BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    25-Й КАДР.    Арт-Поступ.    Економіка у Поступі.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
29 березня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Коли творчість є продовженням власної особистості
Розгадані й нерозгадані загадки "Загадкових варіацій"
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Інтелектуальна ідея -- це здоров'я мистецтва, тоді як ідея емоційна -- це серце мистецтва.

Оскар Вайльд

Важливий і потрібний лише театр, для якого єдина можлива відповідь -- саме запитання.

Ежен Йонеско


Сучасний театр -- це насамперед театр непобутовий. Із цим погоджуються, здається, усі. Досягнуто порозуміння різних поколінь режисерів. Ну, а потому? Потому починається новий театр. Який? На загал -- авангардовий. А конкретно -- бажання бути (чи називатися?) сучасним штовхає режисерів, переважно молодих, до наслідування моделей, які в наш швидкоплинний час уже відпрацьовані, переобтяжені набутими штампами, своєрідною попсою, яка незле чується і в драматичному театрі.

Авангард -- це крута метафоричність, що пожирає сама себе, як Кронос власних дітей. Звісно, винятки, даруйте банальність, тільки підтверджують загальну тенденцію. У світі, що втратив духовну цілісність, де людина відчуває себе розщепленою, загубленою у царстві могутнього технологічного розуму, де, за Гербертом Маркузе, "людина відчужена не тільки від продуктів своєї праці, але й від власної свідомості", такий театр, водночас громіздкий і друзковий, є знаком часу. Це театральна "Герніка" (без геніальної первісності Пабло Пікассо).

Туга за Людиною на сцені все відчутніша. Не пригадую прізвища режисера, який чітко й просто визначив своє бачення сучасного театру: двоє людей на сцені та їхні стосунки... Сучасна драматургія (у доступних нам зразках) пропонує переважно "малонаселені" п'єси, які для свого втілення потребують високопрофесійних акторів, і, як казав Борис Пастернак, "полной гибели всерьез". І потребують особистостей.

"Загадкові варіації" Еріка Емманюеля Шмідта, одного з найталановитіших сучасних французьких драматургів, грають на камерній сцені театру ім. Марії Заньковецької ще з 1999 року (режисер -- Вадим Сікорський).

Їх двоє: заньківчанин Богдан Козак -- Абель Знорко та курбасівець Олег Стефан -- Ерік Ларсен. Це саме той рідкісний випадок, коли творчість акторів є продовженням власної особистості, частиною свого життя на суверенній території мистецтва, коли духовність не передує буттю, але висвітлюється в ньому. Це й спонукало зараз писати про начебто "стару" виставу, про тих, які якнайповніше відповідають такому розумінню творчості.

Здається, Богдана Козака представляти не треба, хоча останнім часом більше акцентують його науково-педагогічну та організаційну діяльність. Однак насамперед він актор. Величезний список ролей -- найрізноманітніших і драматично різновартісних. До кожної підходив без упередження, від кожної - будь-якої! -- щось залишав для себе "про запас": чи то спосіб існування у жанрі, чи манеру ведення діалогу, чи форму ролі... Навіть коли вона була лиш невеличким "камінчиком" у концептуальної будівлі вистави, але ж без того "камінчика" ота будівля втрачала міцність. Провідний актор -- отже, провідні ролі, часто визначальні для вистави, її успіху. Були ролі, які називають вдячними, були й невдячні, такі, що крізь них треба сокирою прорубувати собі дорогу до суті, до можливості поєднатися зі своїм "Я". грав навіть такі, що їх зіграти ... неможливо! -- так звані службові. Іноді досить великі за обсягом, однак протокол зборів поряд з ними -- сонет Петрарки! І навіть тоді не шукав для себе якихось акторських пільг. Хто ж він, актор Богдан Козак?

