BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Євробачення.    Поступ технологій.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
19 травня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:19 24-05-2017 -   Синоптики попереджають про зливи, грози і град  
  15:17 24-05-2017 -   Завтра у Львові британський еко-активіст розповість про зміни клімату  
  15:15 24-05-2017 -   У Львові реставрують одну з найстаріших церков – Храм св. Миколая  
  15:9 24-05-2017 -   У Львові працівницю гуртівні за розкрадання майна засудили до 3 років ув'язнення  
  14:41 24-05-2017 -   Начальника міграційної служби Львівщини відсторонили від посади  
Україна
  15:24 24-05-2017 -   Екс-чиновники Януковича повернули 360 мільйонів - ГПУ  
  15:21 24-05-2017 -   У Кабміні є доступ до російських соцмереж - ЗМІ  
  15:7 24-05-2017 -   «Тітушок» у Дніпрі на 9 травня організував «Опозиційний блок», – Луценко  
  14:34 24-05-2017 -   Затримано 23 екс-чиновника Міндоходів  
  14:32 24-05-2017 -   ГПУ: Януковича у справі Майдану судитимуть пізніше  
Світ
  15:23 24-05-2017 -   У США загорівся літак у польоті, є постраждалі  
  15:13 24-05-2017 -   Поблизу Букінгемського палацу у Лондоні затримали чоловіка з ножем  
  12:18 24-05-2017 -   Помер онук Сталіна  
  11:14 24-05-2017 -   Папа Римський прийняв Трампа у Ватикані  
  10:23 24-05-2017 -   В Італії зробили обов'язковими щеплення для дітей дошкільного віку  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Перша сторінка  » 

___________________________________________________________________________

Хто пише історію, той контролює сьогодення
Розмовляв Олег ВІНЧУР
 
Степан Сенчук
У договорі з Варшавою Київ не зрадив Львова

-- Чотири роки тому у Львові проводили опитування громадської думки щодо облаштування польських поховань, і тоді буцімто лише третина львів'ян щось знала про проблеми, які існують довкола цього. Чи були Ви як керівник області ознайомлені з результатами такого соціологічного дослідження?

-- Персонально ні. Про це, можливо, хтось і згадував під час якихось нарад, але ніхто не робив особливого акценту на такому опитуванні, бо, по-перше, його навряд чи можна було вважати по-справжньому соціологічним з наукового погляду. По-друге, ми тоді активно готувалися до офіційного відкриття з другої спроби на міждержавному рівні Цвинтаря орлят, як ще називають цей меморіал. Залишалося дійти згоди щодо кількох неважливих, як здавалося владі обох країн, деталь. Адже ще 1994 року уряди України і Польщі уклали угоду "Про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій", за якою визначали порядок проведення робіт із реставрації поховань, зокрема, зрозуміло, і на Личаківському кладовищі. Тут, до речі, їх самовільно розпочали у 1990 році польські організації. Львівська міська рада на підставі цього документа зажадала від Ради охорони пам'яток, боротьби та мучеництва Республіки Польщі і Генконсульства Польщі у Львові обов'язкового погодження проекту реконструкції та впорядкування військових поховань на Личакові, проти чого польська сторона офіційно не заперечувала. Тож була впевненість, що 2002 року все пройде гладко.

-- Ваша оптимістична оцінка тодішніх подій трохи дивує. Ніби Ви не читали уважно тексту цієї українсько-польської угоди. А в ній, кажуть, Київ до традиційних положень Женевських конвенцій з цих питань додав такий пункт, який надовго загальмував процес узгодження позицій сторін.

