BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
23 лютого 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  18:14 23-03-2017 -   Зі Львова розпочали вивозити сміття  
  17:8 23-03-2017 -   На Львівщині шахраї видурили в жінки 15 тис. грн  
  16:8 23-03-2017 -   У львів’янина вилучили майже дві сотні наркотаблеток  
  16:6 23-03-2017 -   На Львівщині на городі виявили яму з нафтою  
  15:57 23-03-2017 -   Львівській музичній школі № 6 присвоєно ім’я Богдана-Юрія Янівського  
Україна
  18:15 23-03-2017 -   Вбивця Вороненкова помер - ЗМІ  
  17:6 23-03-2017 -   Площа пожежі на складах у Балаклії збільшилася  
  16:4 23-03-2017 -   ГПУ: Охорону екс-думівця Пономарьова посилять  
  16:3 23-03-2017 -   З України намагалися вивезти левеня, заховане у папугах  
  15:59 23-03-2017 -   Порошенко звинуватив Росію у вбивстві Вороненкова  
Світ
  18:17 23-03-2017 -   У Бельгії запобігли теракту за британським сценарієм  
  16:0 23-03-2017 -   ІДІЛ узяла відповідальність за теракт у Лондоні  
  13:27 23-03-2017 -   Астроном передбачив швидке отримання сигналу від інопланетян  
  12:12 23-03-2017 -   Brexit: ЄС запропонує Великобританії зону вільної торгівлі  
  11:7 23-03-2017 -   Шотландія відклала обговорення референдуму  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

post-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Мова, якою мовчать
Якуб ЛОГІНОВ
 
Цікаво, що своїм становищем не задоволена ні одна, ні інша сторона -- як україномовні, так і російськомовні громадяни, не кажучи вже про інші національні меншини. До того ж ще донедавна вдавалося зберігати відносну стабільність у цьому питанні, не наголошувати на ньому. Одні мовчали, коли, всупереч законам та деклараціям, їм нав'язували іноземну мову. Інші не переймалися тим, що їхня, така поширена російська, не має в Україні практично жодного особливого статусу: формально це лише мова національної меншини, як і румунська чи угорська. Каменем спотикання було визнання потреби послуговуватися українською в офіційних ситуаціях, щоправда, не завжди. Це мало засвідчувати, що все в мовному питанні гаразд. "Добре враження" створював екс-президент Леонід Кучма, більшість російськомовних народних депутатів, київських чиновників і викладачів. Спочатку навіть колишній "прємьєр" казав, що "українською мовою маємо в майбутньому розмовляти усі". Аж улітку той же "біло-синій" не витримав: розпочав вимагати визнання російської мови другою державною. Уперше за багато років такий заклик почав лунати на такому високому рівні й так голосно. Це збурило і без того кругу, відносну мовну стабільність. Колишній голова уряду наважився втягнути мовний чинник у виборчий процес, поставити знак "дорівнює" між своєю кандидатурою та російськомовністю, сподіваючись завдяки цьому перемогти. І програв. А мовне порушене питання треба буде тепер врегулювати.

