BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    25-Й КАДР.    Економіка у Поступі.    Дискусія у Поступі.    Арт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  10:58 24-11-2017 -   У Львові автомобіль на смерть збив пішохода  
  10:57 24-11-2017 -   В суботу львів’ян запрошують долучитись до вшанування 85-их роковин Голодомору  
  10:53 24-11-2017 -   У ЛК «АТП № 1» спостерігають позитивну динаміку у прийомі на роботу водіїв  
  10:36 24-11-2017 -   У Сокалі відбудеться ІІ етап Окружної Спартакіади  
  10:36 24-11-2017 -   У Сокалі відбудеться ІІ етап Окружної Спартакіади  
Україна
  10:46 24-11-2017 -   Штаб АТО: П'ятеро українських військових загинули  
  10:45 24-11-2017 -   В Україні сім населених пунктів залишаються знеструмленими через негоду  
  10:43 24-11-2017 -   На Чернігівщині чоловік торгував зброєю з військової частини  
  10:40 24-11-2017 -   Інформаторка ЛНР отримала вісім років в'язниці  
  17:15 23-11-2017 -   У їдальні Верховної Ради розповіли, чим обідають нардепи  
Світ
  11:0 24-11-2017 -   Австралія ніколи не визнає анексію Криму  
  10:57 24-11-2017 -   Міжзоряний астероїд-«мандрівник» прибув у Сонячну систему  
  10:41 24-11-2017 -   Саудівські принци погодилися заплатити за свободу  
  10:37 24-11-2017 -   У Брюсселі стартує саміт Східного партнерства  
  17:20 23-11-2017 -   У Польщі спростували заяву Дещиці про згоду на відновлення пам'яток УПА  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Ігор ПИЛАТЮК: Музична галузь потребує реформ
Розмовляла Юлія ТИРКУТИН
 
Ігор Пилатюк
Тільки п'ять років тому цей чоловік з'явився у Львові -- місті своєї студентської молодості. Тепер уже помітною фігурою -- на посаді ректора Львівської державної музичної академії імені Лисенка. Із програмою дій, яку заповзявся виконувати так активно, що відразу здобув як прихильників, так і опонентів. Заплановане перевиконав з лихвою. Ті, хто його підтримав, не розчаровані. Ті, хто не захотів працювати на імідж академії, а не тільки на власний, змушені були відійти. Він визнає своє лідерство, але лише в команді. Узяти участь у конкурсі на ще одну ректорську каденцію відважився тільки після таємного анкетування всього колективу академії, за результатами якого набрав 89% голосів. На порядку денному розвитку академії бачить створення нових кафедр і вільний запис до вподобаного професора. Вважає себе "студентським ректором". Переконаний, що попереду ще більше роботи, аніж зроблено, бо меж для досконалості нема.




-- Навіть найприскіпливіший погляд стороннього не зможе не зауважити, що за п'ять останніх років Львівська музична академія разюче оновилася. Звісно, цьому сприяло також її 150-річчя, бо держава під ювілейну дату завжди розщедрюється на сякі-такі копійчані кошти. Чи за зовнішнім марафетом постав якісно інакший, не спрофанований сучасний стандарт навчання, який не дискредитує академічного статусу?

-- Ювілей став доброю нагодою. Хоча про те, чого коштувало забезпечення фінансів під ювілейні постанови та освоєння сум цих грошей, преса вже повідомляла. Однак зізнаюся щиро: без допомоги людей доброї волі, які доклалися до реставрації нашого навчального корпусу, великого концертного залу, камерної опери, аудиторій, кафедр тощо, нічого б не вдалося. Паралельно ми працювали над програмою спонсорської допомоги. Не так давно академія отримала унікальну маримбу, що нею вже втішається кафедра ударних інструментів, а ось -- найсвіжіший приклад. Маємо радість, що минулого тижня щасливо завершилася довготривала акція закупівлі двох великих концертних фортепіано від престижної європейської компанії музичних інструментів Boesendorfer. Незабаром фірма, узявши на себе клопоти з перевезення та розмитнення, доправить роялі "Імперіал" до академії, де вони стануть ще одним підтвердженням доброчинної допомоги української діаспори з Америки. Цього разу спонсором є видатний співак п. Теодор Терен-Юськів.

-- Звісно, за такої ситуації, коли про концертний рояль високого класу все ще безпорадно мріють і філармонія, і оперний театр, академію можна лише гратулювати із цим придбанням. Та чи зможуть два навіть найкращі роялі зробити погоду у загальному стані клавішного фонду?

-- Де там! Нам потрібно щонайменше 50-60 інструментів!

-- Чи це можливо, коли навіть на два роялі заледве стягнули гроші?

