|
|
|
|
Мій Дрогобич »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Доки нас годуватимуть двічі печеним хлібом? |
|
|
| Роман ПАСТУХ |
| |
Та ось ми без черги (а діждались-таки!) купили буханець, принесли додому, вкраяли (чомусь тепер мовні невігласи від торгівлі, а вслід за ними й покупці неправильно називають це дійство – врізати), а він – такий "забитий", такий густий, немов замішаний важезним, даруйте, танком, та ще має незрозумілі й темніші від решти м'якоті прожилки, інколи навіть добре не розмішані. Вже увечері цей буханець стає глевкий, черствий і несмачний. Дивуємось і не знаходимо відповіді, чому тепер хліб так скоро черствіє і сиплеться під ножем.
Скажіть, що ви чули про так звану "мочку"? Нічого? А жаль. Саме так пекарі зовуть на своєму жаргоні старий хліб, не проданий у крамниці і за взаємною домовленістю чи договором з торгівельниками повернутий їм. Доки це станеться, мине деякий час, протягом якого цей хліб зачерствіє майже до твердості цеглини, ним у "підсобці" можуть добряче поласувати миші, пацюки, ба навіть горобці, а влітку ще й мухи. Бо хто в торгівлі хоче і старається дбайливо берегти "відходи"? І хто це контролює? Та ніхто!
Отож вони такими й потрапляють до того, хто їх виробив. У нього вони теж не завжди одразу стають тією самою "мочкою", тобто розмоченими для додачі в свіже тісто, яке бродить неподалік у об'ємних чанах і приємно лоскоче ніздрі. Пекарні теж ніяк не можуть і часто не дуже-то й прагнуть обганятися від шкідників, тому останні і в них маються не гірше від "мельникової курки". Так, і пекарів, і крамарів перевіряє санстанція, вживаючи до порушників санітарних правил заходів впливу. Насправді ж це для покараних – переважно гейби укус звичайного комара, інколи – овода, ще рідше – оси. От якби шершня, тоді інша справа, та аж так далеко їх стосунки майже не заходять. Ринок з його ідолом – грішми в готівковому вигляді прекрасно вміє полагоджувати стосунки одних з другими.
Перед написанням цих рядків я звернувся до наших стражів державних стандартів за консультацією. Як вони пояснили, жодна технологічна інструкція не передбачає додавання до свіжого тіста "мочки" або її різновиду у вигляді повернутого висушеного й розтертого на порошок хліба. Тобто, з одного боку, робити це заборонено. З іншого ж боку, скрізь і всюди це практикується без обмежень, як і в донедавні часи: скільки повернуто старого хліба – стільки ж його знову й знову надходить до покупців, доданого до нової партії. Виходить щось подібне до кругообігу води в природі. Сказали мені стандартники і про можливість існування в пекарні окремої технологічної інструкції, але обов'язково погодженої з ними та санстанцією. Водночас вони не пригадали ні одного випадку звернення з цього приводу до них пекарів.
Що маємо в підсумку? Аби не втрачати самим частини прибутку від непроданого хліба, наші (не маю інформації, чи всі, чи лише декотрі) пекарі наразі не бажають працювати за схемою "піч – крамниця -покупець", а нахабно подовжили її до схеми "піч – крамниця – "мочка" – піч", переклавши без нашої згоди та поінформованості свої проблеми на нас, байдужих споживачів. Подібно чинять і водоканальники, і тепловики, і електрики, коли за втрати води, тепла, електроенергії у зовнішніх мережах, тобто в їх володіннях, спокійно розплачуються непричетні до цього громадяни через кількаразово завищені тарифи. Якби ці "завищення" довести до розумної межі, то ми, без сумнівів, не мали б мільйони так званих злісних боржників за комунальні послуги або їх би не стало взагалі.
Ми звикли, ми ще не розучилися терпіти й байдужіти навіть після Помаранчевої революції, ми… Втім, якщо наші діди (не всі, але все ж таки багато мільйонів!) змогли пройти пішки, проповзти на животах і під щосекундним страхом смерті від Сталінграда до Берліна, відбути страхітливі концтабори і каторжну працю в ГУЛАГу, то чому їх онуки не можуть спокійно переварювати своїми мирними шлунками якусь там "мочку"? Тільки би знову не було гірше…
Коли ж говорити серйозніше, то настав для наших законодавців час винести проблему на парламентську трибуну і спрямувати її в законодавче русло згідно з нинішніми реаліями. Адже в кінцевому підсумку йдеться про те, чого не купити ні за які гроші, – про наше здоров'я, так часто голослівно зване найбільшим багатством країни. Вистачить годувати нас двічі печеним хлібом. Ми з вами заслужили їсти хліб, спечений лише раз! |
|
|
|
|
Болить голова... від лікаря |
|
Звернувшись до лікаря ви сподіваєтеся на покращення здоров’я. Чи завжди справджуються ваші сподівання? |
| Василь КИРИЛИЧ |
| |
Незважаючи на задеклароване Конституцією України право кожного на безкоштовну медичну допомогу, сьогоднішні реалії поставили усіх нас перед фактом: хто не платить, той не лікується.
