Ну, я не знаю. Чи ми живемо в такий цікавий час, чи в нас така нестандартна країна, чи тут з менталітетом українським якісь особливі проблеми? Щось не так -- відразу за вила, на барикаду і до Секретаріату Президента. Я розумію -- стреси постійні, психіка не витримує.
Життя якесь надто бурхливе у нас останнім часом. Того посадили, іншого планують заарештувати, третій уже дає свідчення, а четвертий застрелився. І так щодня. Розкриття, викриття, зізнання. Можна не вмикати телевізор чи радіо -- про це напишуть газети або розкажуть сусіди. Такими темпами новини змінюються, що ти ще їх не дочув, а вони вже неактуальні, застаріли. Зміни, зміни, зміни.
Це не вміщається в жодні цивілізовані рамки. Хіба що в Китаї ще так різко і агресивно борються зі злом.
Ні, в тому, що діється, є велика правда життя. Хто не погодиться, що все, буквально все потрібно змінювати, робити заново, чистити і взагалі проблем -- океан? Але чи варто знову всіх кликати на барикади, якщо справу можна і потрібно вирішувати мирно? Помалу, без стрілянини. (Ні, винятки є. Але якщо пенсіонер виграє судовий позов у ЖЕКу, то це -- сенсація).
Чому в нас часто-густо, не спробувавши вирішити спірне питання на реґіональному рівні, -- ЖЕК, школа, пологовий будинок, санепідемстанція, товариство захисту бездомних тварин, товариство анонімних алкоголіків, клуб любителів ігуан і товариство "Юний собаковод", врешті-решт, суд, -- люди кидаються відразу до Президента, до Секретаріату. Відразу марші протесту, голодування, пікетування і самоспалення. Чому ніхто не подасть судового позову на того, кого вважає у цьому свинстві винним (я розумію, що судові витрати великі, але хіба самоспалення дешевше?) Чому той, кого обманули під час запокупів, не звернеться у Товариство захисту прав споживача, перш ніж писати лист у газету, а потім і самому Президентові. У нас юристів -- хоч греблю гати, на кожному розі -- нотаріальна контора. Безкоштовні юридичні консультації надають навіть абітурієнти юридичного факультету. То в чому річ? Фабрику закрили -- відразу до Президента. Так, щоб все було знято на камеру, так, щоб букви на весь екран. Корови перед Верховною Радою -- це екзотично, але той, хто має справу з худобиною щодня, в робочі будні, так поводитися не буде. Корів шкода. Хтось же заплатив за це шоу. Не пересічний же селянин чи фермер? Кого ми дуримо?
Тут виникає просте запитання. Це що -- правове невігластво, наші громадяни не знають своїх прав і обов'язків чи все набагато страшніше? Може, наші громадяни не вірять в ефективність роботи судів і всіх інших державних інститутів, які повинні б їхні проблеми і біди вирішувати?
Причина -- тотальна корупція, плюс роки зневіри й обману з боку цих самих інституцій. Судів, наприклад. Не будемо торкатися совдепії. Епоха Кучми ще з нами. Протилежних прикладів, на жаль, обмаль. Якщо є позитивний прецедент, то це вже сенсація.
Інша, не менш важлива причина -- у нас немає виробленої, власне виробленої, а не вродженої, звички боротись за свої права "мирними засобами". Тобто помалу, терпляче, крок за кроком відстоювати своє право -- на чисту вулицю, на дах, який не протікає, на водо-, тепло- і електропостачання, освіту, тобто конкретну школу, дитсадок для дитини, на охорону здоров'я. Ні. Відразу всі -- на Київ і вперед, робити маленьку революцію.
У мене колись був викладач, який повернувся з Куби. Так от, він розповідав: якщо кубинця попросити яму копати, то це завжди "маньяна" (завтра). А на революцію -- хоч зараз. У той час по всій Гавані біля офісів, де записували на війну в Ефіопію, стояли кілометрові черги добровольців. Революція або смерть -- це кубинці сприймають буквально. Тому в них такі проблеми в економіці. Усі болісні питання вирішує команданте Кастро.
|