-- Бачу абсолютно реальні шляхи, як це можна зробити. Ми вже мали розмову в Києві з міністром культури Оксаною Білозір, де виклали їй свою пропозицію. Якщо вона на неї пристане, то це вже має бути програмою уряду, який ще треба переконати в потрібності цього. Міністерство має п'ять вищих навчальних музичних закладів, які потребують оновлення клавішного фонду, власне з академій треба насамперед розпочати (не ображаючи училища й спеціальні школи, бо ж відомо, що й наша Школа імені Соломії Крушельницької потребує не менше як 30 репетеційних фортепіано й не менше двох концертних роялів). У всіх консерваторіях інструментарій на 90% відпрацьований, по суті, його вже нема. Надлюдськими зусиллями ті інструменти ремонтують, щоби втримати на плаву.

-- А скільки ж для цього треба грошей?

-- Загалом десять млн доларів, думаю, що для держави то не є аж такою незбагненною сумою. Розумно розподіливши по два млн на рік, поступово за п'ять років можна оновити клавішний фонд усіх консерваторій. Та поодинці ми не проб'ємося, -- потрібна державна програма.

-- Про які ще проблеми музичної галузі йшлося в розмові з міністром культури?

-- Перед нами незорана нива! Бо якщо озирнутися, то наче й не було тих 15 років державотворення. Багато питань негайно потрібно вирішувати, беручи під державний контроль, щоб музична галузь відродилася, як Фенікс.

-- До речі, саме питанням музичної науки, освіти й виконавства було присвячено відкритий лист, що підписала когорта іменитих працівників вашої академії. Як Ви ставитеся до порушеної проблематики?

-- Як до крику душі колег, які волають: "Люди добрі, та подивіться, що робиться! Чому неодмінно система й закон про вищу освіту мають засадити за кандидатську дисертацію музиканта, який успішно концертує?!! А що, композитор, написавши твір, не написав своєрідну кандидатську дисертацію? А інструменталіст, який підготував свій двогодинний філармонійний "сольник" на осуд публіки, -- він що, не захистив цього кандидатського іспиту?" Так, це неправильно. Давно вже в Міністерстві культури мала бути своя Вища атестаційна комісія, яка з подання вченої ради мала безапеляційно присвоювати звання доцента й професора. У нас працюють по 40 років старшими викладачами люди, які підготували багатьох лауреатів міжнародних конкурсів, які мають власні методичні школи, а від них вимагають писати підручник. Та чому ж обов'язково підручник, коли для них важливіша жива педагогічна робота?

-- То яким, на Ваш погляд, може бути консенсус?

-- Не можна музиканта, який концертує, примушувати писати дисертації, потрібна правильна позиція щодо адекватності артистичних звань, право надавати педагогічні звання мусить бути прерогативою академії. Скажімо, вчена рада кожної з академій може надавати звання доцента чи професора. Ми маємо давати наукові звання тим людям, які в нас працюють і яких ми знаємо щонайліпше. Наші видатні особистості мають заслужено користуватися педагогічними званнями. Так само й щодо професури. Нехай це буде професор Львівської музичної академії, дійсний професор, звання якому присвоює вчена рада. Він має отримувати відповідні гроші, мати державне пенсійне забезпечення. А коли він поїде до іншого навчального закладу, нехай там свій статус професора чи доцента захищає.

-- Таким чином Ви хочете узурпувати права, не належні Вам за законом?

-- Логіка життя підказує, що має бути саме так. Поки що в законі про Вищу освіту ви того не вичитаєте. Значить, потрібно коригувати закони, зберігати зерно й вивіювати полову. Коли я бачу цю велику несправедливість, у мені розпочинають вирувати емоції. Ну, як так, що ці люди не мають права одержати свої заслужені звання?!!

-- А відколи при Міністерстві культури не стало Вищої атестаційної комісії?

-- Ніколи такого не було, це потрібно тепер зробити. Уявляю, що в Радянському Союзі було ще значно гірше, бо всі атестаційні справи розглядали тільки в Москві. Тепер музичним академіям важливо зберегти підпорядкування Міністерству культури, а не освіти, бо ми там у приймах. Досі із жахом згадую про регламентовані в постанові Кабінету Міністрів "квоти" (співвідношення кількості викладачів і студентів) 2004 р. -- 4,5, і 2005 р. -- 5,5. Це призвело б до скорочення викладацько-професорського складу на 40-45%! Це половину галузі треба було скоротити, бо хтось просто забув, що в нас заняття індивідуальні, а не для потоків! Урешті дуже дорогою ціною ми за три роки домоглися квоти 3,5.

-- Наскільки мають підставу розмови про "куповані" дисертації, до яких підштовхує бажання підвищити науковий ценз академії?