-- Нічого страшного Київ там не підписав. У мене зберігся цей документ. Справді, крім звичних у світі постулатів Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, у цьому договорі містилася заява, яку кожна сторона могла потрактувати по-своєму. У статті 4 п. 2 мовиться так: "Кожна із договірних сторін на території своєї держави буде сприяти вжиттю іншою договірною стороною заходів щодо улаштування місць пам'яті і поховання та увічнення пам'яті загиблих та закатованих. При цьому можуть бути використані національні й релігійні символи. В окремих випадках, за згодою договірних сторін, можуть бути застосовані інші форми увічнення пам'яті загиблих і закатованих". І хоч мені невідомо достеменно, хто більше наполягав записати саме так в угоді -- Київ чи Варшава, я не вважаю, що останнім реченням зацитованої статті угоди Україна дозволила Польщі домагатися відновлення у Львові помпезного пантеону взірця 1939 року. Бо в угоді сказано чітко: інші форми -- за взаємною згодою. І вони не можуть прямо чи дотично закорінювати в Україні сліди польської окупації 1918-1939 років. А така окупація -- історичний факт. Просто Польщі більше пощастило, ніж Україні, під час розпаду Австро-Угорської імперії наприкінці Першої світової війни -- вона зуміла вибороти незалежність для своєї держави. Але, мабуть, своє державне щастя не можна збудувати на чужому державному горі. Ніхто ж, перепрошую, не додумався, навіть у колишньому заідеологізованому і безпардонному СРСР, спорудити у Львові монумент визволення Західної України від поляків у вересні 1939 року. І у Польщі, наскільки мені відомо, немає жодного пантеону тріумфу якоїсь іноземної збройної сили. Так що українці в Галичині дуже толерантні.

Ні воювати, ні торгувати могилами не можна

-- Може, тільки тому Кремль не додумався до аналогічного пам'ятника, що, по-перше, завжди боявся українського національного відродження у будь-якій формі, а по-друге, знав про таємні протоколи пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 року, за якими через кілька днів і розпочалася Друга світова війна -- з поділу Польщі між Німеччиною та Радянським Союзом. Та не секрет, що й після закінчення цієї війни дехто у Польщі ще сподівався побачити у її складі так звані східні креси, що знову включали би Волинь і Галичину.

-- Тепер ми знаємо, що у вересні 39-го був підписаний також ще й інший договір між Гітлером і Сталіним про передання українського Підляшшя, Надсяння, Холмщини і Лемківщини до сфери інтересів Німеччини, а це після Ялтинської конференції союзників-переможців закріпилося на післявоєнних картах Польщі і СРСР як "лінія Керзона". Але на цьому щедрість Сталіна щодо Польщі закінчилася. А наївні сподівання декого з поляків на Волинь і Галичину можна пояснити тільки одним: у польській історичній концепції донедавна віками складався стереотип про свої буцімто природні права на "східні окраїни західної цивілізації". Це цілком пов'язувалося з логікою польської державності, але ніяк не узгоджується з логікою української.

"Польський" Львів і "український" Перемишль усі ми, незалежно від своїх поглядів та переконань, мусимо назавжди залишити у минулому. А в майбутнє повинні йти з кордонами, які склалися після Другої світової війни. Увесь цивілізований світ вчиться по-християнськи прощати один одного. Це стосується і непростих колись взаємин наших народів-сусідів. Хтось мудро казав, що історія в часовому і геополітичному вимірі -- це точка відліку: у кожного її періоду нібито є своя правда. Може й так, але мені здається, що історія -- це не одна, а багато точок відліку, які, врешті-решт, становлять лінію розвитку нації чи держави. І коли вже ця лінія є, то затирати її будь-кому і у будь-який спосіб -- марна і невдячна справа. Польща вийшла на свою лінію, Україна -- на свою. Ці лінії інколи перетинаються не тільки на наших культурних, економічних та навіть сімейних зв'язках, але й на могилах загиблих і закатованих. Нам треба віддавати полеглим шану так, щоб не ятрити старої рани. Воювати чи торгувати могилами неприпустимо. І цього, я впевнений, не буде. Здоровий глузд переможе по обидва боки кордону.

