BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Поступ реляксу.    Арт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Самопоміч у Поступі.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
26 лютого 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Чи потрібні митці мистецьким вищим навчальним закладам?
 
У "Дзеркалі тижня" 16 жовтня 2004 року була опублікована стаття "Напівнаука та її музичні успіхи" Юрія Дикого -- професора Одеської консерваторії та голови місії Давида Ойстраха й Святослава Ріхтера. Автор публікації порушив питання профанації наукової роботи у мистецьких вищих навчальних закладах. Ми, група митців, які працюють у Львівській державній музичній академії ім. Лисенка, висловлюємо беззаперечну підтримку позиції автора.

На нашу думку, причиною катастрофічного становища культури та, зокрема, музичного академічного мистецтва України стало демонстративне ігнорування проблем мистецтва з боку старої влади. Можемо констатувати сумний факт: і виконавське мистецтво, і композиторську творчість, і, зрештою, педагогічну діяльність митців у вищих навчальних закладах знецінено.

Умовою певного ступеня акредитації навчального закладу є науковий ценз працівників. Тобто кожен університет чи академія, котрі змагаються за звання Національних, зацікавлені в тому, щоб у них працювало якомога більше кандидатів та докторів наук. У нашій ситуації це виливається в те, що від педагогів-митців конче вимагають захисту дисертації. Однак основною роботою митця-педагога в академії є навчання студента не стільки теорії, скільки практичному досвіду. Таким досвідом для музиканта є виконавська і концертмейстерська діяльність чи композиторська творчість. Найкращих результатів у вихованні наступного творчого покоління здебільшого досягають власним прикладом ті педагоги, які є авторами непересічних творів або виконавцями яскравих концертних програм. У такий спосіб талант учителя запалює зірку таланту учня. Студент, вступаючи до музичної академії чи консерваторії, має бажання навчатися не у людини зі званнями, а в музиканта-практика (соліста, концертмейстера, композитора), усвідомлюючи, що саме у нього він зможе найбільше почерпнути знань.

За теперішніх обставин, які склалися довкола нездорового ажіотажу щодо захисту дисертацій, специфіки діяльності митця абсолютно не враховують. Часто трапляється, що ці "наукові" праці пишуть люди, які не змогли реалізувати себе як музиканти-практики чи творці. Однак захистивши дисертацію і здобувши науковий ступінь, вони отримують наукові звання і мають більші переваги в своїх правах на працю порівняно з педагогами-виконавцями чи композиторами. Парадокс полягає у тому, що інколи пересічним особам із науковим ступенем ректори раді більше, ніж людям, котрі гідно репрезентують музичне мистецтво в Україні та за її межами. Нагадаємо, що такі видатні педагоги Львівської академії, як Самуїл Дайч, Еммануїл Шпіцер, Володимир Флис, Еміль Кобулей, які виховали цілу плеяду видатних музикантів, не спромоглися отримати звання професора.

Жодним чином не применшуючи ролі наукової роботи, вважаємо, що її повинні виконувати фахівці, котрі здобули відповідну музикознавчу освіту (історик музики, теоретик музики, музичний критик) або ж відчули потребу в теоретичному осмисленні своїх творчих здобутків. Так знаємо з історії багато прикладів публіцистичної діяльності видатних музикантів XIX - XX ст., серед яких Р. Шуман, Ф. Ліст, Ф. Бузоні, Г. Нейгауз, С. Фейнберг, І. Стравинський, П. Гіндеміт, П. Казальс, котрі в своїх працях підсумовували й узагальнювали практику професійної майстерності задля передання її наступним поколінням.

Та "кількісний" підхід до дисертацій у вищих навчальних закладах, на нашу думку, є шкідливим, оскільки цей показник породжує "макулатурний" вал. Це викривлене розуміння вагомості "макулатурних" дисертацій підштовхує митця до незаконних дій, оскільки, не маючи змоги самостійно написати дисертацію за браком часу, що його поглинає основна діяльність (педагога, соліста, концертмейстера, композитора), він змушений вдаватися до послуг осіб, які спеціалізуються на виконанні "дисертацій на замовлення" за відповідну плату. То де ж справедливість? Митець, котрий витрачає максимум зусиль і часу для того, щоб заграти концерт чи написати симфонію та підготувати її до виконання, має ще й платити гроші для того, щоб його не викинули з роботи через відсутність дисертації?! Творчі зусилля таких митців не знаходять належної оцінки академічної спільноти, і таким чином навіть найталановитіші із них не мають можливості на рівних конкурувати під час укладання контрактів на працю у вищих навчальних закладах та мати професійну перспективу. Невже такі люди не гідні того, аби отримати звання доцента чи професора за педагогічну, виконавську і творчу діяльність? Чому нівелюється сама суть педагогічної діяльності в академіях? На нашу думку, присвоєння наукових звань має відбуватися на підставі лауреатства, кількості та якості виконаних концертних програм на престижних сценах, участі у серйозних музичних фестивалях, випуску аудіозаписів та нотних видань у поважних видавництвах, оскільки саме ці моменти є найбільш показовими у практиці педагогів-митців.

