BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Арт-Поступ.    Мій Дрогобич.    Літературний Поступ.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
1 квітня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:48 24-02-2017 -   Ремонтні роботи у перинатальному центрі відновлять найближчим часом  
  15:42 24-02-2017 -   Викрадачам ноутбука загиблого співака Владіслава Левицького оголосили вирок  
  15:40 24-02-2017 -   Львів'янка Анна Музичук вийшла у фінал чемпіонату світу з шахів  
  15:12 24-02-2017 -   Шістьом організаторам підпільного алкогольного цеху «світить» по 12 років тюрми  
  14:2 24-02-2017 -   В Буському районі загинув велосипедист  
Україна
  15:47 24-02-2017 -   В Одесі викрили групу провокаторів  
  15:44 24-02-2017 -   Українців чекає вихідними похолодання  
  15:13 24-02-2017 -   Українцям політичні партії коштують дорожче, ніж полякам, – голова «Комітету виборців»  
  13:56 24-02-2017 -   У Мукачеві ромського барона та його сина засудили за вбивство  
  13:52 24-02-2017 -   Гройсман допустив відновлення Податкової міліції  
Світ
  15:43 24-02-2017 -   Суд Відня відпустив Фірташа  
  15:15 24-02-2017 -   Російський співак Філіп Кіркоров закликав бойкотувати «Євробачення» у Києві  
  13:53 24-02-2017 -   У світі на чверть зросла кількість випадків депресії - ВООЗ  
  11:37 24-02-2017 -   Грузія підпише безвіз з ЄС 1 березня - ЗМІ  
  10:21 24-02-2017 -   У Німеччині на ринок потрапила тисяча пляшок з отруйною горілкою  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мій Дрогобич  » 

___________________________________________________________________________

Пігмеям важко оцінити велета
Роман ПАСТУХ
 
Гомінкий Борислав живе своїми буденними, приземленими клопотами. Хоча в часи Івана Франка, не довіряти якому не маємо права, він, можливо, деколи й сміявся, та нині мається сутужно. Замість великої нафти його обсіли великі клопоти: як заробити на хліб насущний, чим залатати зяючі діри в бюджеті міста й кожної сім'ї, коли економіка ледве животіє. І лише малесенька частина бориславців здатна піднятись над суєтою суєт, щоб побачити себе і навколишню дійсність, так би мовити, з погляду вічності.

Через свою обмеженість і зашореність пересічні жителі наразі неспроможні усвідомити, яка видатна людина доживає стражденного віку поряд з ними. Звичайно ж, передусім маю на увазі визнаного поета, колишнього політв'язня комуно-російських концтаборів ГУЛАГу, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, почесного громадянина Борислава Івана Гнатюка, чия творчість уже є нашою класикою. Івана Федоровича знають уся культурна Україна і українська діаспора, в багатьох інших державах. Про нього написано сотні статтей і досліджень, його прізвище потрапило в енциклопедичні видання тощо. Його скромна, переповнена книгами, журналами, газетами, листами, картинами, фотографіями і т.ін. оселя за кількасот метрів від в'їзду в Борислав з боку Дрогобича бачила сотні знаменитостей – президентів і прем'єрів, міністрів і депутатів усіх рівнів, дипломатів і церковних ієрархів, письменників і художників, журналістів і артистів, учених і студентів. Тільки перелік прізвищ гостей класика з Борислава зайняв би багато сторінок.

Саме про цю його вже фактично меморіальну оселю і піде мова. Ось як він сам написав про неї в заяві на ім'я міського голови Борислава Миколи Тустановського 27 травня 2003 р.: "Я мешкаю в будинку (вул.Дрогобицька, 635, пом.1), каркас якого був церковною громадою збудований ще до першої світової війни, так простояв аж до радянських часів і використаний за них як склад зернозберігання Дережицького колгоспу. У 1968 році на клопотання Спілки письменників України був перебудований на три невеликі помешкання, в одному з яких, загальною житловою площею 48 м.кв., я живу уже 43 роки. За той час я зібрав у ньому велику, багатющу за вибором книг бібліотеку, зберігаю тисячі листів, серед яких чимало таких, що мають унікальну вартість для нашої літератури; сотні моїх рідкісних публікацій і рецензій та статей про мою творчість, опублікованих, зокрема, й в україномовних часописах Австралії, Канади, США тощо; багато моїх творів, у тому числі ще неопублікованих, і тих, що публікувались за радянських часів з бездушним втручанням редакторів та цензорів, – ті втручання я повиправляв у рукописах, але тепер надрукувати їх не можу через відомі причини: відсутність необхідних коштів. Зберігаю й чимало своїх світлин з відомими особами, серед яких і нинішніми державними керівниками. Усі ці багатющі й важливі для нашої культури матеріали після моєї смерті загинуть безслідно, бо моє помешкання як церковне майно мною не приватизоване.

