BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Арт-Поступ.    Економіка у Поступі.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
18 березня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 21-09-2017 -   На Львівщині СБУ затримала на хабарі слідчого Нацполіції  
  16:46 21-09-2017 -   Після удару блискавки помер курсант Львівської академії сухопутних військ  
  16:44 21-09-2017 -   У Львові хочуть добудувати колію на Коперника  
  14:20 21-09-2017 -   Слідчий Нацполіції погорів на хабарі на Львівщині  
  14:13 21-09-2017 -   Львівські «Леви» боротимуться за «бронзу» з київськими «Джокерами»  
Україна
  16:50 21-09-2017 -   На Хмельниччині внаслідок ДТП загинуло 11 корів  
  16:42 21-09-2017 -   У Києві назвали нові цифри щодо полонених на Донбасі  
  14:16 21-09-2017 -   Жінка, яка потрапила з дитиною під трамвай, померла у "швидкій"  
  14:14 21-09-2017 -   Мерія столиці евакуйована через звістку про міну  
  12:53 21-09-2017 -   На Волині голову селищної ради спіймали на хабарі  
Світ
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  
  11:40 21-09-2017 -   Російські вчені спрогнозували розкол Євразії  
  11:36 21-09-2017 -   Зустріч Трампа і Порошенка триватиме годину  
  13:27 20-09-2017 -   Киргиз надряпав своє ім'я на меморіалі Лінкольна у Вашингтоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Треба щось робити
Світлана ТЕМНИК
 
Не п'є, не курить, не їсть м'яса, дихає за східними методиками, перекладає з німецької, очолює Асоціацію галерей і музеїв, викладає на факультеті культури ЛНУ ім. Франка, охоче спілкується (зокрема з пресою)
"Цікаве питання, Мурзік Васильович, -- будемо полемізувати".

"Ну просто інстітут красоти!".

Лесь Подерев'янський. Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?

Практика консумента культури у Львові за кілька років принесла досвід упізнавання середовищ. Упізнавання в прямому сенсі. В обличчя. З одного боку, це надто інтимно, а з іншого -- створює ситуацію комфорту публічного. Не йдеться про справжнє спілкування, а саме от таке -- дистанційоване візуальне упізнавання слухача й глядача як "ближнього" (інший як я). Виявляється, це ні з чим не порівняні відчуття -- вдихати разом повітря мистецтва (хоч, звісно, в кожному організмі, чи то пак індивідуальній свідомості, той кисень спричиняє різну оксигенацію). Страшно робиться в іншому випадку: коли на концерті чи виставі ти не бачиш тої впізнаваної аудиторії. Здебільшого це трапляється на гастролях антреприз, презентаціях графоманських видань та певного штибу концертів, на які приходить "Крілик та його родина"... Загалом же та тисяча (плюс мінус кілька сотень) львів'ян, яка має практики з мистецтвом, є доволі сталою. При цьому буває, що середовища не перемішуються, а тримаються прошарками, неначе екзотичний коктейль. Так, до слова, актори різних театрів рідко цікавляться роботою своїх колег. Натомість є кілька облич (впізнаваних, майже рідних), які можна назвати інтеґрувальними. Саме до таких осіб належить і Зеновій Мазурик, котрому нещодавно голова ЛОДА запропонував очолити обласне управління культури.

"Обидва дослідники при виді Мурзіка машинально встають, як це роблять немаючі достоїнства подчиньонні при виді начальника.

Мурзік лагідно, але дещо зверхньо:

-- Сидіть-сидіть. Я етого не люблю... В чьом дєло, Валєнтіна?

Валька просто показує на пол, де валяються кишки і гарчить Джек:

-- Їж, Мурзік!

Мурзік з виразом огиди дивиться на брудну підлогу і хижого Джека, який гарчить і вишкіряє зуби з-під стола. З усією силою ...ить Джека ногою. Переляканий Джек виліта з хати, а Мурзік з виглядом гідності сіда за стіл".

Лесь Подерев'янський. Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?

Це трапилося після того, коли попередній начальник Володимир Гаюк написав заяву, в якій просив звільнити його із обійманої посади за власним бажанням. Питання, наскільки це бажання було щирим і власним, навряд чи із політкоректності хтось тепер схоче з'ясовувати. Навіть (чи особливо!) після пояснення Володимира Гаюка, що він це зробив буцімто для того, аби "як представник старої влади не заважати новій". Так, наче Зеновій Мазурик не зі старої колоди кадрового резерву (він очолював обласне управління культури упродовж 1992-1997 рр.), -- щось нова влада не виказує тенденцій до омолодження. Гай-гай, так ми й повірили в байку про старого Гаюка. Це що, той старий, хто якихось півроку в начальниках не встиг находитися? То пощо було його в Ригу відряджати на навчання, коли результатів обласна культура не скоштує? Взагалі, чи хтось із владців планує пояснити: наскільки зміна начальника управління культури була доцільною, і за "що" чи "для чого" зняли (пардон, бо ж самозвільнився!) того непосидючого гуцула? Невже через те, що схожий зовні на Ульянова-Лєніна та Василя Базіва разом узятих? Чи через те, що його із цими фігурантами єднало щось більше, ніж зовнішність? Коли без жартів, то Володимир Гаюк за півроку урядування не зробив якихось ворожих культурі (зокрема й українській) кроків, а ріжні дрібні бздури -- не на конто. Ба більше! Він спромігся навіть подвигнути те, чого до нього не наважився ніхто, а в цього жижки не затремтіли, й він таки звільнив одіозного директора філармонії Ореста Барана! Зрештою, теперішній скандал у філармонії, що його поверхнево (хоч дехто вважає, що однобічно, або й упереджено) висвітлюють місцеві ЗМІ, показав, наскільки принциповим може бути цей керівник.

