BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
25 лютого 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:56 20-02-2017 -   Понад 100 тисяч львів'ян залишилися без опалення  
  15:45 20-02-2017 -   У Львові вшанували Героїв Революції Гідності  
  15:43 20-02-2017 -   Поліція затримала засновників масштабної мережі борделів у Львові  
  14:41 20-02-2017 -   Мешканців Львівщини закликають не зривати первоцвіти  
  13:26 20-02-2017 -   Рятувальники ліквідували пожежу на проспекті Червоної Калини у Львові  
Україна
  16:39 20-02-2017 -   Рятувальники попереджають про високу небезпеку сходження лавин на Закарпатті  
  15:54 20-02-2017 -   Масштабна ДТП під Києвом: зіткнулися шість авто  
  15:47 20-02-2017 -   Ще два розшукуваних в Україні «беркутівця» стали громадянами Росії  
  14:48 20-02-2017 -   У Мінекономрозвитку зробили прогноз щодо курсу гривні на 2017 рік  
  14:45 20-02-2017 -   У центрі Києва затримали чоловіка з гранатою  
Світ
  16:38 20-02-2017 -   З Марокко в Іспанію прорвались ще 350 мігрантів  
  14:44 20-02-2017 -   Від Антарктиди відколовся айсберг розміром з місто  
  13:24 20-02-2017 -   Філіал Оксфордського університету з’явиться у Парижі  
  12:2 20-02-2017 -   У Росії зростає кількість прихильників прийому ЛДНР - опитування  
  11:35 20-02-2017 -   У Китаї зафіксовано наймасштабніший з 2013 року спалах пташиного грипу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Сад божественних пісень курбасівців
Світлана ВЕСЕЛКА
 
А поки що -- ні просвітку, ні дня.

Світ мене ловить, ловить ...доганя!

Час пролітає з реактивним свистом.

Жонглює будень святістю і свинством.

А я лечу, лечу, лечу, лечу!

-- Григорій Савич! -- тихо шепочу.

Минає день, минає день, минає день!

А де ж мій сад божественних пісень?

Ліна Костенко

"Сад божественних пісень", перша книжка віршів Григорія Сковороди, --перше надзвичайне враження школяра Володі Кучинського. Збірка хвилювала назавжди. Нічого житейського, тим паче пов'язаного з майбутнім. Просто "тенькнуло" (хороше слово, чи не так?!) і бринить крізь... Крізь усе. Коли вже визначився як режисер, знав, що прийде до Григорія Савича, хоча філософські діалоги і театр -- то, як кажуть у народі, "де Крим, де Рим, а де попова груша!" Кажуть і сьогодні, що ані дивитися, ані грати це неможливо! Що ж ходімо до Театру ім. Леся Курбаса та й подивимось "Наркіса", останню прем'єру (січень цього року) та "Благодарного Еродія", поставленого дванадцять років тому (саме цією виставою 10 березня 1993 року театр відзначив п'ятиліття свого існування). Уперше за 300 років філософські діалоги Сковороди з'явилися на сцені! (Цікаво: сьогодні до Кучинського звертаються з проханням посприяти у розшуку... п'єс (!) Скововроди). Зауважимо: до "Благодарного Еродія" молодіжний театр, керований Володимиром Кучинським, уже мав скромне, але достойне ім'я, мав -- на відміну від десятків новостворених на хвилі демократичних перетворень театрів-студій -- серйозно дібраний репертуар, ставив перед собою вагому творчу мету.

Та давня вистава стала програмною для театру, в ній було художньо переконливо явлено плідність. Перспективність позиції театру як театру методології, тобто наукового підходу до кожного твору і постановки. Ім'я Леся Курбаса є для Кучинського, як і для всіх акторів театру, і символом, й ідеалом. Символ віри для них -- слова великого режисера: "Мистецтво -- це та площина, на котрій вершиться об'єднання всіх нас: говорять до себе людські глибини, дійсно наше "Я", безвипадковість і різнорідність індивідуальностей життьових".

Мудрість, життєздатність цього твердження -- у свіжості (так!) вистави "Благодарний Еродій", цього "чудного глуму", де дидактичні тексти про "благо родити" й "благо дарити", про світоглядні засади буття українського народу, взаємопроникні з фантастичною пластикою середньовічних уявлень про рай та пекло (ніяких балетмейстерів-постановників не було, режисер і актори "анімували" "Страшний суд" Босха, картини Бройгеля!), з духовними співами. Цікаво, що найкраще приймали "Еродія" люди, які... зовсім не знали української мови, як-от у Культурному центрі в Нью-Йорку.

