BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Розслідування Поступу.    Арт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 квітня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  10:10 27-06-2017 -   Мандрівка Жовкіщиною: екскурсія та екостежка до г. Гарай  
  10:9 27-06-2017 -   На Львівщині відбулося «Сімейне свято полуниці»  
  15:32 26-06-2017 -   В селі на Львівщині від отруєння гербіцидами загинули корови  
  15:29 26-06-2017 -   Христина Погранична завоювала три медалі для української збірної з художньої гімнастики  
  15:7 26-06-2017 -   У середині липня трамвай №7 повернеться на Погулянку  
Україна
  15:39 26-06-2017 -   СБУ запобігла підпалу офісу Батьківщини  
  15:37 26-06-2017 -   У Тернопільській області жорстоко вбили 17-річну випускницю  
  14:49 26-06-2017 -   У центрі Києва відкрили пам'ятник Анні Ахматовій  
  14:28 26-06-2017 -   Для половини українців безвіз марний - опитування  
  13:1 26-06-2017 -   Вступна компанія в Україні офіційно стартує 12 липня  
Світ
  15:38 26-06-2017 -   Макрон згадав Анну Київську на зустрічі з Порошенком  
  15:9 26-06-2017 -   У Китаї звільнили з в'язниці нобелівського лауреата Лю Сяобо  
  13:3 26-06-2017 -   Великий бар'єрний риф в Австралії оцінили у понад $40 млрд  
  12:22 26-06-2017 -   ЗМІ: США хочуть легалізувати вторгнення в країни  
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Розслідування Поступу  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Ярослав ДАШКЕВИЧ: Злочин проти безпеки України
 
Після круглого столу "Документальні втрати ЦДІАЛ останніх років: причини гуманітарної катастрофи та суспільний вимір проблеми", який скликали Історичний та Археографічна комісії НТШ, останніми днями про крадіжки архівних документів враз заговорили багато ЗМІ. Отож стіну мовчанки довкола цієї теми вдалося пробити. "Поступ" обіцяв своїм читачам у форматі журналістського розслідування знайомити з думкою науковців. Вважаємо, що кращого репрезента цих кіл, ніж є голова історико-філософської секції НТШ, заступник головного редактора 50-томного видання творів Михайла Грушевського, годі й шукати. Слово професора Ярослава Дашкевича сконденсувало всі виміри і кваліфікацію цього злочину. Однак коментарі директора ЦДІАЛ Діани Пельц дисонують зі словами науковця.


Я виступаю як звичайний громадянин держави, який не хоче допустити винищення й розкрадання духовної цінності України. Я знаю, що це державна і службова таємниця, якби, на жаль, не стерли зміст цих термінів, який гуляє в ЗМІ, Я працював у архіві й знаю, які є правила безпеки. Пам'ятаю ті часи, коли взагалі подумати про якусь крадіжку в архіві було немислимо, щобільше у таких масштабах. Хочу пригадати 70-80 роки. Без перебільшення скажу, що на винуватців чекала вища міра покарання.

Я зазначив кілька тенденцій , які проходять через газетні публікації, очевидно, це тенденції, які виходять із різних сторін. Перша тенденція -- це намагання приєднати до широкомасштабного злочину проти української культури якийсь персонально-політичний крен. Відверто кажучи, цей мені політичний крен здається не дуже приємним, і я глибоко переконаний в тому, що прем'єр Янукович не крав львівських архівних документів. Мене персонально мало цікавлять особи, яких згадують у ЗМІ, але я вважаю, що потрібно визначити рівень їхньої відповідальності у зв'язку із скоєним антидержавним злочином.

Друга тенденція -- це маскування втрат архіву під службову таємницю, хоча насправді тут жодної службової таємниці немає. Є різні посадові інструкції. Не говорять про це також тепер в Україні, тому що ми, можливо, ще не цілком, але маємо відкрите й прозоре суспільство. Тобто висновок такий: архівне керівництво бореться проти основних принципів політики держави. Це так.

Третя тенденція - нібито той, хто відкриває цю завісу таємничості, робить це тільки для того, щоб напакостити дирекції. Але, не дай Боже, навіть вимагати від неї відповідальності. Це в нас не вперше, й це неоригінально.

