BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Духовний Поступ.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
6 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Духовний Поступ  »  РЕФЛЕКСІЇ

___________________________________________________________________________

Історична віха в житті Церкви
Враження і роздуми гостя Третьої сесії Патріаршого собору УГКЦ
Іван ПАСЛАВСЬКИЙ
 
Місяць тому, 30 червня – 4 липня 2002 року, у приміщеннях Львівської духовної семінарії, що в підміському Рудному, відбувалася Третя сесія Патріаршого собору Української Греко-Католицької Церкви. Вона ознаменувала завершальний етап першого в історії нашої Церкви Патріаршого собору, який розпочав свою роботу ще в жовтні 1996 року, одразу ж після урочистих святкувань 400-ліття Берестейської унії.


Перша сесія Собору, що відбувалася у Львові з 4 по 10 жовтня 1996 року, проходила під гаслом “Нова євангелізація”. Друга сесія Собору працювала з 23 по 30 серпня 1998 року і була присвячена ролі та місцю мирян у Церкві. І, нарешті, заключна, третя сесія Патріаршого собору пройшла під гаслом “Ісус Христос – джерело відродження українського народу”.

Джерело відродження

Вибір гасла “Ісус Христос – джерело відродження українського народу” для підсумкової сесії Собору, як видається, є надзвичайно вдалим і актуальним. Системна криза, що охопила українське суспільство внаслідок тривалого панування безбожного комуністичного режиму, настільки глибоко зранила і понівечила духовний світ і моральні устої народу, що навіть падіння цього режиму і становлення на його руїнах незалежної Української держави не змогли зупинити її руйнівної, деморалізуючої дії.

В умовах України ситуація ускладнилася тим, що за останнє десятиліття тут неприродно схрестилися потворні пережитки комуністичної системи (з її соціальною демагогією і безбожництвом) з нівеляційними наслідками тих глобалізаційних процесів, що їх у сучасну пору переживає весь посткомуністичний світ, у тому числі й Україна. У результаті українське суспільство вже вкотре за свою історію опинилося перед проблемою соціального, національного і духовного виживання. Глибока економічна криза, моральний і культурний занепад довели до загрозливих масштабів такі потворні явища, як злодійство, корупція, заробітчанство, алкоголізм, наркоманія, дітовбивство (аборти) тощо.

І треба віддати належне ієрархії Греко-Католицької Церкви, яка, по суті, першою серед проводів інших християнських Церков в Україні побачила ту величезну небезпеку для фізичного і духовного буття українського народу, що її несе зі собою теперішня системна криза з її асоціальними й аморальними породженнями. Вочевидь, саме тому Синод єпископів УГКЦ і вирішив присвятити обговоренню цих проблем і шляхів їх подолання окрему, завершальну сесію свого Патріаршого собору.

Девізом Третьої сесії Собору, як вже зазначалося, Синод єпископів проголосив тезу “Ісус Христос – джерело відродження українського народу”. Виходячи з того, що практично всі негативні явища, про які йшлося вище, є прямим наслідком багатолітнього насильного відлучення наших людей від віри, Церкви і моральних засад християнської етики, поворот до Христа і справді видається єдиним засобом, який здатний не лише стати заборолом на шляху дальшого поширення різних суспільних недуг, але й успішно їх лікувати. Це підтверджує історія. Згадаймо, що дві тисячі років тому прихід у світ Спасителя і поширення Його науки зупинили глобальну кризу пізньоантичного суспільства, яке внаслідок велетенських завоювань Риму на Сході не встояло перед нівеляційними і деморалізуючими процесами цієї першої, по суті, світової глобалізації. Три великі речі здійснило християнство, утверджуючись у Європі: по-перше, воно знищило рабство, цю протиприродну економічну основу старого світу, по-друге, морально оздоровило пізньоантичне суспільство, що під впливом східних вірувань і традицій усе більше занурювалося в культ тіла і матеріальних зваб (“хліба і видовищ!”), і по-третє, дало світові незнаний досі інститут Церкви, заснований на двох великих образах – каменя і ключів.

Хто хоч трохи знайомий з історією європейської цивілізації, знає, яку колосальну очищувальну і мобілізуючу роль відіграла Церква у формуванні християнських націй, у тому числі й української.
Завдяки християнству склалася самобутність Європи, яка упродовж багатьох століть була осереддям світової цивілізації. То чи ж здатна Христова Церква і на порозі третього тисячоліття свого існування прийти на допомогу своїм членам, очистити їх, скріпити їхню Віру, збудити в них з новою силою Любов до Бога і ближнього, подати їм Надію?

Власне на ці питання і намагалися знайти відповіді делегати Третьої сесії Патріаршого собору УГКЦ.

