Музика -- це твій особистий досвід, твоя мудрість, твої думки... Якщо ти не живеш ними, то з твого інструмента ніколи нічого путнього не вийде. Нас учать, що музика має свої визначені межі. Проте мистецтво меж не має.
(Чарльз Паркер)
Людина, яку ще за життя називали геніальною, та ж людина, чий вплив на джазову музику варто порівнювати хіба що з класиком Луїсом Армстронґом. Людина, яку ще за життя називали геніальною, заснувала цілий напрям у джаз-музиці -- бібоп -- і надала переконливо нове звучання альт-саксофону. Отже, Чарлі Паркер, або Птиця, як його називали свого часу в музичних клубах.
Він народився 29 квітня 1920 року в одному з негритянських кварталів Канзас-Ситі. У дитинстві виступав у шкільному оркестрі, де грав на духовому баритоні та кларнеті, а із часом мати йому подарувала старий альт-сакс, який десь придбала за 45 доларів. Музикант згодом, коли справи будуть йти зовсім кепсько, не раз закладатиме цей інструмент і не раз потім викуповуватиме його. У свої 15 років Чарлі залишить школу (йому не до неї, бо є саксофон, і хлопець навчиться на ньому грати, настирливо намагаючись копіювати соло Лестера Янга). "Іноді доводилося грати з 21-ї до 5-ї лише за півтора долара", -- згадував Чарлі Паркер ті часи.
Саксофоніст-самоучка важко приживався в різних бендах. Він завжди намагався витворити з інструментом щось незвичайне, часто не потрапляючи при цьому в загальній ритм композиції: "Я був ситий стереотипними гармоніями, які всі використовували. Я постійно думав про те, що повинно існувати щось інше. Я чув це, але не міг виконати". Паркер їздив світом, брав участь у різних джем-сейшенах, аж поки раптом... в імпровізах на тему Черокі помітив, що вибудовується мелодія з верхніх інтервалів акордів і придумуючи на цій основі нові гармонії, йому вдалося виконати те, що постійно було в ньому. Так з'явився бібоп.
З 1942 року Чарлі працює в різноманітних клубах Нью-Йорка, його манера виконання швидко знаходить своїх прихильників. Із визнанням бібопу Паркер став королем цього стилю. П'ятдесят другу вулицю, де він найчастіше виступав, називали не інакше, як Боп-стріт.
Паркер ніколи не був людиною відкритою для інших, а тепер він ставав зовсім не стерпним. З ним мало хто хотів працювати в команді: джазового короля називали вередливим, безапеляційним, непередбачуваним... Він стає відчуженим, і дедалі більше оволодівають ним наркотики. Та це не стало завадою на шляху зростання його кар'єри: ціла серія пластинок, гастролі Європою -- і 1950-го шалений і чи не єдиний справжній фінансовий успіх має запис з великим струнним оркестром.
12 березня 50 років тому в будинку своєї заможної прихильниці баронеси де Кенігсвартер, дивлячись комедійне шоу братів Дорсі, Чарльз Паркер помирає. Причиною смерті були цироз печінки та виразка шлунку. Йому було 35.
Альт-саксофон Паркера сховала його жінка, з якою той одружився, ще коли йому було 19. Про те, що сховала вона інструмент під ліжко, розповіла доньці лише в день своєї смерті, 1999 року. Цей лот пішов на аукціоні за 262 000 доларів. |
