BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дати Поступу.    Поступ реляксу.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
17 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дати Поступу  »  ЕПОХА

___________________________________________________________________________

Уродини Найяснішого цісаря
Ігор МЕЛЬНИК
 
Зустріч цісаря на пероні Львівського двірця, 11 вересня 1880 року
16 серпня 1830 року після полудня в архікнягині Софії розпочалися перейми. Процес пологів був тривалим і завершився через два дні народженням першого сина – Найяснішого цісаря Франца Йосифа І. Ставши у 18-річному віці володарем імперії, Франц Йосиф І пробув на троні майже 68 років. Так довго Галичиною ще ніхто не правив.

Спочатку молодий цісар викликав надії, потім потроху почав трохи набридати. Урешті-решт з “татунька” перетворився на “дідка”. Урядове вшанування його особи з боку вірних підданих химерно перепліталося із саркастичною сатирою ворогів імперії, незадоволенням вічно покривджених аутсайдерів монархії та із суто людським співчуттям до численних нещасть, які звалювались на цісарську родину. По-справжньому цісаря та стару добру Австрію почали цінувати після 1918 року, коли її втратили. Бо більшість режимів і правителів, яких довелося відтоді пережити Галичині та краям колишньої імперії, значно програвали порівняно із цісарським правлінням.


Родина цісаря

Франц Йосиф Габсбурґ, який народився об 11 годині місцевого часу у віденському палаці Шенбрунн, був праправнуком цісаревої Марії Терези, правнуком Леопольда ІІ, внуком Франца ІІ, якщо вважати того за імператора Священної Римської імперії (або Франца І, як він став іменуватись, прийнявши після 1805 року титул цісаря Австрійського).

Його батько Франц Карл Йосиф був молодшим братом цісаря Франца І, а мати Софія Фрідеріка Доротея Вільгеміна – донькою Максиміліана І, короля Баварії. Мав трьох братів і сестричку Марію Анну, яка померла в дитинстві. Брат Максиміліан шукав щастя в Мексиці, де навіть був проголошений імператором і знайшов смерть: 19 червня 1866 року його розстріляли повстанці під фортецею Каретаро.

У 1854 році Франц Йосиф І узяв шлюб із донькою сестри матері 17-річною Єлизаветою Амалією Євгенією (Сіссі) з баварського королівського роду Віттельсбахів. Сіссі була красунею і закрутила голову не одному чоловікові. Їх шлюб не був лише династичним: спочатку Франца Йосифа та Єлизавету пов’язала справжня любов, але згодом Сіссі не завжди мала добрі стосунки зі своїм коронованим чоловіком. Однак мудра жінка вміла знаходити собі заміну, контролюючи особисто коло приятельок цісаря. Зокрема, 1886 року її вибір зупинився на акторці Катерині Шратт, котра стала товаришкою життя Найяснішого.

Прохолодні стосунки у цісарському подружжі не були секретом для підданих і стали згодом сюжетами для романів, кінофільмів, віршів. Зокрема, із Францем Йосифом пов’язують “шпіндель отруєний”, яким була вбита “наша пані цісарева”. Хоча жодного відношення до смерті дружини правитель не мав. 9 вересня 1898 року о 13.15 у Женеві (а не на “Карлсбадських водах”) Єлизавету убив загостреним пильником італійський анархіст Луїджі Лючені.

Цісарське подружжя мало трьох доньок: Софію Фрідеріку (померла у дворічному віці), Ґізелу Луїзу Марію (1856-1932), Марію Валерію Матильду Амалію (1868-1924) і єдиного сина Рудольфа Франца Карла Йосифа (1858-1889), котрий мав стати наступником престолу. Рудольфа оженили на бельгійській королівні Стефанії. Однак молодий принц захоплювався іншими жінками. Зрештою, закохався у збіднілу шляхтянку Марію Вечері, однак безуспішно шукав шляхів розлучення зі Стефанією. А у ніч на 30 січня 1889 року застрелив Марію та себе в мисливському замку Маєрлінґ біля Відня. Існує, щоправда, й така версія: сам принц утік за кордон, підставивши замість себе двійника.

Наступним престолонаслідником став Франц Фердінанд Карл Людвіг Йосиф Марія, син цісарського брата Карла Людвіга. Щоправда, і Фердінанд не дочекався цісарювання, бо його застрелили в Сараєві 28 червня 1914 року.

