Сірик іде життям із викривленими сарказмом губами. Човгає гостроносими мештами, переступаючи через київські калюжі та напіврозталі снігові кучугури -- й одразу стає зрозуміло, що цей чоловік знає ціну собі та своєму колективу -- "Сірик бенд'у". Навіть попри те, що колектив наразі дуже молодий (існує якихось півтора року) та мало розкручений. Але у них є пісні, що можуть завести найбайдужішу публіку: "Хлопці запрошують хлопців", "До побачення, телебачення", "Бабло перемагає зло", "Не убий (комарика)". У них є власна репетиційна база в Києві. Та зрештою, у них є незлий "локомотив" -- Сірик.
-- Після пісні "Хлопці запрошують хлопців" Тебе не підколювали на предмет сексуальної орієнтації?
-- Підколювати щодо цього у музичній тусовці ніколи не припиняють. Це стабільна тема, яку використовують усі та завжди. Але, за великим рахунком, мені байдуже до голубих. Поки вони не зачіпають мене безпосередньо. Скажімо, я добре знайомий із Костею Гнатенком і скажу, що більш приємної й інтелігентної людини годі собі уявити.
-- Уже багато років поспіль Ти є ведучим музичного фестивалю "Перлини сезону". Які зміни в українській музиці спостеріг?
-- Навряд чи можна фестиваль "Перлини сезону" вважати індикатором розвитку української музики. Тим паче, це запитання краще ставити членам журі конкурсу, а не мені. Зазвичай бачу тільки дупи музикантів, але... Мені здається, що в молодих людей поступово спадає інтерес до музики. Якщо на початку 1990-х молодь дивилася, як в Америці "ніґери" заробляють мільйони (ні слуху, ні голосу, пробулькав щось у мікрофон -- і маєш) та думала: як кльово, то останні п'ять років довели, що заробляти музикою в Україні нереально. Зрештою, більшість людей працює заради матеріальної винагороди. А в нас на телебачення не проб'єшся, ротацію на радіо не зробиш, а коли цього не буде, тебе ніхто не запросить грати за гроші. Замкнене коло.
Люди розуміють, що продавати машини, наприклад, значно вигідніше. А кожна молода людина хоче насамперед гарно вбиратися, їздити авто та жити окремо від батьків.
-- Чула, що "Сірик бенд" принципово не грає задурно, правда?
-- Так, не робив цього і не робитиму. Бо ми з хлопцями збираємося на репетиції по три-чотири рази на тиждень, відриваючись від роботи та від своїх родин. Ми граємо по чотири-п'ять годин, тож я вважаю, що це -- робота. А за роботу потрібно платити.
-- Як це роблять на телеканалі ІСTV, де Ти працюєш. До речі, чим тепер займаєшся на телебаченні?
-- На телебачення я потрапив 1998 року. Спочатку працював ді-джеєм на О-ТV. Потім "Таврійські ігри" запросили мене у свій телевізійний департамент, і ми робили на ICTV програму "М-файли". Вона, до речі, пізніше трансформувалася у канал "М1". Відтак я був режисером-сценаристом програми "Афішка" та ведучим програми "Візок" на тому ж ICTV. Тепер працюємо над трьома новими проектами, які вже незабаром можна буде побачити в ефірі.
-- Робота на ТБ не заважає творчому процесові в музиці?
-- Радше навпаки. Мій тато, коли не давав мені у дитинстві бити байдики, завжди казав: "Розумієш, синку, зміна роботи, то вже відпочинок". За це я йому дуже вдячний, бо так би виріс не знати ким. Робота на телебаченні сама собою страшенно цікава. Вона мене не напрягає. Музика і телебачення -- практично ідеальний симбіоз.
-- Часто дивишся телевізор? Які з телепроектів вважаєш вдалими?
-- Ти знущаєшся? Прийшов додому, і знову вмикати ТБ? Ні! Хіба що у понеділок пізно вночі, коли на VIVA показують важкі "метальові" концерти. Хіба би хтось сказав, що на "1+1" показуватимуть добре кіно. До речі, люблю дивитися фільми з українським дубляжем на цьому каналі. Навіть записую їх собі на касети. Бо це також проблема -- знайти кіно з українським дубляжем. Я розумію, що російською -- то вже добре, але є певна частка людей, які хочуть дивитися кіно українською.
Сподіваюся, що з часом зміниться також і політика культурного геноциду на каналах, коли всі серйозні добрі фільми показують після дванадцятої. Якщо якийсь Вася Лох може подивитися своїх "Мєнтів" із сьомої до дев'ятої, нажертися і лягти спати, то будь-яка нормальна людина, яка хоче подивитися добрий фільм, має чекати до півночі.
-- До речі, я це також помічала, у чому причина?
-- Якщо в радянські часи телебачення виховувало глядача, тобто мало за принцип: ти будеш дивитися те, що ми тобі показуємо, то тепер йдуть від супротивного. Чого хочуть люди? Російських серіалів? Ми їм у найкращий час дамо цих серіалів, і у нас, відповідно, буде високий рейтинг. А значить -- ми продаємо рекламу, заробляємо гроші. Але ж у нас є мудрі люди. І телевізійний продюсер каже: "Ой, який добрий фільм, варто було би його показати. Коли? Є час вночі". І ось я сиджу, дивлюся той фільм до третьої години ночі, зранку прокидаюся з великою головою і думаю: "Яка ж то с...ка сидить на тому телебаченні?!" Не можна опускатися до рівня потреб натовпу. Якщо йти таким шляхом, то найрейтинговішим буде порноканал наполовину з "Мєнтами", та ще інколи російських пісеньок підкидати. Просто супер!
Ситуація на українському ТБ насправді дуже сумна. Підбір кліпів відбувається за трьома категоріями: закордонна музика, російська музика (чомусь окремо від закордонної) і українська. Закордонні кліпи купують за гроші, російські крутять просто так (тому що це підтримує рейтинг), але ж на комусь потрібно гроші заробляти, правда? І тут приходить український виконавець і каже: "Візьміть мій кліп". А йому: "Добре, але це коштуватиме певну кількість доларів за вихід". І ти помножуєш ту цифру на десять прокруток у день, а тоді на 30 днів у місяць та розумієш, що тобі потрібно продати два альбоми, аби оплатити ротацію.
Колись Марічка Бурмака в одному з інтерв'ю сказала: "Я - національний виробник! Кожен музикант вигадує пісні та записує їх. Чим поганий цей продукт? Чому кирзові чоботи, вироблені в Україні, захищають, а українську музику -- ні?"
Розмовляла Катерина КИРИЛОВА
Київ -- Львів |
