BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
23 березня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Печать журнала в мягкой обложке на скрепке Печать – черно-белая. Обложка – бумага 170 гр. , печать цветная с одной стороны. Цены даны в рублях за штуку.
Купол
Львів
  11:12 28-02-2017 -   Із середини березня на ремонт планують закрити першу ділянку вул. Личаківської  
  11:11 28-02-2017 -   Від сьогодні проводитимуть ремонтні роботи на вул. Княгині Ольги  
  11:6 28-02-2017 -   У Зимній Воді хуліган вчинив стрілянину в готелі  
  10:3 28-02-2017 -   У Львові грабіжник погрожував облити чоловіка кислотою  
  9:56 28-02-2017 -   Медики радять мешканцям Львівщини пройти обстеження на глаукому  
Україна
  11:15 28-02-2017 -   Україна поповнює військовий флот уживаними іноземними кораблями  
  10:12 28-02-2017 -   В Авдіївці закінчується вода, а біля фільтрувальної станції міни  
  10:10 28-02-2017 -   У Києві обвалилася частина Шулявського мосту  
  10:9 28-02-2017 -   В Україні критично зменшилося поголів'я великої рогатої худоби  
  16:12 27-02-2017 -   Стали відомі імена ведучих «Євробачення» у Києві  
Світ
  11:8 28-02-2017 -   Єфремову продовжили арешт  
  10:6 28-02-2017 -   У Литві через спалах пташиного грипу загинули лебеді  
  10:1 28-02-2017 -   В Єгипті депутата позбавили мандата за образу парламенту  
  10:0 28-02-2017 -   В ЄС запропонували об'єднатися в федерацію  
  16:13 27-02-2017 -   Папа Франциск першим з понтифіків відвідав англіканську церкву в Римі  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Неда НЕЖДАНА: Все одно не пишу гепі-ендів
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Неда Неждана
О так, молодий драматург не може конкурувати із Шекспіром. І робити постановки своїм коштом молодий український драматург теж не може. Та це ще не означає, що молодим драматургам в Україні ніколи не знайдуть квот. Як виживає український театр, загадка. У нас досі нема такого поняття, як початковий гонорар автору за постановку (а лише відсотки зі збору квитків), на відміну від інших країн. Натомість процвітає піратство. Із цієї жорстокої театральної дійсності несила втекти. Тож драматурги шукають свою мімікрію, щоб театральне мистецтво було сучасним. Ось звідки з'являється ірреальне бачення світу в драматурга. "Нині в Україні братися за п'єсу реалістичну вважається чи не браком доброго смаку", -- як стверджує у "Новітній конфігурації української драми: путівнику ілюзорного світу" Мар'яна Шаповал.

Класика і сучасне мали би перебувати у певній пропорції, бо коли сучасна національна драма, тобто власний "креатив" становить 3% репертуару, виникає загроза перетворення українського театру на музей. "Час сказати "ні" театрові, який моделює світ за старими й запозиченими моделями, а не творить нових. Це залишки постколоніальної меншовартості, чи ж не так? У цього застарілого театру немає майбутнього. А новий театр -- для тих, хто не буде постійно ховатися за тінями класиків, а вийде на барикади Нового театру. Театру, який плакатиме і сміятиметься разом зі своїм часом і своїм народом. Новітня драма -- для театру тих, хто не боїться експериментувати і ризикувати, не боїться вийти за межі знаного", -- закликає моя співрозмовниця.

Розмова із Недою Нежданою, автором проекту та упорядником антології сучасної української драматургії "Страйк ілюзій". Із цієї книжки розпочалася "Нова п'єса" -- серія, започаткована Видавництвом Соломії Павличко "Основи", продюсерською аґенцією "Мистецьке березілля" та Конфедерацією драматургів України.



-- Професія драматурга в нашій країні, пробачте, -- це не більше ніж ілюзія. Немає такої професії, хоча б на рівні державних соціальних гарантій. Чим Вас так привабила драматургія?