Четверта тенденція -- причина у сигналізації, каналізації, умовах зберігання. Також винні чергові похилого віку тощо. Ніби архів не замикають на великі ковані ворота й двері. В 70-х роках сигналізації не було, але чомусь не крали. Просто тоді дотримувалися заходів збереження архіву (опечатування, ключі під розписку тощо), чого останнім часом не було.

Всі ці тенденції ведуть на манівці, які можливо, й запрограмовані. Бо справа не в політичних особах, не у фіктивній службовій таємниці, не в сигналізації. Суть справи -- знищення державних і національних духовних цінностей України й українського народу в масових масштабах. Ким? Дуже просто: ворогами цих цінностей. Це не просто крадіжки, а злочинне знищення цінностей, які ніколи на своє місце в архіві вже не повернуться. Ми повинні це усвідомити. А частина з них взагалі не повернеться на Україну...Начальник державного комітету архівів України Генадій Боряк недаремно прирівнював те, що трапилося у Львові, до спаленого архіву в Кам'янці-Подільському (справа досі незрозуміла, бо викрадені з цього архіву документи продавали перед пожежею на "чорних" ринках).

Я не можу перелічити, що саме вкрадено , бо це далі безправна (я наголошую) службова таємниця. Ми знаємо, що зникли автографи Грушевського, Драгоманова, Шептицького, Куліша, Назарука, обідрано особові справи Студинського, Пристая, вкрали десятки королівських пергаментних грамот. Про інші втрати ми ще не знаємо, але я переконаний, що знатимемо. Справа не лише в українських документах. В архіві зберігалися цінності також інших народів. Ми не знаємо, як справа з документами і рукописами австрійського й польського часів. Мабуть, варто б і про знати. У зв'язку з тим, що я є заступником редактора 50-томного видання творів Михайла Грушевського, повинен констатувати, що в примітках до публікацій окремих творів, автографи яких ми знаємо, що були. Тепер ми змушені писати "Викрадено із ЦДІАЛ тоді й тоді".

Є ще одна тема табу -- грошова вартість викраденого, яким торгували і торгують так звані колекціонери, а насправді злодії і ті, що перепродують крадене. Одна ціна відома: за 1000 аркушів із фонду Шептицького вимагали 200 тис. євро, тобто 1 млн 280 тис. грн. А це невелика частина втрат. Про вартість пергаментних грамот, мабуть, треба говорити окремо. Інакше кажучи, йдеться про багато мільйонів, про крадіж у дуже великих масштабах, за що згідно з українським законодавством мають відповідати злодії, ті, хто перепродував крадене, ті, що купували крадену і ті, що допустили крадіжку та знищення національних цінностей, як ми вже знаємо у велетенських, з погляду культурно-історичної вартості, розмірах.

Перший сигнали про крадіж документальних фотографій дійшли до архіву ще в травні 2003 року. Архівісти-начальники цього не підтвердили, хоча це відомо, бо йшлося про фотографії архикнязя Вільгельма Габсбурга. Щодо цього було запитання київської дослідниці, на яке архів задовільної відповіді не дав... На телебаченні про листи Грушевського з архіву заговорили на всю Україну 17 липня 2004 року. А тільки 26 липня було видано наказ про якусь негласну перевірку. Інакше кажучи, злодій мав забезпечений понад рік, щоб без перешкоди красти. І він крав, чи вони крали. Ще в вересні 2004 р. дирекція публічно заперечувала крадіж, а більше турбувалася про тих, хто говорив про крадіж. Правда, наскільки відомо, до прем'єра Януковича не зверталися, хоча він перший публічно розкрив таємницю.

У всьому світі про грабунки такого масштабу і такого роду оголошують одразу, щоб попередити продаж і перепродаж цінностей. В Україні офіційно мовчали два роки. Бо не повідомили негайно Інтерпол, хоча документи з'явилися на ринках США, Франції, Польщі й Росії. А це вже компетенція Інтерполу. Досі не оголошено переліку вкраденого, це очевидно полегшує продаж і перепродаж документів. Виникає питання: чому злодій чи злодії користуються такими привілеями? Міліція розпочала слідство у грудні 2004 р., причому ігнорували елементарні правила ведення слідства. Наприклад, значна частина архівних справ в архіві є в коробках із електрокартону, або корінці тих справ є з електрокартону, тобто матеріалу, на якому дуже легко відчитати відбитки пальців, особливо коли йдеться про таку велику серійний грабунок. На фотографіях, які перебирали у справах, також відбитки пальців були. Міліція про дактилоскопію "забула". Негативну оцінку роботи Галицького райвідділу міліції доручила Генеральна прокуратура, і тому справу передали в іншу установу міліції, але поки що не видно, щоби щось змінилося.