До редакції газети “Мій Дрогобич” зателефонували і на тому кінці телефонної лінії жіночий голос попросив вислухати її претензії до деяких дрогобицьких лікарів. Щоб детальніше розібратися в причині невдоволення мешканкою Дрогобича медичним обслуговуванням персоналом міської поліклініки, я зутрівся з нею незадовго після завершення нашої телефонної розмови. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Семінар для комунальників |
|
|
| Олег ГУРНЯК |
| |
|
21-22 березня у м. Дрогобичі в світлиці міської ради під егідою ПАДКО Агенства США з міжнародного розвитку розпочався дводенний семінар в рамках проекту "Реформування тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні". Проект виконується Всеукраїнською благодійною організацією "Інститут місцевого розвитку". |
| Детальніше>> |
|
|
|
Галолівці знову вийшли на колію |
|
|
| Тетяна ІВАНІВ |
| |
|
20 березня, у Дрогобичі близько 100 працівників ВАТ "Галол" на 15-20 хвилин перекрили колію, на таким чином протестуючи проти рішень судів на користь власника, який не виплачує їм заборгованої зарплатні. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Михайло Лужецький виправдовує дії влади |
|
|
| Олег ГУРНЯК |
| |
|
15 березня у м.Дрогобичі під головуванням депутата Львівської обласної ради Михайла Ваврина відбулося засідання Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил, на якому обговорено питання співпраці влади Дрогобича і Дрогобицького району. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Прийде в Дрогобич "Лицар". Не знати лиш, який… |
|
|
| Роман ПАСТУХ |
| |
|
На першу частину заголовка цієї статті можна відповісти й точніше: це має статися на свято Різдва Пречистої Богородиці і водночас День міста 21 вересня 2005 р. Так вирішила міська влада разом з оргкомітетом. Відкритою ж залишається друга частина питання: як виглядатиме "Лицар волі". Черговий "раунд" обговорення питань, пов'язаних з наступним його "приходом" до Дрогобича, відбувся минулої п'ятниці в ратуші за участю керівництва міста, більшості членів оргкомітету і кількох осіб, котрі прийшли із засідання оргкомітету з підготовки до відзначення 15-ї річниці підняття на вежі ратуші національного, тепер державного синьо-жовтого прапора. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Легендарний генерал був родом із Дорожева |
|
|
| Тетяна ДМИТРІВ |
| |
1 квітня минає 98 років від дня народження видатного борця за волю України, генерала УПА Дмитра Грицая.
Дмитро Грицай народився в с.Дорожові. Уродини нашого славного земляка будуть відзначені різноманітними заходами. Зокрема, в навчальних закладах відбудуться виховні години, на яких педагоги поведуть мову про лицаря Ідеї і Чину. У бібліотеках буде відкрито книжкові виставки. Про яскраве життя славного земляка розповість експозиція в історико-краєзнавчому музеї "Дрогобиччина". Громадськість клопочеться, щоб в рідному селі патріота спорудити йому пам'ятник. Сподіваємося, що до цього голосу прислухаються як владні структури, так і меценати. Давно пора увіковічнити пам'ять про легендарного українця. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Влада і ЗМІ: що відбувається? |
|
|
| Василь КИРИЛИЧ |
| |
|
Схоже, теперішня влада на місцях ще не усвідомила, в якому часі живе. Декларуючи свою "чесність та прозорість", перші особи розуміють, що їх роль "слуг народу" доходить кінця, тому намагаються, аби найважливіші рішення приймалися "за закритими дверима". І лише через деякий час "вилазить нагору" інформація про продаж того чи іншого приміщення, приватизацію об'єкта, що є цінністю для громади. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Його життєва зірка згасла в молодому віці |
|
|
| Роман ВАЛЬКО та учасниики ALTERу |
| |
|
Колись Шекспір казав: "Життя – театр, а люди в ньому актори". Великий драматург не мав на увазі, мабуть, навішування масок на свою справжню сутність, а бездоганне й відповідальне виконання наперед визначеної Богом ролі кожної людини. Розуміння такої ролі дає можливість краще та впевненіше реалізувати внутрішні ресурси. Трагічність глобальної ситуації на цьому рівні у тому, що лише вибрані можуть це зробити вповні. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Світе тихий... |
|
Дрогобицька влада вшановує Кобзаря.За давніми... компартійними традиціями |
| Олександр МАГЛЬОНА,член Національної Спілки журн |
| |
|
Давно сконали ті часи, коли творчість Шевченка вважали напівзабороненою, але й тоді шанобливості та щирості у ставленні справжнього українця до Тараса було багато. Бо, очевидно, у душі і долі поета люди давно впізнали свою душу і свою долю. А сьогодні, у добу національного помаранчевого зруху, ім'я Кобзаря мало б зазвучати по-новому, не буденно, не заяложено. Адже й сьогодні маємо далеко не втішну картину. |
| Детальніше>> |
|
|
|
