Від створення світу кожне покоління повторює старі казки і складає нові на ті самі одвічні сюжети, але вони все ще не набридають людству. Тому що не може набриднути територія, де завжди перемагає добро. Казка -- це світ наших най-най-най-бажань. Вона -- наша оаза і надія, особливо коли реальність стає занадто суворою до нас. Джон Роналд Руел Толкін писав свої казки для дорослих про неодмінну перемогу добра над злом в екстремальні часи Другої світової. Тоді добро перемогло на всіх фронтах, але хіба в світі поменшало напруги? І сьогодні ми знову з надією вдивляємося у чорне небо Мордора: чи не змінюється вітер? Тому "Гобіт" на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва -- це не просто така собі цікава, видовищна вистава про те, як маленькі доброзичливі гобіти спромоглися врятувати світ і перемогти одвічне зло. Це -- ще одне дзеркало нашого суспільного сподівання, що вітер таки поміняється. Як вважає режисер-постановник вистави Юрій Мисак: "Цей матеріал демонструє, як окрема маленька людина, що сумлінно виконує свій громадянський обов'язок, може вплинути на історію суспільства. Навіть якщо не прив'язуватися до сучасної української ситуації, істина наразі одна: коли ми щось робимо -- життя змінюється. Якщо нічого не робимо, воно теж змінюється, але тоді ми всього-на-всього заручники течії".
З постановкою першої частини культового роману Толкіна "Володар перснів" -- "Гобіт, або Мандрівка туди й назад" -- львівський "ТЮГ" поцілив у десятку не один, а відразу кілька разів. По-перше, тріумфальний успіх голівудівської екранізації "Володаря перснів" відкрив нарешті не тільки гурманам від історії і літератури, а й пересічним краянам дорогу в світ елітного фентезі. По-друге, той же таки Голівуд тільки планує ставити пролог роману, де, власне, зав'язується інтрига і вперше з'являється чарівний перстень. По-третє, цьогоріч якраз виповнюється п'ятдесят років з дня виходу друком трилогії Толкіна. По-четверте, якщо на дитячу українську сцену таки судилося ще за нашого життя ступити нозі сучасної світової літератури, то це мала бути саме мохната гобітова лапка. Хоча Джоан Ролінг і леді, але все-таки Джон Толкін -- гуру. По-п'яте, гноми, ельфи, гобліни, орки і д-р-а-к-о-о-н!!! -- "клондайк" для відеоряду навіть на сцені львівського муніципального театру.
Власне, через останнє більша частина відповідальності за успіх вистави випала на долю художника-постановника -- відомої львівської мисткині Дарії Зав'ялової. Звичайно, від початку не йшлося про хоч якийсь натяк на конкуренцію з голівудськими масштабами, але все ж таки світ Толкіна мав переконати глядача у своїй справжній чарівності. "Я хотіла, щоби театральна бутафорія максимально відтворила ілюзію цього світу, який зачаровує назавжди всіх, хто хоч раз ступив на його сторінку, -- розповідає Зав'ялова. -- Репертуар української дитячої сцени давно морально застарів. І нам не уникнути процесу його оновлення. Дуже приємно розпочинати цей процес із шедеврів світової класики. Ми маємо поважати захоплення своїх дітей. Якщо півсвіту читає "Гаррі Поттера" і "Володаря перснів", захоплюється магією "Зоряних воєн", то люди, які працюють в царині дитячої культури, мають на це реагувати. Ми маємо як мінімум прочитати ці книги і подивитися ці фільми, щоби зрозуміти, чому вони подобаються нашим дітям. Особисто я читала роман Толкіна під час Помаранчевої революції, тому він для мене автоматично наклався на нашу реальність. Толкін оперує підставовими міфами, які дуже легко накладаються на глобальні суспільні процеси. Під час виходу книги всі вбачали в ній парафраз подій Другої світової війни, тепер наша ситуація теж ідеально синхронна його сюжету. Історія рухається колом. У кожного покоління свій дракон. Ми концентруємо всі зусилля, перемагаємо його, скарби знайдені, корона здобута, і що далі?.. Знову Гендальф стукає в наші двері, і ми мусимо вкотре вийти з дому і почати діяти."
P. S. У день прем'єри "Гобіта" в приміщенні Першого українського театру для дітей та юнацтва відбудеться презентація двох частин першого ліцензованого україномовного перекладу "Володаря перснів".
|