...Якось натрапила на лист Герберта Велса Джеймсові Джойсу, датований 1928 роком. -- Вразила точність проникнення у самісіньку сутність Богдана Козака, актора, який живе в світі, де "...можливий гармонійний і концентричний процес (коли збільшується енергія і розширюється поле діяльності завдяки посиленню концентрації й економії засобів".

Отже, Абель Знорко -- знаменитий письменник, нобелівський лауреат, людина примхлива, жорстка, ексцентрично-егоїстична, самозакохана. З ремарки Шмідта: "Його поведінка -- це поведінка деміурга в момент творення світу". До речі, про ремарки. Сьогодні на них зазвичай не звертають уваги. І правильно роблять, адже майже повсюдно -- це суто літературні дороговкази для читача (не для режисера!). Так от, ремарки Шмідта -- психологічні орієнтири і, гадаю, Богданові Козаку це неабияк стало в нагоді.

У суперскладній ролі Абеля Знорка в актора надзвичайно точний розподіл сенсових і чуттєвих моментів. Розвиток подій, що інтригує, ризиковані психологічні перепади -- сатанинська гордість і раптова безпорадність, вульгарність від безсилля та відчуття поразки, і біль непідробного страждання.

Дивне переплетення доль Абеля Знорка й Еріка Арсена -- у психологічній круговерті притягання-відштовхування, де перемоги й поразки рівновартісні, на позиції лідера -- то один, то інший. Загадкові варіації буття! Як у музиці Йогана Себастьяна Баха, де саморозвиток ідеї творить свою протилежність, щоби подолати її, потім нову протилежність, поки вона не повернеться до себе самої після того, як вичерпано життя.

Існування акторів у виставі підкорене музиці "Загадкових варіацій" -- варіацій на мелодію, яку ніде не почуєш. Композитор Едвард Елгар вважає, що ця мелодія дуже відома, проте досі ніхто не зміг її ідентифікувати. Ця мелодія прихована, її треба вловити, вона ледь-ледь вирисовується і зникає.

Обом акторам вдалося ідентифікувати ту мелодію. Мабуть, у цьому і полягає чар вистави: у невловимості у конкретиці ситуації, у надійній прихованості за різкої одвертості. Якесь особливе художнє повітря. Музикальність, таїна акторських особистостей. Загадка, яка є приводом до насолоди пізнавання.

Двоє чоловіків, а між ними жінка. Її вже нема. Нема давно. Але вона з ними. Вона в них. Шалене, пристрасне почуття Абеля Знорка, чуттєве і, врешті, жорстоке... І жертовна безконечність кохання Еріка Ларсена. Нелюдське самозречення: писати листи протягом десяти років під іменем померлої дружини її коханому -- Абелеві. Так Ларсен продовжував її життя для себе. (А муку?!).

Кохання -- це, мабуть, єдина розгадана (завдяки Олегові Стефану) загадка таємничої п'єси. Можливо, якийсь режисер вважатиме за потрібне ввести у виставу Єлену -- кохану Знорка і дружину друга Ларсена. Проте таке унаочнення не замінило б світлого страждання, яким живе Ерік Ларсен -- Олег Стефан у спогадах про своє дивне, чистої людської проби кохання.

Олег Стефан... Мабуть, акторська сутність його у вичерпності й у леті, у дивовижній повноті сценічного життя. Він здатний повністю зануритися в те, що він робить. Його принада у відкритості (що не відкидає таємниці!), довірливості, у гармонії інтелекту й емоційності. І -- доброта. Не позичена, хоча б і для такої ролі, як Ерік Ларсен. Доброта, що не оглядається і не має розпізнавальних знаків. Вона спрямована тільки на того, кому потрібен її вчинок.

Олег Стефан у фіналі відчуває себе Абелем Знорком. Він не розділяє себе з ним. І що більша відмінність між ними, то болючіше він проходить шлях до нього -- до себе. У фіналі бачимо дві завмерлі скоцюблені постаті. -- Що їх чекає? Бути чи не бути? Чи спіймають вони ту приховану мелодію?

