Ця робота не приносить задоволення, ані морального, ані матеріального. Весь мій робочий інструмент -- це дві руки, велика торба на пресу і кріселко, на якому я сиджу на тротуарі. Ще деколи беру возика, щоб привезти весь товар. Але переважно обходжуся руками.
Тому це не заробіток, це спосіб вижити. Я на пенсії, немолода, найти щось інше важко. Так само молодих на цю роботу загітувати неможливо. Ті, хто торгує, це старі люди, такі, як я, пенсіонери, або ж для них це тимчасовий заробіток. Ну, попросили попродавати газети поки мама, тітка чи бабця хворіє.
Подивіться самі, яка на дворі погода. Тільки простояти декілька годин на такому мокрому асфальті, і вам гарантовано як мінімум грип, запалення легенів, гайморит, радикуліт, ревматизм... Про специфічні жіночі хвороби не говоритимемо, це не для газети.
Я не скаржуся і не плачу. Краще продавати газети, ніж якийсь мотлох на лотку, де тобі платять 190 гривень, а можуть і не заплатити. Ні, не кажу, що я тут заробляю набагато більше, але я сама собі господар. Я сама вирішую, скільки мені стояти на робочому місці. Мені ніхто не наказує. Я сама вибираю, які мені газети і журнали продавати. Адже якщо я їх не продам, то не зароблю. Це мій ризик, і я маю його зменшити.
Зважати, що брати, а це потрібно йти на друкарню із самого рання, і брати ці пачки "паперу" й тягти на собі. Це зараз у мене, після років роботи, вже є досвід. Я більш-менш знаю, що можуть чи не можуть купити читачі. Повірте, точно, на всі сто, не знає ніхто. Буває, вчора, брали так, що в мене забракло газет. Наступного дня набираю з запасом і та сам газета не йде. Причому нічого сенсаційного у Львові чи у світ не відбувається. Або деколи приходять, наприклад у четвер, і просять, чи у вас випадково немає газети за вівторок? Цю газету людина не читає, але у тому вівторковому номер щось таке написали про їх начальника і їй потрібно це почитати.
Улітку, коли найкраща погода, настають канікули і сезон відпусток -- пресу перестають купувати. Доводиться самій йти у вимушену відпустку.
Зараз трошки легше. Я маю постійних клієнтів, які читають тільки ту чи іншу пресу і наперед замовляють її у мене. Це хоч якась гарантія заробітку. Я можу їм порекомендувати якусь іншу газету чи журнал, але вони не перейдуть на неї. Раз куплять, подивляться, почитають, але не перейдуть. Читачі -- народ консервативний і інертний. От вони звикли читати програму в одній газеті, і все, поки ця газета не зникне. Вплинути на їх вибір може ціна, тобто суттєве подорожчання. Але не завжди. Так у мене є постійний клієнт, пенсіонер, який протягом двох років замовляє досить дороге спортивне видання. А одна сімейна пара упродовж декількох років купує в мене календарики, жіночі журнали і газети.
Інший приклад. До нас, до розповсюджувачів, підходили рекламні аґенти однієї з львівських газет, роздали нам шоколадки і, звичайно, свою газету. Я не відмовилась. Але давай не давай шоколадки, якщо газета не подобається читачеві, як би я її не хвалила, він її не купить. Або йому не цікаво, або він має такого самого формату і читає її вже декілька років. Мільйон причин.
Для мене взагалі-то вигідніше, якщо люди починають купувати ще якусь газету чи журнал. Я, зі свого боку, усно рекламую, розхвалюю деякі видання, але, щоправда, це мало ефективно. Один раз куплять з цікавості, деколи із ввічливості.
Сама собою я не можу різко збільшити продаж. По-перше, я сиджу. Колись я спробувала ходити в електричках. Великої різниці у заробітках у мене не було, і за день я сильно втомлювалася. По-друге, я не можу самотужки покращити свій товар. Якщо, наприклад, новин немає, або, ще веселіше, їх дуже багато. Під час Помаранчевої революції люди пресу не купляли. Чи дивилися телевізор, чи всі читачі виїхали на майдан, чи у студентів були канікули -- не знаю. Газети не продавались. Тільки-но ситуація перейшла у спокійне русло, газети знову почали купувати. Хоча мені краще продати один товстий журнал для жінок, ніж пачку газет. Ця продукція не залежить від революцій. Деякі жінки наперед замовляють дорогі журнали.
Сама я ці журнали не читаю, я читаю газети. Це, можливо, ще одна причина, чому я ними торгую. |