"Соломон Самсонович:

-- Да-а, Мурзік -- це Європа!

Африкан Свиридович:

-- Японія".

Лесь Подерев'янський. Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?


Мазурик, який іде на зміну Гаюкові, має набагато поступливіший характер, у конфліктних ситуаціях не раз тушується, рідко йде на свідоме загострення стосунків. Однак це особа, яка себе викшталтувала за допомогою різних методик самовдосконалення в дещо іншого плану духовних та інтелектуальних вимірах. Це перша даність. Позитивна. Особистий приклад, який виховує ліпше за дидактику. Практика, гідна наслідування.

"Привид (іронічно):

-- То, може, ти і м'яса не їси?

-- Ні, не їсу я м'яса принципово..."

Лесь Подерев'янський. Гамлет, або Феномен датського кацапізму

Те, що це людина, авторитет якої базується на компетентності, людина, для якої близькі й зрозумілі мистецтво як свобода, культура як традиція (щоб пересвідчитися в цьому достатньо почитати його культурологічні публікації) й несприйнятливі різні ерзаци, діляцтво чи "показухи", робить її відповідною посаді начальника управління культури. Наприклад, він точно вміє відділяти мистецьке зерно від полови: добрий смак і потреба душі приводять його на концерти INSO, "Леополіса", "Ґлорії", вистави театрів ім. Леся Курбаса, "У кошику", "Воскресіння", фестивалі "Золотий Лев", "Контрасти", Форум книговидавців. Про виставки, а особливо сучасного мистецтва, можна й не казати! Тобто це та людина, якій, на відміну від решти культуртрегерів, не треба довго пояснювати, хто така Наталя Половинка, що вона робить, і в чому цінність її праці. Або ж привертати увагу до умов існування такої унікальної лабораторії театральних методологій, яким є Театр ім. Леся Курбаса. Мазурику це добре відомо. Як і стратегічні пріоритети галузі.

"А ви лізете тут зі своєю красотою! Ви нікому не потрібні, бо просто не цікаві: у вас нема аномалій".

Лесь Подерев'янський. Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?


Другою даністю, яка, можливо, наслідково й випливає із першої, є певна альтернативність світоглядних засад Зеновія Мазурика, пошуки в нетрадиційних царинах. Усе це тільки збагачує його, робить відкритішим до діалогу. До речі, про діалог. Що-що, а говорити він вміє (і любить)! Властиво, у розмовах намагається не тільки проартикулювати культурно-мистецькі рефлексії, а й сформулювати своє запитання до світу, згенерувати пропозицію на ідейно-концептуальному рівні. Утім далі не завжди йде. Радше ніколи. Не хоче? Не може? Чи усвідомлює неможливість порушити певні "гармонійні" рівноваги (читай баланс інтересів). Часто його прогресивні висловлювання підсумовуються характерною фразою: "Треба щось робити". Із цим важко не погодитися. Але виникає запитання: що саме і хто це має робити? Активізувати культурно мистецьке середовище риторикою? Навряд чи програма самовдосконалення для львівських інституцій культури замінить реальні усталені механізми управління культурою, яку влада має за засіб досягнення політичної мети, і поки що не планує визнавати за нею права на свободу. Тому насправді найважче Мазурику буде не з тими, хто трактує культуру як розваги й бізнес, а з тими (переважно його зверхниками), що схилятимуть його визнавати за головну функцію культури обслуговування, бо ще жодна Система, якою б супердемократичною вона не була, ще не відмовилася від задоволення "мати" культуру в патріотичній позиції.

"Баба Пріська:

-- Він, клятий, мишей зовсім не чіпа. Каже, що з мишами треба поступати так, як хочеш, щоб миші поступали з тобою.

Соломон Самсонович:

-- Ти диви, ..., Толстого чита!

Свирид Опанасович:

-- Топити треба!

Голос з сіней:

-- Не треба.

Входять мишки Вєрка і Надєжда. При першому ж погляді на них становиться ясно, чому Мурзік так увльокся Толстим, -- це здоровенні тварюки з частоколом зубів..."

Лесь Подерев'янський. Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?