Інший шлях до присвоєння наукового звання пролягає через отримання так званого почесного звання народного артиста, заслуженого артиста, заслуженого діяча, працівника тощо. Вважаємо, що почесні звання -- релікт сталінських часів. Нині ця система звань себе цілком вичерпала. Присвоєння звань також стало підставою для злодіянь та корупції колишньої Адміністрації президента та різних нижчих державних органів (Міністерства культури, облдержадміністрацій), адже ні для кого не є таємницею те, що ці звання можна було отримати за ту чи іншу суму умовних одиниць.

Якесь гірке непорозуміння є у тому, що почесне звання народного артиста мають водночас такі справді видатні представники музичної культури, як Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Мирослав Скорик, а також автор пісні-одноденки чи новоспечений естрадний співак (хоча ми не бажаємо применшувати значення справді професійної естради). Ніде у цивілізованому світі схожих звань нема. Митець повинен мати одне право -- на своє ім'я, здобуте копіткою працею (виконавською, творчою, педагогічною), а не численні звання, ступені, регалії.

Нам прикро й боляче, що ставлення до культури та до серйозної музики зокрема є абсолютно принизливим для митців, -- варто тільки проаналізувати рівень оплати їхньої праці. Непокоїть і відсутність чітко сформульованої культурної політики в державі, немає музичних газет, журналів, видавництво "Музична Україна" повністю зруйновано. Хоча сусідні держави показують нам приклад схожих професійних видань, як-то: Ruch muzyczny в Польщі чи "Музыкальная академия" в Росії. А в Україні скидається на те, що насправді вартісне музичне мистецтво продовжує існувати не завдяки підтримці держави, а радше всупереч її т. зв. сучасній культурній політиці.

Вважаємо, що одним із кроків, спрямованих на подолання негативних тенденцій у сучасній вітчизняній галузі культури, мало б стати створення Вищої атестаційної комісії при Міністерстві культури і мистецтв України. До складу цієї структури треба залучити авторитетних виконавців, композиторів, дириґентів, які могли б адекватно оцінювати творчі здобутки педагогів-митців і присвоювати їм наукові звання у мистецьких вищих навчальних закладах. Не менш пильної уваги з боку держави і Мінкультури потребує й організація концертної діяльності академічних виконавців, зокрема тих, які працюють у вищих навчальних закладах.

Сподіваємося, наші проблеми та пропозиції для їх вирішення знайдуть відгук у колег із інших музичних та художніх академій, а також у представників нової влади, яка декларує рішучу боротьбу з корупцією в суспільстві й підтримку національної культури й мистецтв. Дискусії та полеміка щодо порушених питань дозволили б знайти альтернативні шляхи розв'язання цієї непростої ситуації, а також сприяли б відкритому діалогу суспільства і влади. Тепер слово за нею.

Марія КРУШЕЛЬНИЦЬКА, заслужена артистка України, професор кафедри фортепіано, екс-ректор Львівського вищого музичного інституту ім. М. Лисенка

Олег КРИШТАЛЬСЬКИЙ, народний артист, професор, зав. кафедри фортепіано

Павло ЮРЖЕНКО, доцент кафедри фортепіано

Юрій ЛАНЮК, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, С. Людкевича, професор кафедри струнно-смичкових інструментів

Йожеф ЕРМІНЬ, лауреат премій ім. Л. Ревуцького, С. Людкевича, переможець фонографічної нагороди Frederik 97 (Польща), доцент кафедри фортепіано

Оксана РАПІТА, лауреат міжнародних конкурсів, доцент кафедри фортепіано

Мирослав ДРАГАН, лауреат міжнародного конкурсу, ст. викладач кафедри фортепіано

Богдана ФРОЛЯК, лауреат премії ім. Л. Ревуцького, стипендіат "Шанувальників Варшавської осені" та стипендії польського міністра культури Gaude Polonia, член міжнародної асоціації "Нова музика", ст. викладач кафедри композиції