Після смерті Франца Йосифа І від запалення легенів (о 21.00 21 листопада 1916 року) цісарем став онук Карла Людвіга Карл І (1887-1922). Тепер наступником цісарського роду Габсбурґів вважається його син, народжений 20 листопада 1912 року – Франц Йосиф Отто Марія Антон Карл Макс Генріх Сикст Ксавер Фелікс Ренатус Людвіг Каетан Пій Ігнатій, котрий готовий зайняти будь-який трон, що був родинною власністю до 1918 року.


Цісар та урядовець

А тих країв було чимало. Зараз вони на їх територіях – 12 європейських держав, якщо не брати до уваги Землі Франца Йосифа в Північному Льодовитому океані.

Після зречення свого стрийка Фердінанда Добротливого, із 8.00 2 грудня 1848 року, Франц Йосиф став цісарем. Стрийко вважався трохи несповна розуму, тому щоб заспокоїти підданих, збурених революційним зривом “Весни народів” на трон посадовили 18-річного Франца Йосифа.

Цісарський титул тоді звучав так – Його Цісарська та Королівська Величність, апостольський король Єрусалиму, цісар Австрії, король Угорщини, Чехії, Ломбардії, Венеції, Далмації, Хорватії, Словенії, Галичини і Володимерії, Ілірії, архікнязь Австрійський, великий князь Семигорода, Тоскани і Кракова, князь Лотаринґії, Зальцбурґа, Штірії, Карінтії, Крайни, Буковини, Парми, Модени, П’яченци, Фріулії, Раґузи, Цєшина, Затора, Освєнціма, Верхньої та Нижньої Сілезії, маркграф Моравії, ункняжений граф Тіролю тощо.

Хоча сам цісар називав себе в анкетах “першим державним урядником”. Уже в шестирічному віці, після смерті Франца І, Франц Йосиф став кандидатом на трону. Хоча він не вчився у школах і університетах, був підданий інтенсивному процесові освоєння знань (спочатку 20, потім 50 годин на тиждень) під наглядом матері. Окрім німецької мови, володів французькою та італійською, трохи гірше – чеською та угорською, а також польською. Запізнав секрети танцю, фехтування та кінної їзди. Хоча своїм фахом і захопленням вважав ремесло палітурника.

Ось як згадують сучасники про щоденний розпорядок цісаря: “Мешкаючи взимку у віденському Бурґу, Франц Йосиф І прокидався щодня о 4-й ранку. Купався у великій гумовій балії, потім одягався. О 5 годині йому приносили каву. Потім цісар сідав до бюрка і працював за письмовим столом до 8.30.
Далі приходили зі звітами генеральний ад’ютант, генеральний директор двірської каси і генеральний директор придворної канцелярії. Згодом прибували міністри, згідно з визначеним розкладом. Кожного вівторка та п’ятниці цісар давав аудієнції своїм підданим між 10-ю та 12-ю годинами. Бувало, що за один день він приймав понад сто осіб.

Потім цісар споживав другий сніданок і до 15.00 відбував до заміської резиденції Шенбрунн або спілкувався з цісеревою та своєю родиною.

Із 15-ї до 18-ї цісар знову працював у своєму кабінеті. Потім обідав, попиваючи, відповідно до страв, пиво чи вино. Після обіду Франц Йосиф курив сигару та до 20.00 читав віденські газети. О 20-й годині йшов спати. Коли часом доводилося цісареві вибиратись увечері до театру, то вставав наступного дня на годину пізніше”.

Такого розпорядку Франц Йосиф дотримувався десятиліттями, бо був дуже консервативним і не зумів (за винятком користування ватерклозетом, після кількарічних намовлянь) пересилити в собі нехіть до змін і технічних новинок. Не терпів автомобілів, ліфту, вентиляторів, телефону, друкарських машинок, військових мундирів захисного кольору.


Галицькі подорожі

Правда, усталений розпорядок змінювався в часи війни, маневрів, полювань і подорожей. Приїжджав часом цісар і до Львова.

Найгучнішою була третя галицька подорож (у 1880 році). У суботу, 11 вересня, того року на пероні Львівського двірця цісаря вітали найвизначніші достойники столиці Королівства Галичини та Володимирії, а напроти вокзалу, при в’їзді на нинішню вулицю Чернівецьку, було збудовано Тріумфальну арку.

