BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ політики.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
16 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ політики  »  ЕПОХИ

___________________________________________________________________________

Шелест чи Щербицький
Чию модель України прагне наслідувати нинішня державна бюрократія?
Тарас БАТЕНКО
 
Поступ” уже писав про те, що Кабінет Міністрів України видав розпорядження “Про святкування 85-річчя від дня народження Володимира Щербицького” (ч. 100, за 12 липня). Оргкомітет із відзначення ювілею колишнього першого секретаря ЦК КПУ та голови Ради Міністрів УРСР очолив віце-прем’єр Володимир Семиноженко, а до його складу увійшли держсекретар Кабміну, міністри культури, освіти, фінансів і вдова Володимира Щербицького Рада Гаврилівна. Не було б із цими урочистостями проблеми, коли б не ще один ювілей, який спливе наступного року – 95-річчя від дня народження попередника Щербицького на посаді першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. Причому різниця у ювілеях складає трохи більше як два тижні (у Шелеста – 1 лютого, а в Щербицького – 17 лютого). Хоча б під тим кутом зору Кабмін мав би відзначити дві “круглі дати”, підвівши видатки під єдиний кошторис. Однак святкування дня народження Шелеста Кабмін наразі ігнорує і тим самим змушує нас поставити питання руба: яку модель для державного будівництва хоче взяти за основу нинішня державна бюрократія України – “модель Шелеста” чи “модель Щербицького”?


Те, що “модель Шелеста” і “модель Щербицького” є різними за характером, стилем, управлінським підходом і національними пріоритетами моделі, не викликає сумніву принаймні в тих, хто хоч трішки ознайомлений із періодами правління Петра Шелеста та Володимира Щербицького. Ці особистості хоч і представляли єдину систему партійної номенклатури, однак орієнтувалися на відмінні трактування моделей, що виходили з Кремля: Шелест багато в чому був послідовником і компілятором Хрущова (навіть після його усунення з державних посад у жовтні 1964 році), Щербицький – член “дніпропетровської сім’ї”, покірно-угодовський типаж без натяку на бунтарство. Тим не менше, в обох випадках ми маємо справу із “господарями України”, або як більш адекватно і рефлекторно звучатиме це по-російськи – з “хозяевами”.


Сюжетні історичні лінії


У Шелеста та Щербицького, окрім спільного зодіакального знаку Водолія, були разючі відмінності в усьому – характері, стилю, темпераменті, внутрішній відвазі та рішучості. У другій половині 60-х – на початку 70-х років історична проблема для Шелеста полягала в тому, що народився, виріс і керував він на Харківщині. Його директорська біографія далі за Ленінград не виходила, а завершилася багаторічною політичною ізоляцією на дачі під Москвою (лише через кілька років після смерті домовину з тілом Шелеста перепоховали на Байковому кладовищі в Києві, на церемонії були присутні Леонід Кравчук і Валентина Шевченко).

Щербицький виявився справжнім пестуном номенклатурного режиму. Він народився і виріс на Дніпропетровщині, закінчив Хіміко-технологічний інститут у Дніпропетровську, пройшов перші партійні щаблі в Дніпродзержинську та Дніпропетровську.

На долю Шелеста як першого секретаря ЦК Компартії України випали принаймні дві події, яким він певним чином міг зашкодити – усунення Хрущова (в якому брав безпосередню участь) і введення військ Варшавського договору в Чехословаччину (Шелест відповідав за просування радянських танків через карпатські перевали). Згодом як персональний пенсіонер союзного значення він каявся принаймні за участь у заколоті проти Хрущова.

І лише однієї події вистачило, щоб зламати і підвести риску під 17-річною епохою Щербицького – вибуху Чорнобиля. Після нього Щербицький втратив рівновагу психологічно та фізично, мав психологічні зриви і носив у собі почуття провини до останнього дня. 16 лютого 1990 року, за день до своїх уродин, він застрелився.

Своєму кар’єрному росту Шелест багато в чому завдячував Хрущову. Щербицький мав чималі підстави зненавидіти і Хрущова, і Шелеста. У 1963 році, коли перший секретар ЦК Компартії України Микола Підгорний перебирався в Москву, тодішній голова Ради Міністрів республіки Володимир Щербицький розглядався як його наступник. Однак за місяць до переведення Підгорного у Кремль, у червні 1963 року, Щербицького зняли зі посади і призначили першим секретарем Дніпропетровського (промислового) обкому КПУ. Це було перше і останнє політичне заслання для Щербицького, яке протривало недовго – до жовтня 1965 року, коли за протекцією Леоніда Брежнєва він повернувся у крісло республіканського прем’єр-міністра. Однак тоді, у 1963-му, Щербицький став собі на граблі, висловившись негативно щодо управлінської реформи Хрущова, яка базувалася на тому, щоб промисловими підприємствами управляли місцеві органи (раднаргоспи), а не галузеві міністерства із Москви (їх розпускали). Такий удар по кремлівській бюрократії підсилював місцеву ініціативу і, відповідно, місцеву номенклатуру, проте експеримент було скасовано невдовзі після усунення Хрущова.