Отже, за чималий вік, який мені Господь допоміг прожити, за саможертовне життя, віддане з рукою на серці рідному народові, Україні (про це свідчить уся моя творчість), за довголітнє страждання в совєтських в'язницях та спецтаборах, за тортури, цькування, які забрали моє здоров'я, зробивши на все життя інвалідом, абсолютно позбавлений змоги залишити як дарунок рідному народові свою творчу спадщину – мені ж особисто не потрібно нічого: я маю в серці Україну, й мені цього досить, про що так само, як і моя творчість, свідчить усе моє життя.

Отож звертаюся до Вас з проханням допомогти мені приватизувати моє помешкання за вище вказаною адресою з тим, щоб у ньому після моєї смерті все залишилося на своїх місцях так, як було за мого життя. Сподіваюся, що мої спадкоємці, якщо вони матимуть на це у приватизованому помешканні законне право, не порушать цього прохання як мого заповіту".

Далі процитую слова поета, продиктовані ним мені 23 березня 2005 р. у хвилини після чергового приступу його тяжкої недуги, як доповнення та уточнення до пореднього документу: "Ксерокопію цієї заяви по-добросусідському я дав священикові (він назвав його іншомовним словом. – Р.П.) Любомирові Митнику і став чекати письмової відповіді голови. Але до сьогодні цієї відповіді я не отримав. Десь через рік чи більше (насправді 24 лютого 2004 р. – Р.П.) голова викликав через людей, щоб я прийшов на засідання виконкому в моїй справі. Сусід же Любомир Митник за той час, що минув з дня заяви, маючи намір посісти весь будинок, зібрав зо три десятки (тут поет ужив один не вельми приємний епітет. – Р.П.) своїх прислужників, і стали обговорювати цю справу на виконкомі.
А справа така. Стіни цього будинку, побудовані і накриті ще до першої світової війни. Після цього церковна громада відреклася від нього, і він став пустирем, аж поки совєтська влада наприкінці 1940-х років не використала його під колгоспний склад села Дережичі. В 1959 р. в цьому будинку мені дали помешкання з одної кімнати і кухні з виходом просто надвір, а через десять років поруч проводили дві паралельні високовольтні лінії, через що завалили старий будинок, де мешкав священик церкви Івана Хрестителя. Стали перебудовувати той склад з моєю квартирою на триквартирний житловий будинок. В ньому поселили трьох політв'язнів, які вернулися із сибірських концтаборів. Спілка письменників посприяла, щоб мені трішки розширили моє помешкання. Уже був грудень, падав сніг, а я, тяжко хворий, інвалід з часів репресій, з високою температурою, чотири дні надворі, на холоді копав траншеї для водопроводу і каналізації. Ніхто ж мені не допоміг своїми руками. Лише другий сусід заварював труби, в тому числі для третього помешкання для священика, що повернувся з Сибіру.

Роки йшли. Священики мінялись. Ми жили по-сусідськи добре. Аж до моєї горезвісної заяви. Прожив тут 45 років, виплачуючи державні податки і даремно чекаючи ремонту. Аж поки нинішній священик не захотів скористатися тим, що я, після майже смертельної операції, помру, і він скористається моїм помешканням. На жаль, голова міста підтримує його наміри…Всі мери Борислава в мене були, лише не М. Тустановський. Не відповідав на мої телефонні дзвінки…Тяжко вмирає Іван Гнатюк. Але живе ще тому, щоб урятувати всю цю спадщину..."

Якщо мені не злукавили досвідчені правники, то не існує причин не виконати справедливе прохання видатного поета-краянина. Інакше це можна розцінювати як рецидив колишнього більшовицького режиму, всуціль побудованого на беззаконні та сваволі. Що ж зробив М. Тустановський? 27 лютого 2004 р. він обмежився сухою, майже телеграфного стилю епістолою І. Гнатюкові: "У відповідь на Ваше звернення щодо приватизації житла виконком міської ради повідомляє, що питання передачі у власність житлових приміщень по вулиці Дрогобицькій № 635 уважно вивчалося, зроблено запити у відповідні установи. В результаті питання винесено на розгляд виконкому 24. 02. 2004 р. Так як із зустрічною заявою у виконком звернулася громада УГКЦ Покрови Пресвятої Богородиці і Собору Івана Хрестителя, то на засідання виконкому були запрошені обидві сторони. Заслухавши аргументи двох сторін, прийнято протокольне рішення відкласти вирішення цих двох питань і повернутися до їх розгляду в найближчий час при досягненні згоди – для недопущення подальшого протистояння та конфлікту".