-- Суперечки між українською і польською сторонами на території Музею "Личаківський цвинтар" звелися до написів на могилах і пілонах з левами та меча-"щербеця". Без ґрунтовної історичної підготовки пересічному українцеві, мабуть, важко зрозуміти суть проблеми.

-- Комусь ця проблема видається надміру загостреною: деякі політики зі Сходу України досі не можуть зрозуміти причини суперечки, бо вони майже нічого не знають про ЗУНР і бої за Львів у 1918 році між українцями й поляками. Зате у Львові дехто надпринципово вважає, що треба кістьми лягати у боротьбі за кожну букву написів на меморіалі. Істина, як завжди, напевно, посередині -- у розумному компромісі сторін. Донині наші сусіди прагнули в головному написі такого тексту: "Невідомим польським воїнам, героїчно полеглим за Польщу в 1918-1920-х роках". Слово "героїчно" тут зайве, адже поляки гинули не на своїй, а на чужій землі. До того ж цей напис таки варто зробити двома мовами: польською й українською, а не лише польською, як цього хочуть сусіди. Бодай з поваги до спільної боротьби проти більшовицької Росії 1920 року польських військ під проводом Пілсудського та армії УНР на чолі з Петлюрою.

Щодо інших дискусійних елементів меморіалу, то, на мою думку, можна погодитися на встановлення на цвинтарі жалобних фігур американського авіатора й французького піхотинця. Немає великої трагедії і у появі левів та написів "Тобі, Польще" і "Завжди вірні", бо ж вояки справді загинули за Польщу, а цар звірів є гербовим символом не тільки Львова, але й сотень, а може, й тисяч міст у світі.

Щодо меча-"щербеця", чесно кажучи, я не маю однозначної думки. За легендою, цей меч польський король колись надщербив об київські Золоті ворота, і він став символом коронації польських монархів. Нехай і так. Що тут надзвичайного? Наш князь свій щит прибив на брамі Константинополя-Стамбула -- турки цього не опротестовують. Історія -- це суміш перемог і поразок. Хіба ж Польща нині є монархією або десь задекларувала про її відродження? Принаймні Конституцією ЄС це для Варшави не передбачено.

Та й ми також хочемо, аби тризуб Володимира Великого лягав на могили українців по всьому світу, зокрема і в Польщі. Хочемо ми, аби гетьманська булава символізувала козацьку славу України. Думаю, найкраще буде, щоби свій офіційний висновок з цього приводу дали відомі історики -- міським депутатам стане легше визначитися.

Замінимо чужі міфи на свою правду

-- Кілька літ тому Яцек Куронь і Богуміла Бердиховська писали у польській пресі: "Домагаємося впорядкування Цвинтаря орлят, але скільки з нас добивається впорядкування українських могил та цвинтарів у Польщі? Найперший приклад: цвинтар воїнів УНР в Щипьорно. Зруйнований і досі не відбудований. Нагадаймо собі, що армія отамана Петлюри була нашим дієвим союзником у польсько-більшовицькій війні".

-- Це болісна правда. Якби польська сторона зробила рішучі кроки з вшанування українських могил на своїй території, простіше було б доходити згоди у Львові. Адже в Польщі вимагають, аби написи на пам'ятниках українців -- хоч воїнів УПА, хоч цивільних жертв конфлікту 1945-1947 років -- були двомовними.

Однак будьмо до кінця відверті перед собою: це ми, передусім на державному рівні, повинні домагатися, щоб були відновлені пам'ятники воякам Української Народної Республіки у Каліші та Кракові, цвинтарі у Вадовіцах, Ланьцуті, Стшалківі. Щоб були належно пошановані останки воїнів ОУН-УПА, полеглих під Бірчею, загиблих українців у концтаборі в Явожні. І мусимо це робити не лише на словах, але й маємо бути готовими матеріально та організаційно захистити пам'ять про усіх співвітчизників, які загинули за Україну. Ніхто тоді не казатиме, що у Львові виступають проти помпезних польських поховань насамперед тому, що не змогли спорудити чогось аналогічного на честь загиблих Українських січових стрільців.