Соборові наради

Тематику та проблематику Собору було розроблено заздалегідь, тому на саму сесію делегати змогли прийти вже добре підготовленими, зі своїми, міркуваннями і пропозиціями. На розгляд нарад було винесено насущні проблеми сім’ї, праці, культури й освіти з особливим наголосом на таких негативних явищах сьогодення, як безробіття, заробітчанство, розлад сімейного життя (розлучення й аборти), моральна деградація (злодійство, хабарництво, алкоголізм, наркоманія) тощо. Третя сесія Патріаршого собору задумувалася не як одноразова акція, а як процес переосмислення життя, вияву любові, повернення до Христа кожної людини і цілої церковної спільноти. Позитивним моментом у процесі підготовки до заключного етапу Собору було те, що проблематику попередньо обговорювали й дискутували вірні. Зокрема, пройшов своєрідний молодіжний собор академічного студентства, де зазначені питання було розглянуто крізь призму почувань і візій молоді. Відбув свою передсоборову конференцію і Світовий християнський конгрес мирян УГКЦ, на якій представники мирських організацій дискутували цілу низку актуальних проблем соціального й морального характеру, що стоять перед нашою Церквою і українським суспільством загалом. Матеріали цих передсоборових заходів публікувалися в пресі, а цінніші з них були передані в секретаріат Собору.

Урочисте відкриття Третьої сесії Патріаршого собору УГКЦ відбулося в неділю, 30 червня, Святою Літургією в архікафедральному соборі
св. Юра у Львові під проводом Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара. Робочі наради Собору розпочалися наступного дня, в понеділок,
1 липня. Лейтмотивом усіх виступів і дискусій було прагнення знайти найбільш властиву відповідь на питання: “Що повинні робити і чим можуть допомогти священики, ченці і миряни, тобто земна Церква, для подолання сучасної суспільної і духовної кризи в Україні?” На працю саме в такому річищі спрямовував делегатів Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Кардинал Гузар у своїй програмній доповіді, на відкритті Собору.

Загалом було виголошено та продискутовано дев’ять основних і три спеціальні доповіді, які всебічно висвітлили задану заздалегідь тематику.

Делегати Собору передусім наголошували, що у вирішенні складних проблем сучасності перед Україною стоїть завдання зустрітися з Богом, який ніколи не полишав її, супроводжуючи в усіх випробуваннях історії. Найкращим доказом любові Бога до України й українського народу є чудесне воскресіння нашої держави після багатовікової “єгипетської неволі”. На Соборі підкреслювалося, що за умов духовної кризи та пошуку відповідей на життєво важливі питання, які стоять сьогодні перед Україною, необхідно пам’ятати, що в Ісусі Христі як джерелі жаги до життя, свободи, духовної та моральної обнови втілені не тільки всі трагедії, пережиті нею, але й усі її сподівання на майбутнє.

Місце зустрічі з Христом

Оскільки справжнім місцем зустрічі з Христом є Церква, її роль у реалізації такої зустрічі незмірно зростає. Виходячи з цього, делегати Собору висловили цілу низку пропозицій заходів, які, на їхню думку, допоможуть нашій Церкві очиститися, зміцніти самій і здійснити свою очищувальну та спасительську місію в суспільстві. Це, по-перше, необхідність щонайшвидшої самоідентифікації УГКЦ як помісної східної католицької Церкви з легальним завершенням її патріаршого устрою; підбір для неї нової, найбільш відповідної назви та визначення її ролі в сучасному екуменічному русі.
По-друге, тісна взаємодія матірної та дочірньої Церков, що передбачає партнерські взаємозв’язки та культурний обмін між різними єпархіями і парафіями України і діаспори; місіонерську діяльність на поселеннях; побудову єпархіями по одному храму в східних областях України (ініціація руху “Одна церква для Сходу”); видання загальноцерковного журналу для всіх єпархій; здійснення взаємообміну між Україною та діаспорою викладачами і студентами; регулярні візитації до поселень Глави Церкви.
По-третє, проблеми Церкви в діаспорі, як-от: мішані подружжя, мовна і календарна проблема богослужінь; життя українців-католиків у посткомуністичних країнах (Росія, Казахстан, Румунія, екс-Югославія, Чехія, Словаччина); необхідність заснування екзархату для українських греко-католиків у Румунії.

По-четверте, проблеми, породжені новою хвилею еміграції, зокрема: створення системи пасторської опіки; організація парафіяльного життя в нових країнах поселення (Італія, Греція, Іспанія та Португалія); необхідність інформації українською мовою про розташування храмів у місцях скупчення нових емігрантів.

По-п’яте, проблеми духовенства, особливо щодо створення можливостей для здобуття додаткової освіти, зокрема семінаристів, яких скеровують на місіонерську працю; наголошення в подальшому на духовній підготовці семінаристів; зростання ролі капеланства в праці з різними соціальними групами (військо, міліція, ув’язнені).

По-шосте, проблеми сім’ї, як-от: необхідність організації (в рамках деканатів) курсів християнського планування сім’ї і започаткування сімейної катехизації; душпастирська опіка над дітьми із неблагополучних і заробітчанських сімей; створення центрів “За життя” з глибоким роз’ясненням психофізіологічної шкоди розлучень і абортів і їх несумісності з християнською мораллю. По-сьоме, соціальні проблеми, у вирішенні яких Церква повинна взяти активну участь. Це насамперед потреба вироблення соціальної доктрини УГКЦ, розширення і координації благочинної діяльності; розвиток співпраці з державою в соціальній сфері, передача певних закладів під часткову опіку Церкви.