Невизначеність і применшування мовного питання, притаманне десятирічному періоду "кучмізму", як і загальна ситуація в державі, не сприяли якимось різким змінам у мовній сфері. Хоча навіть за таких обставин відбувалася повільна, поступова українізація. Підтвердженням цього є, зокрема, порівняння результатів переписів населення 2001 та 1989 років. Отже, попри те, що населення України скоротилося на декілька мільйонів, загальна кількість українців не зменшилася, а навпаки -- їх побільшало на 0,3%. Натомість громадян, що задекларували російську національність, поменшало на 26,6%. Частка осіб, які вказали, що їхньою рідною мовою є українська, збільшилася з 64,7% до 67,5%, а тих, хто назвав російську, поменшало з 32,8% до 29,6%. З-поміж українських росіян 2001 року лише 4% назвали українську мову рідною. Проте ці 4% -- це все-таки вдвічі більше, ніж 1989 року. Причому це сталося без будь-якої пропаганди держави. За роки незалежності в Україні з'явилося покоління, яке вчилося у цілком українській школі та яке почуло російську мову, можливо, вдома, на вулиці, на телебаченні, але ж спеціально її не вивчало. Щоправда, на Півдні та Сході є багато людей, які державною мовою не володіють, які негативно ставляться до неї, але все-таки її розуміють. Уже не кажу про російськомовне населення Києва та Центру України, яке хоч-не-хоч, але від контакту з українською вже не втече. Це вже якийсь прогрес порівняно із ситуацією, яка була напередодні незалежності. Однак ці зміни -- не причина, щоб Кучму та період його правління асоціювати з українізацією й національним відродженням. Бо, з другого боку, маємо теж зовсім інші дані: "іноземною" російською мовою випускають приблизно 80% української преси. Схожий показник описує ситуацію українського інтернету та книжкового ринку. Без цієї "мови національної меншини" не обійдешся навіть у Галичині чи Закарпатті, які ніколи до Росії не належали. То що ж говорити про деклароване бажання попередньої влади справді українізувати всю країну.

Щоби зрозуміти, чому мова, яка є рідною лише для третини наших громадян, займає 80% інформаційного простору й є такою популярною у столиці, варто придивитися до чинника, який для мовної структури має неабияке значення, -- до географії. З одного боку, є в нас майже повністю україномовний Захід. До нього можна зарахувати такі області: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Закарпатську, Чернівецьку, Волинську та Рівненську. У такому разі визначений західний реґіон налічує 9,5 млн громадян, що становить 20% усього населення України. За протилежний йому російськомовний Схід можна вважати територію, яку "біло-сині" хотіли бачити автономією -- вісім південно-східних областей, АР Крим та Севастополь. Тут 22,5 млн мешканців, або 47,5%. І вже із цих цифр видно кількісну перевагу російськомовного реґіону. Хоча, звичайно, і в Галичині є російська мова, а у південних областях, Дніпропетровську та Харкові україномовна громада зовсім не екзотика. Річ у іншому. Як би не українізувався так визначений Схід чи русифікувався Захід, це ці реґіони суттєво не змінить. Розраховувати на російськомовний Захід чи повністю українізований Донбас протягом довгого часу таки недоцільно. Тож варто більше уваги приділити центральним областям, а особливо Києву. Саме вони остаточно вирішать, якою за мовними ознаками буде Україна.

Центральні та північні області, а також столиця вирізняються своєю мовною невизначеністю. Про Київ, Суми чи Чернігів можна, на перший погляд, сказати, що вони російськомовні. Проте вистачить порівняти їх з Донбасом або Кримом -- і відразу зміняюєш думку, бо, на відміну від Сходу, українська мова тут -- звична річ. Мешканців центральних реґіонів, найімовірніше, можна назвати двомовними або навіть тримовними, якщо врахувати поширений тут суржик. Вибір мови спілкування у Центрі, на відміну від східних та західних земель, не дуже пов'язаний з переконаннями та національною ідентифікацією. Особливо для киян, більшість яких вважає себе російськомовними українцями (російську національність задекларували тут 2001 року лише 13,1% осіб). Згідно з проведеним 2000 року опитуванням, 53% мешканців столиці розмовляють майже лише російською. До того ж 70% з них пояснюють це звичкою, впливом оточення. Згідно із цим опитуванням, 15% киян назвалися україномовними, натомість 33% спілкуються як українською, так і російською. Лише 15% опитуваних негативно ставляться до національної мови, а 50%, навпаки, вважають, що розмовляти українською у столиці престижно. Інші дослідження засвідчують, що в Києві люди переважно відповідають такою мовою, якою до них звернулися -- українською або російською. 70% російськомовних киян вважають, що громадяни України мають знати державну мову на доброму рівні, 55% готові підтримати заходи, спрямовані на зміцнення становища української мови. Лише двоє зі ста вважають, що в майбутньому столиця має бути російськомовною, 30% -- це прихильники україномовного Києва. Для решти їхнє місто так і має залишитися двомовним.

