BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Поступ технологій.    Львівські обсервації.    Мандри Поступу.    Арт-Поступ.    Мій Дрогобич.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
17 лютого 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мій Дрогобич  » 

___________________________________________________________________________

Глина, камінь і метал в руках скульптора здатні говорити
Роман ПАСТУХ
 
Якби Роман Романович не створив більше нічого, крім пам'ятника знаменитій Роксолані – Насті Лісовській у її рідному м. Рогатині на Івано-Франківщині, то й тоді би посів гідне місце у монументальній україніці доби незалежності України. Але на його рахунку нині є вже більше півсотні пам'ятників, пам'ятних знаків і таблиць, що стали окрасою міст і сіл Галичини.

Наша розмова відбулась у Дрогобичі, куди його запросили як відомого скульптора для відновлення "Лицаря волі" (колись – "Лицар у зброї" чи "Збройний лицар") на головній площі міста поряд з ратушею. Почати вирішив із запитання щодо його біографії.

– Нічого особливого в ній немає,-з легким гумором підкреслив він. – Виріс у с.Голишеві неподалік Журавного на Жидачівщині в багатодітній селянській сім'ї. Гадаєте, чому не підріс вище? Бо появився я на світ у голодовому 1942 р., коли люди не мали чим прогодуватися самі, а тут мамі ще треба було годувати свого чергового пуцьверінька. Та нічого, дякувати Богові і батькам, ми якось попідростали, пішли в школу, а як уже зовсім виросли, то кожен подався у своє.

– Своє – що то є для вас особисто?

– Жидачівське ПТУ, Львівське училище імені І. Труша, Ленінградське вище художньо-промислове училище імені В.Мухіної. Так, тієї самої, чиї "Рабочій і колхозніца" стали одним із символів радянської монументальної пропаганди і агітації.

– А як ви зрозуміли своє мистецьке покликання – відколи себе усвідомили на цій землі чи поступово?

– Завжди на людину впливає сім'я, родина, оточення. Ще мій дід був добрим різьбярем. Сестра ж, коли працювала в алебастровому цеху біля Журавна, нерідко привозила вироби малих форм. Я з уже "прорізаними" художніми нахилами їх змальовував і копіював. З роками вироблялися навики, нагромаджувався початковий досвід. Вперше він разом зі знаннями проявився в скульптурній композиції "Пам'ять матері (А лен цвіте"), виготовленій у 1974 р. вдома на канікулах після другого курсу ленінградських студій. Встановили її у Львівській картинній галереї, звідки переправили до Москви, де й слід за нею загубився. Можливо, хтось її собі присвоїв. Пам'ятною для себе вважаю й скульптуру 1978 чи 1979 р. відомого львівського митця Еммануїла Миська за роботою.

– Це було ще під час навчання чи пізніше?

– Пізніше, як я влаштувався на роботу у Львові оформлювачем і під егідою Спілки художників України виготовляв скульптури на замовлення.

– Більше півста монументальних творів – це багато чи мало? Які з них зараховуєте до своїх творчих досягнень?

– Як сказати. Думаю, це немало. З-поміж усіх особливо дорожу пам'ятниками Омелянові Партицькому в його рідному с.Тейсарові на Жидачівщині, Євгенові Коновальцю в його селі Зашкові на Жовківщині, Роксолані в Рогатині, Архистратигові Михаїлову в с.Гусакові на Мостищині, Іванові Франку в с.Добрівлянах на Жидачівщині. Як відомо, перший пам'ятник організаторові УВО і ОУН Коновальцеві тоді вже конаюча комуно-російська влада підірвала, і я виготовив такий самий другий, зберігши руїни першого. Відливали і встановлювали їх уночі. Не приховаю: десь був і гордий, і мав певний трем. За здвигнення пам'ятника Роксолані мусив перемогти у складному творчому конкурсі, розробити аж дев'ять варіантів, тому він мені ще більше дорогий. Я зобразив її не як дружину могутнього турецького султана, а як українку, котра повертається з-за моря до рідного краю і свого Рогатина, завжди мріючи про цю щасливу мить.

– А "Короля Данила Галицького" у Львові чому не згадуєте? Таж він там неначе живий!