"Уважно вивчалося… Зроблено запити у відповідні установи…Прийнято протокольне рішення… В найближчий час…" За логікою міського голови Борислава виходить, нібито для виконання закону потрібна, бачите, чиясь згода. Який закон вимагає її? При уважнішому аналізі відповіді впадає у вічі відсутність у відповіді законного мотивування М. Тустановським "відкладення вирішення цих двох питань". Чи не означає вона маскування протизаконних дій бориславської влади? На мою особисту думку, висловити яку мені дає право ст.34 Конституції України,– означає. Та почекаємо авторитетного слова Бориславської прокуратури, куди звернувся Іван Гнатюк.

Коли я приїхав до його відомої тисячам людей оселі в Бориславі, немічний, важко хворий, але незламний поет олівцем у вже майже неслухняній руці щойно дописав дві строфи, можливо, останнього (хоча всі ми сподіваємось від Бога на продовження його віку) свого вірша:

Як тяжко ждати смерті
щохвилини:
Коли прийде – ось-ось
чи через день?
Дивлюся в рідні очі України,
Яка мене у вічність проведе,
Благословить, як мати,
на дорогу, –
Я нею жив і все їй віддаю.
Жаль, що мечем за правду
й перемогу
Уже не зможу згинути в бою.

Ціле своє майже 76-річне життя видатний краянин страждав тілом, серцем і душею за волю Україну, віддавши їй усього себе. То невже ми справді залишимось пігмеями, так і не здатними оцінити велета поряд з нами? Невже колись знову будемо посипати голову попелом і повторювати, ніби й цього разу велике видно лише на віддалі?









» 
Чи продадуть “Україну”?
За сприяння у приватизації ресторану “Україна” дехто ладен заплатити немалі гроші
Василь КИРИЛИЧ
 
Неабиякі баталії розгорілися навколо питання про приватизацію дрогобицького ресторану "Україна". У суперечку вступили три сторони – колектив ресторану в особі його директора Михайла Курила, депутатська комісія з питань оренди та приватизації Дрогобицької міської ради та сама Дрогобицька міська рада в особі її голови Михайла Лужецького.

Ресторан "Україна" знаходиться в самісінькому центрі Дрогобича, тому бути господарем такого приміщення не проти будь хто. Наразі заклад має статус комунального підприємства, у його віданні, крім основних приміщень, які використовуються під ресторан, є приміщення, які орендують інші організації та підприємства.
Детальніше>>
» 
Нові призначення в райдержадміністрації
Олег ГУРНЯК
 
У Дрогобицькому районі минулого тижня відбулися призначення заступників голови районної державної адміністрації. Першим заступником голови райдержадміністрації призначено 45-річного Володимира Шмігельського.

Свого часу пан Шмігельський обіймав посаду голови райдержадміністрації і був звільнений тодішнім Президентом Л.Кучмою за те, що як депутат Львівської обласної ради на сесії голосуванням не підтримав ідею створення ЄЕП. Заступником голови райдержадміністрації став 52-х річний Роман Гарбич – доцент Дрогобицького державного педагогічного університету ім.. І.Франка, заступником голови райдержадміністрації, керівником апарату призначено 49-річного Василя Дзвінку, який працював начальником відділу цивільної оборони.
Детальніше>>
» 
У “сороківці” бракує харчів
Тетяна ІВАНІВ
 
25 березня міський голова Дрогобича Михайло Лужецький провів зустріч з керівництвом установи ВК-40, під час якої обговорено питання надання їй допомоги.

За словами в.о. начальника установи ВК-40 підполковника внутрішньої служби Євгена Куція, установа має гостру потребу в продуктах харчування і миючих та дезинфекційних засобах. Нині її керівництво вишукує можливості, щоб поправити ситуацію, однак самотужки багато не зробиш. Поки на верхніх ешелонах влади відбувається передача виправних колоній від одного відомства іншому, мусимо на низах вишукувати можливості реально допомогти ув'язненим.
Детальніше>>
» 
Кому наступив на мозоль полковник Богдан Мозоль?
Василь КИРИЛИЧ
 
Дехто схиляється до думки, що світлі помаранчеві кольори оновленої України потрохи очорнюються темними справами людей від старої системи, котрі залишилися при всіх гілках влади, силових структурах, контролюючих органах, а також, військових відомствах та структурах. Цьому підтвердження є останні події, що розвиваються навколо однієї з військових частин у місті Дрогобичі.