Чому ж ми не обстоюємо належно могилу кожного українця-патріота за кордоном? Головна відповідь гірка: бо ми досі, на 14-му році незалежності України, не можемо у себе визнати на державному рівні ОУН-УПА стороною, яка воювала у Другій світовій війні. То хто ж це зробить за нас -- Польща чи, може, Росія? Свого часу, будучи керівником області, я подав президенту клопотання про присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Євгенові Коновальцю. Тоді мені сказали, що для цього ще не настав час у нашому суспільстві. А тепер?

-- Президент Віктор Ющенко напередодні 9 Травня наполегливо закликав до примирення усіх ветеранів армії СРСР і Української повстанської армії. Але його не послухали. А цьогоріч у Варшаві він заявив: "Беремо відповідальність за врегулювання справи Цвинтаря орлят. Я просив львів'ян про це, будучи ще прем'єром, а тепер прошу їх як Президент якомога швидше закінчити суперечку навколо Цвинтаря орлят", -- так сказав Ющенко польському виданню Gazeta wyborcza. Цього разу Президента послухають у Львові?

-- У Львові можуть послухати, але треба, щоб Президента послухали в усій Україні. І насамперед у Верховній Раді, де навіть тепер у головах партакадеміків домінують історичні концепції радянської школи. Треба привчатися жити за усіма стандартами XXI століття. А вони, зокрема, передбачають історичну правду, а не міфологію. Ніякий тоталітарний режим -- ані нацистський, ані радянський -- не допускав варіанту самостійної України-держави. Тому українці були приречені воювати за неї проти всіх загарбників і відтак читати зідеологізовану історію про свою боротьбу, писану або ворогами, або, у ліпшому разі, опонентами. Але ж добре відомо, що той, хто пише історію, контролює сьогодення. А щоб завести народ на манівці, відключивши здоровий глузд кількох його поколінь, необхідно передовсім зруйнувати історичну пам'ять. Пам'ятаймо, що радянські технології маніпуляції свідомістю, які багато в чому збереглися у політиці антиукраїнських партій і досі, заражували в людині знання, отримані навіть з власного життєвого досвіду, і замінювали їх фальшиво сконструйованими міфами з фільмів та телебачення, газет і книг.

А історична правда у тому, що ОУН-УПА всіляко захищала свою землю, свій народ, боролася за свою державу проти коричневої і червоної чуми, в який би національний чи військовий одяг вона не була вдягнута. Тому влада повинна, доки не пізно, визнати воїнів ОУН-УПА учасниками війни і підтвердити, що вона розуміє історичну логіку української державності. Це визнання більше потрібно не ветеранам УПА, а нам.

Дехто з істориків вважає, що саме з цього державного акту і розпочнеться фактичний відлік ери самостійної, а не сателітної, почервонілої спочатку від крові, а тепер і від сорому, України. Бо не може так довго бути, щоб ті, хто винищував українських патріотів, отримували від незалежної України пенсії і нагороди, а ті, хто гинув за неї на полі бою і страждав у концтаборах, доживали в ній ізгоями! Іспанці між собою помирилися після кровопролитної громадянської війни, євреї з німцями -- після холокосту. Перспективу мають тільки ті народи, які знайшли в собі сили до внутрішнього примирення і консолідації нації. Якщо ж ми найзатятіші вороги між собою, то як же домогтися поваги до себе з боку іноземців?

А повертаючись до проблеми польських військових поховань у Львові, визнаймо, що за останні роки якраз Польща на найвищому рівні була справжнім надійним стратегічним партнером України, всіляко сприяючи просуванню нашої країни демократичним шляхом. Нині наші країни-сусіди мають унікальний історичний шанс по-новому вибудувати міждержавні і міжнаціональні відносини.









