BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю Поступу.    Ексклюзив Поступу.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  


купить газовую колонку в эльдорадо в Луганске


  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Валіза без ручки

Недавно так-во си міркую. Якщо наш коханий Гарант є для України найріднішим Татуськом, а Юзьо є сином нашої неньки України, то хто Юзьові пан президент? Рідний Дзядзьо! А я ду него — Татусько!
Але що маю робити, коли вже так звик? Зрештою, самому Татуськови то би ся більше подобало, як Дзядзьо. А Мамуська на Бабцю зреагувала би, як наш пан бургомістр на звинувачення Марчука. То ліпше вже ся лишу при Татуськови.

Але так по правді, то Татусько чим далі, то все більше перетворюється на старого Дзядзя. Шось в него востатним часом дуже задуманий вираз обличчя з’являється. Отак говоре-говоре, аж ту раптом павза. Так виглядає, жи шось ся під час тої павзи діє. І то переважно шось зле. Ади-во капнуло му шось до макітри, жи конче мусит справити уродини свого старого кумпля, котрий го в люди вивів.
Акурат підоспіло 85-річчя московського посіпаки Щербицького. І в носі має наш Татусько, жи саме за часів цього примітивного і тупого функціонера, який люто ненавидів усе українське, розпочалася нова шалена хвиля русифікації і репресій. Не вистачає тільки спом’янути при цьому іще одного типа з-під темної зірки — Маланчука, який під крильцем у Щербицького розвинув свою антиукраїнську кампанію. Та цих злочинців судити хоч і посмертно треба, а могили їхні з землею зрівняти, а не ювілеї святкувати! Ну як він такий ті дорогий, то сядьте си з різними деркачами-пінчуками в родинному колі і під „Как упаітєльни в Расії вєчєра” дзьобніть за грішну душу, котра в пеклі карається. Але нащо сесе ваше сімейне свято на люди виносити? Так само і ювілей Переяславської ради міг би наш Татуньо з московським Папіком відмітити у вузенькому колі. Нє — давай му всенародне свято.

Я вже навіть ся не дивую, жи Софія Ротару стала Героєм України „за значні особисті заслуги перед українською державою”. Хоча з більшим успіхом могла би стати героїнею Молдови та Росії, перед якими в неї куди значніші заслуги. Софочка давно вже не співає українських пісень. Рівно стільки, скільки існує сеся ніби українська держава. То, може, власне в цьому і проявився її героїзм? А в чому полягає її „самовіддана робота на ниві збереження національно-культурних традицій”? Навіть не буду ся зосереджував на слові „самовіддана”. Бо й так зрозуміло, жи без сего за совітів з кар’єрою співачки ніц би не вийшло. Але щодо „збереження національно-культурних традицій”, то я ту ніц не годен второпати. То би більше пасувало Ніні Матвієнко або Володимиру Івасюкові. Але якщо присвоїли Звання Героя звичайній співачці, то треба чекати, що незабаром Героями України стануть і чимало інших співаків та акторів, які знайшли спільну мову із правлячим режимом. Відтак це звання перетвориться на кумедію. Бо я, бігме, не можу собі уявити поруч генерала Шухевича — Ротару, а далі Таю, Астраю, Вєрку Смердючку і Юного Орла.

Але перейдімо від культури до політики. Так ми виглядає, жи мій коханий Дзядзьо, а наш Татуньо поволі ся готуют на третий термін. Десь так із рік тому Олександр Волков першим сформулював ті підвалини, на яких мала би будуватися майбутня Татуськова стратегія: “Я не бачу перешкод для балотування Л.Кучми на третій термін, бо останнє слово ще не сказали ні глава держави, ні люди, котрі розраховують на перемогу 2004 року. Ще не зрозуміло, за якою конституцією ми обирали нинішнього президента, коли його обирали вперше, Конституції не існувало, а саме в Конституції 1996 року написано, що Президент може займати посаду не більше, ніж два терміни поспіль. А в закону немає зворотної сили. Тому в нас багато часу. Нехай думає президент, нехай думає його оточення”.