Кілька зауваг. Перша: здійснювати тиск на підлеглих (це стосується не тільки архіву) -- це грубе порушення Декларації прав людини, яку Україна визнає. І ці порушення караються законом. А висловлювалися претензії навіть до народних депутатів: як вони відважилися подавати запити до уряду подібного змісту? Яке неподобство, розумієте? А може ще треба пред'явити претензії віце-прем'єрові Миколі Томенкові, який недавно говорив про крадіжки у ЦДІАЛ і також подав запит? Виходить, що не можна говорити про крадіжки, -- це так хтось собі уявляв. Друга заувага: фабрикувати заднім числом документи -- це фальсифікація, яку викрити дуже просто й легко, якщо тим займається кваліфікований слідчий. А фальсифікація документів також карається законом...

Тепер -- про перелік завдань, який стоїть перед громадськістю, науковцями і просто перед чесними людьми. 1) Треба знайти злодія чи злодіїв, які добре знали фонди архіву, довго й скрупульозно працювали в них, бо брали не все, а вибирали. Знайти їхніх покровителів і спільників. Встановити, чому впродовж довгого часу порушували опломбування сховищ, чому порушували правила видавання та повернення архівних справ. І знайти, мабуть, також тих, що заперечували крадіжки й не хотіли виявити мотиви. 2) Зміцнити фахівцями слідчу групу, якщо така сьогодні взагалі існує. 3) Встановити і притягнути до відповідальності тих із кола так званих колекціонерів, хто перепродував документи, контрабандою переправляв за кордон. Це стосується також осіб, що сприяли крадіжкам, замовникам. 4) Припинити дезінформувати громадськість, подати до загального відома список вкраденого і його вартість в грошах згідно з міжнародними документами. Тоді ми також побачимо, про які мільйони йдеться. 5) Треба повідомити Інтерпол і застосувати певні заходи. 6) Утворити комісію для перевірки архіву, яка складатиметься з осіб, які не є працівниками архіву. 7) Встановити нагляд відповідних органів над клубами, інститутами, зібраннями, колекціонерами. Нагляд не тільки з боку органів безпеки, але також податкової інспекції ( подумайте, який податок можна взяти з 1 млн 280 тис. грн.).

Остаточно треба кваліфікувати скоєне як широкомасштабний злочин, який скерований проти духовної, національної та державної безпеки України. Якби хтось того не хотів, але всі ті дії підпорядковано законам України. Тим законам, які передбачають сувору кримінальну відповідальність за свідоме нищення надбань народу. Є така стаття. Варто пам'ятати давню латинську приказку: "Закон є суворий, але це закон", і всі ми мусимо ходити й діяти під Українським Законом.

