 |
 |
Голова правління агропідприємства “Львівське” Богдан Дубневич господарює нині на 2000 тисячах гектарів землі у Пустомитівському районі. Господарює разом із півтисячним колективом успішно, застосовуючи новації в аграрному секторі. Торік вперше у господарстві зібрали врожай соняшника та сої, розширюються посіви також не вельми звичної для Галичини технічної культури – ріпаку. Ці культури, за його ж словами, вельми популярні у закупівельників. Та й ростуть вони на Львівщині, зокрема у Звенигородській зоні Пустомитівського району, добре. Цього року Богдан Дубневич планує здивувати громадськість, виростивши у своєму господарстві кавуни – справжні львівські кавуни.
– Чому б і ні? Варто спробувати, – наголошує Богдан Дубневич. – Якщо у сільському господарстві все прорахувати та дотримуватися технологічного процесу, то можна отримати непогані результати.
Плюс дисципліна праці – і гарантовано значний успіх! Без науки, її прогнозів та висновків сьогодні ніяк не обійтись. Утім, я ніколи не забуваю про народні традиції господарювання, які, як правило, чудово співвідносяться з добре продуманими технологічними нововведеннями. Завдяки цьому впродовж останніх трьох років ми працювали без збитків, а минулого року “Львівське” отримало понад 1,5 млн. грн. чистого прибутку.
– Але те, що ви пропонуєте, може й повинне застосовувати в себе практично кожне аграрне господарство. Чому ж тоді не всі вони досягають успіху?
– За всіх не скажу. Знаю, що вісім років тому наше господарство починало з малого. Усього 150 га землі, які доглядали 36 працівників. Напевно, на цьому етапі найскладнішим було подолати в людях психологію колгоспника – людини, яка ні за що не відповідає і ні в чому не зацікавлена. Ось я і намагався пояснити людям, що відтепер вони, і ніхто інший, є власниками своєї землі, свого життя, а у себе – не вкрадеш. Щоби зацікавити людей у праці й довести її ефективність, виплачував зарплату людям щодня – відповідно до домовленостей. У такий спосіб вдалося втримати в господарстві досвідчених працівників, агрономів, механізаторів, комбайнерів. До речі, минулого року середня зарплата працівника ТзОВ “Львівське” становила 450-500 грн. за місяць. Причому зарплату виплачуємо завжди вчасно. Це один із головних принципів, який не можна порушувати у взаємостосунках роботодавця і працівників. Останнім, до слова, про закордонні заробітки навіть думати немає часу. Адже якщо бригада перевиконала норму, її члени отримують додаткові преміальні.
Запорукою успіху також стали добрі відносини з пайовиками, які довірили свої землі нашому господарству. На сьогодні в нас укладено понад півтори тисячі угод на оренду землі, і ми ретельно виплачуємо її власникам дивіденди.
– Пане Богдане, і все ж таки здається, що ваші експерименти із, м’яко кажучи, не зовсім пристосованими до вирощування в нашому кліматі рослинами є занадто сміливими.
– Частково погоджуюсь із цією думкою. Щоби максимально уникнути ризику, часто провожу сівозміну рослинних культур. Вирощую пшеницю, жито, овес, дикий горох, кукурудзу. Не забуваємо у господарстві й про бобові культури. Утім, залишаюся переконаним, що необхідно вирощувати перш за все ті культури, які користуються попитом на ринку. Саме тому зараз займаюся аналізом перспектив промислового вирощування на Львівщині технічного маку, який в Україні практично не культивують. Працюю також над тим, щоби господарство “Львівське” вже найближчим часом стало багатопрофільним, спеціалізуючись не тільки на рослинництві. Нещодавно мною укладено угоду на оренду комбікормового заводу у Винничках, де хочу зайнятися тваринництвом.
– Пане Богдане, заради чого ви це все робите?
– Спочатку думав, що для себе, родини, потім зрозумів – для людей. Для мене успішні господарські показники, прибуток – це перш за все добробут моїх працівників, нові робочі місця, можливість допомогти старшим людям, які з таким нетерпінням чекають тепла та опіки від нас, а також підтримати наших дітей. Я переконаний: лише громадська користь виправдовує існування сучасного підприємництва. Однак, на жаль, далеко не всі українські бізнесмени свідомі цього принципу. Впевнений, що часи тих, хто обманом заволодів шаленими капіталами, обкрадаючи свій народ та свою державу, минають. Настає доба нового покоління українського бізнесу, представники якого міцно стоять на своїй землі й перш за все дбають про свій народ. |