І оточення почало напружувати всі свої звивини, аби не випустити влади зі своїх рук. В поті чола працюють заїжджі іміджмейкери, розробляючи хитромудру тактику. Газети і ружні там придворні політологи вдають ніби замислюються, а кого ж готує наш дорогий Татусько собі на зміну? І кокетливо відповіді не знаходять. Татусиків кишеньковий політолог Погребинський разом із таким самим кишеньковим Піховшеком намагаються навіяти переконання, що ніхто з відомих політиків не вартий президентської булави. А відтак ми вже самі повинні робити висновок, що ліпшої кандидатури за правлячого Татка годі й шукати.

І я сам зараз, чесно кажучи, в розпачі. Ну чому, як тільки у нас вирішується доля України, на сцені знову бракує справжнього вождя? Такого, аби за ним пішов увесь нарід. Нема. І вже давненько нема. Найцільнішою і найвідважнішою наразі виглядає Юльця. Її переслідує влада, а вона сміливо заявляє, що Татусько на третьому терміні має спілкуватися з Україною іно крізь ґрати. О-о, Юльця би надавалася на вождя. І я би за нев і в вогонь, і в воду. І, можливо, вона б навіть виграла, якби відмовився від президентських амбіцій Ющенко. З Татуськом врешті-решт зараз виграє будь-хто.
Влада це чудово розуміє і мусить готувати якийсь новий незашморганий сценарій, за яким Татусько знову прийде до влади. Яким той сценарій може бути? Варіант із попередніх виборів ми уже пройшли і ще раз на того самого хробачка у вигляді Марчука, який відбирав голоси в Мороза, не клюнемо.
Але що, як на тому самому гачку вже буде висіти єнчий хробачок? А що, як той хробачок в останню хвилину візьме й зніме свою кандидатуру та закличе проголосувати за Найяснішого, га?

Взагалі я став більше замислюватися над тим, ким є Ющенко після того, як він не приїхав до Львова у дні скнилівської трагедії. Це цікавий симптом. Проігнорувати регіон, який дав йому стільки голосів?! Адже загинули здебільшого його ж таки виборці. Юльця примчала, а наш кандидат №1 на Мойсея — ні. Як це зрозуміти? Може йому скромно натякнули: „Нє нада, — мовляв, — своєй пєрсоной затінять яркую лічность государя-імператора? Він і так уже на чахлика скидається”.

А наш Мойсей і не став заперечувати. Він узагалі дуже поступливий, а деколи, на диво, нерішучий, намагається не конфліктувати зі злодіями в законі, підтримувати дружні стосунки з Банковою. Це взагалі дивно виглядає. Людина, яка має президентські амбіції, а отже, йде всупереч волі Татуська, ламаючи його пляни, ніде жодних рішучих заяв не робить, не критикує, не звинувачує, тоді, як уже криком треба кричати. Як це роблять Тимошенко і Мороз. А тактика Ющенка і нашого рахітичного Руху нагадує мені тактику Симоненка. Така, знаєте, конструктивна опозиція. Ну, дуже вже конструктивна — і вашим, і нашим. Бо ж і рухівці, і ПРПісти давно вже обросли бізнесовими структурами, а хто у бізнесі — на того й папочка. А в папочці всі надбання до останнього ларьочка включно з тими, що навпроти Львівського університету. І як тут не бути в конструктивній позиції „цьоця миє сходи?” Бо ж сесю конструктивну опозицію сам головний конструктор і конструює.

Я вже так думаю, чи не дзьобають часами Ющенка іно так для годиться, як колись Марчука? Пам’ятаєте той славний ролик – крокує Марчук у плащі, мужньо задерши голову, а зі всіх сторін пси гарчать! Сила! Нарід відразу уявив собі свого національного Піночета, який наведе порядок. Ющенко, правда, грає іншу ролю. Розважливого і вдумливого політика. Але чомусь він раз по раз спотикається, його різношерста команда далеко не одне ціле і кожен тягне воза у свій бік. Пастки, у які він потрапляє разом зі своєю командою, можна було передбачити заздалегідь. Ну невже не ясно було, що в ряди „Нашої України” обов’язково проникнуть заєдупці, які тільки й чекатимуть слушної хвилини, аби дезертувати? А до чого можуть привести загравання з комуністами, якщо давно зрозуміло в чиїх руках ці маріонетки? Вони весь час грали і грають за сценарієм Татуська. А во ще недавно, які гучні заяви робив Симоненко, та не минуло й місяця, як флюгер крутнувся в протилежну сторону, і четвірка знову опинилася під питанням.