Тоді, дванадцять років тому, львів'яни вперше побачили Андрія Водичева. Він грав Еродія. Харківський студент-філолог, який "прибився" до Театру ім. Леся Курбаса з якоїсь майже містичної спонуки, навіть не помишляючи про жодне акторство, і якого прозрів режисерський і педагогічний талант Володимира Кучинського. Про Водичева -- трохи згодом...

Не можу збагнути, як багато хороших театральних вистав амортизуються передчасно, важчають, "линяють", забувають про прем'єрний блиск (якщо уявити, що він таки був) невдовзі по випуску. "Благродарний Еродій" за 12 років удосконалив свій стиль, котрий, знову пошлюся на Курбаса, "...условіє для жесту, слова, тону, ритму", а кожне слово Сковороди має "акцент доцільності".

Серед природних і "рукотворних" катаклізмів часу, серед міріадів суєтних зваб і майже безмежних спокусливих можливостей людини звучать слова одвічної незнищенної мудрості. І молодь XXI століття, розбещена всім наслідуваним від геніїв, котрі не передбачали наслідків своїх геніальних прозрінь і відкриттів, приходить до театру і ловить кожне слово, в якому -- неспотворена первозданність.

Подумалося: це так, ніби в годину пік у великому місті, на гамірному, небезпечному для життя перехресті центральних вулиць раптом засвітився ліхтар Діогена і вирельєфив усі початки і кінці...

Цей ліхтар засвітився у "Наркісі".

Сковорода не відпускав Кучинського. Володимир пояснює це дуже просто: "Хто зараз у бібліотеці питатиме твори цього дивовижного філософа? Будьмо чесними, ніхто. А мені хотілося пустити його думки, його слово в широкий культурний обіг. Щоб думки, які становлять підвалини духу, стали доступні людям. А для цього і є театр".

Ще одна передумова. Вокальна культура акапельного співу для курбасівців має добру славу. За пропозицією і безпосередньою участю артистки Наталки Половинки у 2004 році було підготовлено... виставу?.. програму?.. "Како воспоєм". Співали на сцені театру ірмоси. Співали їх у церквах, просто неба -- на фестивалі в Криму, на руїнах старої церкви. Ірмоси любили слухати, актори любили їх співати. Хотілося дати їм якесь сценарне оформлення. По допомогу -- до Григорія Савича. Перечитав Кучинський "Наркіса" і зрозумів, що несила йому висмикувати якісь абзаци з тексту, отож... треба братися за постановку! Так виникла ідея. Так засвітився ліхтар Діогена.

"Пізнай самого себе". Така суть, животворна ідея вистави, яку, зруйнувавши всі зверхньо-нігілістичні стереотипи "солідних" людей щодо покоління юних, саме молоді глядачі сприйняли гаряче й зацікавлено.

Пізнай самого себе. Цей заклик написаний над входом до храму Аполлона в Дельфах. Знайти в собі ту "істинну людину", яка в усьому дорівнює сама собі. Це у виставах курбасівців і за Платоном, і за Достоєвським. Все -- з любові. Це благо театрального враження. У "Наркісі" -- це філософська, етична, мистецька пронизливість.

Наркіс -- Андрій Водичев. Він також, прочитавши ще у студентські роки "Сад божественних пісень" (Доля!), захопився Сковородою. Особливо його листами до Ковалинського. "Зустріч із "Наркісом" продовжуватиметься, все життя йтиму до нього. Осягнути його за відпущений театром час неможливо", -- Андрія вабить енергія думки, пошук адекватної для цього форми. А також форми співу, форми тіла. І який прорив у професію! В саму суть акторства!

Енергія думки переймає глядачів від першої з'яви актора, ще тільки вгадуваного за абрисом у спорудженій Влодком Кауфманом (якого чудового сценографа без галасу в театральних колах виплекав Львів!) вертикалі... Бочці Діогена? Може, й так. Там, у напівпрозорому просторі, блимають вогники, які марно намагається вхопити людська рука... Шукає істину, безупинну, як людська думка? Чи, може, людська душа?

