BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Репортаж Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.    Екологічний Поступ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
9 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:32 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:57 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:53 21-07-2017 -   У Львові за розкрадання 8 млн гривень бюджетних коштів арештували директора підприємства  
  14:50 21-07-2017 -   Знайдені ручні гранати мешканець Жидачівщини передав у шкільний музей  
  14:46 21-07-2017 -   Вулицю Замарстинівську відремонтують на ділянці від вул. Гайдамацької до вул. Липинського  
Україна
  14:44 21-07-2017 -   Полторак заявив про небезпеку російсько-білоруських навчань  
  14:39 21-07-2017 -   Суд закрив кримінальну справу проти Ляшка  
  14:38 21-07-2017 -   В Україні надзвичайна пожежна небезпека  
  14:35 21-07-2017 -   На нардепа Розенблата одягли електронний браслет  
  14:27 21-07-2017 -   ГПУ: На заводі Мотор Січ розікрали 350 млн грн  
Світ
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  
  14:37 21-07-2017 -   У Техасі дозволили пороти учнів палицею  
  13:3 21-07-2017 -   Зірку американського футболу помилували після 9 років в'язниці  
  11:33 21-07-2017 -   У Греції від землетрусу постраждали понад 120 людей  
  10:14 21-07-2017 -   У Монако на аукціоні за мільйон євро продали годинник Путіна  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Репортаж Поступу  »  ПОСЛУГИ

___________________________________________________________________________

Дещо з життя львівського споживача,
Або Як захистити своє право платити за воду, електрику і тепло
Наталка СНЯДАНКО
 
Напевно, у мене є якийсь специфічний ген, який зближує мене з пенсіонерами. Я, як і вони, маніакально оплачую всі рахунки за комунальні послуги, особливо не вникаючи в те, за що і скільки саме нараховано. Тому якби “Водоканал” просто присилав мені кілька місяців підряд невеличкі акуратні рахуночки про те, що потрібно зробити доплату за те-то і те-то, щоразу по 20 гривень, я не замислюючись, зробила б. Але мені запхали у двері повідомлення про заборгованість на суму, яка значно перевищує мою місячну платню, та ще й з обіцянкою відімкнути останню, яка ще час від часу тече, себто холодну воду, та ще й через день після того, як я, за моїми розрахунками, заплатила на місяць уперед. Це мене обурило.

Це вже було якось занадто. Я схопила товстенну папку з документами, яку завжди беру зі собою для спілкування з “Львівгазом”, “Львівенерго”, ЖЕКом та іншими бажаючими отримати з мене якісь понаднормові оплати. Папку слід було б назвати “Правди немає”, бо незважаючи на вичерпність документів, які в ній зберігаються, вона рідко коли допомагає мені довести комусь свою правоту.
Отже, взяла я папку і побігла до “Водоканалу”.

Коли я, настроєна агресивно, прибігла до місця призначення, збираючись бойовим кличем розігнати чергу і стерти все з лиця землі, то виявилося, що розгін я взяла надто сильний. Період вироблення субсидій минув, і замість черги біля віконечок, розташованих на такому рівні, щоб у них нічого неможливо було ні побачити, ні почути, було порожньо.

– Прошу перевірити це, – наказала я дівчині з розкішними формами, яка знуджено сушила свіжий манікюр і гортала детектив, і кинула їй книжку з квитанціями про оплату і попередження, що стирчало у мене в дверях.

– Ви за скількох осіб платите? – запитала дівчина.

– За одну.

– А в нас записано 6. У чому справа?

– Так це ж у вас записано, ви і з’ясовуйте.

– Це ми вам видали цю книжку? – здивовано запитала дівчина і сама собі відповіла. – Так ми, тут дата, підпис і сума на одну особу. Ідіть до секретарки і перевірте.

– Що саме я маю перевірити?

– Чи зареєстрована ваша книжка.

– А може бути не зареєстрована?

– Ні, не може, ми видаємо тільки зареєстровані.

– То що ж я маю перевіряти?

– Чи зареєстрована ваша книжка.