Ну і шо ту робити? Залишається тілько пильнуватися, аби знову не пошили нас в дурні.


Кацапізми

Нащо нам ві Львові пам’ятники? Дивне питання, правда? А проте я його деколи собі завдаю. Бо навіщо нам пам’ятник, як не годні ми його допильнувати, аби він гідно виглядав?

Перейдіться площею Івана Підкови. Колись, як встановлювали пам’ятника Підкові, який пролежав у майстерні скульптора купу літ, то мусили видовбати на камені, жи то є герой “російського, українського і молдавського народів”, хоч була це повна нісенітниця. Підкова ніколи в Московщині не був і для нашого молодшого брата нічого героїчного не вчинив. Але мусили так зробити, бо без того бдітєльні комуняки дозволу б не дали. Ну і вже у наш час тоте перше слово зішкробали. Але відав, то їх не дуже хвилювало і зішкробали аби як, так що рівчаки позалишалися. Два роки тому дивлюся — знову об’явилося. Якийсь хворий кацаписько вималював білою фарбою “російського”. Акуратно так вивів по рівчаках, жи мусило то статися завидна.

І біда не в тім, жи він тото вималював. А біда в тім, жи ніхто ще досі того не стер. Кілька тижнів тому в річницю страти Івана Підкови товариство „Кіш” влаштувало на площі святкування. Били гармати, а ми наступали. Ну, так, як ми вміємо — в шароварах, з шаблями і люльками, з оселедцями на головах. І ніхто! Жодна жива душа, вбрана в козацькі шати, не звернула уваги на цей напис! І я вже починаю серйозно непокоїтися нашою ментальністю. Шось сі з нами стрєсло. Десь якась пружина пукла. Два роки цей напис видніється на пам’ятникові і нема на него ані Шкіля, ані козацтва, ані всеї нашої клюмби з газетою „За вільний Кульпарків” в перших рядах. І нікого се не нервує. І ніяка хулєра не піде і не стеше тото свиньство! А туристи з Кацапістану приїжджають і ся тішат: “Смаатрі, Сєрьоґа, а відать русскіє-та ваа Львовє ішо в шеснацтм вєкє билі!”

І сесе в самім пупі міста Львова! А ми ту рейвах вчинили за якесь їдне слово „героїчно” аж десь на Личакові? А нам ще пам’ятників мало! Та я ся не здивую, як знайдеться якийсь дотепний Сєрьоґа і на пам’ятникові Шевченкові нашкробає „пісатєлю Малой і Всєя Рассії”. Більше того, я певен, що як мине трохи часу і вляжеться тота вся піна довкола Личакова, то прийде туди якийсь веселий Франьо і витеше: “Славним польським воякам, що полягли у битві з хрунями за польський Львів”. І ніхто років сорок сего не помітить.


Листи

Публікація антиукраїнського вірша Бродського викликала жваву реакцію. Пан Володимир Ляшкевич засумнівався „Чи то насправді Й.Бродський?”

Шановний п.Обсерваторе, в останній публікації часопису “Поступ” № 111 (968) ви привели зразок “поезії” сумнівного походження — із матеріалів деяких російськомовних видань, що пов’язали її з іменем Й. Бродського, — поета, який усе життя був далекий від політики, а тим більше від великоруського шовінізму, єврея, що свої пошуки Божественного скінчив посмертною месою в католицькому храмі.