Перший діалог із Лукою, і ми опиняємось... у театральному "саду божественних пісень". Лука (Олег Стефан) -- майстер діалогу. Він не так спростовує постулати Наркіса, як хоче бути переконаним. Це не зневіра, -- природні сумніви мислячої людини. Партнери добре знають одне одного, тому в діалозі -- імпровізаційність, гра думки, яку античні греки називали діатрибою, інтонаційно багата, артистично приваблива.

Так, у Театрі ім. Леся Курбаса виросли справжні майстри! У "Наркісі" Олексій Кравчук грає роль людини на ім'я Памва. Людини? Він з'являється з... кокона, одухотворений молитвою. Просто на наших очах набуває звичних людських рефлексів, реакцій, сягаючи у фіналі благодаті. Як точно на якомусь мікрорівні відбувається цей процес!

Поруч із майстрами -- прозеліт Клеопа -- Микола Береза, на якого в театрі покладають неабиякі надії, студентка Тамара Горгішелі, красуня з гарним сильним голосом (Філон), щораз упевненіше входять у репертуар. Напевно, можна зробити їм деякі зауваження (що, звісно, є процесі роботи), але як радує приплив свіжої енергії в театрі!

Виставу несе, підносить, наснажує духовний спів. Вплітається у діалоги, іноді продовжує їх, відкриває потаємне і повсякчас не дає узвичаїтись ані театральній дії, ані її сприйняттю. Співці можуть перебувати у протилежних місцях дії, але музикальність ніколи не зраджує суголосності.

Після вистави якийсь нічим не прикметний глядач тихо сказав, ні до кого не звертаючись: "Хочеться висповідатись".

А навколо, в залі, ще не остиглі від вражень глядачі розшукували десь під кріслами рукавиці й шалики, поквапливо застібали теплі пальта (у театрі хо-лод-но, гардероб не працює), виходили поспішаючи, аби встигнути побачити акторів, подякувати їм.

Виставу відіграно. Краса, як непроминальний високий спогад, -- у спорожнілому темному залі, у великих рухомих окладах, ризах візантійських ікон, витворів Влодка Кауфмана, які сиротливо мерзнуть у коридорі. Мерехтять надією Божі лики.

Завтра репетиції і турботи, і "вічний бій" із матеріальними й фінансовими негараздами цього унікального театру. Згадаймо Ліну Костенко, -- "Жонглює будень святістю і свинством"...

Допоки?!!

Від редакції

Сьогодні, у п'ятницю, 25 лютого, актори Львівського театру ім. Леся Курбаса гратимуть виставу "Наркіс", запросивши безкоштовно відвідати її всіх акторів із інших театрів. Цей своєрідний дарунок людям театру приурочений до уродин патрона курбасівців -- визначного режисера, реформатора українського театру Леся Курбаса.

Незважаючи на вкрай скрутну ситуацію, яка склалася з фінансуванням цього театру в останні місяці у зв'язку зі зволіканням із затвердженням бюджету на 2005 рік та недосконалістю механізму надходження грошей через казначейство, актори не втратили душевної щедрості, пропонуючи колегам по цеху такий коштовний подарунок.

А становище цього, за словами авторитетного театрального критика, унікального львівського театру насправді критичне. "Поступу" не хотілося б знову публікувати ще одну статтю під розпачливим заголовком "Свобода вмерти у Львові", але скидається на те, що навіть зі зміною керівників та чиновників, яких багато вже перейшло за повноліття курбасівців, не змінюється визнання цінності цього неповторного методологічно-експериментального театрального осередку. Те, що курбасівці приречені виживати на платню, яка навіть не встигає за мінімальним прожитковим рівнем, лягає плямою ганьби на все державне керівництво культурою.

Розв'язати проблему життя і творчості Театру ім. Леся Курбаса могло б мудре рішення нової влади про клопотання перед Міністерством культури й мистецтв України, аби узяти на пряме міністерське фінансування театральну лабораторію, керовану режисером Володимиром Кучинським.

Якщо нині кілька слуг народу, від яких залежить цей крок, а саме --голова ЛОДА Петро Олійник, його заступник з гуманітарних питань Тарас Батенко та начальник управління культури Володимир Гаюк, хоча б на 5 хвилин задумаються над цим питанням під час робочого дня, а ввечері прийдуть на виставу, щоб пересвідчитися у правильності свого рішення підтримати театр, то можна буде вважати, що політика держави в галузі культури йде правильним шляхом.