Я зрозуміла, що закони звичайної логіки, не кажучи вже про діалектику, тут не діють, і вирішила перевірити все емпіричним способом.

Кількість народу жіночої статі, яка сушила нігті в околицях столу секретарки, була вражаючою.
Тільки п’ята із тих, у кого я намагалася довідатися, хто ж із них секретарка, дала мені правильну відповідь. Інші дивилися замріяним поглядом кудись крізь мене і, напевно, якби я невпинно задавала їм своє питання ще протягом кількох годин підряд, це не вибило б їх із стану внутрішньої рівноваги, або ж нірвани, послуговуючись лексиконом зі сфери трансцедентальної медитації. Як з’ясувалося, секретарку впізнати було дуже просто. Вона єдина не сушила свіжопофарбованих нігтів. І навіть виявилася досить доброзичливою, миттєво витягнувши зі столу товстелезний гросбух, у якому і потрібно було шукати, чи зареєстрована моя книжка.

– Ви книжку у нас брали? – запитала мене секретарка, і, почувши це питання вдруге, я вже почала сумніватися у правильності свого кроку, коли півроку тому, купивши квартиру, прийшла сюди і зареєструвала на себе нову книжку з оплати.

– А заяву писали, – вона не дала мені знайти відповідь на попереднє, а вже поставила наступне, значно важче запитання.

– Напевно, – непереконано пробурмотіла я. – А хіба видають книжки без заяви?

– Ні, не видають, – підтвердила вона вже чутий мною зразок загадкової чиновницької логіки, парадоксальність якої вже почала скидатися на поетичну.

Моя книжка виявилася незареєстрованою. Це ми з секретаркою з’ясували всього за 40 хвилин гортання гросбухів за відповідний період.

– Ви знаєте, – мені було дуже незручно, але я раптом згадала, – я не писала заяви, мені книжку просто так дали, відразу.

– Як відразу? Ви ж мали писати в мене заяву, потім приходити ще раз її затверджувати, а ще через місяць забирати.

У мене всередині все похололо від вдячності тій дівчинці із ідеальним манікюром (як у всіх тутешніх працівниць), яка півроку тому за лічені хвилини переглянула принесені мною документи і видала мені книжку, позбавивши мене стількох кіл чиновницького пекла. Я вже була готова заплатити все, що мені помилково нарахували, тільки щоб не писати заяву, не затверджувати, не ходити сюди щомісяця, не вдихати запах ацетону і спітнілих тіл із черги (її відсутність – це випадковість, яка не трапляється двічі, це я знала точно). Але секретарка вирішила стати на моєму боці і рішуче сказала: “Ходімо”.

І поки я допленталася за нею назад, до попереднього віконечка, вона вже встигла довести дівчинці, манікюр якої давно висох, що помилка не її (секретарки), не моя, а їхня, і виправляти її доведеться їм.

– Добре, ми виправимо, але зараз прийде наша співробітниця, яка вміє входити в базу.

Не минуло і п’ятнадцяти хвилин, і співробітниця справді прийшла, зайве і говорити, що нігті в неї були свіжо наманікюрені, тому заходити в базу особисто вона відмовилася, і керувала цим процесом на відстані:

– “Ентер”, ну та велика клавіша справа, так два рази, ні не туди, тепер знову “Ентер”, ні, це – “ескейп”.

Не минуло і ще п’ятнадцяти хвилин, як у базу було увійдено і побачено, що справді сталася помилка, мені нараховували забагато, помилку було виправлено і мені повідомлено, що заборгованості у мене немає. Я не вірила своїм очам, ефект правдоподібності зберігався тільки при погляді на насуплене обличчя дівчини, яка сприймала мій візит як особисту образу, а свою помилку в моїх рахунках – як другу особисту образу. Якби зараз вона сказала ще: “Вибачте”, я точно повірила б у те, що все це діється вві сні. І коли вона віддала мені книжку, я майже готова була вибачитися перед нею сама, але стрималася і переможною ходою покрокувала назад. Перемога коштувала мені всього гривню шістдесят за маршрутку і двох годин витраченого часу. Я сама не вірила, що все це буває так просто.