-- Я би не радив узагальнювати й стверджувати, що ректори надають перевагу бездарним фахівцям, які захистили дисертації. Це неправда, ніколи не погоджуся з тим, що академіям задля наукового цензу потрібні тільки дисертанти, а не досвідчені виконавці й педагоги. Кандидатським і докторським роботам низької якості чи плагіату мусить протистояти кваліфікована й авторитетна вчена рада. Розуму ж не купиш! І таланту також! І досвіду! Усі знають, що я бачу гідну зміну таким завідувачам кафедр фортепіано, як Олег Криштальський і Марія Крих у особах Йожефа Ерміня, Оксани Рапіти, Етелли Чуприк (тобто тих, хто грає, а не пише, на кожного з них я б не проміняв десяток дисертацій, написаних на замовлення!). І одночасно я не уявляю академії без таких науковців, як Стефанія Павлишин, Любов Кияновська, Наталія Швець і Олександр Козаренко. То навіщо дисертації? Щоб лише отримати статус? Тоді це банально меркантильно. А ми ж говоримо про високе, вічне, духовне, чи не так? Тому всі шляхи придатні, якщо вони ведуть до храму.

-- Власне атестації для педагогів, що концертують, безпосередньо пов'язані ще й з артистичними званнями. Як Ви ставитеся до пропозиції скасувати звання заслуженого й народного, що зініціювали львівські митці?

-- Це інший бік медалі... Є велика когорта музикантів, визначних митців, які гідно носять почесні звання заслужених, народних, але погоджуюся з тим, що це пережиток попередніх режимів. Мають звучати імена, тоді буде зрозуміло, хто тільки намагається, хоче стати, а хто є справжнім артистом, педагогом, професором, до якого справді йдуть у клас навчатися. Чого варті всі твої регалії, можна побачити, поїхавши на Захід, -- ану, чи там ти хоч п'ять учнів матимеш? Отож треба або взагалі відмовлятися від тих звань, або, коли зберігати, то по-інакшому підходити до їх надання. Хто може бути вершителем суду щодо звань? Тільки колектив, вчена рада, філармонія, яка подає кандидатури. Я так і не зумів зрозуміти тієї системи, за якою звання присвоювали за схемою: академія подає, область пропускає, міністерство підтримує, а в тенетах адміністрації все навпаки...

-- Там вивчали подання чи створювали корупційну ситуацію?

-- Кому вигідно робити різні колізії довкола цього питання: одного притримати, іншого висунути, одному дати, іншому -- ні? Що більше ти просиш за когось, то несподіваніше виринають зовсім інші імена. Уявіть собі, що я лиця не маю перед своїм професором, в якого я вчився в консерваторії й який виховав шість народних артистів, десять заслужених, понад 35 років очолює кафедру скрипки. Так-от я Богдану Каськіву не зміг домогтися звання! Просив, благав дати звання цій видатній постаті, яка з 35 років очолила кафедру, -- не дали. Мене просто охоплює розпач, коли таке коїться. Я відмовляюся розуміти систему. Якщо є подання від філармонії, художньої чи вченої ради, то вже не варто сумніватися в ньому.

-- Знаю, що й до ювілею академії звання одержали не ті кандидатури...

-- Я був дуже шокований на святкуванні ювілею в Оперному театрі за повного залу публіки, коли заступник міністра замість очікуваних звань народної артистки для Марії Крушельницької, Етелли Чуприк, заслужених артистів -- для Йожефа Ерміня й Оксани Рапіти та низки звань заслужених діячів мистецтва й заслужених працівників освіти для наших працівників (а сама академія сподівалася статусу "Національна"), оголошує тільки привітання від тодішнього Президента. А що таке привітання: стандартний текст, куди тільки вписують адресата й ставлять факсиміле. Як для молодого керівника це для мене було ударом. Я готовий був жертвувати собою, щоби наші люди одержали те, на що справді заслуговують.

-- А скільки може бути національних навчальних закладів, невже більше ніж один?

-- Три. Статус національної з п'яти українських музичних академій має лише київська. Щодо Львівської академії, якій минуло 150 років, то це заклад, який дав життя іншим. Нашу консерваторію було засновано раніше від одеської, харківської та київської. Це треба визнати й не казати, що то неправда. Усі академії хороші, але саме львівський навчальний заклад був першим джерелом професійно освічених музикантів в Україні. То чому ж він не має бути національним? Цей статус дає можливість істотно поліпшити фінансування. Та що кращий добробут, то більшими будуть потреби. І це правильно. Зупинятися не можна...