Від 1965 року розпочалася відкрита боротьба між Шелестом і Щербицьким за лідерство в республіці.
Її позитив полягав хіба лише в одному: така боротьба дещо стимулювала систему противаг, перший секретар компартії республіки не вважався єдиним і неподільним головою виконавчої влади. Рада Міністрів зі Щербицьким на чолі існувала певним чином автономно від Шелеста, тож ЦК КПУ і тодішній Кабмін часто дублювали функції. Тим не менше, узурпації влади не спостерігалось, була хоч і підкилимова, але конкуренція. Негативне в тій ситуації – штучність цієї конкуренції, її позасистемний характер. З усуненням Шелеста все стало на свої місця, і ніякий Ляшко чи Масол більш не наважувалися в категоричній формі опонувати першому секретареві. Перший секретар, як і нині президент України, стали неподільними главами виконавчої влади, повністю підім’явши під себе Кабмін. Порушення системи противаг, що нині має місце, гадаємо, схоже саме з періодом Щербицького. Це та модель, на яку й прагне опиратися президентський бюрократичний апарат Леоніда Кучми.

Викорчовували Шелеста з України через управління КДБ. На початку 70-х було замінено без погодження із Шелестом керівника республіканського управління Комітету держбезпеки. Замість генерала Нікітченка, котрий мав репутацію ліберала і був приятелем господаря республіки, прийшов генерал Федорчук (серед одіозних заслуг котрого є й те, що в 1983-му він, міністр внутрішніх справ СРСР, мимоволі вкоротив життя Костянтинові Черненку – відпочиваючи разом з ним у Криму, дав йому як подарунок приготовану в домашніх умовах копчену рибу, що, за висновком медиків, серйозно ускладнило серцево-легеневу недостатність Черненка; тоді без п’яти хвилин генсека ледве вдалося врятувати). Непідконтрольне першому секретареві управління КДБ зібрало на Шелеста компромат, зрежисувало погром шістдесятників на початку 1972 року і подало в Політбюро ЦК КПРС “справу Шелеста”, обрамлену в націоналістичні тони. Формальною підставою для усунення, як відомо, стала книга “Україна наша Радянська”, написана замість Шелеста його помічниками. Іншими словами, Шелест став заручником доволі помірного плекання ним національних традицій. Замість себе Шелест пропонував у Кремлі, як можна здогадатися, зовсім не Щербицького. На посаді першого секретаря він бачив тодішнього голову Президії ВР УРСР Ляшка.


Характер та управлінський стиль


Парадоксально, але нинішній бюрократії близьким і милим є не лише модель концентрації влади за Щербицьким, але й характер і стиль його управлінських якостей. Стиль, який частково властивий і Леонідові Кучмі, попри те, що щось його таки мало б в’язати з Шелестом, котрий кілька років пропрацював в авіаційній промисловості. Та й після вигнання із ЦК КПРС Шелест повернувся, так би мовити, до джерел – улаштувався начальником цеху на одному із московських авіаційних заводів.

У Шелеста, як стверджували його колеги по роботі, були директорські замашки, проте лідер республіки не був авторитарним. Це політик хрущовського типу, “мужиковатий”, міг дозволити собі недопустимо різкий тон, недипломатичні вислови, некоректність навіть щодо деяких міністрів Радянського Союзу в ситуації, коли питання стосувалося України. Водночас він був доступним, життєрадісним, непихатим, практиком, який добре знав господарку. Причому слабко “підкутим” у теоретичних марксистських питаннях. Колишній перший заступник голови Ради Міністрів УРСР Володимир Семичастний пригадував, як широкого резонансу отримала поїздка Шелеста на відпочинок у Трускавець. Господар республіки прибув туди зі “своїм” молоком – до потяга причепили спеціальний вагон, у якому він привіз зі собою корову і сіно.

Яків Погребняк, колишній секретар ЦК КПУ, наводить у спогадах епізод телефонної розмови Шелеста з Брежнєвим, свідком якої він став.

“1971 рік. Генсек наполягав на необхідності здачі певної кількості додаткового хліба, причому розмова велася у далеко не дружній атмосфері. Шелест відповідав по телефону, що Україна не може продати стільки хліба, позаяк залишиться вкрай мало кормів для тваринництва, знизяться заготовки м’яса і молока. А наприкінці розмови він сказав:

– Що б ви мені не говорили, Леоніде Іллічу, але цього робити я не буду.

