Відразу потрібно зазначити, що класичного автостопу, як і класичного капіталізму, в Україні немає і він у нас в принципі неможливий. У нас, в Україні, на відміну від Європи і США, за це беруть гроші. (Можуть натурою, але це вже питання з іншої сторінки Кримінального кодексу). Таким чином це вже не автостоп, це просто спосіб заїхати якнайдалі, витративши якнайменше грошей.
Одразу зауважу: вас можуть підвезти на халяву, але це буде виняток із правила, який і підтверджує це правило. Хороші люди не перевелися і в Україні. Або їм просто хочеться поговорити, настрій такий, що вони співають, або вигляд у вас такий нестандартний, що з вас страшно гроші брати.
Запамятайте! В Україні за проїзд потрібно платити, навіть якщо ви їдете кіньми або вас підібрала "швидка допомога". По-перше, бензин у нас дорогий. А по-друге, національна традиція. Дякую на хліб не намастиш.
Але без паніки. Ви можете перетнути територію України, не витративши на це жодної копійки -- наприклад, пішки або ровером. Можна на байдарках або плотах, Дніпром або Дністром. Всі решта, хто не впевнений у власному здоров'ї, не вміє плавати, швидко не бігає і взагалі боїться самотності, виходьте на дорогу і голосуйте.
Забудьте західні байки про те, як десь там, посеред Бельгії, хтось стояв на узбіччі на виїзді з міста і чекав на попутку. На узбіччі взагалі краще не стояти, а то можуть запросто переїхати, або самі втопитеся в болоті. Станьте на тротуарі, на підвищенні, можете вилізти на щось, що видно здалеку. Кіоск, наприклад. Не переживайте: якщо вас захочуть підвезти до найближчого населеного пункту, тобто заробити кілька гривень, то і на дереві помітять. Повернуться, пригальмують і навіть запитають, як вас везти. Особливо це стосується автобусів. Це особлива стихія. Непроблема -- вас підберуть, навіть якщо для цього водію доведеться відчинити люк, бо автобус заповнений ущерть. Нічого -- вас туди запхають, і ви доїдете, і найголовніше -- гроші з вас обов'язково візьмуть. Не переживайте. Ви обов'язково подолаєте цей відрізок шляху, навіть якщо до потрібного населеного пункту немає дороги. Або більш імовірно, якщо в автобусі закінчився бензин. Просто всі пасажири вийдуть і будуть штовхати бус аж до заправки. Ще варіант: водій стрільне кілька літрів у колеги. Автобус в Україні -- це не зовсім те саме, що в Європі. Те, що в Європі, у нас також є і курсує на таких маршрутах, як "Київ -- Париж" або "Львів -- Кишинів". Єдине, чим відрізняються ці автобуси від європойських, -- в них ніколи не працює туалет. Або кристалів немає, або взагалі двері замкнені. Так що пасажири "тримаються" до останнього дерева, ліска, гайка або заправки, де є стаціонарний туалет і кіоск.
Щодо того, чого немає в Європі, то всі українські автобуси можна поділити на дві великі групи: старі лайнери, які колись курсували європейськими трасами, -- всі ці "Неоплани" і "Сканії" -- дають фору нашим "Лазам", "Пазам" і старезним польським "Автосанам" -- деякі з яких настільки проіржавіли, що їх дахи просто течуть. Єдина різниця між цими монстрами автотранспорту -- це їхні салони, оформлені в стилі "авангардний рагулізм". Окремо стоять "Ікаруси". Це майже Європа початку сімдесятих років минулого століття.
Якщо ви вже перебуваєте в населеному пункті, то всьо файно. Далі ви точно не пропадете. Старайтеся, щоб на дворі не було темно. У темноті єдиним правильним виходом з вашого становища є пошук добре освітленого місця. Якщо вас буде добре видно, ви маєте шанс спіймати машину. В Україні є попутки. Як правило, це власники легкових автомобілів, яким справді по дорозі. Вони навіть зупиняються, якщо ви їм махаєте, і везуть вас певний відрізок шляху. Такса за проїзд у машині еквівалентна проїздові в маршрутці. Тобто за сто кілометрів з вас візьмуть 10-15 гривень. Хоча можуть здерти і більше. Все залежить від пори року, години і особистих якостей водія та його тарадайки.