– Якраз хочу назвати і цей пам'ятник, що вже зробився новою візиткою заснованого ним міста. Він належить не тільки мені, але ще більше – моїм співавторам скульпторові Василеві Яричу та архітекторові Яремі Чурилику. Тепер від нього своєрідно починається каскад пам'ятників – Адаму Міцкевичу, відновлений Пречистій Діві і Тарасові Шевченку. Різні особи, епохи, автори і стилі, але один для всіх – неповторний центр Львова!

– Цікаво почути вашу думку про модерні віяння, мотиви в техніці скульптури. Якщо за радянських часів ви мусили творити за канонами соцреалізму і вимогами чиновників від культури та мистецтва, то зараз – як серце велить. Не так?

– Відповісти на це запитання і просто, і складно. За СССР Львів мав свою скульптурну школу, характерними рисами якої мені видаються монументалізм і заокруглення. Її ще легко розпізнавали за пластичними декорами з гуцульських і бойківських мотивів. Київська школа тяжіла до станкової пластики. Тепер же на передній план виступає проблема синтезу пластики і середовища. Прикладом може слугувати той же "Данило Галицький". Сама ж пластика розвивається на всю широчінь – від реалізму і до абстракціонізму. Найголовніше – митці отримали свободу втілення своїх задумів. Водночас у них появилась відповідальність і культура в пластиці.

– Очевидно, можна умовно говорити про зміну поколінь у львівській скульптурній школі. Які тут простежуються тенденції?

– Після здобуття незалежності України старше покоління митців загалом успішно продовжує послуговуватися успадкованою від радянського періоду доброю базою знань і досвіду. Тому Ярославові Мотиці, Романові Петруку, Григорієві Кудлаєнку, почасти – Василеві Яричу та іншим було легше вписатися в нові реалії. Щодо молодших колег (Ярослав Юськів, Володимир Цісарик, Олег Капустяк, можливо Юрій Мисько і теж інші), то вони сміливіші, імпульсивніші, розкованіші, бо їм уже пощастило побачити закордоння з його такими неймовірно різними стилями й тенденціями. А є ще молодші митці, яким не бракує ні здорових амбіцій, ні таланту, ні прагнення сповна проявити себе.

– Щоб це сталося, потрібні грошовиті замовники. Хто й кого знаходить – скульптори їх чи вони скульпторів?

– По-різному буває. Але частіше замовники йдуть до тих, кого краще знають, хто більш титулований і авторитетний. Та вже недалекий час, коли замовники перестануть рахувати видатки заледве не до однієї гривні в ім'я створення митцем дійсно ориґінального, неповторного твору скульптури.

– Умовно переступімо поріг вашої майстерні. І не тільки вашої…

– …і доки самотужки не зігріємось, з повною віддачею творчої уяви працювати не зможемо. Часто майстерні через брак грошей її власника чи орендаря опалюються слабо, часто зовсім холодні. Багатьом їх важко утримувати, хоча й без них скульпторові працювати неможливо. Через бідність навіть маститі митці вимушені шукати заробітків на, умовно кажучи, "халтурі". Якби ж то нас у Львові – хоч греблю гати, то було б сяк-так зрозуміло, а то ж – усього якихось сорок скульпторів членів Національної Спілки художників і ще з десяток-другий наразі не спілчан. Негайно треба вживати заходів з боку держави для справжньої підтримки митців у широкому значенні слова.

– А як ви собі даєте раду?

– Донедавна викладав у коледжі імені І.Труша, в Академіії мистецтв. Зараз живу з пенсії та замовлень. Як і абсолютна більшість митців, ми теж не можемо похвалитися особливими життєвими набутками.

– Нині що ліпите?

– Скульптуру для пам'ятника видатному гетьманові Іванові Виговському чи то для його колишньої власності – села Руди, чи для Жидачева. Ну й ось беруся за дрогобицького "Лицаря волі", що матиме унікальне місце серед усіх монументів України і унікальний ритуал його використання. Це по-справжньому цікаво.

– До речі, де беруть скульптори глину для ліплення своїх творів?

– З кар'єру біля містечка Рудки на Самбірщині. Кажуть, є ще десь кар'єр.