Полковник Богдан Мозоль – командир військової частини Д0090, яка належить до Міністерства надзвичайних ситуацій. Під час Помаранчевої революції весь полк цивільної оборони за рішенням зборів особового складу підтримав народного Президента Віктора Ющенка і став на захист демократії та волевиявлення народу. Це був перший в Україні приклад переходу військового формування на захист опозиції. Цю подію було озвучено з трибуни на Майдані, вольове рішення дрогобицьких військовиків отримало схвальні відгуки та захоплення народних мас
Детальніше>>
» 
Ще одна "базарна" афера?
Василь КИРИЛИЧ
 
В одному з минулорічних номерів газети "Мій Дрогобич" був розміщений матеріал про новий міні-ринок в районі СШ№16. Йшлося про відсутність там передбачених місць для торгівлі сільськогосподарською продукцією. На сьогоднішній день у сьому напрямку нічого не змінено, однак мова піде про інше.
Детальніше>>
» 
Руслан Антоник: Я сам про себе напишу
Василь КИРИЛИЧ
 
У травні цього року в житті дрогобицького журналіста Руслана Антоника буде невесела кругла дата – мине п'ять років від часу його ув'язнення в дрогобицькій тюрмі.

Руслан надіслав до редакції нашої газети декілька своїх віршів. Вони надихнені волелюбним духом людини, котра думками живе серед своєї родини із рідного села Рихтич, серед однодумців, друзів, простих добрих людей. У його поезіях – філософський погляд на життя, роздуми над сенсом буття людини, у цих поетичних рядках – віддзеркалення душі поета.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Скільки коштує дитина 
  ·  Затримали викладача-хабарника 
  ·  До уваги мешканців Сихова! 
  ·  Податкова далі судиться з "Поступом" 
  ·  Партію Парубія не зареєстрували 
  ·  Акція підтримки Буняка 
  ·  Вугілля тільки з аукціону 
  ·  М'ясо дешевшає. Але ненадовго 
Погляд
  ·  Помічник Шкіля давав хабар? 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Викрили "серверних злочинців" 
  ·  Ані Лорак помирилася з "Ґринджолами" 
  ·  ДАЙДЖЕСТ 
  ·  Наступна жертва Кличка-молодшого 
  ·  Камера для читання сліпим 
  ·  Червоненко потрапив у аварію 
  ·  З карток вкрали 5 мільйонів 
  ·  Перша шпальта 
Поступ у Львові
  ·  Область із містом посварились 
  ·  Як поділити гроші 
  ·  Микола Баськів виступить у Стрию! 
  ·  Де будуватимуть житло 
  ·  Міліція зі школярами 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Місто не заробить на оренді? 
  ·  Чиновник-корупціонер 
Поступ з краю
  ·  Георгій МАНЧУЛЕНКО: Росія принижує нашу гідність 
  ·  Мельниченко відхрестився від Бєрєзовського 
  ·  У МРЕВ працюватимуть цивільні 
  ·  Лазаренко знову депутат 
  ·  Табу на агітацію для чиновників 
  ·  Кравченко просто зламався 
  ·  На телебачення тиснуть? 
  ·  Весняне цінове загострення 
  ·  Кредитори нервують 
  ·  Реекспорт нафти впорядкували 
Поступ у світі
  ·  Щотижня Буш зачинятиме урядовців у Білому домі 
  ·  ГУУАМ шукають конкурента 
  ·  Сапатеро продає Чавесу зброю 
  ·  У Чехії розпалася урядова коаліція 
  ·  Заміж -- лише після 18 
  ·  Євангеліє від Юди знайдено 
Спорт-Поступ
  ·  Андрій Шевченко пожалкував, що не вийшов на поле 
  ·  Закордонне дербі 
  ·  Золота стрічка Наталки 
  ·  Олена РОЖКОВА-АУКШТІКАЛЬНІС: Моє завдання -- зворушити, зробити матч незабутнім 
Арт-Поступ
  ·  Фрагменти досвіду 
  ·  Просвітлюючи темряву музикою 
  ·  Театральні тріумфи 
Мій Дрогобич
  ·  Чи продадуть “Україну”? 
  ·  Нові призначення в райдержадміністрації 
  ·  У “сороківці” бракує харчів 
  ·  Кому наступив на мозоль полковник Богдан Мозоль? 
  ·  Ще одна "базарна" афера? 
  ·  Пігмеям важко оцінити велета 
  ·  Руслан Антоник: Я сам про себе напишу 
Літературний Поступ
  ·  "БУ-БА-БУ" як стиль життя 
Поступ реляксу
  ·  Все можуть королі? 
  ·  Бунтар 
  ·  Не хотіла ставати Мадонною 
post-Поступ
  ·  Ура, чамаме 
Пост-Faktum
  ·  "Очеретяний кіт": МИ -- КОТИ, ЯКІ ЖИВУТЬ У БАГНЮЦІ 
  ·  Паралельно до інтуїції 
  ·  Сімейний підряд 
  ·  Завидний холостяк 
  ·  Скарлет не довіряють 
  ·  КАЛЕНДАР