Богдан ДАШАК, доцент кафедри дириґування

Петро ДОВГАНЬ, дипломант конкурсу ім. М. Лисенка









» 
Нові іпостасі виконань Йожефа Ерміня
Яким ГОРАК
 
Піаніст Йожеф Ермінь дуже добре знаний львів'янам із частих виступів на концертних естрадах нашого міста. Особливо високо цінують цього учня Марії Крушельницької як виконавця високого рангу музики ХХ століття (зокрема його другої половини) та музики докласичної доби (сонати Д. Скарлатті, концерти Й. С. Баха, концерти Л. Бетховена). Музики ж західноєвропейського романтизму (за винятком хіба концертів С. Рахманінова), як і української музики ХІХ - першої половини ХХ століття у виконанні Йожефа Ерміня, принаймні на львівських концертних естрадах, ще не доводилося чути. У цьому сенсі нещодавній виступ митця у межах "Свята фортепіанної музики", присвяченого ювілею його педагога, був своєрідною презентацією нової, ще не знаної львівським музикантам іпостасі Ерміневого репертуару. Тому більшим був інтерес до запропонованої ним програми, в якій піаніст представив твори української музичної класики у першій та першу фортепіанну сонату Р. Шумана у другій частині концерту. Програма була дуже символічною та органічно вписувалася в контекст святкувань і в усталені попередніми виступами тенденції.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Володимир ХІМЕЙ: Львівським УСБУ має керувати фахівець 
  ·  Андрій ФЕДУР: Я не вірю, що справу Ґонґадзе розкриють 
  ·  Чорна смуга німецьких клубів 
  ·  Євген КУЧЕРЕВСЬКИЙ: Забракло майстерності та відповідальності 
Погляд
  ·  Папі зробили операцію 
  ·  Бізнесмен з кривавими руками 
  ·  Тимошенко не буде суперником Ющенка 
  ·  ПИТАННЯ ДНЯ 
Поступ у Львові
  ·  Піх залишиться на посаді 
  ·  Низький старт мерських перегонів 
  ·  Контрабанди не знаходять 
  ·  Сесія облради -- в середині березня 
  ·  У фокусі -- важкі діти 
  ·  Божевільні нікого не турбують 
  ·  Катастрофа, якої не було 
  ·  Сколівщина не здається 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  "Динамо" зацікавився Президент 
  ·  Шуфрич стає чоловіком 
  ·  Митники обурені владою 
  ·  Зінченко критикує Мороза 
  ·  Новий секретар РНБО обіцяє наблизити Україну до Європи 
  ·  Визначено терміни канікул та екзаменів школярів 
  ·  Крим продано за безцінь 
Поступ у світі
  ·  У Братиславі Буш і Путін порозумілися 
  ·  Важкі часи Англіканської Церкви 
  ·  Випробування ПРО увінчалося успіхом 
  ·  Палестинський уряд оновили 
  ·  Китай врятує світ 
Спорт-Поступ
  ·  Незнайоме "Динамо" 
  ·  "Партизан" переплив "Дніпро" 
  ·  Переможний гол Агахови 
  ·  Спортивний вечір у "Романтику" 
  ·  Дербі без Шевченка 
  ·  АЗи голландського футболу 
  ·  Чемпіонські паси українців 
  ·  Іванчук -- третій 
  ·  "Валенсія" звільняє Раньєрі 
  ·  Куман залишає "Аякс" 
Поступ реляксу
  ·  Символи азарту 
  ·  Львів і карти 
Арт-Поступ
  ·  Чи потрібні митці мистецьким вищим навчальним закладам? 
  ·  Нові іпостасі виконань Йожефа Ерміня 
Економіка у Поступі
  ·  Уряд шукає таланти 
  ·  Мораторій на податок 
  ·  "Укрзалізницю" оштрафували 
  ·  Німецькі конкуренти для українського рітейлу 
  ·  УТОЧНЕННЯ 
  ·  "Спрощеніше" не буває 
Самопоміч у Поступі
  ·  Життя на руїнах 
  ·  Сам собі "911" 
  ·  Кому заважає "Самопоміч"? 
  ·  ТУТ ПОТРІБНА ДОПОМОГА 
post-Поступ
  ·  Секрети секретної служби 
  ·  Граматика монархів 
Пост-Faktum
  ·  До Ірану автостопом 
  ·  КАЛЕНДАР