Телерадіоцитати тижня:
1) Об'єкти крали на наших очах, попередня влада дарувала, як Катерина ІІ дарувала українську землю своїм коханцям. (Віктор Ющенко)
2) Розцінки за місце у партійному списку? Було і півтора мільйона, в нашій партії було менше, але це комерційна таємниця. (Леонід Кравчук)
3) Помаранчева революція має не більший стосунок до демократії, ніж "Фанта" до апельсинів. (Віктор Медведчук)
4) Якщо би я жив в Україні за президента Кучми і не мав би роботи, то я б усіма силами намагався виїхати до Німеччини, навіть нелегально. (Фолькер Рюе, голова комітету з питань закордонної політики німецького бундестагу)
5) Що ж до помилок, то в Путіна немає жодної, самі злочини. (Валєрія Новодворська, правозахисниця)
6) У труні кишень не передбачено. (Євген Червоненко)
7) Назвіть мені ще одне місто, село в нашій славній Україні, де арештували майно всієї громади. Може, в Зімбабве таке є, але я там не був, тому не знаю. (Любомир Буняк)
Перестарались із народністю
Партійні креатори Ющенка на чолі з Романом Безсмертним пішли шляхом Андрія Парубія, приліпивши до назви новоутвореної партії приставку "народний союз". Важко придумати більш громіздку, наворочену і замульковану назву, аніж партія "Народний союз "Наша Україна". Подвійні лапки наводять на думку про те, що словом "партія" сказано ще не все, а саме: партія ще має назву "союз", а вже союз не який-небудь, а народний, має назву "Наша Україна". Для чого таке словесне захаращення ? Аби зайвий раз наголосити на своїй народності ? Але ж апелювання до народу в назві партії давно вже є у демократичних країнах моветоном. Остання народна партія цивілізованого світу, яка успішно вилетіла в трубу після подій 11 березня минулого року, -- це іспанська Народна партія Хосе Марії Азнара. А взагалі народними назвами прикривалися усі тоталітарні режими. Гаслом "Самодержавие -- православие -- народность" російський царизм душив найменші волелюбні прояви. Ми добре пам'ятаємо країни "народної" демократії за колючим дротом: більшість колишніх радянських сателітів від Польщі до Болгарії називалася "народними" республіками. Зараз залишилися Китайська "народна" і Корейська "народно-демократична" республіки. Президент Зімбабве Роберт Мугабе, сфальшувавши чергові вибори, заявив: "Ми ніколи не програвали, бо завжди були партією народу".
Може, це випадковість, а можливо, й певна закономірність, що ані Народний рух України, ані його розколоті частини, зокрема й Українська народна партія, а тепер і новий поборник народності Литвин, який клонував назву "народної" для аграріїв, усі вкупі та ще й помножені на N, не мали і не мають такої народної підтримки, як блок "Наша Україна" зразка 2002 року. Та й зараз блок Ющенка має позамежну підтримку народу. Для чого ж зайвий раз та ще й за допомогою подвійної назви прокламувати свою народність? Хлопці, народ вас і так любить і підтримує. Аби бува не сталося так, що назва "народного" політика будь-якого ґатунку не знівелювалася й не знецінилися так само, як знівелювалися і зійшли нанівець в Україні звання "народних" артистів, художників та інших поважних діячів. |
