BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю Поступу.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:5 20-07-2017 -   У Львові перейменовуватимуть вулиці та встановлюватимуть таблиці  
  13:51 20-07-2017 -   Суддя Кам’янка-Бузького районного суду не вказала в декларації машину вартістю ₴100 тис.  
  13:49 20-07-2017 -   У львів’янки через суд конфіскували бійцівського собаку  
  13:17 20-07-2017 -   На Львівщині продовжують облаштовувати пікнік-локації для відпочинку  
  13:16 20-07-2017 -   На Бродівщині відновлють русло річки Бовдурка  
Україна
  13:54 20-07-2017 -   Міноборони повідомило про загибель п’ятьох вояків у зоні АТО  
  13:47 20-07-2017 -   У зоні відчуження поблизу ЧАЕС затримали збирачів чорниць із 25 кг ягід  
  13:46 20-07-2017 -   Прикордонники заявили про затримання розвідника ЛНР  
  13:44 20-07-2017 -   У Чернівецькій області на весіллі отруїлися 15 осіб  
  13:5 20-07-2017 -   В Україні з початку року зареєстровано 90 випадків ботулізму  
Світ
  13:45 20-07-2017 -   Співак Стів Вандер одружився втретє - ЗМІ  
  13:6 20-07-2017 -   У Китаї продали давню бронзову тарілку за $27 млн  
  12:24 20-07-2017 -   Російський телеведучий Дроздов потрапив у базу Миротворця  
  11:9 20-07-2017 -   Люксембург із серпня почне видобуток копалин у космосі  
  10:27 20-07-2017 -   В Індії автобус впав в ущелину: 20 жертв  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Ах яка чудова українська мова!

Подарував мені читач обгортку від „Чупа Чупса”, на котрій я прочитав інструкцію багатьма мовами.
І на всіх мовах воно ся тлумаче без проблєм, крім української. З українською завше якісь проблеми. Просто біда. Ну самі посудіть, як звучить перша фраза інструкції: “Увага! Прочитати та дотримуватися (в смысле соблюдать или “Прочитати та пам’ятати” – в смысле помнить)”.

Дідько роги зломить, заки шось дошолопає. Для прикладу та сама інструкція польською починається так: “Uwaga: Przeczytac i zachowac”. Чітко і ясно. Іно штири слова. І так на всіх мовах. Тільки для української аж штирнайцять!


Слідство ведуть мудаки

Я ся тащу від нашого Татуська. Завше знайде когось винного і покарає. І що цікаво – йому відразу все ясно. Хтось би сумнівався. Тілько не Татусько. Він бачить усе наскрізь. Яка б катастрофа не була, а Татусько стрілочника знайде. При цьому головний стрілочник поза відповідальністю. Навіть за кордоном захоплені рішучістю Татуська і ставлять у приклад, як треба вирішувати подібні проблеми.

Сталася чергова аварія на шахті? Арештували якихось піциків, які не подбали про техніку безпеки. А чому б не арештувати власника шахти Фіму Звягільського, якому начхати на людське життя, аби лише видушити із шахти якнайбільше грошей? Чому врешті не арештувати й Самого? – свят-свят! Адже на шахтах існує постійна проблема з кріпленнями. А ліца прібліжонниє к государю імператору розграбовують країну за принципом „все на продаж!” Вугіль теж вивозять вагонами, а шахтарям платню боргують.

Винних в авіакатастрофі на Скнилові знайшли просто миттєво. Та й прізвище винуватця підходяще – Стрєльніков! Правда, хоч він і перебуває під арештом, кримінальної справи на нього не завели.
Зате завели її на обох пілотів, котрі на разі під арештом не перебувають. І зовсім смішними видаються звинувачення місцевої влади тов. Марчуком. Я взагалі не розумію, як посмів Марчук робити візиту до міста, яке він так підло пошив у дурні, коли розігрував за московським сценарієм комбінацію канівської чвірки.

Для 14-го авіаційного корпусу Військово-Повітряних Збройних Сил України, який так оригінально відзначив 60-річний ювілей, час зупинився. У запрошенні на дифіляду фігурувала „Велика Вітчизняна Війна”, під час якої був створений корпус. Дивно, що забули при цьому згадати того, за чиїм указом його створили – нєзабвєнного Йоську Віссаріоновича. Дивно також, що люди, які живуть у Львові, так досі й не второпали, що для галичан тота їхня „Велика Вітчизняна” і не велика, і не вітчизняна.