-- По-перше, немає тільки у нас і тільки в цей період, в інших країнах є розгалужена інфраструктура драматургії як фаху, а в соціумі -- починаючи від освіти і закінчуючи програмами підтримки. Гадаю, це має зрушитися, адже ця ситуація ненормальна, не гідна цивілізованої країни. До речі, нещодавно нарешті драматург потрапив до українського реєстру професій -- це перша сходинка.

А чим мене вабить драматургія -- передусім тим, що вона є вільною невідомою грою. Коли, скажімо, пишеш кіносценарій, розумієш, що написане втілиться в одній кінострічці, проза взагалі не оживає. А п'єса -- ніби човен, який припливе до не знаного наперед берега. Я сприймаю драматургію на рівні якоїсь містики: різні режисери і актори інтерпретують її по-різному, інколи зовсім несподівано для мене, і мені це цікаво. П'єси починають жити власним життям, зваблюють дорослих людей гратися в мої ігри, змінюють життя інших, деколи не відомих мені людей, але потім бумерангом повертаються до мене і змінюють моє життя. Ще я зауважила за собою таку річ: у житті я набагато оптимістичніша, ніж у творчості, але песимізм трохи компенсується іронією.

-- Драматургія, якщо вірити Вам, передбачає варіативність, але не різнобій?

-- Інакше п'єса не буде живою. У ній має бути чітка структура, але не може бути однозначності чи категоричності. Адже театр як такий пов'язаний із людською енергетикою, психологічною пластикою акторської гри, а тут не обійтися без постійних змін на рівні найнезначніших, здавалося б, нюансів. У цьому, як на мене, й полягає магія театрального життя -- коли виникає неочікуване, тут і зараз.

-- Нюанс, можливо, полягає в тому, що високої драматургії Вам бракує у житті, тому Ви знайшли інший спосіб драматизувати дійсність?

-- Не зовсім так. Свою наступну книжку я, мабуть, назву так: "Провокація іншості". Кожна моя нова п'єса не схожа на попередню -- це щоразу інший театр, інший світ. Зараз мене вже не цікавить реалістичний театр. Втомилася і від історичних п'єс, яких у мене чимало, бо кожна історична річ потребує власного занурення у той шар реальності, можливо, й мимовільного спілкування з померлими душами, а це підсвідомо виснажує. Щоправда, один з імовірних майбутніх проектів -- також історичний, але дуже спокусливий, бо це рок-опера, жанр, де я зможу поєднати свою минулу поетичну стихію і драматургійну, до того ж це сучасна театральна мова... Моя остання річ "Коли повертається дощ" -- своєрідне фентезі, а та, що пишу нині -- "Щуролов мимоволі" -- новітня парадоксальна інтерпретація знаного міфу. Зараз мені хочеться вибудовувати власний фантазійний світ, в якому все б жило і дихало, проте по-іншому, ніж у дійсності.

-- Мистецтво, зокрема театральне, є тією паралельною реальністю, де поетична душа шукає себе? Ваша п'єса "Самогубство самотності" -- інтимна ілюзія письменника, чи віра у те, що твоїм віршем хтось когось стримає над краєм прірви і твоє мистецтво врятує чиєсь життя.

-- Я починала з поезії, а писати вірші, як на мене, неможливо без потрапляння в якісь паралельні енергетичні потоки, в паралельний вимір, який впливає на нас і співіснує з нами. До речі, мій псевдонім також має несподіване, майже "потойбічне" походження.

Щодо "Самогубства самотності", то це дивна і багатошарова п'єса. Там є два світи. Людський світ із "кіношним" маскультівським калейдоскопом -- антологіоном усіх жанрів від детективу, комедії, мелодрами і фантастики аж до ріал-шоу. Світ звірів -- театральний, мої коти -- щось середнє між грецьким хором і парочкою із "Чекаючи на Годо" Беккета, іронічний світ спостереження. А між цими світами, на краю прірви, коли "зриває дах", дві безмежно самотні і нереалізовані людини -- ні творчо, ні особисто, із шаленою недовірою до всього. Оце, як на мене, і є герої нашого часу.

