Чи здійсниться нарешті найголовніше опозиційне гасло всіх попередніх українських опозиціонерів від В'ячеслава Чорновола і до Ющенка -- "Бандити сидітимуть у тюрмах!"? Чи побачить колись український народ живого бандита-олігарха чи бандита-голову облради, чи якось іншого, але значного бандита, за ґратами? Хоча б одного? Здається, Лазаренко з Жердицьким вчинили найбільшу дурість у світі, коли втекли з України, бо де--де, а тут би їх точно не посадили. Бо ще не садили нікого і навряд чи когось посадять взагалі. Тому що в нас утвердилася українська "каста недоторканних", каста "священних тотемів", представників якої не посадять за жодних обставин. На такі висновки наштовхує історія з затриманням голови донецької облради Бориса Колесникова.
У різні історичні епохи одна й та сама технологія діє в діаметрально протилежних керунках. За совєтських часів політичним дисидентам -- Чорноволові, Хмарі, Лук'яненкові -- "шили" кримінальні справи, бо треба було світові показати, що в СРСР немає в'язнів сумління: посадили громадянина за кримінальний злочин і баста. Зараз ситуація протилежна. Відверті кримінальники, за якими плаче не лише в'язнична камера, але й шибениця, раптом стають "крутими опозиціонерами" і "борцями з режимом, який застосовує методи 1937 року". Так сам принцип опозиційності стає автоматичною індульґенцією від будь-якого кримінального переслідування. Кримінальники совєтських часів "приколювалися" в дисидентстві, роблячи собі на зоні татуювання "Лучше быть бойцом СС, чем рабом КПСС", але добре розуміли, яка різниця між ними і тими, хто справді був в'язнем сумління і сидів за 58-ю статтею.
Сучасні ж кримінальники вже не "приколюються", а "в натурі" проголошують себе жертвами політичних переслідувань. Звичайно ж, Ющенко дав наказ Луценкові, за будь-яку ціну посадити "небезпечного опозиціонера-реґіонала" Колесникова і дуже ретельний "служака", не знайшовши справжнього компромату на дуже чесного донецького голову облради, наказав йому підкинути злощасні краплені 600 тисяч. Ми ж усі добре знаємо, як міліція добре вміє підкидати гроші, наркотики і зброю. Про це говорять не шахтарі за чаркою, а поважні народні депутати Коновалюк, Чорновіл і Хомутинник. А сам Янукович волає до світової демократичної спільноти про "брутальне нехтування громадянськими правами, переслідування, незаконні арешти". Янукович вважає, що "у суспільстві посіяні неспокій, тривога, і в багатьох українських родинах ситуація нагадує нині події тридцять сьомого року".
Сьогоднішня опозиція вже не називає Юлію Тимошенко, як колись, -- "варофка". Вона вже не "варофка", а політик, який постраждав, сидячи у в'язничній камері за переконання, неугодні чинній владі. Бо так і Колесникова можна легко притягнути за вуха під цю ж схему, він уже одержав прізвисько "нова Тимошенко". Опозиціонери погрожують владі, закликають схаменутися і подумати, чим можуть закінчитися "безвідповідальні дії".
Так, опозицію не можна чіпати взагалі, бо вона завжди і всюди, як дружина імператора, поза всякою підозрою, і злочинну діяльність будь-якого опозиціонера можна легко виправдати. Навіть якщо злочинця засудять за незаперечно доведені найтяжчі злочини, які тільки можна придумати, то дуже легко довести всім, хто захоче це почути, що підкуплений чи заляканий суд виносив рішення з огляду на ту саму "революційну доцільність", що й Верховний Суд України, скасовуючи результати сфальсифікованих виборів.
Чинна влада може й не чіпати злодіїв, бо з ними багато мороки, та й у її лавах теж багато тих, за ким плаче тюрма. Як казав Кучма, на кожного голову колгоспу можна знайти реальний компромат, щоб відправити його у місця "не столь отдальонние". А що вже казати про чиновників вищого рангу? Влада, може, і не хотіла б карати злодіїв, але доведеться, хоча би тих, злочини яких, як у справі Колесникова, видаються неспростовними. Бо влада це обіцяла, а час уже підпирає. І якщо вона обіцянки не виконає, то її "безвідповідальні дії" справді можуть закінчитися плачевно, адже народ уже занадто довго чекає на покарання тих, хто йому створив "солодке життя". Отже, найкращим гаслом для сьогоднішньої влади і нинішньої ситуації можуть слугувати відомі слова Павла Тичини: "Та нехай собі як знають -- божеволіють, конають. Нам своє робить!"
|