Позначати іменем видатного майстра тексти, взяті з жовтих сторінок “українських” російськомовних газет, — необережний крок, і, якщо він уже робиться, має бути обґрунтований серйозною перевіркою джерел. Бо, як на мене, скромного любителя поезії, стиль, побудова, гармонії приведеного твору, суперечать з творчим образом Йосифа Бродського. Всі описання, невдалі порівняння, метафори, логічні перетікання, вбогі за глибиною — все не його.

Примітив задуму вірша — майбутня помста, з катарсисом у вигляді: “Только когда придет и вам помирать, бугаи, будете вы хрипеть, царапая край матраса, строчки из Александра, а не брехню Тараса.” Коли з ним таке раніше ставалося? І ось на старості, на порозі смерті, сталося?! А прямі звертання “поганцы”, “вертухаи”, “бугаи” та ще далася йому “брехня Тараса” після його особистих витончених знущань над усім зашкарублим російським? Бродський, що з тонкою іронією і глибокою врівноваженою подачею предмета поезії є зразком елітного, надсуспільного табору митців, і раптом постає перед нами в такому, не своєму, обличчі?

Чому ж ми повинні ідентифікувати такий лик прізвищем Бродський? З причини легкої стилізації аноніма “під Бродського”? Напевне, автора треба шукати серед інших, про що конкретно і натякає рядок “поетичного тексту” — “не нам, кацапам, их обвинять в измене...” і далі по тексту. А також явно під іменем “Александр”, а не “Иосиф”.

Розумію, у великій мірі — це є емоції, шановний п. Обсерваторе, зрозумілі емоції на незрозумілу терпимість нашу, але нам варто стримуватися від запропонованої нам гри в образи, і дотримуватися високого стилю відносно речей високих. Звісно, під високими речами не розуміється сам по собі Й. Бродський, але вудочка закинута нам явно до високих сфер.

З щирою повагою до Вашої праці Володимир Ляшкевич


Мушу пояснити, що вірша цього я не передруковував із антиукраїнських газет, які виходять в Україні і дуже собі його вподобали. Текст вірша я взяв з інтернетівського зібрання його творів. „Подготовка текста: Сергей Виницкий. Собрание сочинений И. Бродського” міститься в Мережі за адресою “http://brodsky.da.ru”. Тут не тільки вся його поетична спадщина, а й перекладна і прозова.

Там, правда, зазначається, що вірш не був публікований у жодній з його книг і подається за записами, зробленими на творчих виступах, при чому з варіантами. Тобто нема сумнівів, що вірша написав сам Бродський, бо надто багато очевидців, що чули його в авторському виконанні. Але маєте, пане Лодзю, рацію в тому, що Бродський нігди нічого подібного не писав і сей вірш сильно випадає з його творчості. Але, як на мене, то найближче стоїть до істини Віктор Неборак, який у телефонічній розмові зі мною подав свою версію, котра мені видалася найбільш вірогідною. Отже, він теж звернув мою увагу на вираз „нам, кацапам”, твердячи, що Бродський написав пародію, в якій промовляє від імені пересічного кацапа, ображеного на Україну. І весь вірш перенасичений кацапськими штампами і баналами на одноклітинному рівні. Оскільки сам Бродський ніколи себе не мав за кацапа і всюди підкреслював своє хоч і єврейське, але більше космополітичне єство.

Однак цей вірш підхопили антиукраїнські видання в Україні і ширять його вже, як думку одного з найвидатніших світових поетів-лявреатів Нобеля.

Ну, а на закришку ще один лист від читача з Америки на ту саму тему.


Шановний пане Юзю!

З великою приємністю читаю Ваші “Львівські Обсервації”, хоч я ані не родився у Львові, ані там до школи не ходив. Правда, за останніх кільканадцять літ я у Львові бував часто, бо там тепер живе моя рідна сестра Любомира, її діти і внуки, і кілька моїх колишніх шкільних товаришів з дрогобицької гімназії. Львів для мене цікавий тому, що в мойому рідному селі Воля Якубова коло Дрогобича нікого з моїх рідних немає в живих. Одні померли в Сибірі, іншим довелося, повернувшися з заслання, поселитись в Івано-Франківську, Львові, і. т. п.

