|
|
|
|
Мій Дрогобич »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
"Львівські музики" нагороджені дрогобицькими глядачами. Щедрими оплесками... |
|
|
| Василь КИРИЛИЧ |
| |
Ансамбль "Львівські музики" люблять усі, хто хоч трохи знається на музиці, любить "живе" виконання. Один мій знайомий вивчав попит іноземного аудіоринку, і серед того, що йому в першу чергу замовили привезти з України – записи ансамблю "Львівські музики".
Інтерв'ю з керівником ансамблю зі Львова Іваном Мазуром було зроблене в перерві між виступами в концерті до Дня святого Валентина у Дрогобичі.
– Іване, давайте на початку нашої розмови познайомте читачів газети "Мій Дрогобич" із членами колективу.
– Я є керівником ансамблю. Музичний керівник колективу – Володимир Ковальчук. Богдан Жовтуля грає на скрипці, а Тарас Тимошенко – на гітарі.
– Ваш колектив має традиційну назву: "Музики". Колись це слово означало народний, здебільшого, інструментальний ансамбль. Якого стилю дотримуєтеся ви?
– І ми відроджуємо та пропагуємо українську народну музичну творчість. Легенький інструментальний супровід, народна пісня в доброму ансамблевому викладі – це наш стиль.
– Супровід, який ви використовували в сьогоднішньому концертному виступі – типовий?
– Ми граємо на акустичних інструментах. Але при потребі, скажімо, у спільних концертах, аби не створювати звукового контрасту, можемо використовувати бас-гітару, електрогітару.
– Коли був створений ансамбль?
– П'ятого січня цього року нашому колективові минуло сімнадцять років. Створений він був на базі Львівського Клубу творчої молоді. У той час формувалося багато молодих творчих особистостей, зароджувалися колективи, які й зараз є провідними в українській музичній культурі.
– Хто був ініціатором створення вашого колективу?
– Ініціатором створення "Львівських музик був Станіслав Чуєнко і я. В основу першого репертуару лягла українська пісня, цієї лінії ми не змінюємо й по сьогодні, зате добавилося багато духовних творів, обрядових пісень, українських народних співанок різних регіонів, зокрема, Лемківщини. Є, також, естрадні пісні наших композиторів-земляків – Богдана Янівського, Зиновія Гучка, інших молодих композиторів-піснярів.
– При роботі над новим репертуаром надаєте перевагу пошукові невідомих та маловідомих пісень, чи берете, як то кажуть, "родзинки" нашої народної пісенної спадщини?
– Є дві дещо різні речі: робота над поповненням репертуару і формування концертної програми. У пошуках репертуару справді шукаємо щось свіже. Коли ж формуємо концертну програму, то враховуємо той факт, що не кожна публіка однаково підготовлена для слухання тої чи іншої музики. Ми об'їздили мало не всю Європу, були в США та Канаді, тому вже вивчили смаки й попит публіки. Тут, я би сказав, є правильний принцип, він стосується не тільки музики: публіку треба підтягувати до вищого рівня у своїх смаках, вчити й виховувати, а не навпаки – опускатися до примітивізму, до якого часто спонукає заробітчанство.
– Іване, скільки пісень за свій більш ніж п'ятнадцятирічний стаж переспівав ваш колектив, чи є в його репертуарі якісь особливі жанри.
– Кількість пісень уже сягнула понад триста. Жанрів пісень є багато, серед них – сороміцькі пісні. Цей жанр, як і український словесний гумор, не вчить нічого поганого. Він висміює негативні риси та манери, вирівнює "пана й хлопа" перед здатністю піддаватися спокусам.
– Що хотіли б додати до нашої розмови, адже, незабаром вам знову на сцену.
– Хочу побажати нашим людям щастя й добра, а ще – сили для розпочатих добрих справ. |
|
|
|
|
Влада хоче бути “чистою” |
|
|
| Василь КИРИЛИЧ |
| |
cьогодні шпальти багатьох газет рясніють заголовками статей про зміни в теперішньому керівництві країни, запровадженні незвичних методів керування новопризначеними високопосадовцями.