Немає шансу з машиною -- не плачте, а відразу шукайте станцію або вокзал. В України свій особливий шлях до цивілізації. У нас немає хороших шосейних доріг, але кожне друге село з'єднане з містом рейками, якими їздить електричка. Власне електричка, дизель -- найдешевший спосіб без шкоди для здоров'я перетнути територію країни. Інша річ -- час і навантаження на психіку. Аристократи електричками не їздять, а всі решта люблять дуже голосно розмовляти, їсти, пити, курити і спати на лавках. Порівняно зі старими недобрими часами електрички, в нас час інтернету і боротьби з тероризмом, стали цивілізованішими на щабель. Не тому, що в них поставили телевізори, які ніколи, нічого не показували, а потім взагалі кудись зникли. Не тому, що в деяких електричках є навіть бар чи вагони різного класу і можна пити каву.
Ні, найбільшим ривком до цивіліазції можна вважати той факт, що у вагонах електрички з'явилися туалети. Чомусь раніше така проста ідея, як туалет у вагоні електрички, не спадала на думку конструкторам, тому народ або вискакував на ходу в кущі, тоді ще не було автоматичних дверей, або робив це в переходах між вагонами, ризикуючи найдорожчим.
Звичайно, якщо ви не маєте грошей, то вам усе це до лампочки. Ваше завданя заплатити якомога менше і заїхати якнайдальше. Тобто якщо ви сіли на станції без квитка, то вам його обов'язково випишуть під час подорожі. Контролери ходять вагонами з приголомшливою постійністю і впертістю. Хоча шанс проїхати без квитка немалий. Можна дати котролерові символічну плату, до найближчої станції. Всі ці хитромудрі бар'єри на вокзалах також не проблема. Берете квиток до першої станції і проходите на перон. Квиток -- це серйозний документ: він вам потібен, щоб пройти в зал очікування і провести там ніч, якщо вже так сталося. Або хоча б перекусити у вокзальному буфеті. Взагалі щодо їжі -- це серйозне питання і тут не можна легковажити. Найкраще -- це пам'ятати, що добре і недорого годують у невеличких містечках. Або буквально виносять на перон і подають у вагон, або у всіляких смішних закладах масового харчування. Поза конкуренцією все, що печуть у горщиках. Мільйон варіацій на тему старих добрих чанахів. Не ризикуйте і не беріть усіляких шашликів, як і будь-чого, що зроблено тільки з "м'яса": котлет у тісті чи ще чогось екзотичнішого. Ще ніхто не отруївся, жуючи овочі. Стакан окропу і пакет розчинного супу вас підтримають на плаву. Пити можна все, що не має кольору і на етикетці чого можна прочитати, де це зроблено і найголовніше -- з чого. Не купуйте з рук "хорошого домашнього вина".
Ще одне -- не намагайтеся особливо виділятися на тлі навколишнього середовища і місцевого люду, не агітуйте ні за кого. Навіть за НАТО. Народ у нас дуже консервативний і чужаків не любить. Романтиків з великої дороги тим паче. Хіба з вас будуть сипатися гроші. Але навіть і це небезпечно, за теперішнього рівня криміналітету. Намагайтеся закосити під місцевого або зробіть вигляд, що в цих краях у вас є принаймні впливові родичі, якщо не добрі знайомі. Не раджу спати в парках і на пляжах. Завжди є шанс знайти гуртожиток чи квартиру. Місцеві леді, як правило, вишукують таких людей на виході на перон. Найнадійніший спосіб провести ніч і залишитися цілим і неушкодженим -- це провести її на колесах. Найкомфортніше -- це поличка поїзда, навіть якщо це загальний вагон або ще гірше -- плацкарт. Горизонтальне положення тіла -- це задоволення і розкіш, яке важко переоцінити, після того як ви провели 12-14 годин у вертикальному або напівзігнутому положенні. Немає потяга -- сідайте в автобус, маршрутку і пробуйте скрутитися калачиком. Намагайтеся не храпіти глосно. Взуття в жодному разі не розшнуровуйте.
Маршрутки, по-моєму, є скрізь. Одна проблема: вони постійно дорожчають. Причому ціна якось не залежить від комфорту.
За таких умов залишається тільки з легкою ностальгією згадувати ті часи, коли ви перелітали з Києва в Ужгород, з Ужгорода у Львів, зі Львова в Дніпропетровськ, Сімферополь, Харків. Тоді проблема була з квитками. Доводилось іти на підсадку. Коли ви купували квиток на будь-який день і сідали в останній момент. Такса була 10 рублів зверху. Тепер можна летіти, але куди? Рейсів мало, а ціни космічні. Отож залишається вийти на дорогу і спіймати маршрутку, попутку, автобус або електричку. |