До речі, порушити це питання у столиці обіцяв львівській громаді під час своїх останніх гастролей у нашому місті й Роман Віктюк. Слова свого він дотримав, передавши у Києві міністру культури Оксані Білозір та її заступникам, які відвідали його виставу, пакет документів зі схожим клопотанням, що йде безпосередньо від Театру ім. Леся Курбаса. Такий же пакет документів було доручено режисером Володимиром Кучинським і Олександрові Козаренку -- відомому львівському авторові музики для театру, який відважився на працю в Міністерстві культури після Помаранчевої революції.

Тепер слово за керівниками ЛОДА, справою політичної честі яких має стати перепідпорядкування Театру ім. Леся Курбаса із муніципального до державного ще до початку процесу формування бюджету 2006 року.









» 
Таємниці української Трої
Тихін ЛЕЩУК
 
Белз
Репрезентація історико-культурного та мистецько-літературного журналу "Белз", що видали "Українські технології", відбулася на зборах "Асоціації сприяння відбудови княжого міста Белза як перлини історії України та Європи". Ця подія викликала жваве зацікавлення громадських кіл у зв'язку з тим, що з'ява нового журналу збіглася у часі з підготовкою до святкувань тисячолітнього ювілею Белза.
Детальніше>>
» 
Леся та Лесь
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Сьогодні варто поговорити про Леся Курбаса. Запитаєте, чому? Бо сьогодні -- день його народження. 25 лютого взагалі знаменне для української культури, бо цього дня також народилася Леся Українка, а долі Дочки Прометея та Леся Курбаса нерозривно були пов'язані з долею українського театру. Вони розминулися у часі, але не в ідеях. Обоє мріяли про український театр європейського рівня.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львівські тещі -- мільйонерки 
  ·  Обікрали польського консула 
  ·  ПИТАННЯ ДНЯ 
  ·  "Дніпро" приплив, "Шахтар" пробився 
  ·  На помсту Медведчукові пошкодували грошей 
  ·  Президент дотримає обіцянки 
Погляд
  ·  Доля "Динамо" 
  ·  Чи вчинить Шуфрич мужньо? 
  ·  Більші автобуси не для львів'ян 
  ·  Степан ФРОНЦ: Перевізники не витримували конкуренції 
Поступ у Львові
  ·  Лікарям обіцяють компроміс 
  ·  Нові старі тарифи 
  ·  Із "Південним" усе з'ясують 
  ·  Кордон „завис” через комп’ютер 
  ·  Бойкот панові директору 
  ·  Пенсії залишаються 
  ·  Живемо в тисняві 
  ·  Україну окупують нелегали 
Поступ з краю
  ·  Піскуна цькують зусібіч 
  ·  Гряде адмінреформа 
  ·  Луценко реформуватиме ДАІ 
  ·  Влада не відмовилася від розкоші 
  ·  Що захищає Табачник 
  ·  Луценко не бив Головатого 
Поступ у світі
  ·  Молдова чубиться з Росією і мітить у ЄС 
  ·  Росії винесли вирок 
  ·  Папу знову госпіталізовано 
  ·  Сирійські війська залишать Ліван 
  ·  Тайвань готовий возз'єднатися з КНР? 
Спорт-Поступ
  ·  Рімас Гірскіс: У Литві баскетбол -- це релігія 
  ·  Спадкоємець батькової слави 
  ·  Обеззброїли лідерів 
  ·  Із надією на відродження 
  ·  Французький погром у Бремені 
  ·  Звитяги новояворівців 
  ·  На трасах Карпат 
  ·  Німецький тріумф 
  ·  Більярд у Львові 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Економіка у Поступі
  ·  40 тисяч літрів чистого щастя 
  ·  13 мільйонів від "Нафтогазу" 
  ·  Американці всіх обскакали 
  ·  Кого з'їсть "Вимпелком": Wellcom чи Kievstar? 
  ·  Дороге задоволення 
  ·  Податкова не втрачає надії 
  ·  Німці радять скасувати пільги 
  ·  Відновлення справедливості? 
Арт-Поступ
  ·  Таємниці української Трої 
  ·  Сад божественних пісень курбасівців 
  ·  Леся та Лесь 
Пост-Faktum
  ·  ГОБЛІН: Мені за це не платять 
  ·  КАЛЕНДАР