Стараються не відставати від нової хвилі демократизації й представники дрогобицької влади. Однак роблять це по-різному: дехто хоче, "очиститися", зблизитися з народом, а дехто, навпаки, "вийти чистим".
Наприкінці минулого тижня у дрогобицькій ратуші з'явилася "скринька довіри" яку запровадив міський голова Михайло Лужецький. Скриньку встановили у п'ятницю, як тільки Михайло Петрович закінчив пряме спілкування з дрогобицькою громадою на радіо "Франкова земля", де й повідомив про це нововведення. Отож, тепер дрогобичани зможуть задавати міській владі відверті запитання. Ключі від "скриньки довіри", як повідомлялося в радіопередачі, в одному екземплярі знаходитимуться у дрогобицького мера. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Галерею мистецтв відкриють до Дня міста |
|
|
| Олег ГУРНЯК |
| |
|
Як ми вже повідомляли, ухвалою сесії Дрогобицької міської ради в січні 2005 року історико-краєзнавчому музею "Дрогобиччина" передано будівлю палацового типу по вулиці Тараса Шевченка, 38 для облаштування там Галереї мистецтв, яку планується відкрити 21 вересня цього року – під час святкування Дня міста. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Стебницька ситуація: потерпілі отнимають грошову компенсацію |
|
|
| Олег ГУРНЯК |
| |
|
Ситуацію, що склалася в Стебнику на вулиці Пилипа Орлика внаслідок просідання земної поверхні, обговорено на нараді в ратуші. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Знайшов один, а приписали іншій |
|
|
| Роман ПАСТУХ |
| |
|
Спочатку нагадаю народну притчу про рідну доньку і пасербицю. Послала їх мама ввечері кужіль прясти. Пасербиця була роботящою і слухняною, а лінива донька подалась на гульки. Опівночі дівчата стрілися біля перелазу. Пасербиця тримала в руці прядиво, а в доньки руки були порожні. "Дай, – каже вона до пасербиці, – потримати кужіль, доки ти перелізеш на мій бік". Пасербиця й дала. Але доки перелазила, донька вже хвалилась матері, як то вона цілий вечір сумлінно трудилась, а пасербиця гуляла з парубками. Ох і дісталось же тоді бідній пасербиці від мачухи! |
| Детальніше>> |
|
|
|
Спроба реабілітації літери… |
|
|
| Оксана СОКОЛИК |
| |
Не подумайте, що йдеться про воскреслу із совіцького небуття нашу українську букву Ґ. Ні, вона уже досить впевнено вкоренилася в усному й писемному мовленні українців.
Після "найбруднішої із брудних" передвиборчої кампанії хотілося б омити букву Я. Адже і сама буква і поняття, які нею позначають нічим не завинили перед нами. Це не проста літера. Це цілий космос, уміщений у форму знака. Це глибокий і безмежний океан, втілений у краплині звука. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Нові "базарні" проблеми |
|
|
| Василь КИРИЛИЧ |
| |
|
Минулих четверга та п'ятниці у приміщенні Дрогобицького районного Народного дому відбулися збори підприємців, котрі займаються торгівельним бізнесом. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Глина, камінь і метал в руках скульптора здатні говорити |
|
|
| Роман ПАСТУХ |
| |
|
Якби Роман Романович не створив більше нічого, крім пам'ятника знаменитій Роксолані – Насті Лісовській у її рідному м. Рогатині на Івано-Франківщині, то й тоді би посів гідне місце у монументальній україніці доби незалежності України. Але на його рахунку нині є вже більше півсотні пам'ятників, пам'ятних знаків і таблиць, що стали окрасою міст і сіл Галичини. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Дрогобичани увіковічнять ім’я Володимира Баб’яка |
|
|
| Олег ГУРНЯК |
| |
Проводиться збір коштів на побудову надмогильного пам'ятника видатному музикантові Володимирові Баб'яку, який передчасно відійшов у вічність у жовтні 2003 року.
Від 1960 року і до останніх днів життя Володимир Іванович працював у нашому місті Дрогобичі. Його знали як талановитого піаніста-концертмейстера. З іменем В.Баб'яка пов'язані численні успіхи дрогобицьких музичних колективів і окремих виконавців, здобуті в концертних залах України та за кордоном. |
| Детальніше>> |
|
|
|
