Дівчинка з головою на плечах або безвідмовна дівчинка -- такі спогади про Оксану Розумкевич. Під цим прізвищем у Яворові краще знають теперішнього міністра культури Оксану Білозір. Свої перші оплески народна артистка України, професор, а зараз актуальний міністр культури Оксана Білозір зривала на сцені Яворівської музичної школи. Тут досі пам'ятають маленьку, худеньку, скромну, з довгою косою дівчинку, яка сьогодні обіймає високу державну посаду.
Безвідмовна дівчинка Оксана Білозір і її самодіяльний продюсер
Богдан Іваницький, якщо не згадувати Ігоря Білозора, -- саме та людина, яка відіграла важливу роль у становленні Оксани Розумкевич як співачки. Директор Яворівської дитячої школи мистецтв імені Михайла Вербицького, а далекого 1967-го -- вчитель музики й співів Яворівської середньої школи № 1 Богдан Іванович Іваницький напередодні Нового року прослуховував дітей для хору до Новорічного вогника. Прийшла на шкільне прослуховування й десятирічна Оксанка, заспівала пісню про маму... І відтоді закрутилася концертна аматорська діяльність майбутньої української зірки. "Так, з Новорічного ранку в нас і почалося, -- згадує Богдан Іваницький. -- Де тільки якийсь виступ був або внутрішньошкільна імпреза, або в класі треба було заспівати, -- вона була в тому плані дівчинка безвідмовна, а ще, знаєте, дуже артистична. Вона вміла поводитися на сцені. У ті часи ж не було ані хореографів, ані режисерів, в Оксанки все йшло від душі".
Як каже пан Іваницький: "Талант і наполегливість - ось, що допомогло Оксані досягти таких висот". Покійна мама Оксани якось йому розповідала: будучи маленькою, донька видряпалася на стілець і оголосила: "Виступає відома українська співачка!" "А вона не мала ніякого, так би мовити, штовхача. Розумієте, батьки не були заможними, щоб влаштувати доньці кар'єру зірки української естради, як то є тепер", -- наголошує Богдан Іваницький.
Чарівна бойківчанка могла би стати прекрасною піаністкою, -- кажуть у Яворівській музичній школі. Проте в Оксани Білозір часто змінювалися викладачі, либонь, тому на Яворівщині дівчинку знали краще як зірку місцевої естради. Утім музичну школу з класу фортепіано 1972 року Оксана Білозір закінчила на відмінно. У школі досі зберігають протоколи іспитів відомої відмінниці.
"З далекого краю лелеки летіли" -- шкільний репертуар міністра
Оксана Білозір була патріоткою ще змалечку. До репертуару, пригадує її незмінний акомпаніатор і такий собі самодіяльний продюсер майбутньої міністра культури Богдан Іваницький, здібна вихованка відбирала лише україномовні пісні, здебільшого про маму. Тільки одна пісенька була російською, та й та про маму. А найпопулярнішим музичним твором співачки-початківця на Яворівській сцені чи то випадково, чи так якось символічно була пісня про птахів, назва якої трохи перегукується з теперішнім гітом Оксани Білозір "Пролітали лелеки", -- "З далекого краю лелеки летіли". Скільки пісень переспівала Оксана Розумкевич, навчаючись у Яворівській середній школі під акомпанемент баяніста Богдана Іваницького, вчитель і не пригадає. Каже: "Майже тридцять років минуло з того часу". Оксана Білозір стала міністром, а Богдан Іваницький -- директором Яворівської дитячої школи мистецтв імені Вербицького.
Ані тоді, коли ще відома учениця була просто народною артисткою України, ані тоді, коли стала професором, ані тепер у іпостасі міністра Оксана Білозір не оминає увагою свого першого "продюсера". "Ми часто бачимося з нею. Я їжджу в Трускавець на відпочинок, а Оксана Володимирівна на гастролі, і там час від часу можемо посидіти за чаркою лікувальної трускавецької водички", -- розповідає Богдан Іванович.
"Оксана не з тих, хто зазнається. 1998 року ми святкували сорокаріччя нашої музичної школи, -- каже директор, -- звичайно, запросили Оксану (вона на той час вже була і народною артисткою, і професором). І вона приїхала. Трішечки спізнилася, але то був лютий, ожеледиця. Оксана виступила, поговорила з Яворівчанами. Побула в Яворові десь із годину. Оглянула свій клас, в якому вчилася. Ми її запрошували ще й на фуршет. Щоправда, Оксанка відмовилася, бо того ж вечора мала бути в Києві, мала якийсь запис на телебаченні з Поплавським".
"Я не можу скаржитися на голод її уваги, -- з помітною гордістю розповідає Богдан Іванович. - Тільки-от зараз я вже два тижні не можу до неї додзвонитися. Секретарі її кажуть: то зателефонуйте о такій годині, то зателефонуйте о такій, то Оксана Володимирівна приймає того, то вона поїхала туди. Та я розумію, адже це ж перші дні її на такій відповідальній посаді. І сподіваюся, що десь найближчим часом з нею сконтактуюся телефоном, і, може, цього місяця навіть зустрінемося з Оксаною в Києві. Нам завжди є про що поговорити!"
Добре, що нашій школі навчалася міністр культури
Щойно Оксану Білозір призначили міністром культури, весь колектив Яворівської дитячої школи мистецтв надіслав колишній вихованці привітальну телеграму. У школі горді з того, що в них училася така відома людина. Нині кажуть, що кілька десятків років тому було зрозуміло: Оксана Розумкевич стане відомою. Звісно, скромну школярку з артистичними здібностями в ролі міністра культури не уявляли. Заступник директора школи, фортепіаністка Любов Олійник, шкільна коліжанка Оксани Розумкевич-Білозір, зізнається, що ніколи не заздрила подрузі: "Часто приходила додому до Оксани, і вечорами любили поспівати в три голоси з мамою Оксани. Мама мала надзвичайне сопрано!" "Нас з Оксаною звела власне музика. У школі ми виступали в одному ансамблі. Потім разом вчилися у Львівському музпедучилищі. Оксана за нагоди ніколи не забуває передавати мені привіт", -- каже Любов Олійник.
Свого часу Любов Олійник відіграла важливу роль у житті Оксани Розумкевич, яка мала намір стати Оксаною Білозір. Мамі Оксани не дуже подобався вибір її доньки -- парубок на ім'я Ігор. Тому, щоб мама не бурчала, Оксана Розумкевич на сватання з Ігорем взяла Любу Олійник. Любов Євгенівна має надію, що Оксана не забула про їхнє коліжанство. "Я щаслива, що працюю в установі, яка перебуває в підпорядкуванні Оксаниного міністерства, -- каже вона й додає: -- Як дізналася, що Оксана стала міністром культури, дуже тішилася!"
На запитання, чи скористає Любов Євгенівна щось із того, що її коліжанка тепер працює міністром, -- спершу посміхнулася, а потім відповіла: "Матеріальна підтримка для нашої школи дуже необхідна, бо погано нас фінансують. Та мені болить особисте як піаніста. У нашій школі дуже старий рояль. Йому понад сорок років (до речі, на цьому роялі академконцерти, тобто іспити, складала сама Оксана Білозір -- Авт.). І я так думаю, каже заступник директора Любов Олійник, можливо, з Божою допомогою, з допомогою нашого теперішнього міністра культури якось вдасться поміняти старий інструмент на новий".
А от Богдан Іваницький на це саме запитання скромно промовчав, хоча не заперечує, що під час березневої зустрічі з міністром Оксаною Білозір, може, і поговорять про проблеми Яворівської дитячої школи мистецтв, директором якої він є. |
