Єлєна ДАВИДОВА: У школі, де я колись тренувалася, сьогодні нічний клуб
Розмовляла Олена САДОВНИК
Росіянка Єлєна Давидова була однією з найкращих гімнасток світу 80-х років. Дворазова олімпійська чемпіонка московської Олімпіади (абсолютна та командна першість), триразова призерка ігор Олімпіади, чемпіонка та призерка чемпіонатів світу дивувала фахівців та прихильників спортивної гімнастики виразністю та довершеними лініями. А сьогодні непересічний спеціаліст, який окрім надзвичайного природного чуття гімнастики має хорошу наукову базу (кандидат педагогічних наук), тренує гімнасток у Канаді.
-- Чи задоволені Ви своїми канадійськими ученицями?
-- Мої учениці -- дуже хороші дівчатка. У клубі ми встановили свої правила, і вони намагаються їх дотримуватись. Учениці бувають різні: з одними легше працювати, з іншими -- важче. Проте це ж усюди так. Хіба, якщо порівнювати канадійських дітей зі спортсменками інших країн, то можна сказати, що їх важче змусити щось робити. Я можу порівнювати. До того, як почала навчати гімнасток у Канаді, займалася тренерською справою у Санкт-Петербурзі.
Росіянки різняться від своїх канадійських суперниць передусім упертістю, наполегливістю, бажанням досягти чогось. У них є внутрішня установка на щоденний результат: не лише на змаганнях, але й у вивченні найдрібніших елементів. Вони хочуть навчитися. Багато бажання. А в канадійок такого нема. У них нема мети. Вони просто приходять позайматися гімнастикою, одержати задоволення від занять. Такі настанови -- розважитись, одержати задоволення --їм дають батьки. Ну нема у них такого запалу!
-- Як Ви гадаєте, чому?
-- Мені здається, це особливості культури. До того ж у них все є, їм нічого не треба.
-- Чи довго Ви звикали до культурних особливостей цієї країни?
-- У Канаді я вже мешкаю близько дванадцяти років. І певний час доводилось призвичаюватися, треба було зрозуміти відмінності між нами й ними.
Спершу мене найбільше вразило те, що їхні люди не вміють по-справжньому дружити. Вони є друзями на деякий час. А потім, коли не потрібно, поводяться, наче незнайомці. Дивна у них дружба. Можливо, мені так лише здається, бо я не з дитинства жила у Канаді і не завела собі там друзів. Я лише з часом зрозуміла, що ті, хто до мене на тренування приводить дітей, не є друзями. Поки дитина у нас навчається, то "щирості" їхніх батьків нема меж. А коли дитина залишає заняття, то батьки і знатися з тобою не бажають. І ще у Канаді постійно запитують: "Як справи?". У нас, коли ставлять таке питання, це означає, що людині цікаво, як ти живеш. А в них це просто так. Запитавши, як у тебе справи, вони можуть навіть не подивитись у твій бік, розвернутись і піти. Їм зовсім не цікаво, як у тебе справи. Це своєрідна форма привітання.
-- Через 12 років роботи у Канаді Ви знайшли хоч одну "рідну душу"?
-- У мене є там приятельки. А справжні друзі... Гадаю, вони можуть бути лише з дитинства. У мене були справжні друзі. На жаль, життя кидало мене в різних напрямках: із Воронежа до Санкт-Петербурга, з Санкт-Петербурга до Канади. Виходило так, що я втрачала зв'язки з друзями дитинства. Мої найкращі друзі -- то родина. Вони підтримують мене і все добре розуміють. Якби не їхня чуйність та розуміння, не було би мене у спорті, не працювала б у Канаді.
-- А чи спілкуєтесь із колишніми подругами зі збірної Союзу зі спортивної гімнастики?
-- Так. Щороку до Стели Захарової на турнір приїжджаю. З Нелею Кім часто зтелефоновуємось, розмовляємо. В США бачилась із Машею Філатовою, вона там тренує гімнасток. Також у Штатах працюють наші відомі Наталії -- Шапошнікова та Юрченко.
-- Як Ви гадаєте, чому найкращі наші спортсмени, спеціалісти виїздять за кордон?
-- Мабуть, заради умов. Не можу казати щодо України, я не надто добре обізнана у справах гімнастики на сьогодні. Хоча сподіваюсь, що Стела Захарова зробить усе можливе, щоб підняти гімнастику в Україні. А в Росії, зокрема у Санкт-Петербурзі, закрили багато гімнастичних клубів. Там, де колись тренувалась я, сьогодні є нічний клуб. Це не сприяє тому, що тренери залишатимуться працювати у своїй країні. Тренерам платять копійки. А це пекельна праця.
-- А Ви заради чого вирішили переїхати до Канади?