Київ -- не виняток. Невизначеною в мовному питанні так і залишається третина українських громадян, приблизно стільки ж населення центральних та північних реґіонів, це зі столицею. На сьогодні вони віддають перевагу російській усупереч національній ідентифікації та адміністративній підтримці державної мови. Невже радянська звичка говорити мовою Пушкіна та Леніна така ж сильна на чотирнадцятому році незалежності? Здається, річ у іншому. Як уже було зазначено, населення Заходу -- 9,5 млн, а Сходу -- 22,5 млн, тобто східняків у 2,4 раза більше, ніж західняків. Не дивно, що сила впливу південно-східних областей на Центр набагато більша, ніж західних. Та кількість це ще не все. У Сходу та Півдня перевага також у економічної силі (принаймні якщо виміряти її такими статистичними показниками, як середня зарплата чи рівень виробництва), а донедавна й у політичній. То із Харковом, Дніпропетровськом, Сімферополем та Одесою передусім з'єднали Київ швидкісними залізничними сполученнями або автомагістраллю. Саме на ці промислові реґіони дивилися, встановлюючи принципи економічної стратегії уряду та грошово-валютної політики НБУ. Тож не дивно, що, оскільки увага бізнесових та політичних кіл столиці прикута до російськомовних реґіонів, а зовнішня політика країни надавала перевагу співпраці в межах СНД, невизначений щодо мови Центр схилявся в бік російської мови, до носіїв якої мав набагато більший інтерес.

Проте "кучмізм" закінчився. Помаранчева революція вперше за багато років переорієнтувала столицю на 180 градусів. Київ підтримав майдан, а майдан, хоч як на цьому не хотіли наголошувати, говорив переважно українською. І цього не можна не помітити. Ющенко несподівано став людиною, яка об'єднала Центр із Заходом. То вже не Галичину розглядали як потенційну автономію, а південно-східні реґіони. А сепаративні тенденції "біло-синіх" та втручання Росії, парадоксально, збудили в киян та мешканців решти центральних земель національні почуття. Команда Януковича та президент Путін дали Центру і столиці України достатньо приводів, щоби протиставляти собі Донбас, Росію та російськомовних громадян. І якщо внаслідок революції столиця стане більш українською, а все здається свідчить про це, то, як не дивно, велика заслуга у цьому "донецьких" та північно-східного сусіда.

Зміна ментальності та мови побутового спілкування -- це справа часу. Тобто сподіватися на те, що зміни мовної ситуації Центру України будуть радикальними, не доречно. Проте вони вже відбулися. Українська мова як ознака державності країни, що розчарувала майже всіх, дійсно не приваблива. Однак та сама українська мова як символ Помаранчевої революції, як рідна мова народного Президента, як ознака, яка несподівано почала вирізняти "наших" серед "їхніх" -- оце вже зовсім інша річ. Російськомовні кияни, напевно, такими й залишаться, хоча їхні знання державної мови та ставлення до неї, мабуть, покращають. Та ці 33% двомовних, які досі під впливом оточення частіше спілкувалися мовою східного сусіда, найімовірніше, надаватимуть перевагу національної мові. Особливо, якщо їм у цьому допомогти. Уже понад рік діє оновлений Закон про рекламу, завдяки якому Київ опинився практично без російськомовних написів. А це вже само собою сильно впливає на підсвідомість. У адміністративний спосіб українізують інформаційний простір: варто згадати минулорічне рішення Національної ради з питань телебачення та радіомовлення про перехід на українську мову. Здається, українська книжка та преса таки отримають справжню фінансову підтримку від держави: президентське вето на відповідний закон подолано. І це все ще за старої, проросійської влади. Тож за нової гірше, мабуть, із цим питанням не буде. Одне можна сказати точно: якщо українізувати, то передусім Київ. Там уже давно є бажання щось у цій справі змінити, а тепер ще й є для цього можливість. А якщо столиця стане справді українською, то за нею рано чи пізно підуть і інші реґіони. Адже Україна -- єдина.


