buy visitors
|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Напишіть про корупцію! |
|
|
| Галина СКИБНЬОВСЬКА |
| |
Останнім часом до "Поступу" постійно приходять люди з проханням: "Напишіть про корупцію у такій-то структурі!". Звісно, такі прохання були й раніше, але впродовж останнього місяця вони лунають особливо часто. Зрозуміло, у людей "похмілля": після Помаранчевої революції вони з нетерпінням чекають змін, яких нема й нема, але до фактів корупції вже не хочуть ставитися, як до чогось само собою зрозумілого.
Непокоїть інше: після розповіді про жахливу ситуацію, що виникла в певній установі, просять: "Але не згадуйте мене жодним чином! Я дав (дала) інформацію, а далі з'ясовуйте самі. На вас остання надія. Чи не побоїтеся написати?". Ми не боятимемося, якщо ви не побоїтеся назвати себе і якщо надасте певні підтвердження наданій інформації. Інакше будь-які обвинувачення звучатимуть просто як наклеп. Та й зрештою, що це таке: "На мене не посилайтеся, я не хочу мати проблем". Тоді будь-яке повідомлення зводиться до анонімок часів сталінщини: "Товариш Н. Був помічений у ганебних зв'язках...", "Громадянин Г. ідеологічно нестійкий..." тощо.
Як можна написати, скажімо, що працівники ДАІ (чиновники міської влади, викладачі, львівські залізничники, судді) вимагають хабарі, якщо ніхто не злапав їх за руку? Зрозуміло, система настільки налагоджена, що звести кінці з кінцями фактично неможливо. Що ж, писати як Глібов, який, боячись режиму, описував реальне життя через байку? Або як, зрештою, і робимо, послуговуючись формулюванням: "Повідомляють поінформовані джерела". Непрофесійно? Звісно. Але з джерел, які голосно себе називають, можна почерпнути лише інформацію "про виконання і перевиконання". А люди, котрі можуть сказати щось по суті, глибоко "законспіровані".
Взагалі дивує те, наскільки люди залякані і переживають за дрібниці. Пригадую, у передпомаранчево-революційний час, коли "Пора", "Чиста Україна" і "Спротив" постійно влаштовували якісь акції, намагаючись розрухати пасивну електоральну масу, я підійшла до одного студента політеху зі запитанням, чи закликають їх, студентів, викладачі голосувати за Януковича або не брати участі у мітингах протесту? Усі "понти" і нахабна посмішка вмить злетіли з його обличчя, він сахнувся від мене, як від зачумленої. Хоча впевнена, навіть якби його попросили піти на мітинг, він би не пішов.
Проте дещо і тішить. Скажімо, те, що зросла кількість людей, які приходять, -- вони сповнені рішучості боротися за свої права до кінця. Причому борються не завжди за свій інтерес, а просто їм не подобається те, що порушують закон. Вистачає ж терпіння декому боротися за те, аби міська рада знизила тарифи на тепло і воду, за те, аби зменшили тарифи на кабельне телебачення. Інше питання -- ці люди не надто довіряють судам.
Одно слово, ситуація зараз схожа на початок 1990-х, коли людям сказали, що має бути плюралізм думок, а яких думок, не пояснили. От і ми сидимо, чекаємо з Києва громадянського суспільства. Поки що не завозять. |
|
|
|
|
Чому "швидка" не завжди швидка? |
|
|
| |
| |
|
У газеті "Поступ" № 41 за 25. 02. 2005 р. прочитала статтю Олени Дуб "Лікарям обіцяють компроміс". У статті є такі рядки: "Самопоміч" пообіцяла контролювати перебіг подій на "швидкій", -- і львів'янам буде значно спокійніше (це вже від себе). Нібито коли викликаєш "швидку", то вона тут як тут уже є. Але такого не буває, і це я знаю з випадку, що стався з моїм внуком Назаром, якому 2,5 рочка. Коли дитина впала зі санок і розбила голову, то "швидку" викликали тричі протягом майже години (самі, як могли, надавали допомогу), і була одна відповідь: "Уже їдуть, чекайте". |
| Детальніше>> |
|
|
|
Розділення домів |
|
|
| Володимир ЄШКІЛЄВ |
| |
|
Прихильники традиційного стверджують, що спосіб мислення, який переважає у сучасному західному світі, базовано на безугавному розділенні цілого на частини. Так, мовляв, зручніше для аналітичного осягнення навколишнього. Людство ділять на світи і цивілізації, владу -- на гілки, суспільство -- на класи, клястери і соціальні інститути, збоченства -- на ментальні й соматичні, партії -- на парламентські та революційні, терористів -- на ідейних і технологічних, технології -- на чесні й гуманітарні. Дроблення цілісного вже кілька століть впевнено перетворюється на найпопулярнішу суспільну параною. Натомість синтез не відбувається. Або ж відбувається в окремих випадках й для окремих типів на кшталт тих диваків, які танцюють і співають "Харі Крішна!" |
| Детальніше>> |
|
|
|
