BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Поступ технологій.    Мій Дрогобич.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
21 квітня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
  11:43 17-10-2017 -   Вигнанці. Унікальну виставку відкрили у Львові  
  11:34 17-10-2017 -   У Львові капітально відремонтували дитяче поліклінічне відділення 2-ї міської поліклініки  
Україна
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
  11:41 17-10-2017 -   В Одесі загорівся ліфт з людиною всередині  
  11:36 17-10-2017 -   Порошенко хоче зняти недоторканність, але з наступного парламенту  
  11:2 17-10-2017 -   На Прикарпатті у двір бізнесмена кинули гранату  
Світ
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  
  10:6 17-10-2017 -   Іспанський суд арештував лідерів найбільших організацій Каталонії  
  15:14 16-10-2017 -   Уряд Іспанії висунув остаточний ультиматум Каталонії  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Те нове, що талановите
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Те нове, що талановите, що талановите -- те нове.

Іван Бунін

Потрібно, щоби мистецтво постійно поповнювали новими художніми ідеями. Проте не обов'язково перевертати стіл догори ногами. Інакше ми можемо розівчитися бачити нове в природному та нормальному.

Анатолій Ефрос

Уже розучилися. Вимучуємо концепції, зійшовшись віч-на-віч із будь-яким дилетантським хаосом, і підкладаємо базу під фразу. Й проходить! І ще розвивається...Обірвемо "ланцюжок". Випадок наш -- із точністю до навпаки. Це вистава Алли Бабенко за творами Чехова на заньківчанській камерній сцені. Після "Дяді Вані" (2001р.) , який мав великий успіх на фестивалі в музеї-садибі Чехова в Меліхові та в Москві, де виставу високо оцінили найвідоміші знавці творчості великого письменника, режисер Бабенко задумала створити серію вистав за оповіданнями Антона Павловича, об'єднавши їх афішною та виробничою "шапкою" "Монологи". Задум згодом трансформували. Й "дама з собачкою" і "Вітрогонка" не були монологами, й успіх цих вистав щораз підтверджував унікальність режисерського підходу, "бачення".

Вона ставила саме оповідання, виявляючи драматургію прозового твору. Це був новий спосіб проживання літератури. Літературний театр, за всієї пошани, містить у своєму визначенні, існуванні якийсь рефлекс поблажливості. Мовляв, це, театр, та не зовсім... У виставах-оповіданнях Алла Бабенко повертає театр до "нуль-позиції", тобто визнання тексту, слова абсолютним імперативом вистави. Текст оповідання не скорочують, не -- Боже борони! Дописують, не перемонтовують. Іноді вкраплюють фрагменти листів Антона Павловича. У цій парадигмі грається і "Дім з мезоніном".

Діють чотири персонажі: художник, спогад якого є оповіданням і відповідно структурною основою вистави (Андрій Сніцарчук), Катерина Павлівна Волчанінова, господиня садиби (Галина Давидова) та дві її молоді дочки: Ліда (Альбіна Сотникова) та Женя (Наталка Боймук). Із першої ж з'яви акторів ми вже на хвилі любові до них. Бо то -- Чехов, відлуння його єдиної в світі особистості, зерно якої -- здатність любити, що є найпершою ознакою людської повноцінності (тоді як нездатність -- ознака виродження). У постановці його творів болюче відчутні наші культурні прогалини, невихованість смаку, злиденність мислення. Це ніби лакмусовий папірець режисера й акторів.

Працювати з Аллою Григорівною нелегко. Не терпить непрофесіоналізму. У роботі на рівних правах у неї і батіг, і пряник. "Батіг" забувають, хоча буває й болючий, і дошкульний, і образливий. Потім згадують із гумором, коли відбувається зустріч актора з самим собою, несподіваним, як це завжди трапляється у виставах Бабенко. Зазначимо, що оновленими й несподіваними бувають тільки її актори, ті, з якими вона любить працювати, яких вирощує. Формує тих, які мають нерви, відвагу, спрагу до нового, начитаних і цікавих. Однак на це вона не шкодує ні сил, ні часу, ні самого життя. У "Домі з мезоніном" вона вперше працює із зовсім "зеленими" -- Наталкою Боймук і Андрієм Сніцарчуком. І яка ж то благодатна для обох акторів, котрі тільки другий сезон на заньківчанській сцені, зустріч! І які, прискорюючи плавну "течію" рецензії, відмінні результати!

Знаки чарів старої поміщицької садиби -- несучасні, як зі старих дагеротипів, краса актрис -- дивовижне, як на сьогоднішнього молодого актора Сніцарчука відчуття непозбутнього забуття -- це те у виставі, чого ми хочемо, не вміємо сказати самим собі. Можна дивуватися (саме так!) яскравій агресивності Ліди, вчительки у земській школі, котра обстоює свою благодійну діяльність -- дрібну допомогу аптечками, книжками, лікуванням, яку вона вважає мало не місією кожної культурної людини. Вона зневажає Художника, бо він пише пейзажі, байдужий до народних злигоднів. Аргументація щодо пустопорожності такої допомоги бідним без усунення ключового лиха її дратує. Художник їй одверто антипатичний. Але.. Роздратування Ліди розпалюється ще й тим, що їй подобається Художник, попри свої "безідейні" пейзажі. Цей мотив інтерпретації обережно ввів у виставу режисер, досить прозорий завдяки майстерності Альбіни Сотникововї, а її врода пам'якшує -- хоч і не знімає, дещо шаржоване захоплення наприкінці XIX століття теорію "малих діл". Незгідливий характер молодої красуні -- відлуння прототипу Ліди -- Лідії Стахівни Мізинової, яку кохав Чехов.