Гуманітарні загадки Львова

Для потерпілих на Скнилові надходить гуманітарна допомога. Здавалося, що наші медики мали би з того ся тішити. Однак вони роблять якісь дивні заяви. Коли я читаю в пресі про те, що „медикаментозне забезпечення лікарень майже 100-відсоткове”, то мені здається, що я потрапив у 2022 рік, коли сесе й зіправді може збутися. Але нині говорити про 100-відсоткове забезпечення ліками трохи смішно, бо всі ми знаємо, як то є насправді. Чому я цього 100-відсоткового забезпечення не відчув, коли в лікарні лежав мій тато? Доводилося геть усі ліки купувати, навіть вату, бинти, марлю, шприци і зеленку. Чому в палаті має лежати по сім-вісім важкохворих людей? І як стається, що хворі, лежачи в лікарні, отримують запалення легенів?

Пан Дурдинець гордо заявляє, що згідно з висновками фахівців, сьогодні немає потреби в допомозі закордонних медиків. Мовляв, своїми силами справимося. Чудово. Я за. Тільки чому, коли мій тато лежав у лікарні (не пишу в якій, бо, аби покласти його туди, мусив заплатити), то тих „своїх сил” постійно бракувало? Медсестри погоджувалися опікуватися хворим і в позаробочий час, але жиби їм платилося, як в Італії.

Мав я проблему і з Юльцьою, коли їй наші славні медики поставили помилковий діагноз і „успішно” лікували від неіснуючої хвороби. А коли лікарка переплутала заштрик, від якого потім Юльця стала втрачати свідомість, то ледве тоту лікарку докликалися.

Тому я не дуже вірю цим нашим радісним рапортам про те, що в нас усе є і нічия допомога нам не потрібна. Ясно, жи ті, хто так файно рапортує, нігди самі по аптеках не бігають. Для них є справді все. І коло їхніх рідних сидять медсестри, не відходячи.

А що я чую про власне гуманітарну допомогу, яка прибула для потерпілих в авіакатастрофі? Вона, виявляється, низької якості і не придатна для використання! Чи справді це так? І чи не з’являться оці низької якості ліки незабаром в окремих приватних аптеках та на базарах, як зазвичай це з гуманітаркою відбувається?


І в нас були фашисти

Пан В. Олійник прислав мені фотографію цікавої дошки, яка висить у Ряшеві на будинку „Польського радіо”: “У цьому будинку в 1944 р. генерал зброї Вальтер Свєрчевський організував Х дивізію. Загинув у боротьбі за свободу і демократію 28. ІІІ. 1947 від рук українських фашистів під Балигродом”. До такого оригінального трактування бійців УПА навіть москалі не додумалися. Але ніхто з України не запротестував. Хоча серед самих поляків існує переконання, що Свєрчевського забили таки свої. За зраду.


Ще раз про цвинтар

Порпаючись у своїх паперах, знайшов я ще їдного претендента на звання почесного громадянина Львова. Виявляється, перед Куренем ті самі думки висловив також інший поляк – Мацай Величко. Правда, судячи з прізвища, він українського походження. А надрукувала його статтю під назвою “Орлєнта з Бреслау” газета Nie ще 08. 10. 1998 р.

“Вже тривалий час газети друкують інформацію про жахливі кривди, яких зазнають наші предки, поховані на цвинтарях Личаківськім та Орлят Львівських... Провокаційні написи, клопоти з продовженням ремонту, помірковане зацікавлення місцевої влади – все це, на думку морально вражливих коментаторів (зокрема з “Газети Виборчої”), дуже псує непогані, попри все стосунки польсько-українські.

Але якби ж то міжнародні стосунки залежали від того, як даний народ обійшовся з могилами інших націй, Польща повинна би давно вже бути окупована дружнім Бундесвером і збомбардована атомово ізраїльськими ракетами. Руйнаціями, здійсненими на німецьких і жидівських цвинтарях, можна прикрасити перші сторінки всіх світових часописів.

Уявімо собі таку ситуацію: влада Львова вирівнює Личаків бульдозером, а на його місці будує дитячий парк. Небіжчики, ясна річ, лежать і далі попід гойдалками і ковзанками. Неможливо? А ніби чому? Адже саме так і виглядає справа у Західному Парку на вроцлавському Козанові. Гадаєте, що лежали там гітлерівці чи SS-мани? Нічого подібного. Могили походили з часів після Першої світової, а до того ж цвинтар був католицьким.