» 
Родинний секс-бізнес
У Львові піймали чотирьох жінок, для яких родинним бізнесом стала... торгівля людьми
Оксана ЛАБОЙКО
 
В часи Роксолани українками торгували татари і турки...
Упродовж більше ніж півтора року львів'янки "вербували" українських жінок у Туреччину для надання сексуальних послуг. Своє ремесло зловмисниці організували дуже вміло. Двоє жінок, мешканок Сихівського масиву, -- мати 1954 року народження і 22-річна донька -- через знайомих та друзів шукали потенційних "жертв". Пропонуючи "клієнткам" високі заробітки та комфортабельні умови праці, вони вербували жінок для роботи в Туреччині.
Детальніше>>
» 
Волонтерів побільшає
Ірина СИРИВКО
 
Проект розвитку волонтерського руху у Львові презентували вчора студенти кафедри соціології та соціальної роботи Національного Університету "Львівська політехніка". Цей проект, стверджують його розробники, має на меті популяризувати серед студентів вищих навчальних закладів Львова ідею волонтерства.
Детальніше>>
» 
Димінський втратить "Галичину"
У пресу потрапив список 29-ти підприємств, які підлягають реприватизації
Володимир ХРУЩАК
 
Дрогобицький нафтопореребоний завод "Галиничина", яким володіють відомий у Львові народний депутат Петро Димінський та основний фінансист Народної партії Володимира Литвина Ігор Єрємєєв, увійшов до чорного списку 29-ти підприємств, які підлягають реприватизації. Повний список цих підприємств опублікувала російська газета "Коммерсантъ". Видання стверджує, що отримало його від джерела в Секретаріаті Президента, -- повідомляє "Українська правда".
Детальніше>>
» 
Судді не винні
 
Голова Апеляційного суду у Львівській області Валентин Государський не має наміру судитися з міським головою Любомиром Буняком через те, що той звинуватив його в упередженому ставленні та тиску на суддів, аби ті ухвалювали рішення не на користь мера. "Пан Буняк багато чого наплів про мене привселюдно, але я завжди пам'ятаю перший закон суперечки: ніколи не сперечайся з дурнем, бо люди можуть не помітити між вами різниці", -- цитує голову Апеляційного суду області Західна інформаційна корпорація.
Детальніше>>
» 
Брюховицькі табори занепадають
Ярина МАТВІЇВ
 
Одна з провідних здравниць України -- рекреаційна зона Брюховичів -- вже понад 10 років перебуває в глибокому застої. Великі території колись дитячих таборів відпочинку нині або запущені та розграбовані, або їх використовують за зовсім іншим призначенням. Із двадцяти двох дитячих таборів, які функціонували за часів Радянського Союзу, сьогодні в Брюховичах працюють лише два. До того ж один як лікувальний санаторій для дітей-чорнобильців -- "Львів", другий -- колишній дитячий табір відпочинку "Будівельник", а тепер -- оздоровлювальна база для дорослих "Передзвін". Ще два роки тому "Будівельник" приймав до 300 дітей з усієї України. Така розкіш виявилася надто збитковою, а відтак його перепрофілювали. Львівським дітям у цих санаторіях місця нема...
Детальніше>>
»  ПРЯМА МОВА
Якби в миротворчих місіях було безпечно, там би працювало Міністерство культури
Інтерв'ю з Гедемінасом Кіркіласом, міністром оборони Литви
Розмовляла Галина СКИБНЬОВСЬКА
 
Цього тижня (11 травня) в Україні з візитом був міністр охрани краю (себто оборони) Литви Гедемінас Кіркілас. На зустрічі із міністром закордонних справ Борисом Тарасюком йшлося про створення українсько-польсько-литовського миротворчого батальйону "УкрПолЛитбат", що входитиме до міжнародної місії в Косово.

Литва -- держава маленька. Та й армія у неї невеличка -- трохи більше ніж 20 тисяч осіб. Однак ця країна -- член НАТО, i литовці користуються послугами великої військової машини північно-атлантичного альянсу. Окрім того, гордо відчувають себе форпостом НАТО на Сході i активно, на правах старшого i досвідченішого брата, дружать із країнами, спраглими долучитися до европейських структур.