Галина Давидова аристократично статечна, усміхнена... Головне, що біля неї обидві її дочки, а їхніми проблемами вона не переймається. Благоденство й якийсь аромат порядності.

Андрій Сніцарчук щасливо втрапив у трупу, де кричать, та ніяк догукатися не можуть актора, що посів би давно вакантне місце "героя". Інтелігентний, освічений (непогані додатки до його пластичності, музикальності та всіх ознак зниклого з кону заньківчан амплуа, представники якого прикрашали не тільки трупу, але й все акторство України!). Відсутність будь-якої рисовки, навіть натяку на неї, домінантний настрій вистави і кохання до Місюсь. Не спалах... Крізь життєві розчарування й невеселі роздуми, поступово, ніби обережно збільшується вогонь у гасовій (чеховській!) лампі, приходить кохання, яке обривається грубо й безжалісно...

Це -- Чехов. У нього всі розставання надовго, майже всі -- на вічну розлуку... Як от це. Останній абзац оповідання -- один із чеховських шедеврів: "... У хвилини, коли мені сумно, я згадую неясно, і потроху мені чомусь здається, що мене також згадують, мене чекають і що ми зустрінемось. Місюсь, де ти?"

І після вистави ми себе запитуємо... Чи була вона, ця тонесенька стеблинка з мерехтінням загадкової таємниці, ця Наталочка Боймук? Здається, навіть не для неї, а з неї писав Чехов свою Місюсь, яку в молоденькій артистці безпомильно вгадала Алла Бабенко.

Якось, у часи прадавні, мудрець із мудреців Гете вигукнув на адресу якогось авторитета: "Як він може називатися майстром своєї справи, якщо він не вчить нічому непотрібному!" Місюсь з її поетичним сприйняттям простих житейських радощів і жалів, невід'ємністю свого існування в цьому житті, надає смисл кожній прожитій миті. Сказати б росте, як квітка, так ні: багато читає, багато розуміє речей, недоступних розумній, освіченій, "передовій" своїй сестрі... У фортепіанній музиці є мініатюри, які називаються "миттєвостями". Я думала про це, споглядаючи Наталку Боймук. Ця роль -- прекрасна миттєвість; в її напівдитячих інтонаціях -- тіні звуку якоїсь нечутної їй самій музики. Тільки б вони не замовкали...

У Чехова є ще чимало досконалих оповідань, які "просяться" на сцену...









» 
Експресіонізм Оскара Кокошки: почуття на полотні
Підготувала Юлія МОТУЗКО
 
Днями Українсько-австрійське бюро кооперації в освіті, науці та культурі разом із КМЦ "Дзига" вже вкотре вітали охочих на лекції з циклу "Австрійські вечори". Проект виправдав себе, отже, завсідників не бракувало. Цього вечора провідником в уявній подорожі до Австрії була завідувач відділу "Європейське мистецтво XIX-XX ст." Львівської галереї мистецтв, кандидат мистецтвознавства Віта Сусак. Обговорювали творчість Оскара Кокошки на тлі австрійського експресіонізму.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  8 тисяч на дорозі не валяються 
  ·  Ахметов утік за кордон 
  ·  Олег Сало знайшовся 
  ·  Влада львів'янам: грійтеся самі 
Погляд
  ·  Вчителька дзен 
  ·  Відкритий лист 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Новий фігурант "справи архівів" 
  ·  Віталія Кличка не буде поруч під час бою Володимира 
  ·  Затримано голову Тернопільської облради 
  ·  Перша шпальта 
  ·  П'ять щасливих партій 
  ·  Кучма може сісти 
  ·  Готелі готові до продажу 
Поступ у Львові
  ·  Львівський вояж Черномирдіна 
  ·  Хочу поміняти компанію! 
  ·  Львів за тиждень 
  ·  Писанка врятує пам'ятку 
  ·  Медики погрожують пікетами 
  ·  Місто недоотримує за оренду 
  ·  Чи падав цементний дощ? 
Поступ з краю
  ·  Кучма зіграв на Ющенка 
  ·  Суперечки про законність чи репресії 
  ·  Валерій КОНОВАЛЮК: Я обіцяю, що ми вас здивуємо... 
  ·  Білозір звільнила Приходька та Рєзніковича 
  ·  НСНУ, БЮТ та НПУ почали переговори 
  ·  З Яном Табачником поговорить прокурор 
  ·  Тимошенко вивісить дипломи 
  ·  У Криму наводитиме лад бютівець 
Поступ у світі
  ·  Слуга слуг Божих 
Спорт-Поступ
  ·  Стелла ЗАХАРОВА: Держава повинна цікавитися людьми, які приносять їй славу 
  ·  Наперекір Феміді 
  ·  Один у полі не воїн 
  ·  "Золото" із Білокаменної 
  ·  Подолати несміливість 
  ·  Покарання для Сабо 
  ·  За "золотом" Універсіади з клинками у руках 
Економіка у Поступі
Львівські обсервації
  ·  Там інтерес, де великий пулярес 
Арт-Поступ
  ·  Те нове, що талановите 
  ·  Експресіонізм Оскара Кокошки: почуття на полотні 
Поступ технологій
Мій Дрогобич
Пост-Faktum
  ·  Олександр Завадка: Ми існуємо в "зародку майбутньої цивілізації" 
  ·  КАЛЕНДАР