарха 
  ·  Помаранчевий провал 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Медведчук та Янукович виправдовуватимуться 
  ·  Кравціва ніяк не засудять 
  ·  Шлюбні ігри влади та бізнесу 
  ·  УНП та НРУ ще мають шанс 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Платіть гривню і не більше 
  ·  Віталій ХИЛЮК: Системи, яка функціонувала раніше, вже немає 
  ·  Депутати підвищили ціну 
  ·  Священників помирить круглий стіл 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Зі смітників уже вивалюється 
  ·  Нові переходи будуть. Колись 
  ·  "Люкс" -- переможець 
  ·  "Піноккіо" з львівським акцентом 
  ·  Львів не послухав Ющенка 
Поступ з краю
  ·  Урядова команда -- це утопія 
Поступ у світі
  ·  Доля ЄС -- у руках французів 
  ·  Латвія взяла реванш 
  ·  Сирія і США посварилися 
  ·  Чубайса помилували 
  ·  Вибух у пакистанському храмі 
Спорт-Поступ
  ·  Владислав МАРТИНОВ: Нам бракувало дисципліни 
  ·  Залізний Фабіо 
  ·  "Світовий" Кубок України 
  ·  Танці Юрека Дудека 
  ·  Заміна суддів на матч збірної 
  ·  Федоришин мириться з фанами 
  ·  "Вердер" дарує шампанське 
  ·  "Одеса" в півфіналі плей-оф 
post-Поступ
  ·  Піонер Евересту 
Арт-Поступ
  ·  Курськ на львівській сцені 
  ·  Коли реанімують українську історію? 
  ·  Музика картин і барви мелодій 
Поступ реляксу
  ·  Метелики 
  ·  Наші метелики 
Поступ психології
  ·  Ігор КОРНІЄНКО: Шпаргалки треба писати 
  ·  Країна поганого настрою 
  ·  Шкала пошуку гострих відчуттів 
Стиль Поступу
  ·  Модна штучка 
  ·  Компактність -- ознака стилю 
  ·  Як у Лондоні у 1960-х 
  ·  На півобличчя 
Мандри Поступу
  ·  На захід від Краківської брами 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Студенти заробляють на студентах