Утім, здається, Зеновій Васильович отримав певний карт-бланш від владців на втілення, коли не спроби змінити цю парадигму, то бодай репрезентації її "з гуманним обличчям". Як і певні гарантії, що його не змінять "на переправі" (читай: внаслідок резонансу тих скандалів, які він бере у "посаг"). Не знати, як Мазурик особисто даватиме раду із цими не зовсім культурними клопотами, та скидається на те, що від заколотників та скандалістів нова влада буде відкараскуватися до останнього, але... все тими ж (радники та працівники старої системи нікуди не поділися, а навіть піднялися ієрархічною драбинкою) випробуваними методами: запевненням у розумінні, перейманні, підтримці та популістськими обіцянками. Ну й, звісно, кадровою політикою, за яку навряд чи відповідатиме перед суспільством, навіть коли вона виявиться помилковою. Тому першим пробним каменем для Зеновія Мазурика на новій-старій посаді (або ж каменем спотикання) стане те, чи він вирішить і далі співпрацювати із Надією Шатинською як заступницею, чи відважиться на заміну. Причому своїми, а не чужими руками. Бо ж треба щось робити, чи не так? А ця "мишка Надєжда", що не тільки замикала на собі фінансові питання, а й до блиску відполірувала схему, за якою існував кошторис обласної культури впродовж кількох десятиліть, може не тільки підставити, а й елементарно з'їсти нашого Мурзіка Васильовича, -- частокіл зубів ще той! Хоча закрадається думка, що шановного Зеновія Васильовича якраз і запрошують на посаду начальника управління культури, аби нічого насправді не змінювати, адже Система стійкіша за її змінних політичних репрезентантів. Системі потрібний параван. За Мазуриком можна виглядати презентабельно і водночас не ламати старих налагоджених схем. Навіщо він на це погодився -- це вже інше питання.









» 
Три акторки
Анастасія КАНАРСЬКА
 
У Львові живе акторка, за якою все своє життя тужить... Роман Віктюк. Людмила Петруленкова починала з ним свій творчий шлях. На неї він ставив вистави, з її іменем пов'язував своє творче майбутнє. Вона ж вибрала Львів, і більшість свого творчого життя пропрацювала у Першому українському театрі для дітей та юнацтва, де були режисери, які також в ній вбачали творчу однодумницю. Серед них і Ада Куниця, режисер і друг. Саме в її виставі "Вічно живі" вона зіграла Вероніку. Ця вистава була відзначена у театральному житті України. Ада Куниця як режисер, Ірина Нірод як художник, і Людмила Петруленкова як акторка отримали грамоти Міністерства культури, про це я прочитала у збірнику театральних програм, який тоді виходив і називався "Театральний Львів". У цьому збірнику всі троє юні, якась позитивна енергетика випромінюється з цих розмитих старих світлин. Прикро, що ми розминулись у часі і я не могла з об'єктивних причин бачити цю виставу і багато інших, створених цими трьома жінками.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хто з міліціонерів бреше? 
  ·  Олександр ДЕРГАЧОВ: Україна є дуже цікавим гравцем 
  ·  На Львівщині -- два мільйонери 
  ·  Водоканал не може без скандалів 
  ·  Три години під снігом пробули двоє десятилітніх дітей 
  ·  Обличчя нової влади 
Погляд
  ·  На Чубайса скоєно замах 
  ·  Нова справа брюховицьких лісів 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Кабмін та молодь домовилися 
  ·  Шлях до Венеції 
  ·  Українськими лісами переймаються японці 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Митниця взялася за голову 
Поступ у Львові
  ·  Підземку на Галицькій закриють? 
  ·  Знищують унікальні дерева 
  ·  Навіщо вивіска? 
  ·  Спортмайданчики повертаються 
  ·  Освітянську корупцію подолають 
  ·  Новий начальник ДАІ 
  ·  Контейнер на дорозі 
  ·  "Аборти" відселили 
  ·  Сміття снігопади витримало 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Низка міністрів може опинитися на лаві підсудних 
  ·  Шуфрич і його черевик 
  ·  "Динамо" продинамили 
  ·  Кузьмук обурився 
Поступ у світі
  ·  Італійський прем'єр передумав виводити війська з Іраку 
  ·  Миру на Близькому Сході не буде 
  ·  Змову століття викрито 
  ·  Пластична операція як винагорода 
  ·  Генерала Франко демонтували 
Спорт-Поступ
  ·  "Алкмаар" таки сильніший 
  ·  В Ізраїлі не пощастило... 
  ·  Генерал 
Арт-Поступ
  ·  Треба щось робити 
  ·  Три акторки 
Економіка у Поступі
  ·  Держпідприємств не буде 
  ·  Пенсіям -- так, кредитам для молоді -- ні 
  ·  Безробіття не зменшується 
  ·  Прибутки ГЗК легалізують 
  ·  Григоришин знову зірвав збори 
post-Поступ
  ·  Убивцю Гетьмана екстрадовано 
Пост-Faktum
  ·  РОСАВА: Не хочу жити від спонсора до спонсора 
  ·  КАЛЕНДАР