На залізничних станціях, де зупинявся потяг, цісареві влаштовували привітальні церемонії. Уздовж колії збирались, як на свято, навколишні мешканці, щоб хоч подивитись на цісарський потяг, а якщо поталанить, побачити у вікні вагона самого володаря. Під час цієї мандрівки Франц Йосиф І відвідав Коломию, де йому було запрезентоване гуцульське весілля, та нафтові промисли в Бориславі.

У Львові резиденція цісаря розмістилась у тільки-но спорудженій будівлі намісництва на вулиці Чарнецького (тепер Винниченка), а львів’яни відзначали кожний день його перебування в місті урочистими заходами: у неділю, 12 вересня, відбувся урочистий бал у Ратуші; у понеділок – святкова вистава у театрі Скарбка (тепер ім. М. Заньковецької); 14 вересня – бал у міщанському касині на вулиці Академічній (тепер проспект Шевченка, 13). Можливо, колись на цих будівлях з’являться пам’ятні таблиці на честь Найяснішого.

Окрім того, цісар приймав різноманітні делегації та давав аудієнції приватним особам. Кожний мешканець Галичини міг подати Францові Йосифу своє особисте прохання, скаргу чи побажання, якщо не в руки, то у спеціальні скриньки. 15 вересня цісарський поїзд вирушив у бік Чернівців.

Це був третій візит Франца Йосифа І до галицької столиці. А вперше місто вітало його 16 жовтня 1851 року на площі Фердінанда (тепер Міцкевича), на якій теж було споруджено Тріумфальну арку.
Кілька років опісля, у червні 1855-го, цісар ще раз заїхав у Львів. Того разу він піднявся на нижню терасу Високого Замку, звідки мав нагоду оглянути панораму міста. До речі, із 1851 року ця гора мала честь називатися горою Франца Йосифа, а перед тим австрійські урядовці дали їй інше офіційне найменування – Sandberg (Піскова гора), бо Високий Замок чомусь викликав у них небажані асоціації.

Наступний візит до Львова відбувся у 1894 року, коли Франц Йосиф І приїхав на Крайову виставку.
Задля цієї імпрези збудували першу лінію електричного трамваю, що з’єднала головний вокзал із виставковими площами (тепер це верхня частина Стрийського парку з боку вулиці Івана Франка).
Кілька разів цісар заїжджав до Галичини з нагоди військових маневрів.

Приймаючи цісаря, польські аристократичні кола тодішньої “Ґаліції” не втрачали надії, що Франц Йосиф І колись коронується ще і як король Польщі або принаймні Галичини і Володимирії, як це випливає з повного титулу Його Цісарської та Королівської Величності. Такі ж надії плекали в Чехії та Хорватії. Однак цей чин міг би ускладнити стосунки Австро-Угорщини з сусідами, та й перетворення дуалістичної монархії на три- чи чотиричленну не викликало великого захоплення при віденському дворі.


Воєнні змагання

Ще у тринадцятирічному віці Франца Йосифа призначили полковником драгунів. Наступного року він провів першу самостійну інспекцію 3-го драгунського полку у Брно.

А в 1848 році, коли майбутнього цісаря вислали на короткі вакації до Ломбардії, він замість відпочинку взяв участь у переможній італійській кампанії під командуванням фельдмаршала Радецького.

Того року 25 березня король Сардинії та П’ємонту Карл Альберт оголосив війну Австрії, сподіваючись відібрати Ломбардію, Венецію й інші краї. Однак австрійці виявились сильнішими. 25 липня біля Кустоци Радецький розгромив італійців – і Карл Альберт попросив миру.

У тій кампанії Австрії вдалось утриматися в Північній Італії. Однак у двох наступних, у союзі з Францією в 1859 р. і Прусією у 1866 р., перемогу здобули італійці. У результаті цісар втратив Ломбардію та Венецію.

Не поталанило Францу Йосифу І й у війні з Прусією 1866 року, після якої Німеччина об’єдналася довкола Берліна, а не Відня.

Натомість більше щастя він мав на полюваннях. Хтось підрахував, що за сімдесят років свого дорослого життя Франц Йосиф І уполював 55 тисяч штук звірини.

На схилі життя цісар погруз у світовій війні. Добре, що не дожив до 1918-го - року воєнної поразки та розпаду Австро-Угорщини.

