Піаніст Йожеф Ермінь дуже добре знаний львів'янам із частих виступів на концертних естрадах нашого міста. Особливо високо цінують цього учня Марії Крушельницької як виконавця високого рангу музики ХХ століття (зокрема його другої половини) та музики докласичної доби (сонати Д. Скарлатті, концерти Й. С. Баха, концерти Л. Бетховена). Музики ж західноєвропейського романтизму (за винятком хіба концертів С. Рахманінова), як і української музики ХІХ - першої половини ХХ століття у виконанні Йожефа Ерміня, принаймні на львівських концертних естрадах, ще не доводилося чути. У цьому сенсі нещодавній виступ митця у межах "Свята фортепіанної музики", присвяченого ювілею його педагога, був своєрідною презентацією нової, ще не знаної львівським музикантам іпостасі Ерміневого репертуару. Тому більшим був інтерес до запропонованої ним програми, в якій піаніст представив твори української музичної класики у першій та першу фортепіанну сонату Р. Шумана у другій частині концерту. Програма була дуже символічною та органічно вписувалася в контекст святкувань і в усталені попередніми виступами тенденції.
Загальне враження від почутого не мало очікуваного успішного результату. Можливо, через хвилювання у зв'язку з виступом на ювілеї свого педагога, а можливо, через те, що підбір програми був нетиповим для Йожефа Ерміня, цей виступ піаніста був нерівним щодо якості, спостерігали втрату так характерних для його виступів спокою і впевненості, натомість з'явилася дивна імпульсивність, рвучкість і нервозність.
В українській частині програми до найкращих інтерпретацій можна би зарахувати дві прелюдії Василя Барвінського (e-moll та Fis-dur), а також прелюдію Des-dur ор. 4 № 1 та сонату Левка Ревуцького. Останній із названих творів Йожеф Ермінь уже виносив на сцену в межах програми свого клавірабенду на фестивалі "Контрасти" у 2004 році, де справді виявився чудовим інтерпретатором цього твору. Порівняно з тим виступом виконання цього разу було також цікавим, хоч дещо втратили в чіткості крайні розділи розробки. Поза цими творами якість виконань була дискусійна: відчувалися тут і добрі знахідки, які ще раз засвідчували в піаністові музиканта тонкої і високої культури, але й були невдачі з реалізацією цих знахідок у звучанні. В Українській рапсодії "Думка-шумка" Миколи Лисенка відчувалася чудово продумана піаністом чітка архітектоніка будови всього твору і пов'язане з тим вирішення темпової динаміки, переконливим щодо наслідування тягучого лірницького звучання був початковий повільний розділ твору. Але в низці фрагментів швидкого розділу ("Шумка") втрачалася чіткість, яка разом із насиченою (іноді навіть надто) педалізацією сприяла появі неприємного гулу звучання. У суто рахманінівській за своєю фактурою і способом побудови прелюдії Левка Ревуцького Es-dur op. 7 № 1 не обґрунтованим ані попереднім, ані наступним розгортанням матеріалу було застосування вдвічі швидшого темпу (принцип ala breve) в кульмінаційній репризі твору, де, навпаки, музика підказувала дати темпове розширення, аби насолодитися повнотою фактури і магічною красою початкової теми.
Заслуговує шанобливого подиву те, що Йожеф Ермінь ризикнув винести на концертну естраду першу сонату Шумана -- цей складнющий, великий за обсягом (близько 50 сторінок тексту) твір. Складність його інтерпретації, окрім великого обсягу, полягає в надзвичайній, навіть як на Шумана, строкатості й мозаїчності форми, за якою іноді важко спостерегти логіку будови та основну канву розгортання матеріалу, що вимагає від піаніста й великого драматургічного відчуття. Музикантові вдалося образно випукло донести контрастність і типово шуманівську строкатість образів, які в карнавально-калейдоскопічному напливі змінюють одне одного. На емоційному піднесенні артист вдався до виконання на bis ще двох знаменитих п'єс Шумана з циклу "Фантастичні п'єси" ор. 12 -- "Порив" та "Чому?". Хоча перший твір відповідав емоційному стану піаніста в ті хвилини, та виконання не було вдалим через надто різкий звук, втрату чіткості в окремих фрагментах і разюче сфальшований кінець твору. Більшим спокоєм і м'якістю повіяло від виконання другої п'єси, що вдалася виконавцеві значно краще. |