Наведені статистичні дані взято із Всеукраїнського перепису населення 2001 та 1989 років (Державний комітет статистики), а також з мовного порталу www.novamova.com.ua (результати соціологічних досліджень).









» 
Тіні минулого
МАЙКЛ
 
У канадській провінції Манітоба з полиць магазинів зняли пляшки із зображенням Сталіна після численних скарг з боку місцевої громади українців.

На етикетках пляшок вина "Массандра", яке постачають у Канаду з України, зображено Сталіна разом із Рузвельтом і Черчіллем. Етикетка згадує Ялтинську конференцію, яка відбулася 60 років тому. Три відсотки громадян Канади, або ж понад 1 мільйон осіб, під час перепису населення визнали себе етнічними українцями.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Кінець багатовекторності 
  ·  Українці хочуть у ЄС, але не в НАТО 
  ·  ПИТАННЯ ДНЯ 
  ·  Райони не вгамовуються 
Погляд
  ·  Долю "Криворіжсталі" вирішать у березні 
  ·  Шана за патріотизм. Посмертно 
  ·  Влада взялась за філармонію 
  ·  Тунель на вулиці Сахарова 
Поступ у Львові
  ·  Соснівка втомилася від хвороб 
  ·  Ветерани хочуть уваги 
  ·  Армії відновили газопостачання 
  ·  З'явилися незадоволені свідки 
  ·  Студенти матимуть житло 
  ·  Геннадій ХАЗАН: Міськрада хоче на вас нажитися 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Чорновіл виростить Януковича 
  ·  Бакаю загрожують ґрати 
  ·  Путіна в березні не буде 
  ·  ЄС розширить навчальні програми 
  ·  Тимошенко не подобаються ДТП 
  ·  Кабмін обговорюватиме Зварича 
  ·  Білоруси тікають в Україну 
  ·  Порошенко радитиме Тимошенко 
Поступ у світі
  ·  Повернення у сім'ю 
  ·  Іран: сотні жертв землетрусу 
  ·  Білоруси не спатимуть 
  ·  Теракт до п'ятничної молитви 
  ·  Австралія скеровує підмогу в Ірак 
Спорт-Поступ
  ·  Ельбрус ТЕДЕЄВ: Любов до боротьби -- особлива 
  ·  Подарунок аутсайдерові 
  ·  По перемогу до Угорщини 
  ·  Бронзовий стрибок мукачівця 
  ·  Останні оберти "Мотора" 
  ·  Залишився останній шанс 
  ·  Беньо дебютував у "Венті" 
  ·  "Карпати" знову у Туреччині 
  ·  Останні оберти "Мотора" 
Економіка у Поступі
  ·  Росія на дроті 
  ·  Українська горілка завойовує Росію 
  ·  Митниця дасть лад з експортом 
  ·  Львівські автобуси -- найкращі 
  ·  Промисловість гальмує 
  ·  Держдепзв'язку не поступається 
  ·  Фінансовий ринок пручається 
  ·  Повний ПДВець 
Арт-Поступ
  ·  Юрій ЛАНЮК: Соромлюся казати, що я композитор 
Літературний Поступ
  ·  Професори і їхні вівці 
  ·  Свята неправда дипломатії 
post-Поступ
  ·  Тіні минулого 
  ·  Мова, якою мовчать 
Пост-Faktum
  ·  ІГОР ПЕЛЕХ: Мамо, Ви до кого говорите? 
  ·  КАЛЕНДАР