Окрім перелічених основних пропозицій і завдань, делегати Третьої сесії Патріаршого собору висловили ще цілу низку міркувань щодо різних шляхів удосконалення життєдіяльності УГКЦ. На них ширше не будемо зупинятися, оскільки їх опубліковано в друкованих матеріалах Собору.

Важливим документом, виробленим на заключній сесії Патріаршого собору і схваленим Синодом єпископів УГКЦ, є так званий “декалог”, офіційно –”Суспільний дороговказ віруючого”. Це десять принципів, якими в повсякденному житті повинні керуватися греко-католики, якщо вони дійсно почувають себе християнами і щиро прагнуть соціального й духовного оновлення своєї Батьківщини.
Вимоги “декалогу” – це практичні, близькі до життя, реальні до здійснення вказівки для вірних нашої Церкви (документ було надруковано в “Поступі”, ч.105 за 20 липня 2002 р.). Якщо українці-греко-католики переймуться духом цього “Суспільного дороговказу”, візьмуть його за основний принцип свого життя, то стануть добрим зразком для решти громадян Української держави.
У “Зверненні Синоду єпископів УГКЦ до вірних” від 12 липня 2002 року сказано: “... Доручаємо всім вірним нашої Церкви ознайомитися з цим документом. Він повинен стати предметом глибоких роздумів, темою для проповідей, конференцій, а головне – практичним дороговказом у нашому щоденному житті”.
Як бачимо, “Суспільний дороговказ віруючого” адресовано всім вірним УГКЦ, тобто духовенству та мирянам. Наголошуємо на слові “миряни”, позаяк вони є абсолютною більшістю членів Церкви і, відповідно до Конституції Другого Ватиканського собору, – рівноправною частиною земної, видимої Церкви. Саме від мирян, на наше переконання, залежатиме успіх або неуспіх життєвості цього важливого соборового документа.

Мирські організації в порозумінні з проводом Церкви можуть відіграти важливу роль у пропаганді й реалізації принципів “декалогу”, оскільки вони як організовані структури мають реальну можливість через свої друковані органи, конференції, лекційні виступи, на які, до речі, орієнтують єпископи у своєму “Зверненні...”, донести до загалу вірних дух і букву цього документа, як, зрештою, і зміст усіх інших настанов і рішень Собору. Шкода тільки, що в роботі Третьої сесії Патріаршого собору мирські організації не були представлені жодним делегатом, якщо не рахувати двох почесних гостей від двох світових об’єднань: Українського патріархального світового об’єднання (п. Василь Колодчин, США) та Світового християнського конгресу мирян УГКЦ (п. Іван Паславський, Україна). Та й щодо тих світських делегатів, які представляли неорганізоване мирянство (по два від єпархії), соборовий регламент проявив явну несправедливість, бо встановив для них віковий ценз: делегат-мирянин не мав бути старшим за 55 років. Це певна дискримінація людей старшого віку, які своїм великим життєвим досвідом могли б значно посприяти успішнішим вислідам Собору. Але це вже хиба не так самого Собору, як недогляд його організаторів...

Собори в нашій Церкві завжди мали доленосне значення. Це і Берестейський собор 1596 року, який повернув Київську Церкву на шлях єдності з Римським Апостольським престолом, це і Замойський собор 1720 року, який узагальнив більш ніж столітній досвід співпричастя з католицьким світом, усталив і кодифікував обрядову специфіку нашої Церкви, це і Львівський собор 1891 року, який визначив помісність УГКЦ як однієї із східних католицьких церков. Сподіваємося, що і другий з черги Львівський собор як перший Патріарший гідно виконає свою історичну місію!









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Марчук знайшов офірного цапа 
Погляд
  ·  Факти та чутки скнилівської трагедії 
  ·  Буш недооцінив “Аль-каїду” 
  ·  І далі на авіашоу падають літаки 
Поступ у Львові
  ·  Авіакомпаніям підрізають крила 
  ·  Допомога продовжує надходити 
  ·  За депутатами стежать 
  ·  Епопея “справи Білозора” далі триває 
  ·  Банк” Товариства Червоного Хреста 
  ·  Учитель замордував двох учнів 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Прокуратура – передостанній аргумент влади 
  ·  Донецький крах у Луцьку 
  ·  Українці заможніші за молдаван 
  ·  СБУ прослуховувала амбасади? 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  На Арафатовi уродини 
  ·  cША рятують уругвайську економіку 
  ·  Тайванський президент провокує китайців 
  ·  Захірові Шаху повернули палац 
  ·  Кандидати у президенти Сербії 
  ·  Новий президент Болівії 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Духовний Поступ
  ·  Історична віха в житті Церкви 
Арт-Поступ
  ·  Що спільного між Бруно Шульцом і Влодком Кауфманом? 
  ·  Мистецтво Києва 
  ·  Як артисти бачать артистів 
  ·  МУЗ-НОВИНИ 
Пост-Factum
  ·  Публіці покажуть “убивцю” “Титаніка” 
  ·  КАЛЕНДАР