Але чому я до Вас звертаюся? У Ваших обсерваціях, “Поступ” (1-7 серпня), є вірш (мабуть, цікавий) якогось Йосіфа Бродського. Чи не могли б Ви його перекласти, або бодай пояснити “по нашому”? Я знаю кільканадцять московських слів, у тому числі “загальновживаних”, які москалі принесли нам разом з іншою їхньою “культурою” (але я їх ніколи не вживаю). А довші звороти московською мовою, навіть не поезія — це, як тут кажуть наші співгромадян, — “all Greek to me!”

Бажаю Вам усього добра, Атанас Т. Кобрин, Норт Порт, Фльорида, З.С.А.

А видите, як нас по всіх світах читають? Ну і шо ту робити? Хіба оголосити конкурс на найліпший переклад вірша Бродського нашою мовою особисто для пана Кобрина з Фльориди! Але, пане Атанасе, мусити зважити на нашу ментальність — без премії ту ся ніхто з місця не рипне. Такий вже ми нарід загадковий.


Реклама в Юзя

Юзьо підключений

Юзьо підключений! Інтернет – сила! Телевізор – могила! Своїми мандрами в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1 (76-84-05, 76-84-01). Увага для матолків! То є телєфони фірми, а не приватні телєфони Юзя.

А моя елєктронна адреса: juzyk_observator@yahoo.com









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Руйнівна вода 
  ·  Три причини катастрофи 
Погляд
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ЛЬВОВА ЛЮБОМИРА БУНЯКА ДО ЛЬВІВ"ЯН 
  ·  ВІД РЕДАКЦІЇ 
  ·  Пам’ятник братовбивчій війні 
Поступ у Львові
  ·  Воду отримає тільки Сихів 
  ·  Судова епопея у справі Білозора триває 
  ·  Приватна власність на “Нафтусю” 
  ·  Буняк опиниться на лаві підсудних? 
  ·  Про освітян згадали напередодні 1 вересня 
  ·  Козак проти Міноборони 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Реформа чи замилювання очей? 
  ·  Знакові випадковості української політики 
  ·  Знову аварії на шахтах 
  ·  Наша Україна” ще буде вирішувати 
  ·  Кольчугу” добре прорекламували 
  ·  Рахункова палата звинувачує аграріїв 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Росія збільшиться на Білорусь 
  ·  Нові правила відвідин США 
  ·  Українці як нацменшина 
  ·  Розвіювання міфів про Гітлера 
  ·  Румунські відьми розлючені 
  ·  cНІДу більше не бояться 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Тарас КОЗАК: Проблема наповнення державної скарбниці буде загострюватися 
Ексклюзив Поступу
  ·  Пошуки “крайнього” 
  ·  ЯКІСНІ ПОСЛУГИ ЗАБЕЗПЕЧИТЬ КОЛЕКТИВ – СІМ’Я 
Арт-Поступ у світ
  ·  Розумний старий П’єро 
  ·  Покоївки” знову в Парижі 
  ·  le Monde радить прочитати 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ технологій
  ·  Процесор Cell буде в сто разів швидшим за Pentium 4 2.5 Ггц? 
  ·  На підході нові чіпсети від Intel 
  ·  Реальна тактова частота ядра перших чіпов Hammer перевищить 2Ггц? 
  ·  Частка AMD падає, продажі плат для AMD ростуть 
  ·  mSI стає лідером на ринку 3D-акселераторів 
  ·  dVD+R стає швидшим 
  ·  vIA підніме ціни на деякі P4-чіпсети 
  ·  ІНФА 
Спорт-Поступ
  ·  no Doubt: Важливо розвиватися далі 
  ·  Демарш російських боксерів у Львові 
  ·  Ерроуз” не має грошей на Гран-прі 
  ·  Спортивні суперечки про державну символіку 
  ·  Міхаель Шумахер став футболістом 
  ·  Суперкубок Англії 
  ·  Суперкубок Голландії 
Пост-Factum
  ·  Український тріумф у Німеччині 
  ·  КАЛЕНДАР