-- Але в Києві думають по-російськи. І що вартий український культурний продукт на сучасному арт-ринку?

-- Мої батьки родом із Донеччини. Я виросла в Києві й українізувала себе сама, свідомо, вже дорослою. І не з політичних міркувань, а тоді, коли зрозуміла, що те, що я пишу українською, значно цікавіше, ніж російською, і зовсім інше, бо я ніби підключаюся енергетично до іншого поля -- до власної землі. На мою думку, російська культура в Україні є вторинною. Вона завжди буде відчувати себе провінцією.

Драматург у своїй творчості часто мусить залізти у страшні нетрі підсвідомості, де навіть страшно блукати. Інакше не напишеш чогось справжнього. Те, що саме зараз виникають ті чи інші п'єси, не випадкове. Це діагностує не лише самого автора, а й певний соціум загалом. Із погляду психології, звичайно, блукання митця власною психікою є чимось інтуїтивним. Та зрештою, не лише інтуїтивно я знаю, що українська культура тут, на своїй території, -- первинна і сильна аж до тієї міри, що виживе, відживе і витворить щось нове й велике. Я в це вірю, інакше б не писала. Твориться воно й нині, просто сучасники зазвичай ніколи не оцінюють цього вчасно, а тільки після смерті. І немає пророків у своїй батьківщині. Це такий сумний закон. А в Україні він ще посилюється комплексом меншовартості. Зрештою, ми лише 13 років вільні, якщо це ще можна назвати "вільні"...

-- Вважають, що написане автором за якимись невідомими законами проектується у його життя. Ви можете сказати, що вірите в таке? А якщо вірите, то про всяк випадок пишете драми зі щасливими фіналами?

-- Таких випадків знаю достатньо, щоб не думати про ці речі, як про збіг обставин. Мій колега, Андрій Чорний, скажімо, написав п'єсу, де герой викидається із вікна. Що з ним і сталося нібито випадково в 19 років. У Ярослава Стельмаха є знакова п'єса "Синій автомобіль", де герой обливає все довкола бензином і хоче підпалити, а авто -- давня дитяча мрія... Згодом драматург загинув у машині, яка горіла... Тому я серйозно ставлюся до цього, але все одно не пишу гепі-ендів, хіба що в дитячих казках. Пишу про те, що болить. У творчості є дуже небезпечні речі, про які ми можемо лише здогадуватися. Але я гадаю, що для письменника не може бути табу, крім тих, які він сам для себе поставить.

-- Ви є упорядницею видання "Страйк ілюзій". А що було останньою краплею, що ілюзії Неди Нежданої як драматурга збунтувалися?

-- Причина -- у знищенні драматургії як професії. Правове поле, нормальний захист авторського права, освіта, посада, квоти, постійні видання, фестивалі, центри, конкурси, премії, гранти тощо -- в українського драматурга цього немає. Залишилися тільки спорадичні закупки п'єс репертуарною колегією, але навіть там більшість становлять не оригінальні твори, а переклади та інсценізації. Навіть у Росії чи Білорусі все це є, не кажучи вже про Великобританію чи Францію... То про яку конкуренцію можна говорити? Український автор не має стимулу для фахового заняття драматургією. Іноді хочеться все кинути... Та коли приходиш на прем'єру своєї п'єси і бачиш акторів, які зовсім несподівано для тебе створюють інше життя, коли бачиш публіку, яку ти змушуєш сміятися і плакати над твоїми химерами... то відчуваєш, що ладна пробачити всім усе, бо ніщо це не замінить, тільки театр, і я вірю в народження нового театру в Україні.