На тому кінці проводу одразу ж поклали трубку”.


Щербицький, на відміну від Шелеста, не вирізнявся міцним здоров’ям. Отримав виразку шлунку, мав проблеми з серцем. Йому властива була надмірна обережність, несприйняття критики й елементарних заперечень, слабкість до возвеличення, вередливість. Щербицький не раз демонстрував суб’єктивно упереджене ставлення до кадрів, часто спалахував на засіданнях, а в останні роки політичної кар’єри був на грані нервового зриву.

Певна реабілітація та “вибілювання” Щербицького почалися від часу керування адміністраціями президента Дмитром Табачником, а більш масштабно – за Володимира Литвина. До слова, обидва писали про нього. До цього доклалися і колишні помічники Щербицького, найбільше – Врублевський. Цікаве зауваження Литвина, який пише у своїй докторській дисертації, що Щербицький міг би стати національним героєм, якби в перші дні Чорнобильської аварії зайняв позицію, незалежну від центру; але піднятися до цього він просто не зміг. Бо, додамо, зруйнував найменші психологічні ознаки національного автономізму в республіканській партноменклатурі, які полягали в тому, що у критичні моменти нації система повинна працювати не лише на власне збереження, але й на збереження імунітету громадян.


Постфактум: Щербицький миліший?


Тенденції до посмертної реабілітації та возвеличення колишніх перших секретарів ЦК спостерігаються і в інших пострадянських республіках, уражених вірусом авторитаризму. Не злим словом згадують у Казахстані Дінмухамеда Кунаєва, в Узбекистані – Шарафа Рашидова, в Киргизії – Турдакуна Усубалієва. Різниця хіба в тому, що, на відміну від Шелеста, троє зазначених очолили республіки ще за Хрущова (у 1959-1961 рр.) і керували протягом усього періоду застою. В Україні ж період правління Шелеста певним чином було штучно перервано, головно через непокірність останнього.

Був ще один момент, який важко приховати. Це тенденції до українського національного автономізму.
Історик у діаспорі Іван Лисяк-Рудницький назвав період Шелеста “епохою обмеженого українського автономізму”. Наведемо лише один приклад, який може свідчити на користь цієї версії.

У жовтні 1965 року на Президіумі (Політбюро) ЦК КПРС Шелест вніс пропозицію про створення в Україні торговельно-промислової палати. Суть полягала в тому, що Україні було б добре самій зайнятися зовнішньоторговельними справами, вийшовши з-під опіки “Внєшторгу” і відповідних загальносоюзних міністерств. У Москві стався гучний скандал. Шелеста колективно повиховували і вказали йому на порушення ленінських заповідей. І в жовтні того ж року на пост голови Ради Міністрів повернули Щербицького.

У рамках статті годі згадати і широковідомі факти ставлення Шелеста та Щербицького до творчої інтелігенції, зокрема до інакодумства – це тема окремої публікації. Зазначимо одне: Щербицький жодного разу з президії не наважився вказати російськомовним ораторам, що виступати слід по-українськи. Та й ідеологічне “народ України”, замість “український народ” – теж плід інтернаціональної, а насправді русифікаторської моделі Щербицького. Це давно зігнилий плід зсохлого дерева, яке вперто намагається підживити нинішня державна бюрократія.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Папа знову в Галичині 
Погляд
  ·  Динамо” однією ногою вже у наступному раунді 
  ·  Опозиція спалює мости 
  ·  Міліцейський кримінал 
Поступ у Львові
  ·  Учителям чужого не потрібно 
  ·  Перевізники відмовляються від ЛАЗів 
  ·  Місцеву владу захищають 
  ·  Львівщина готується до зими 
  ·  Зразковими бувають і міліціонери 
  ·  Партнерство заради довкілля 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Російська у школі як іноземна 
  ·  Фінансово-політичні клани України 
  ·  Мораторій на зони 
  ·  Катастрофам запобігатиме спеціальний орган 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Убито мегатерориста-інваліда 
  ·  Відмінено виступи військових літаків 
  ·  Лукашенко – з перспективою політичного біженця 
  ·  Ядерна небезпека в Ізраїлі 
  ·  Вади великої голови 
  ·  Циганське золото 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Поступ політики
  ·  Шелест чи Щербицький 
Арт-Поступ
  ·  Музейники об’єднуються, щоб їхнє слово нарешті мало вагу 
  ·  Десятитисячна деціма 
  ·  Присмеркові вогні Туманного Альбіону 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Як вар’юють львівці в інтернеті