Шмітт не був би французьким філософом, якби не склав шану Жінці. "Ерік Ларсен: Бо жінки -- це мелодії для мрій, і ми їх не чуємо. Закохуючись, кого ми кохаємо? Ми ніколи не можемо довідатись."

Ерік Ларсен Олега Стефана не безвільний ідеаліст. Не слинява нікчема. Він ходить по землі. Він вчить дітей музики. Він -- серед людей... Однак віриш, що від спілкування з ним, як лушпиння, опадає цинізм, вульгарність, заздрість.

Це світіння особистості актора. Це його секрети, що їх він відкриває глядачам. І навіть ті, що приховані, тільки вгадувані. Нехай буде таємниця. Її розгадування -- справа профанів.

І Богдан Козак, і Олег Стефан захоплюють несподіваними віражами одкровень при граничній чіткості духовної домінанти. Динаміка їхнього сценічного існування -- від зрозумілості до таємниці. І коли таємницю "викрито", вичерпано, вона все ж не зникає. Знов повертається до нас, як мелодія "Загадкових варіацій", яку треба вимріяти самому.









» 
Ненависна Кассандра
Юлія МОТУЗКО
 
eже вкотре КМЦ "Дзиґа" зібрала в своїх стінах завсідників Австрійських вечорів. Лекція Тимофія Гавриліва "Ми приманочка, бебі" була присвячена тогорічній нобеліатці в галузі літератури письменниці Ельфріде Єлінек. Нобелівський комітет сформулював своє рішення так: "За вплив голосів і антиголосів у романах і театральних п'єсах, які з незвичайною мовною ретельністю демаскують абсурдність суспільних кліше та їхню поневолювальну силу". Цю письменницю сприймають по-різному: дехто вбачає в ній жінку, яка готова вийти на вулицю і висловити протест проти несправедливості, марнославства, фашизму і "лялькування" жінки -- того, що вона зневажає; інші ж бачать у ній людину, яка "засмічує" свою країну.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Як приватизовували львівську ''штучну нирку'' 
  ·  Настя Овчар житиме 
  ·  Ющенко за 200 доларів 
  ·  Зі Львова до Києва експресом! 
  ·  Вибухи боєприпасів: винних покарано? 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Червоненко врятував Тимошенко 
Погляд
  ·  Справа Ходорковського на фініші 
  ·  "Київстар" чи "Киевстар"? 
  ·  Перша шпальта 
  ·  З контрабандою боротимуться системно 
  ·  Динозавра клонують? 
  ·  "Тарас Бульба" буде! 
Поступ у Львові
  ·  Родинне тепло для сиріт 
  ·  Вокзал очистили 
  ·  Рік під гаслом боротьби 
  ·  Меморіали облили фарбою 
  ·  Скнилів нагадує про себе 
  ·  Франція прийшла навесні 
Поступ з краю
  ·  СДПУ(о) не претендуватиме на посаду заступника голови ВР 
  ·  Виборче дежа вю 
  ·  Геть конституційну реформу! 
Поступ у світі
  ·  Хто з пострадянських країн стане наступною у черзі за революцією 
  ·  Стіна на дев'ять рівнів 
  ·  Розкол киргизької опозиції 
  ·  Блер підкуповує виборців вихідними 
  ·  Скелети в шафі американських чиновників 
  ·  У всьому винен літній час 
Спорт-Поступ
  ·  Тріумф львівських санкарів 
  ·  Усе має свої межі 
  ·  Золота сторінка історії 
  ·  Дружня дуель 
25-Й КАДР
  ·  Реанімація СДПУ(о) 
Арт-Поступ
  ·  Коли творчість є продовженням власної особистості 
  ·  Ненависна Кассандра 
Економіка у Поступі
  ·  Павло КАЧУР: Бюджет соціальний, але не позбавлений ризику 
post-Поступ
Пост-Faktum
  ·  Феномен Ельфріде Єлінек: неперекладність жінки 
  ·  КАЛЕНДАР