-- Заради дітей. Коли я переїжджала, моєму першому синові потрібна була серйозна медична допомога. Для мене його здоров'я було найважливішою і найбільшою проблемою. У ті часи було важко дістати необхідні ліки: то одних нема, то інших. Постійно треба було розшукувати з великими труднощами. Така ситуація доводила до відчаю: дитині постійно потрібні були ліки, і я боялася, що завтра не зможу їх дістати.
Пізніше в Канаді у мене народилася друга дитина -- громадянин Канади. Тепер через нього потрібно залишатись тут. А якщо старший Дмитро повернеться на Батьківщину, його відразу ж до армії заберуть. Нині він навчається в університеті, вивчає бізнес-економіку. Пробував спортом займатися, але найбільше його захоплювала гра на гітарі.
-- Сьогодні Ви відчуваєте себе олімпійською чемпіонкою?
-- Мабуть, сьогодні більше, ніж раніше. Як тільки ми приїхали до Канади, наші титули ні про що не говорили та нічого не означали. Довелось починати доводити, що ми хороші тренери. В Україні, Росії олімпійських чемпіонів шанують набагато більше, їх пам'ятають, їх поважають.
Канадійські учениці знають, ким є їх тренер і поважають мене. Просто ми бачимося щодня. Вони до цього звикли і дивляться на мене, як на звичайного тренера. А в ситуаціях, коли їм хтось нагадає про це, вони пишаються.
-- Наскільки товариськими є Ваші стосунки з ученицями?
-- Достатньо дружні. Вони довіряють мені. Можуть поділитися своїми таємницями.
-- Якщо би Вам запропонували повернутися на Батьківщину, створили би необхідні умови для роботи, Ви б погодилися?
-- Я багато думала про це. Так, повернулась би. Декілька років тому я намагалася говорити про це у Санкт-Петербурзі. Але ніхто не зміг пообіцяти того, що я приїду, і для моєї роботи створять умови. Виходить так, що я повернусь, а мені доведеться розпочинати все з нуля.
-- Колись у Вас була найбільша мрія -- стати олімпійською чемпіонкою. Вона здійснилась. А чи збулись ще якісь заповітні дитячі мрії?
-- Так. У мене є родина, діти. Це найважливіше.
-- Ви були кумиром не для одного покоління гімнасток. А хто свого часу найбільше подобався Вам?
-- Людмила Турищева -- своєю наполегливістю, Ольга Корбут -- безпосередністю, новими елементами. З цими людьми, з дівчатами, які виступали зі мною, з новими елементами, які ще вчора здавались неможливими, у мене й асоціюється гімнастика.
»
День майбутнього українського спорту
Іван ДУПНАК
Учора, 6 травня, у День святого Юрія, вже традиційно, Львівське училище фізичної культури відзначало День закладу. У програмі свята урочисте Богослужіння в соборі святого Юрія, зустрічі із випускниками й абітурієнтами та творчий звіт спортивних відділень.
На етапі Кубка світу з художньої гімнастики у групових вправах, який завершився в Баку, молода українська команда зуміла здивувати і арбітрів, і власних вболівальників. Пропустивши попереду себе олімпійських чемпіонок -- збірну Росії, а також бронзових та срібних призерок Олімпіади-2004 -- квінтети Болгарії та Італії -- українки у вправах з обручами і булавами та зі стрічками посіли високе четверте місце.
За цей євротрофей змагатимуться місцевий "Спортінг" та московський ЦСКА. Обидві команди пробилися до заповітного фіналу не без труднощів. Але наскільки ж різними були ці труднощі в майбутніх суперників...
Національна збірна України з баскетболу візьме участь в основному турнірі чоловічої першості Європи, який пройде в Сербії та Чорногорії. Ці змагання заплановано на вересень, але підготовка до них вже розпочалася. Кореспондент "Поступу" поспілкувався з головним тренером української команди Геннадієм Защуком після ігор БК "Київ" у "Фіналі чотирьох" Євроліги ФІБА.
У п'ятницю в клубі "Касіопея" завершився турнір із більярду -- Кубок мера міста Лева. У напруженому фінальному матчі, в якому зустрілися два представники Рівного: Анатолій Крижановський та Юрій Тарасюк, перемогу святкував перший (5:4 -- рахунок за партіями).
Відбулася першість Львова з бодібілдінгу серед клубів. Атлети-культуристи демонстрували красу свого тіла та визначали найкращий тренувальний осередок у клубі "Пікассо".
Після того, як спортсмени різних львівських клубів декілька разів виходили на сцену, перемогу присудили клубу "Котигорошко". Саме його представники найбільше вразили усіх присутніх, а головне членів журі, величчю та красою своїх м'язів.
Закінчується перший раунд ігор з вибуванням в Національній баскетбольній асоціації (НБА)
У четвер "Бостон Селтік" в Індіанаполісі лише в овертаймі, -- як повідомляє nba.com, -- зумів перемогти "Індіану Пейсерз" -- 92:89, і рахунок в серії вирівнявся (3:3). Вирішальна -- сьома -- гра у цій серії має відбутися сьогодні в Бостоні.