На загал Найясніший не виявляв надмірних симпатій до українців Галичини й інших країв Австро-Угорщини. Усі здобутки українського руху давалися після впертої боротьби, навіть якщо для цього були всі законні підстави. Так і не було здійснено обіцяного поділу Галичини на українську та польську частини. Не дочекалися українського університету та державного театру. Натомість конституційний лад Австро-Угорщини забезпечив можливості для господарського, політичного та культурного розвитку. Треба було лише вміло та наполегливо їх використовувати. Адже галичани тоді жили за західноєвропейськими стандартам і в одній державі з таким тепер “далекими” Віднем, Прагою чи Трієстом.


КОМЕНТАР

Роксоляна ЗАГАЙСЬКА,
керівник бібліотеки Львівського мистецького коледжу ім. Івана Труша


Симпатія до Франца Йосифа І в ментальності українців Галичини була закладена в перші роки його правління. Але згодом трохи розвіялася, коли цісар поставив своїм намісником в Галичині Аґенора Голуховського, котрий фактично ліквідував Головну Руську Раду та багато її здобутків. Великою помилкою цісаря був концтабір “Телергоф”, до якого кинули багатьох українців, навіть якщо й частина з них були москвофілами.

Попри те, зберігся міф про доброго цісаря. Я сама від прабабці Катерини чула в дитинстві казки про Франца Йосифа. Багато людей донині зберігають удома горнятка, монети, медалі із зображенням цісаря.


Андрій ПАВЛИШИН,
Редактор журналу “Ї”


Чим далі в минуле відходять певні постаті, тим більшою мірою навколо них розсвітлюється міфічний ореол. Ще за життя Найяснішого цісаря Франца Йосифа навколо особи імператора-рекордсмена (правив мало не 70 років), символічної постаті, яка уособлювала одну з найбільших держав тогочасної Європи, було витворено легендарну атмосферу. У цьому сенсі “старий Прохаська” є одним з найуспішніших піарних проектів. Сучасним критикам культу австро-угорського монарха ніколи не зрозуміти природу поваги і любові поспільства до і справді безбарвної та мужлануватої персони імператора. Міфічний образ гаранта стабільності, ревнителя законів, ощадного і терплячого “батька” всіх підданих і покровителя мистецтв ще за життя відокремився від реальної постаті на прізвище Габсбурґ.

Коли йдеться про його “вірних русинів”, то, звичайно, у контексті британської чи швейцарської демократій вони могли б сподіватися на кращий за той режим, але таке порівняння спадало на гадку лише “найпросунутішим”. Але більшість наших земляків цінувала широкі можливості для національної освіти, розвитку культурного і церковного життя, особисті свободи, за які підданим Романових і Гогенцоллернів довелося допіру запекло боротися. Сьогодні Франц Йозеф залишається для українців одним із символів срібної сецесії, явищем значною мірою естетичним. Водночас частина нашого суспільства, яка поділяє консервативні вартості, вбачає в ньому зразок конституційного монарха і шкодує, що ця гілка політичного розвитку вже напевне ніколи не втілиться в Україні.


Надія МОРИКВАС,
головний редактор журналу “Річ”

При згадці про Франца Йосифа виникає асоціація з містом. Зі старими львівськими будівлями, які нагадують Відень. А ще пригадується музика Штрауса і щось далеке, хороше, яке вже не повернеться.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Уперті прем’єри 
Погляд
  ·  Виявлено гени еволюції та деградації 
  ·  Україна стає все ближчою до Азії 
Поступ у Львові
  ·  Соціальна допомога за єдиною заявою 
  ·  Допомоги потерпілим виплачено 
  ·  Львівщині бракує водолазів 
  ·  Міська влада взялася за наше сміття 
  ·  Фатальні описки “Укравіації” 
  ·  Львів’яни проти сусідства з кнайпами та магазинами 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Нарікання російського омбудсмена 
  ·  Недопідписана угода про кордон 
  ·  Український стрілець лякає німців 
  ·  Вдалий страт запорізького “Металурга” 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Трильйон за підтримку терористів 
  ·  Дрезден і Братислава – в небезпеці 
  ·  Ізраїль погрожує ядерною зброєю 
  ·  Екс-прокурору дали 10 років 
  ·  Позов башкирів проти Швейцарії 
  ·  Іграшкові автомати 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дати Поступу
  ·  Уродини Найяснішого цісаря 
Поступ реляксу
  ·  Печери “просунутого” Алі-Баби 
  ·  НАША АФІША 
Пост-Factum
  ·  Люби мене ніжно... 
  ·  Том Круз і марсіанці 
  ·  КАЛЕНДАР