У Вроцлаві, Єленій Гурі чи Щецині всі німецькі цвинтарі були перетворені на парки або забудовані...

“Як може існувати держава, що будується на знищуваних могилах тих, що були тут раніше?” – запитує „Газета Виборча”, звинувачуючи Україну. Відповідаю спокійно – ми не маємо морального права, аби аж так обурюватися.

Пишучи про львівські цвинтарі, польські газетярі взагалі не беруть до уваги українських інтересів і почуттів. У тому галасі про “орлят” пишеться як про оборонців Львова. Але то пересада і шельмування, буцім у 1918 році поляки боронили польського Львова перед українськими наїзниками. В дійсності Львів у той час був спадком по конаючій австро-угорській імперії, містом без державної приналежності. По той спадок зголосилися і поляки, і українці. Мали схожі історичні та етнічні права. У 1918 р. львівські землі здебільшого заселяли українці, а саме місто – поляки і жиди. (Цим останнім поляки влаштували погром з оказії вступу “визвольної” дивізії галлерців). Бої за Львів були частиною польсько-української війни за східну Галіцію, тобто за спірне етнічне пограниччя. Українці були там “у себе” принаймні в такій самій мірі, як поляки. Тільки що поляки мали тоді перевагу. Але потім сталося навпаки.

Трудно дивуватися українцям, що їх трафляє, коли поляки війну за Львів називають нині “обороною” Львова, бо пахне то претензіями до самого міста.

Нас так само трафило б, якби німці на цвинтарі загиблих під Вроцлавом у 1945 р. написали “оборонцям німецького Бреслау”, хоча мали б до такої назви Вроцлава більше право, ніж ми у стосунку до Львова в 1918 р.”.

Ну і бачимо, що, крім думок люмпену, існують також думки польської інтелігенції, яка зовсім не зацікавлена в розбраті.


„Молода Галичина”

Надіслали мені читачі їдне число сеї газети за 11 липня, котре я якось проочив. Аби я звернув увагу на статтю Ігоря Голода про Бруно Шульца. Ба й справді, є на що звернути мою увагу. Пан Голод цитує спогади Анджея Хцюка про Шульца, жодним словом не згадавши, де він сесю цитату смикнув. А смикнув він її з моїх обсервацій і в моєму перекладі з польської слово в слово. Навіть з тими самими пропусками. Ніц не маю проти. Але треба при тім посилатися на газету, а не робити з себе великого пуриця, який потрясає читачів інтелектом.

При нагоді зауважу, жи пан Голод мав би посилатися на солідніших вчених, коли хоче довести якусь чергову бздуру. Бо, наприклад, він мені тицяє під ніс Скуратівського, який пише, що Кульчицький відкрив першу в Європі каварню. А я би волів, щоб мені тицьнули книгу Фернана Броделя “Матеріальна цивілізація” (є ще в продажу), де чорним по білому пишеться про перші каварні у Франції та Англії, а не у Відні. А ще за десять років до Кульчицького відкрили турки кілька каварень у Кам’янці-Подільському. А ще раніше в Криму та на Балканах.


Ми не одні

Є! Нарешті! Справжня львівська реклямова газета. Ну така вже львівська, що нема ради. Називається „Ґендель”, і попри ружні реклямові захцянки маємо ту ще й наш рідний львівський балак і львівські цікавинки.


Листи з інтернету

До пана Юзя

Спішив, боявся спізнитися. Встиг, хоч не знав точно місця зустрічі з Юзьом Обсерватором у Шевченківському гаю. Гай великий, а інформації нема. Де той літній театр? Та встиг! Люди йшли і я йшов. Трафили. Хоч не всі трафили туди, де треба.

Одна, як виявилося у фіналі зустрічі, не трафила там, де її місце. Вона повинна була завернути в іншу сторону. До кіз і баранів (є там в Гаю і для них місце). То, мабуть, одна з тих, хто малював на афішах різні глупства, в основному закреслював літеру “в” у “обсерваторі”. Видно, добре її або її улюбленців Юзьо прообсервував. Скоріше її кумирів, бо аж такого низького рівня, як вона, око Юзя не сягає. Треба було б стати стооким, тисячооким, а газета – багатотомною.

Та я ішов на зустріч з твердим бажанням дещо попросити, але не вдалося. Багато було бажаючих поговорити з Юзьом, а ще більше стояло в черзі (як за совітів за ковбасою) за його автографом. Думаю, що довго в нього рука боліла, може ще й досі болить. Співчуваю.

