Цього вечора на екрані "Кінопалацу" не стріляли, не лилася рікою кров (те, що переважно нам пропонують бойовики і трилери), не заворожували неймовірної краси комп'ютерні примочки (у кращому разі), а перехоплювало подих від глибокого психологізму французьких короткометражних стрічок. Адже серед режисерів, зокрема, виступили Гійом Кане, Венсан Перез, Етьєн Шатільєз, Седрік Клапіш, а серед акторів -- К'яра Мастрояні, П'єр Рішар, Валері Бруні Тадескі.
Сценарій про наркотики
Ці кінематографічні роботи були створені в рамках конкурсу Реґіонального центру інформації та попередження СНІДУ і ознайомлюють із 24-ма різними за світоглядом режисерами. Французький культурний центр представив їх, аби привернути увагу до проблеми вживання наркотиків. Приємно те, що ці роботи не були тільки такими собі агітками "Будьте чемними, бо бачите, що може трапитись!" у стилі "ньо-ньо, так не можна", але мали й мистецьку цінність, бо тільки сила мистецтва може перехопити подих і змусити мурашки бігати по шкірі. Примітивне напучування на шлях істинний часто викликає лише логічний спротив.
Ставало страшно за дівчинку, мама якої знову наковталася піґулок і непробудно спить, нестерпно боляче за хлопця, який уже не може витримати без чергової дози. Серед сюжетів -- деградація молодої пари, яка спочатку курить траву "для покращання настрою", а доходить до критичної межі на лезі ножа, і голос дівчини за кадром: "Він казав, що буде добре, а я так нічого й не відчула"... SOS внука, написаний ложкою на картопляному пюре бабусі, яка так і не змогла його почути... Особливе зацікавлення викликала поява П'єра Рішара в не традиційному для нього образі. Без комізму. Трагічна постать здеградованого батька-алкоголіка поруч з донькою, товаришки якої не знають, хто він, і жартують, заливаючись сміхом. Вона вийде з автобуса і йтиме за ним закуреною трасою, ковтаючи сльози і в кінці... обійме тата.
Були й роботи з гіркою іронією, з тонким гумором. Мама, яка з коліжанками викурила синову траву, що знайшла в його кімнаті і через яку мала з ним серйозно поговорити. Жінка, яка для настрою вирішує вибрати для себе щось, але "легке і без наслідків", чи історія "Родини піґулкіних", в якій вічно знервована мама у відповідь на кожну скаргу про недугу і без годує дітей піґулками і сама вже не може заснути без якоїсь медицини. Під титри за кадром чути розмову в аптеці. У відповідь на "Мені те, те і те..." фармацевт відповідає: "Тут чи зі собою?" Смішно. Тонко. Але проблема поставлена чітко.
Досі не можу забути величезних, бездонних стривожених очей К'яри Мастрояні в чорно-білій "Високій моді" і дитяче "Це просто вітер, мамо", коли тремтячі руки героїні не можуть запалити цигарку.
Венсан Перез і Гійом Кане
Серед яскравих режисерів "Сценарію про наркотики" є відомий актор, але вже й не новачок у режисурі Венсан Перез. Як актор він передусім запам'ятався участю у "Фанфані-Тюльпані", "Королеві Марго", "Індокитаї", а як режисера його визнали завдяки стрічці "Шкіра ангела". Актором він мріяв бути зі семи років, відтоді як побачив один із фільмів Чарлі Чапліна. В ньому він пізнав себе, тихого, сором'язливого хлопця, з яким завжди траплялися якісь трафунки. Але він думав, що стане скульптором, художником чи фотографом, адже мав страх перед акторством. Незважаючи на це, він став визнаним актором, а 1992 року дебютував як режисер короткометражної стрічки "Обмін".
Ще одним сильним автором був молодий режисер і актор Гійом Кане, режисерським дебютом якого стала стрічка "Як скажеш", де він виступив також і актором. Його вважають яскравим і перспективним представником нового французького кіно, а в юнацькі роки Кане вважав своєю долею кінний спорт.
Схоже, що зараз стали модними фільми, які складаються з мозаїки короткометражних частинок, і вже готується новий проект. Цього разу тема буде більш романтичною. П'ятихвилинні фільми 20-ти режисерів (від братів Коенів, Жана-Люка Ґодара, Аледжандро Гонзалеза Інарріту до Вальтера Саллеса) утворять фабулу Paris, je t'aime, яка покаже столицю Франції як місто кохання (факт, який ні в кого не викликає сумніву і не є таємницею незалежно, були ви там чи ні). Кожна частина буде мати стосунок до однієї з 20 дільниць Парижа (arrondissements), але вони не йтимуть за порядковим номером дільниць, а так, як будуть укладатися за сценарієм: кожен останній епізод якоїсь частини буде початком наступної. Серед інших в цій цікавій кінопродукції діятимуть Джулльєт Бінош та Наталі Портман.
Сподіватимемось, що показ і цих короткометражних фільмів нам подарує Французький культурний центр у Львові. А якщо налагодять ще й краще озвучення перекладу, це буде взагалі розкішно. |