» 
Життя присвячене хоровому мистецтву
Оля МАЛЕРИК
 
Володимир Пекар
Рік 1928-й. 15 лютого над містечком Козовою, що на Тернопільщині, з'явилася комета. Люди трактували її появу по-різному. Одні казали, що це на велику біду, інші, що невдовзі у місто прийде якась новина. Дев'ятьма днями пізніше новина прийшла у скромну господу Марти й Павла Пекарів, де народився первісток. Коли в лісі зозуля кувала малюку літа, батько нарахував 63. Якби знала та птаха, кому літа кувала, то докувала, може, іще б...
Детальніше>>
» 
Чи буде у Львові Січ?
Ігор ТИМОЦЬ
 
Товариство "Кіш" -- одна з найстаріших громадських організацій Львова, яка 16 червня цього року відзначить своє 15-річчя. У четвер громадська організація Товариство "Кіш" звернулася за підтримкою до депутатів міськради, котрі ставили свої підписи у відкритому листі до міського голови Львова з проханням виділити приміщення та території для культурологічної і виховної діяльності товариства.
Детальніше>>
» 
Дуетний фінал свята
Яким ГОРАК
 
Глибоку шану професорові Марії Крушельницькій з нагоди ювілею склали колишні учні та аспіранти-піаністи Ольга Чіпак та Олексій Кушнір. Подружній дует -- уже сформована цілісна й неподільна артистична одиниця. Хоч у студентські роки обоє піаністів були самодостатніми й перспективними виконавцями-солістами, за час співпраці в дуеті вони не лише завоювали визнання у цій сфері виконавства (оскільки виступають лише в ансамблі та як дует є лауреатами низки європейських конкурсів, а зараз вдосконалюють майстерність, навчаючись у Німеччині), але й набули високої культури у цій непростій ділянці музикування. Ця культура відчувалася в кожній деталі виконаної програми, вона була її принадою.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів стає Венецією 
  ·  ПИТАННЯ ДНЯ 
  ·  Поляки йдуть напролом? 
  ·  Вразливі місця Суркіса 
  ·  Ярослав ЯНЧАК: Неможлива ідеальна фракція за неідеальних умов 
Погляд
  ·  Кличко травмувався 
  ·  Польська віза -- на кордоні 
  ·  Уряд узявся за гарантії 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Каспаров мітить у президенти 
  ·  Ющенко прикриває Литвина? 
  ·  Папа повернувся у Ватикан 
  ·  Добра вість для ринку нерухомості 
Поступ у Львові
  ·  Похоронні марші під ЛОДА 
  ·  Уваров пікетуватиме суддю 
  ·  На обід до ЛОДА 
  ·  Змагались у знанні англійської 
  ·  Сніг проломив дах 
  ·  Нові призначення в області 
  ·  З Тростяної Кравціву видніше 
  ·  Дороги заблоковано 
Поступ з краю
  ·  Степан ХМАРА: За Хмару вирішуватиме тільки Хмара! 
  ·  Кіровоградську область ліквідують нескоро 
  ·  Вітренко і Корчинський ідуть слідами Януковича 
  ·  Рятівники "Динамо" 
  ·  ЄС показав нам дулю 
  ·  Зварич позиватиметься з Тимошенко 
  ·  День перемоги без параду 
  ·  Перший виступ Порошенка проти Тимошенко 
  ·  Сумний рекорд українки 
  ·  "Справа Чорновола" вціліла 
Поступ у світі
  ·  Лукашенка зачинив у Білорусі всі виходи для тих, хто хоче за кордон 
  ·  Приборкання непокірних 
  ·  Польських солдатів в Іраку поменшає 
  ·  США провокують Венесуелу 
  ·  Льодовики Гімалаїв тануть надто швидко 
Спорт-Поступ
  ·  Казка про Попелюшку 
  ·  Суд над Блохіним перенесено 
  ·  Фішер і яйця 
  ·  Золоті успіхи ветеранів 
  ·  Перша перемога "Борисфена" 
  ·  Фріска залякали 
  ·  Обійшлися без подіуму 
  ·  "Стара синьйора" не відстає 
25-Й КАДР
  ·  Рідний Сталін і рідний Путін 
Економіка у Поступі
  ·  Переполох серед страховиків 
  ·  У всьому винен Григоришин? 
  ·  Податкову міліцію віддадуть МВС 
  ·  Національні авіалінії 
  ·  Зловживання держрезервом 
Дискусія у Поступі
  ·  Мовна ситуація в Україні 
Арт-Поступ
  ·  Ігор ПИЛАТЮК: Музична галузь потребує реформ 
  ·  Життя присвячене хоровому мистецтву 
  ·  Чи буде у Львові Січ? 
  ·  Дуетний фінал свята 
post-Поступ
  ·  Репортер 
Пост-Faktum
  ·  Юлія МІЩЕНКО: Не буду довго роздумувати 
  ·  КАЛЕНДАР