Dovidka: Надія Мірошниченко. Драматург, поет, культуролог. Народилася 1971 року у м. Краматорську. Закінчила Київський лінгвістичний університет (французька філологія) та Києво-Могилянську академію (культурологія). Навчалася в Центрі сучасної експериментальної драматургії Дяченка. Працювала заввідділом журналу "Кіно-театр". Із 2001 року співпрацює із Центром театрального мистецтва ім. Леся Курбаса. Один із авторів театрального сайту "Віртеп". Автор 13 п'єс. Постановки: 22 постановки у театрах і мистецьких ВНЗ Києва, Луганська, Рівного, Херсона, Одеси, Чернівців, а також Нью-Йорка, Торонто, Єкатеринбурга. Сценарист фільму "Сентиментальне полювання за тінню", сценарний редактор кіносеріалу "Любов це...". Голова Конфедерації драматургів України. Живе і працює в Києві.









» 
Україна на шпальтах паризької "Культури"
Юрко ПРОХАСЬКО
 
Простір свободи
Видавництво "КРИТИКА" спільно з Інститутом критики (Україна), Інститутом Адама Міцкевича (Польща) й Українським науковим інститутом Гарвардського університету (США) в межах культурної програми Року Польщі в Україні представляє антологію "Простір свободи: Україна на шпальтах паризької "Культури".
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  СБУ для олігарха 
  ·  Суд з'ясує щодо смерті Кучми 
  ·  Суддя Василенко нагадав про себе 
  ·  У Буняка не склалося зі судами 
Погляд
  ·  У Варшаві з'явився майдан Дудаєва 
  ·  Зірки на "Євробаченні" 
  ·  Блохін не винний? 
  ·  Кабмін до суду не піде 
  ·  Перша шпальта 
Поступ у Львові
  ·  Суворий, аж страшно 
  ·  "Львівобленерго" будує гнізда 
  ·  Флюорографія перед Оперним 
  ·  Співрозмовники мимоволі 
  ·  Не всі ЖЕКи однаково погані 
  ·  Пам'ятки врятує приватизація 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Євген ТАЛИШЕВ: У Донецьк нова влада не прийшла 
  ·  Україна -- 16-та 
  ·  Інтеґрацію в НАТО провалили 
  ·  "Артек" під судом 
  ·  Обвинувачені не визнають провини 
  ·  До Іраку по контракти 
  ·  Удруге до США потрапити простіше 
  ·  Кіндер-сюрприз для Черномирдіна 
  ·  Кучма їздив до Путіна 
  ·  Луценко відкликав війська 
Поступ у світі
  ·  Атомний аргумент Кім Чен Іра 
  ·  Православний Патріарх у центрі скандалу 
  ·  Киргизький парламент уперше засів 
  ·  Урядова криза в Естонії 
  ·  ЄС злякався Вашинґтона 
  ·  Путін назавжди 
Спорт-Поступ
  ·  Перемога у матчі дебютантів 
  ·  Професійний бокс у цирку 
  ·  Коли віриш в успіх 
  ·  Протистояння наших кривдників 
  ·  Протистояння "соколят" "драконам" 
  ·  Уперед, "вовки" 
  ·  Шахові забави у Монте-Карло 
  ·  До здорового способу життя китайці ще не готові 
Економіка у Поступі
  ·  Ультиматум для монополіста 
  ·  Експорт металів збільшився 
  ·  Ахметов цікавиться чеським меткомбінатом 
  ·  Митниця під громадським контролем 
  ·  Уряд обдирає "Нафтогаз" 
  ·  Лем'єр поспішає в Україну 
  ·  В очікуванні інвесторів 
Арт-Поступ
  ·  Максим Брилинський у Парижі 
Літературний Поступ
  ·  Україна на шпальтах паризької "Культури" 
  ·  Неда НЕЖДАНА: Все одно не пишу гепі-ендів 
post-Поступ
  ·  Відкритість на експорт 
Пост-Faktum
  ·  Засліплюючі сни Ципердюка 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Їсти хочу