На сходах мене перестріла знервована сусідка, яка саме поверталася з подібної процедури у “Львівгазі”. Виявилося, що в літній період, коли відключають гарячу воду, починають нараховувати подвійну оплату за газ, мотивуючи це тим, що інакше, ніж на газі, воду не підігрієш. Сусідка була дуже знервована, бо воду вона, як і я, гріє електричним нагрівачем, а переважно просто приймає холодний душ, спека ж бо. Але їй не вдалося переконати “Львівгаз”, і враховуючи, що в помешканні їх живе семеро, оплата за газ суттєво зростає. Мені не хотілося розстроювати її ще більше, але, на мою думку, скоро піднімуть тариф за опалення, вже просто тому, що його часто піднімають, а тим паче, що влітку опалення немає. Ну, а потім, збільшиться і квартплата, бо її ми платимо взагалі невідомо за що, тому відсутність гарячої води дуже навіть поважна причина для підвищення тарифів.
Мені здається, з точки зору загадкової чиновницької логіки, саме так воно все і мало би бути.
Основне, це навчитися цю логіку розуміти, і тоді жити стане легше.

Однак серйозні сумніви щодо останньої тези в мене з’явилися вже за кілька хвилин, коли зі щілини у дверях свого помешкання я витягла складений у двоє рахунок від “Львівобленерго”. Вписана у графу “до оплати” сума була явно неспіввставною з моїм майже фанатичним ставленням до економії електроенергії. Швидко пробігшись поглядом по написаному на папірці, зауважила примітку “нараховано за нормативом”. Але чому? До мене в помешкання щомісяця чемно приходить тітонька, яка акуратно переписує в спеціальний журнальчик показники лічильника! Не варто й говорити, що “Львівобленерго” значно переоцінило мої енергоспоживацькі можливості – цифри вказані у квитанції відрізнялися від тих, які показував мій хатній електролічильник на 200 кіловат.

Я була впевнена, що це чергове “непорозуміння” вдасться уладнати, однак один із вказаних на рахунку телефонів не відповідав, інший був постійно зайнятий. Думка про необхідність нанесення негайного візиту “Львівобленерго” відлякувала. Дещо змучена після гостин у “Водоканалі”, я пообіцяла собі розпочати з’ясовування комерційних стосунків з енергетиками завтра й увійшла в темне помешкання. Жарівки на кількаразове клацання вимикачем ніяк не відреагували. “Немає фази. Електрики скоро не приїдуть – у них нині дуже багато викликів”, – спокійно пояснила жіночка з сусідньої квартири, потираючи пальці, які стерпли від довгого накручування на телефонному диску 068. Я позаздрила її незворушності і пішла до себе навпомацки шукати свічку.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Уродини україно-російського єднання 
  ·  Чи буде землетрус у Карпатах? 
Погляд
  ·  ПРЯМА МОВА БУНЯКА 
  ·  Самооборона” поповнює свої ряди 
Поступ у Львові
  ·  Ненормативний дозвіл міської влади 
  ·  До економії закликатимуть священики 
  ·  Лист небайдужого сихівчанина 
  ·  Журналіст судитиметься з мером 
  ·  Нетипові інвестори 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Україна “пролетіла” із кредитом 
  ·  Динамо” — у третьому раунді 
  ·  Цинізм кримських телекомпаній 
  ·  Кучма дозволив польоти, а Кінах шукає пальне 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Кривава інагурація 
  ·  Туркменбаши – до скону 
  ·  Ізраїлю загрожує мегатеракт 
  ·  Лівія таки компенсує за Локербі? 
  ·  Невчасний візит палестинців 
  ·  Британці розробляють автоматичну руку 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Репортаж Поступу
  ·  Дещо з життя львівського споживача, 
Арт-Поступ
  ·  Український сентиментальний детектив 
  ·  Театр для масового вжитку 
  ·  КНИЖКОВІ НОВИНКИ 
Пост-Factum
  ·  Мандри приватними сторінками 
  ·  КАЛЕНДАР 
Екологічний Поступ
  ·  Червоноград і його жертви 
  ·  Столичні зустрічі Янківа