Ідеями з приводу того, як Україні змінити свою велику i бідну армію, ділився з журналістом "Поступу" пан Кіркілас.
Детальніше>>
»  ПРЯМА МОВА
РУСЛАНА: Шоу-бізнес корчив пику
Розмовляла Катерина КИРИЛОВА
 
За останній рік найпопулярніша у світі львів'янка Руслана Лижичко спромоглася здобути прихильність навіть тих, хто категорично не симпатизував співачці. Можливо, її не почали більше любити, але свою частку народної поваги Руслана отримала. Мандруючи світом, вона набула європейської розкутості та простоти. І схоже, почала ще щиріше усміхатися... До Вашої уваги розмова із популярною "платиновою" співачкою у перший день ювілейного пісенного конкурсу "Євробачення".
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Родинний секс-бізнес 
  ·  Волонтерів побільшає 
  ·  Димінський втратить "Галичину" 
  ·  Судді не винні 
  ·  Брюховицькі табори занепадають 
  ·  Хто пише історію, той контролює сьогодення 
  ·  Якби в миротворчих місіях було безпечно, там би працювало Міністерство культури 
  ·  РУСЛАНА: Шоу-бізнес корчив пику 
Погляд
  ·  Чи повинен консул ловити злодіїв 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Рішення Євросуду в Україні не виконують 
  ·  Львів -- у "Золоте кільце" 
  ·  Українська книжка -- у Франкфурті 
  ·  Кузана в суді не було 
Поступ у Львові
  ·  Подія року в УГКЦ 
  ·  Митниками займеться прокуратура 
  ·  Нацмузей пікетують 
  ·  Бойові мистецтва поб'ють злочинність 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Згадали про відомче житло 
  ·  Львів провалюється 
  ·  Скажи даішнику Богу молитися 
  ·  Львів за тиждень 
  ·  Львів стікає водою 
Поступ з краю
  ·  Порошенко без крісла 
  ·  Чи існує в уряді Тимошенко розкол? 
  ·  Для Кінаха буде свій час 
  ·  Суркіс мусить попросити вибачення 
  ·  Україна вже не хоче в ЄС 
  ·  Французи читатимуть про нашу революцію 
Поступ у світі
  ·  Розширення РБ ООН під питанням 
  ·  Мадрид подав руку баскам 
Спорт-Поступ
  ·  Результативні заміни керманичів 
  ·  "Галичанка": крок уперед 
  ·  До Моршина приїхали найсильніші 
  ·  Срібні спогади про поєдинки 
  ·  Жереб чемпіонату світу з хокею кинуто 
Економіка у Поступі
  ·  Чорний список Кінаха 
  ·  Економіка за тиждень 
  ·  Бензинова лихоманка 
Львівські обсервації
  ·  Нові забави для митників 
Арт-Поступ
  ·  Дискусійний "Патефон" 
  ·  Церква і музеї в ситуації постмодернізму 
Євробачення
  ·  wellcome, Європа! 
  ·  Українська революція на "Євробаченні" 
  ·  Іван КОМАРЕНКО: Польща проголосує за Україну! 
  ·  Анжеліка АГУРБАШ: Білорусі потрібна ця перемога 
Поступ технологій
  ·  geForce 6800 х 2? 
  ·  aMD розсекретила Turion 
  ·  iBM нас покидає? 
  ·  Момо без Герасима 
  ·  Паспортні дані 
  ·  Лаштунки 
  ·  У дорозі 
Поступ реляксу
  ·  У ритмі drum'n'bass'у 
  ·  Кайлі хвора 
  ·  Гудимов пішов з "Океану" 
post-Поступ
  ·  Ордалії 
Пост-Faktum
  ·  Лас-Вегас святкує 
  ·  КАЛЕНДАР