Чутки про ймовірну відставку міського голови Львова Любомира Буняка вже втомлюють. "Піде, не піде..." -- так уже тривалий час гадають, як на квітці, небайдужі та зацікавлені у цій ситуації політики, чиновники, бізнесмени тощо.
То про перехід пана Буняка на роботу до Києва (подейкують, на керівну посаду в "Укртранснафту") говорили як про доконаний факт (нібито вже мер почав тут з усіма прощатися та пакувати валізи), то заявляли, що насправді ніхто в столицю нашого бургомістра не запрошував. Вгадували подальшу долю Буняка і з його настрою. Якщо хтось бачив його з посмішкою, означало -- слід готуватися до проводів мера. Якщо ж він був сумний чи роздратований, отже, досиджувати йому в Ратуші та надалі бути епіцентром місцевих скандалів ще впродовж року.
Однак певне світло на ситуацію пролила сама глава уряду Юлія Тимошенко, яка, власне, за чутками, і мала намір забрати Буняка до Києва очолювати "Укртранснафту". Адже для неї наш мер є практично своєю людиною. Він був керівником нафтопроводу "Дружба" у той час, коли Тимошенко обіймала посаду віце-прем'єра з питань ПЕК. Три роки тому саме БЮТ підтримав Буняка на виборах мера.
Водночас минулими вихідними Тимошенко заявила, що Буняк повинен залишитися у своєму кріслі, бо "Львів може більше ніколи не мати такого мера-господаря!" А ще додала: "Він займається не політикою, а справами. І у нього відкрита спина для кинджалів".
Ця заява стала певною несподіванкою, бо виглядало на те, що за час свого правління у Львові Буняк втратив із Тимошенко дружній зв'язок. Адже після того, як Любомир Костянтинович, зокрема завдяки підтримці БЮТ, переміг на виборах, він практично не згадував про Тимошенко як про людину, що допомогла йому стати мером.
Ситуація дещо змінилася після того, як стало зрозуміло, що перемога опозиції на президентських виборах неминуча. Кілька осіб із керівного складу мерії вступили в партію Тимошенко "Батьківщина". Очевидці подейкували, що навіть заступник Буняка Ірина Романів, вступивши у партію прем'єр-міністра, чи то жартома, чи то всерйоз казала, що сподівається отримати посаду міністра освіти.
Сам Буняк під час Помаранчевої революції став невгамовним опозиціонером, хоча ще у той період, коли важко було спрогнозувати прізвище майбутнього президента, вивідати у нашого мера, за кого він голосуватиме, було практично неможливо. Також зараз у міськраді у повному розпалі процес формування нової фракції партії "Батьківщина".
Дехто міг потрактувати таку поведінку мерії як намагання Буняка знову сподобатися Леді Ю і тим самим заручитися її підтримкою на майбутніх виборах мера. Але більшість таки схильна вважати, що Буняк всіма можливими методами просто простелює собі дорогу до Києва, тобто робить все, щоб Тимошенко зауважила його відданість та забрала зі Львова до себе.
У тому, що нашому мерові "сниться" переїзд до Києва, сумнівів немає. Не варто переказувати основні аспекти його скандальної біографії як львівського мера. Скандали просто переслідують Буняка, але винен у тому він сам, адже йому, як повітря, бракує дипломатичності, зате він надміру гордий і вирізняється злопам'ятністю. Та й питанням до дискусії залишається те, чи може директор за покликанням ефективно працювати в органах місцевого самоврядуванні і звикнути, що місто -- не підприємство, а його мешканці -- не підлеглі. Торік Буняк навіть сказав, що насправді мріє про відставку. Але, вочевидь, для нього краще синиця в руках, ніж журавель у небі, тобто ліпше сидіти в "колючому" кріслі мера, аніж сподіватися на перспективу колись отримати якусь хорошу посаду.
Однак надії, які, очевидно, Буняк покладав на Тимошенко і Київ, наразі виглядають примарними. І така позиція амбітної Леді Ю є цілком зрозуміла. Перед парламентськими виборами лідерці БЮТ потрібен серйозний адмінресурс на місцях. І для неї зараз практично не має значення репутація тієї чи іншої людини, за рахунок якої вона може розвивати свою політичну силу. Адже відомо, що зараз керівництво "Батьківщини" не надто перебірливе, поповнюючи свої партійні лави, що викликає нерозуміння і навіть спротив з боку окремих прихильників Тимошенко. Так само для Тимошенко зараз абсолютно не важливо, згадував чи не згадував про неї Буняк після того, як вона допомогла йому стати мером. Адже наразі наш бургомістр для неї є якраз тією синицею в руках і саме він зможе не так словом, як ділом допомогти "Батьківщині" тут розвиватися.
Ще одним важливим фактором небажання Тимошенко забирати Буняка зі Львова може бути й те, що в разі його відставки посаду мера автоматично обійме керівник секретаріату мерії Зеновій Сірик, якого вважають ставлеником ПРП, а невдовзі, найімовірніше, стане людиною Народного союзу "Наша Україна". А сьогодні є дуже багато підстав сумніватися, що БЮТ і НС "НУ" підуть на вибори одним блоком. Дуже ймовірно, що принаймні на місцях ці політичні сили балотуватимуться окремо. Тому Тимошенко вигідно залишити свою людину у керівництві містом, не віддаючи цього крісла своїм потенційним конкурентам із НС "НУ".
Отже наразі можливий похід Буняка до Києва залишається примарним. А переконатися в тому, на думку багатьох, можливо, вдасться під час сьогоднішньої сесії міської ради. Хоча би з настрою самого міського голови. |