КОМЕНТАР

Діана ПЕЛЬЦ, директор ЦДІАЛ, заслужений працівник культури України

До 4 квітня 2005 року жоден із журналістів не звертався до дирекції з питанням про крадіжку в архіві. У вересні минулого року до директора архіву зателефонувала журналістка "Львівської газети" й запитала, чи є в архіві листи Грушевського, чи їх могли викрасти. Відповідь була такою: "Так, є дуже багато листів та інших документів, які стосуються Грушевського у різних фондах. Щоб стверджувати факт їх викрадення, необхідно зробити перевірку наявності у цих фондах". У газеті ж надрукувала зовсім іншу інформацію й назвала Діану Пельц директором Львівського обласного архіву, що говорить про рівень цієї журналістки. Вважаю своїм обов'язком правдиво висвітлювати події в архіві й подавати всю інформацію, крім службової та такої, що може зашкодити слідству. Я сказала, що з приємністю дала інтерв'ю представникам інших ЗМІ. Завдяки публікації мені стало зрозумілим, хто є інформатором. В архіві постійно проводять планове перевіряння наявності справ. На це є визначені правилами терміни для різних категорій фондів. Це глибоко ображає працівників, які перевіряють наявність у сховищах, які не опалюють, на нестандартно високих стелажах, пристосованих до нетипового приміщення. Якщо справу видають із сховища до читального залу, охоронець фондів проводить поаркушну перевірку. Після використання справи її перевіряє працівник читального залу. "Преференцій доступу" ніколи не було. Недоступні фонди, якщо вони перебувають на реставрації, мікрофільмуванні або в науковому опрацюванні. "Хтось відвідував сховища ввечері та у вихідні дні. Про це свідчить порушене опломбування та світло у вікнах" -- це дуже серйозне звинувачення . Якщо такі факти може хтось підтвердити, він повинен негайно повідомити слідчим. Потрапити до сховищ без відома чергових неможливо. Дослідників із історії євреїв в архіві буває мало. Голова Держкомархіву неодноразово спілкувався із слідчим зі Львова, як безпосередньо, так і телефоном. На допит викликають керівників усіх рівнів. Голова приїжджає у вихідні дні в екстремальних випадках і не тільки до нашого архіву. Про те, що слідство розпочали й у Львові, ще у жовтні минулого року архівісти знали (звичайно, не всі) і про це можуть сказати. Представлення мене до нагороди готували у травні-червні 2004 року до мого 50-річного ювілею, коли про крадіжки знали народні депутати, київські історики і, як виявилось тепер, пані Садова.









» 
Відкритий лист
 
Ми, українські науковці, громадські та культурні діячі, висловлюємо занепокоєність станом збереження унікальних документальних пам'яток у Центральному державному історичному архіві України у Львові, який підпорядкований Державному комітету архівів України.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Студенти-медики штурмували МОЗ 
  ·  Кучму допитають, бо Бакай -- росіянин? 
  ·  Тимошенко поїде до Москви 
Погляд
  ·  Дешевого м'яса не буде 
  ·  Російський флот залишиться до 2017 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Успіхи перших ста днів 
  ·  Зятя Кучми -- на допит 
  ·  Дорогу львівським виконавцям 
  ·  Безголова Львівщина 
  ·  Наслідки обвалу долара 
  ·  Перша шпальта 
  ·  У Львові ціни на м'ясо контролюють 
Поступ у Львові
  ·  Микола ІВАНЕНКО: Майже половина львівських в'язнів -- злодії 
  ·  На Великдень таки змокнемо 
  ·  Міськрада не винна 
  ·  На сесії перейменують вулиці 
  ·  Економічні зони без пільг 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Військові марнують землю 
  ·  Економимо на губернаторові 
Поступ з краю
  ·  Адмінреформа набирає обертів 
  ·  Міжнародний скандал чи провокація? 
  ·  "Довженко" має нового директора 
  ·  Змінюється все, окрім Януковича 
  ·  Робота буде для всіх 
Поступ у світі
  ·  Що хотів сказати Путін 
  ·  "Таємний" кардинал -- китайський єпископ? 
  ·  ЄС відчинив двері Румунії та Болгарії 
  ·  Зіткнення в Бейруті 
  ·  Візит на материк 
  ·  США виправдовують своїх солдат 
Спорт-Поступ
  ·  Синиця бронзова в руках 
  ·  Столиця обігрує Донецьк 
  ·  Іспит у турецькому котлі 
  ·  Відродження надії 
Економіка у Поступі
  ·  Олігархи розпочинають розпродаж? 
  ·  Комбінат "на виданні" 
  ·  Надбавка для безробітних 
  ·  Україна віддає борги 
  ·  Ющенко проти доларової революції 
  ·  Слухняні нафтотрейдери 
Розслідування Поступу
  ·  Відкритий лист 
  ·  Ярослав ДАШКЕВИЧ: Злочин проти безпеки України 
Арт-Поступ
  ·  Чи до борщу, чи на ніч... 
post-Поступ
  ·  Стрес 
Пост-Faktum
  ·  ''Таврійські ігри 2005'': обмеження і непорозуміння 
  ·  КАЛЕНДАР