– Ваші діти – хтось пішов батьковими слідами?

– Якщо буквально, то ніхто. Син Данило добре малює, але вибрав собі іншу стежку. Донька Оленка закінчує Львівську Академію мистецтв і хоче стати художником із ткацтва. Мрію побачити в ній справжнього майстра.









» 
Влада хоче бути “чистою”
Василь КИРИЛИЧ
 
cьогодні шпальти багатьох газет рясніють заголовками статей про зміни в теперішньому керівництві країни, запровадженні незвичних методів керування новопризначеними високопосадовцями.

Стараються не відставати від нової хвилі демократизації й представники дрогобицької влади. Однак роблять це по-різному: дехто хоче, "очиститися", зблизитися з народом, а дехто, навпаки, "вийти чистим".
Наприкінці минулого тижня у дрогобицькій ратуші з'явилася "скринька довіри" яку запровадив міський голова Михайло Лужецький. Скриньку встановили у п'ятницю, як тільки Михайло Петрович закінчив пряме спілкування з дрогобицькою громадою на радіо "Франкова земля", де й повідомив про це нововведення. Отож, тепер дрогобичани зможуть задавати міській владі відверті запитання. Ключі від "скриньки довіри", як повідомлялося в радіопередачі, в одному екземплярі знаходитимуться у дрогобицького мера.
Детальніше>>
» 
Галерею мистецтв відкриють до Дня міста
Олег ГУРНЯК
 
Як ми вже повідомляли, ухвалою сесії Дрогобицької міської ради в січні 2005 року історико-краєзнавчому музею "Дрогобиччина" передано будівлю палацового типу по вулиці Тараса Шевченка, 38 для облаштування там Галереї мистецтв, яку планується відкрити 21 вересня цього року – під час святкування Дня міста.
Детальніше>>
» 
Стебницька ситуація: потерпілі отнимають грошову компенсацію
Олег ГУРНЯК
 
Ситуацію, що склалася в Стебнику на вулиці Пилипа Орлика внаслідок просідання земної поверхні, обговорено на нараді в ратуші.
Детальніше>>
» 
Знайшов один, а приписали іншій
Роман ПАСТУХ
 
Спочатку нагадаю народну притчу про рідну доньку і пасербицю. Послала їх мама ввечері кужіль прясти. Пасербиця була роботящою і слухняною, а лінива донька подалась на гульки. Опівночі дівчата стрілися біля перелазу. Пасербиця тримала в руці прядиво, а в доньки руки були порожні. "Дай, – каже вона до пасербиці, – потримати кужіль, доки ти перелізеш на мій бік". Пасербиця й дала. Але доки перелазила, донька вже хвалилась матері, як то вона цілий вечір сумлінно трудилась, а пасербиця гуляла з парубками. Ох і дісталось же тоді бідній пасербиці від мачухи!
Детальніше>>
» 
Спроба реабілітації літери…
Оксана СОКОЛИК
 
Не подумайте, що йдеться про воскреслу із совіцького небуття нашу українську букву Ґ. Ні, вона уже досить впевнено вкоренилася в усному й писемному мовленні українців.

Після "найбруднішої із брудних" передвиборчої кампанії хотілося б омити букву Я. Адже і сама буква і поняття, які нею позначають нічим не завинили перед нами. Це не проста літера. Це цілий космос, уміщений у форму знака. Це глибокий і безмежний океан, втілений у краплині звука.
Детальніше>>
» 
Нові "базарні" проблеми
Василь КИРИЛИЧ
 
Минулих четверга та п'ятниці у приміщенні Дрогобицького районного Народного дому відбулися збори підприємців, котрі займаються торгівельним бізнесом.
Детальніше>>
» 
Дрогобичани увіковічнять ім’я Володимира Баб’яка
Олег ГУРНЯК
 
Проводиться збір коштів на побудову надмогильного пам'ятника видатному музикантові Володимирові Баб'яку, який передчасно відійшов у вічність у жовтні 2003 року.