А хотів я сказати п. Юзьові от що.

Пане Юзю! Не обсервуйте таких “героїв”, за якими нари плачуть. Ви прообсервуєте, а він відразу попнеться по посадовій драбині. Хіба не так? Прообсервуєте ще раз-два одного з колишніх львів’ян, то вони ще, диви, заступниками міністра стануть у Міністерстві закордонних справ.

Татуська постійно обсервуєте. Наприклад, як він газувати Україну вчить. А він з того всього ще хоче наступну каденцію газувати. Киньтеся того плоту, бо ще йому вдасться! На радість своїй родині і своїм підлеглим-одноплемінникам.

Якщо прообсервуєте якого кота-злодія, то його тут же пошлють сторожем курятини, або поставлять банком керувати чи нафтовою компанією або губернатором, міністром назначать.

Може, на мою думку, краще вдатися до хитрості. Чи не спробувати когось із пурєдних прообсервувати “про людське око”. Нехай ображається, тимчасово. Потім подякує, як допетрить, що завдяки обсервації зробив таку шалену кар’єру. Бо ж дивіться, як ви файно пообсервували Базіва і Сенчука! Відразу їх за кордон післали.

Або поетів обсервуєте. Він пише, бо не писати не може. Як може, як хоче, про що хоче і коли хоче. Навчився і шкробає. За інерцією. Писав колись на замовлення за хліб і ковбасу, а зараз за інерцією – про те саме. Чому б і ні? Хто йому має заборонити, якщо він не змінився? А Ви його, незауваженого, обсервуєте, і його вже зауважать. Може, він надіється, що Татусько приголубить під мельодію “Подмосковниє вєчєра”. Сердега надіється, старається, вислуговується. Його не помічають, а Ви йому своїми обсерваціями – паблік релейшн. А-я-яй!

Десь кортить мені виголосити: “Україна без Юзя!” Може тоді висунуть
п. Юзя в який комітет по ЗМІ. Щоб у всеукраїнському масштабі обсервував на хвилях Полтви нові кандидатури на відповідне висунення.

З повагою Б. Марґінальський


Реклама в Юзя

Юзьо підключений

Юзьо підключений! Інтернет – сила! Телевізор – могила! Своїми мандрами в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1 (76-84-05, 76-84-01). Увага для матолків! То є телєфони фірми, а не приватні телєфони Юзя.

А моя елєктронна адреса: juzyk_observator@yahoo.com









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Причини трагедії за Марчуком 
  ·  Зрив голови 
Погляд
  ·  День страху – знову жертви 
  ·  Трагічна ціна українського вугілля 
Поступ у Львові
  ·  Убивць композитора Ігоря Білозора засудили 
  ·  Вартість проїзду не зростатиме 
  ·  Допомога з-за океану 
  ·  Янків продовжує ротації 
  ·  Купуймо кисневі подушки 
  ·  Порозуміння перенесли на вересень 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Симоненко готовий до демаршу 
  ·  Ще один удар по Тимошенкам 
  ·  Укртелеком” далі без господаря 
  ·  Новий представник Її Величності 
  ·  Київгаз” не віддають енергетикам 
  ·  Софія Ротару стала народною героїнею 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Папа буде по сусідству 
  ·  Росії суперкомп’ютерів не продавати! 
  ·  Менше їсти – довше жити 
  ·  Шрьодер намагається врятувати рейтинг 
  ·  Лотерея врятує ООН 
  ·  Жінка хоче стати асом 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Микола Колесса: Чому не говорять про українських “орлят”? 
Арт-Поступ у світ
  ·  Порнографія” в іспанському музеї 
  ·  Спільне читання 
  ·  Сюрреаліст архітектури 
  ·  Чуттєве сопрано Деніс Грейвс 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ технологій
  ·  Відео на долоні 
  ·  Телефонне шахрайство – велика біда Японії 
  ·  Дизайнерські вибрики у формі microATX-корпуса 
  ·  Що буде з оптичними приводами до кінця року 
Спорт-Поступ
  ·  Фантастичне завершення 
  ·  На початок “золото” Білонога 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
  ·  Клички збиратимуть гроші 
  ·  Чемпіонат із метання... мобільних телефонів 
  ·  Чемпіонат Європи розпочався 
Пост-Factum
  ·  Стільниковий зв’язок і китайці 
  ·  КАЛЕНДАР