Від 1960 року і до останніх днів життя Володимир Іванович працював у нашому місті Дрогобичі. Його знали як талановитого піаніста-концертмейстера. З іменем В.Баб'яка пов'язані численні успіхи дрогобицьких музичних колективів і окремих виконавців, здобуті в концертних залах України та за кордоном.
Детальніше>>
» 
"Львівські музики" нагороджені дрогобицькими глядачами. Щедрими оплесками...
Василь КИРИЛИЧ
 
Ансамбль "Львівські музики" люблять усі, хто хоч трохи знається на музиці, любить "живе" виконання. Один мій знайомий вивчав попит іноземного аудіоринку, і серед того, що йому в першу чергу замовили привезти з України – записи ансамблю "Львівські музики".

Інтерв'ю з керівником ансамблю зі Львова Іваном Мазуром було зроблене в перерві між виступами в концерті до Дня святого Валентина у Дрогобичі.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко інавгурував Олійника 
  ·  Щоб Салом і не пахло 
  ·  ПИТАННЯ ДНЯ 
  ·  Петро ОЛІЙНИК: Людина від тварини відрізняється тим, що у неї є душа 
Погляд
  ·  Кучма втік до Чехії 
  ·  Платно-безплатні чеські візи 
  ·  Безробіття у Львові 
  ·  Виборчі урни палив швагро Сала? 
Поступ у Львові
  ·  Французи на теплоенерго 
  ·  Президент спонукає до діалогу 
  ·  Львову потрібні дерева! 
  ·  З'являться школи-побратими 
  ·  Беззаконня у слідчих органах 
  ·  Дорогу високому гостю! 
  ·  Ліквідували тендерний комітет 
Поступ з краю
  ·  Урядовий вінегрет 
  ·  За отруєнням Ющенка стоїть Павловскій 
  ·  Валерій ЧАЛИЙ: У нас є один євроінтеґраційний напрям 
  ·  Чорний список "Пори" 
  ·  Маємо деяку підтримку в ЄС 
Поступ у світі
  ·  Мільярд доларів за мир 
  ·  Суперечка по-сусідськи 
  ·  Ядерний об'єкт бомбардували 
  ·  Доля будинку Гемінгвея 
  ·  "Боїнг" б'є рекорди 
Спорт-Поступ
  ·  Переможний танець галичанина 
  ·  Гримнули дверима 
  ·  Драма чемпіонів 
  ·  Російський бар'єр у Чехії 
  ·  Перемогти, коли потрібно 
  ·  Помер Юрій Морозов 
  ·  Резерв -- найкращий 
  ·  А судді хто? 
Економіка у Поступі
  ·  Реприватизаційний дисонанс 
  ·  Гроші не пахнуть 
  ·  Війна акціонерів м'ясокомбінату 
  ·  Велике прання 
  ·  Найкращі підприємства Львівщини 
  ·  Зв'язок може подорожчати 
Поступ технологій
  ·  Загадкова коробочка 
  ·  Розпочалася війна 
  ·  Біда з дисками 
  ·  Віртуальний флірт 
  ·  Майже 13 000 за ґратами 
  ·  Кожному окові по монітору 
  ·  Ключ-даішник 
  ·  Серверні новини 
Львівські обсервації
  ·  Я шакаладний заєц, я ласкавий мєрзавєц! 
Мандри Поступу
  ·  Підкамінь та околиці 
Арт-Поступ
  ·  Коли промовляє серце... 
  ·  Шопеніана Василя Котиса 
  ·  АРТ-АНОНС 
Мій Дрогобич
  ·  Влада хоче бути “чистою” 
  ·  Галерею мистецтв відкриють до Дня міста 
  ·  Стебницька ситуація: потерпілі отнимають грошову компенсацію 
  ·  Знайшов один, а приписали іншій 
  ·  Спроба реабілітації літери… 
  ·  Нові "базарні" проблеми 
  ·  Глина, камінь і метал в руках скульптора здатні говорити 
  ·  Дрогобичани увіковічнять ім’я Володимира Баб’яка 
  ·  "Львівські музики" нагороджені дрогобицькими глядачами. Щедрими оплесками... 
Поступ реляксу
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  ДЗИГА, ЛЯЛЬКА 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
post-Поступ
  ·  Влада та спорт 
  ·  Так склалося 
Пост-Faktum
  ·  Дикі прориви в Європу 
  ·  КАЛЕНДАР